1. Загальна характеристика законодавства,що регулює спори у сфері зовнішньоекономічної діяльності

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 

У процесі зовнішньоекономічної діяльності між суб’єкта­ми, які її здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв’язання відповідно до чинного законодавства. Велике значення має при цьому створення відповідних міжнародно-правових та національних засад про регулювання розгляду спорів, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як відомо, в Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі, який був підписаний 1 серпня 1975 р. у Гельсінкі, значне місце відводилося питанням розгляду міжнародних спорів і, зокрема, через використання арбітражу. Цьому було відведено окремий підрозділ Заключного акту «Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки і навколишнього середовища. Торгівля. Арбітраж». У ньому наголошувалося, що швидке і справедливе вирішення спорів, які виникають із комерційних угод у сфері торгівлі і обміну послугами, а також із контрактів у галузі промислового виробництва, сприяє розширенню торгівлі і співробітництву, а арбітраж є одним із зручних способів вирішення спорів. На Нараді було рекомендовано організаціям, підприємствам і фірмам країн-учасниць передбачати арбітражні застереження в контрактах або спеціальних угодах, а також проведення арбітражу на основі взаємоузгодженого регламенту. Крім того, було рекомендовано не перешкоджати проведенню арбітражу третій країні, з урахуванням діючих, міждержавних та інших угод у цій галузі.

Генеральна Асамблея ООН 11 грудня 1985 р. схвалила розроб­лений Комісією Організації Об’єднаних Націй з права міжнарод­ної торгівлі Типовий Закон «Про міжнародний торговий арбітраж». Його рекомендували державам враховувати незалежно від правової та економічної системи.

Розглядаючи міжнародно-правові засади арбітражу, важливо зазначити, що Україна 21 квітня 1961 р. підписала і 18 березня 1963 р. ратифікувала Віденську конвенцію «Про зовнішньоторговий арбітраж». Крім того, нашою державою була підписана 29 грудня 1958 р. і ратифікована 10 жовтня 1960 р. Нью-Йоркська конвенція «Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень». До речі, учасниками цієї Конвенції є понад 130 держав світу.

В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв’язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. У сьомому розділі цього Закону «Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності» (статті 38—39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами.

Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна зі сторін у справі є фізичною особою або державою. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах.

Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.

Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішньоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участі Торгово-промислової палати України були розроблені і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж», а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Поло­ження про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисло­вій палаті України.

Названі вище закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають у процесі здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв’язків.