2.1. Соціальна психологія як наука

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 

«Наші життя зв’язані тисячею незримих ниток», — сказав письменник Герман Мелвілл. Мета соціальної психології — науки, що вивчає зв’язки між людьми, — зробити ці нитки видимими для всіх. Вона робить це через запитання, які цікавлять усіх нас.

Якою мірою соціальна реальність — факт нашої свідомості? Наша соціальна поведінка змінюється не тільки у зв’язку з об’єктивною ситуацією, а й з тим, як ми її інтерпретуємо.

Соціальна психологія вивчає установки та переконання, конформізм і незалежність, любов і ненависть. Отже, можна вважати, що соціальна психологія — це наука, яка вивчає, як люди думають один про одного, як впливають один на одного і як ставляться один до одного.

Соціальна психологія — це галузь науки, що намагається зрозуміти природу й причини людської поведінки і мислення в соціальних ситуаціях.

Інакше кажучи, соціальна психологія має на меті збагнути, що і чому саме так ми думаємо про інших людей і як взаємодіємо з ними.

Для соціальної психології насамперед являє інтерес розуміння широкого кола умов, що формують соціальну поведінку і мислення окремої людини — її дії, почуття, переконання, спогади й умовиводи стосовно інших людей. Очевидно, що при цьому потрібно враховувати роль величезної кількості різних чинників. Більшість чинників, що впливають на соціальну взаємодію, можна розділити на п’ять великих категорій: 1) дії й особливості інших людей — що інші люди говорять чи роблять; 2) основні когнітивні процеси, такі як пам’ять і міркування, — процеси, що є основою наших думок, переконань, ідей і суджень про інших людей; 3) екологічні перемінні — прямий чи непрямий вплив чинників фізичного оточення, таких, наприклад, як температура, тиснява, самота тощо; 4) культурний контекст соціальної поведінки й мислення; 5) біологічні чинники і процеси, що мають значення для соціальної поведінки, включаючи певні аспекти нашої генетичної спадковості.

Сьогодні соціальна психологія, розширюючи галузь своїх досліджень, ставить акценти на такому:

влада ситуації. Усі ми діти своєї культури і навколишньої дійсності. Тому іноді антигуманні ситуації придушують благород­ні наміри, спонукуючи підкорятися неправді чи погоджуватися із жорстокістю;

влада особистості. Ми є творцями своїх соціальних світів. Якщо група чинить зло, її члени сприяють (чи пручаються) цьому. На ту саму ситуацію різні люди реагують по-різному;

важливість пізнання. Люди поводяться по-різному почасти тому, що вони по-різному думають. Наша реакція на образу від
близької людини залежатиме від того, як ми пояснимо собі те, що відбулося: як вороже ставлення чи як наслідок не дуже вдалого дня. Соціальна реальність — це щось, що ми конструюємо суб’єктивно. Має значення і те, що ми думаємо про себе, чи оптимістично ми налаштовані? Чи не здається нам, що хтось контролює нас? Ким вважаємо себе — вищими чи нижчими за рангом? Такі думки (знання) впливають на наші установки та поведінку;

прикладне значення соціально-психологічних принципів. У наш час концепції і методи соціальних психологів мають велике прикладне значення в таких сферах нашого життя, як психічне і фізичне здоров’я, винесення вироків у судах і боротьба за мир.

Люди часто плутають соціальну психологію із соціологією. Соціологи і соціальні психологи справді мають спільні інтереси, вивчаючи поведінку людей у групах. Але соціологи здебільшого вивчають групи (малі — дуже великі — суспільство), а соціальні психологи — індивідів (що думає людина про інших, як вони на нього впливають, як він ставиться до них). Сюди входить і вивчення впливу групи на окремих людей, а індивіда — на групу.

Наприклад, соціолог міг би провести дослідження, яким чином расові установки людей середнього класу як групи відрізняються від расових установок людей з низьким рівнем доходу. Соціальний психолог міг би вивчати розвиток расових установок індивіда.

Незважаючи на те, що соціологи і соціальні психологи іноді використовують аналогічні методи дослідження, соціальні психологи включають у свій арсенал ще й експерименти, в яких вони маніпулюють тим чи іншим чинником (наприклад, наявністю чи відсутністю тиску з боку однолітків), щоб подивитися, до якого результату це призведе. Чинниками, що досліджують соціологи (наприклад, економічний клас), звичайно важко чи неетично маніпулювати.

У соціальної психології є також подібність до психології особистості. Вона пов’язана з тим, що в центрі їхньої уваги є індивід. Різниця між ними полягає у соціальному характері соціальної психології. Психологи, що займаються дослідженням особистості, фокусують свою увагу на індивідуальних внутрішніх механізмах і на розбіжностях між індивідуумами (наприклад, чому одні індивіди агресивніші за інших). Соціальні психологи концентруються на загальній масі людей, на тому, як у цілому люди оцінюють один одного і впливають один на одного. Вони з’ясо­вують, яким чином соціальні ситуації можуть змусити більшість людей поводитися гуманно чи жорстоко, бути конформним чи незалежними, випробувати симпатію чи упередження.

Отже, соціальна психологія — дочірня галузь соціології і психології, але вона прагне бути більш індивідуальною за своїм змістом і більш експериментальною за своїми методами, ніж інші галузі соціології. Порівняно з психологією особистості соціальна психологія менше зосереджена на розбіжностях між індивідами і більше на тому, як люди в цілому оцінюють один одного і впливають один на одного.

Соціальна психологія — екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку. Існує багато різних поглядів на природу людини, кожен з яких має певний власний набір запитань і відповідей. Ці погляди  взаємодоповнюють і не суперечать один одному.