2.1. Соціальна психологія як наука
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114
«Наші життя зв’язані тисячею незримих ниток», — сказав письменник Герман Мелвілл. Мета соціальної психології — науки, що вивчає зв’язки між людьми, — зробити ці нитки видимими для всіх. Вона робить це через запитання, які цікавлять усіх нас.
Якою мірою соціальна реальність — факт нашої свідомості? Наша соціальна поведінка змінюється не тільки у зв’язку з об’єктивною ситуацією, а й з тим, як ми її інтерпретуємо.
Соціальна психологія вивчає установки та переконання, конформізм і незалежність, любов і ненависть. Отже, можна вважати, що соціальна психологія — це наука, яка вивчає, як люди думають один про одного, як впливають один на одного і як ставляться один до одного.
Соціальна психологія — це галузь науки, що намагається зрозуміти природу й причини людської поведінки і мислення в соціальних ситуаціях.
Інакше кажучи, соціальна психологія має на меті збагнути, що і чому саме так ми думаємо про інших людей і як взаємодіємо з ними.
Для соціальної психології насамперед являє інтерес розуміння широкого кола умов, що формують соціальну поведінку і мислення окремої людини — її дії, почуття, переконання, спогади й умовиводи стосовно інших людей. Очевидно, що при цьому потрібно враховувати роль величезної кількості різних чинників. Більшість чинників, що впливають на соціальну взаємодію, можна розділити на п’ять великих категорій: 1) дії й особливості інших людей — що інші люди говорять чи роблять; 2) основні когнітивні процеси, такі як пам’ять і міркування, — процеси, що є основою наших думок, переконань, ідей і суджень про інших людей; 3) екологічні перемінні — прямий чи непрямий вплив чинників фізичного оточення, таких, наприклад, як температура, тиснява, самота тощо; 4) культурний контекст соціальної поведінки й мислення; 5) біологічні чинники і процеси, що мають значення для соціальної поведінки, включаючи певні аспекти нашої генетичної спадковості.
Сьогодні соціальна психологія, розширюючи галузь своїх досліджень, ставить акценти на такому:
влада ситуації. Усі ми діти своєї культури і навколишньої дійсності. Тому іноді антигуманні ситуації придушують благородні наміри, спонукуючи підкорятися неправді чи погоджуватися із жорстокістю;
влада особистості. Ми є творцями своїх соціальних світів. Якщо група чинить зло, її члени сприяють (чи пручаються) цьому. На ту саму ситуацію різні люди реагують по-різному;
важливість пізнання. Люди поводяться по-різному почасти
тому, що вони по-різному думають. Наша реакція на образу від
близької людини залежатиме від того, як ми пояснимо собі те, що відбулося: як
вороже ставлення чи як наслідок не дуже вдалого дня. Соціальна реальність — це
щось, що ми конструюємо суб’єктивно. Має значення і те, що ми думаємо про себе,
чи оптимістично ми налаштовані? Чи не здається нам, що хтось контролює нас? Ким
вважаємо себе — вищими чи нижчими за рангом? Такі думки (знання) впливають на
наші установки та поведінку;
прикладне значення соціально-психологічних принципів. У наш час концепції і методи соціальних психологів мають велике прикладне значення в таких сферах нашого життя, як психічне і фізичне здоров’я, винесення вироків у судах і боротьба за мир.
Люди часто плутають соціальну психологію із соціологією. Соціологи і соціальні психологи справді мають спільні інтереси, вивчаючи поведінку людей у групах. Але соціологи здебільшого вивчають групи (малі — дуже великі — суспільство), а соціальні психологи — індивідів (що думає людина про інших, як вони на нього впливають, як він ставиться до них). Сюди входить і вивчення впливу групи на окремих людей, а індивіда — на групу.
Наприклад, соціолог міг би провести дослідження, яким чином расові установки людей середнього класу як групи відрізняються від расових установок людей з низьким рівнем доходу. Соціальний психолог міг би вивчати розвиток расових установок індивіда.
Незважаючи на те, що соціологи і соціальні психологи іноді використовують аналогічні методи дослідження, соціальні психологи включають у свій арсенал ще й експерименти, в яких вони маніпулюють тим чи іншим чинником (наприклад, наявністю чи відсутністю тиску з боку однолітків), щоб подивитися, до якого результату це призведе. Чинниками, що досліджують соціологи (наприклад, економічний клас), звичайно важко чи неетично маніпулювати.
У соціальної психології є також подібність до психології особистості. Вона пов’язана з тим, що в центрі їхньої уваги є індивід. Різниця між ними полягає у соціальному характері соціальної психології. Психологи, що займаються дослідженням особистості, фокусують свою увагу на індивідуальних внутрішніх механізмах і на розбіжностях між індивідуумами (наприклад, чому одні індивіди агресивніші за інших). Соціальні психологи концентруються на загальній масі людей, на тому, як у цілому люди оцінюють один одного і впливають один на одного. Вони з’ясовують, яким чином соціальні ситуації можуть змусити більшість людей поводитися гуманно чи жорстоко, бути конформним чи незалежними, випробувати симпатію чи упередження.
Отже, соціальна психологія — дочірня галузь соціології і психології, але вона прагне бути більш індивідуальною за своїм змістом і більш експериментальною за своїми методами, ніж інші галузі соціології. Порівняно з психологією особистості соціальна психологія менше зосереджена на розбіжностях між індивідами і більше на тому, як люди в цілому оцінюють один одного і впливають один на одного.
Соціальна психологія — екзогенна наука; вона виявляє як соціальні умови впливають на поведінку. Існує багато різних поглядів на природу людини, кожен з яких має певний власний набір запитань і відповідей. Ці погляди взаємодоповнюють і не суперечать один одному.