Экономика интересует?

Мебель, кровати, шкафы от продавцов и фирм у нас
spb-korpus.ru
Мебель, кровати, шкафы от продавцов и фирм у нас
spb-korpus.ru
ahmerov.com
загрузка...

4.3.1. Установка та процес її формування

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 

Коли нас цікавить ставлення людини до чого-небудь, ми звертаємося до своїх уявлень про неї, до тих почуттів, які вона у нас викликає, а також до її поведінки. Разом узяті, сприятливі і несприятливі оцінні реакції — незалежно від того, виражені вони в переконаннях, почуттях чи спонуканнях до дії, — визначають установку особистості до чого-небудь. Тобто, установка — це сприятлива чи несприятлива оцінна реакція на що-небудь чи кого-небудь, яка виражається в думках, почуттях і цілеспрямованій поведінці.

Установки — це ефективний спосіб дати навколишньому світу оцінку. Коли нам необхідно швидко відреагувати чи проде-
монструвати, що ми відчуваємо, установка може визначити нашу реакцію.

Соціальні установки є стійкими оцінками різних аспектів соціального світу — оцінками, що зберігаються в пам’яті. Установки набуваються через досвід чи запозичуються в інших людей за допомогою соціального навчання, яке включає три основні форми: класичне зумовлювання, інструментальне зумовлювання і наслідування.

Інакше кажучи, часто наші погляди формуються, коли ми спіл­куємося з іншими людьми чи просто спостерігаємо за їхньою
поведінкою. Класичне зумовлювання — це навчання, що ґрунтується на асоціаціях. Один із принципів психології стверджує: якщо один стимул постійно передує іншому, то перший може незабаром стати сигналом для другого. Таким чином, з появою першого стимулу люди очікують, що за ним з’явиться другий. У результаті вони можуть поступово засвоїти ту ж реакцію на перший стимул, що і на другий, особливо якщо останній викликає досить сильну автоматичну реакцію.

Як цей процес пов’язаний з формуванням установок? Багато досліджень показують, що споконвічно нейтральні слова у разі поєднання зі стимулами, які зумовлюють сильну негативну реакцію, самі набувають здатності викликати сприятливі чи несприятливі реакції.

Дослідження вказують на те, що класичне зумовлювання може діяти підсвідомо — навіть коли люди не знають про стимули, що є основою цього причинно-наслідкового механізму. Тобто, на установки може впливати підсвідоме зумовлювання, тобто дія класичного зумовлювання за відсутності усвідомленого сприйняття використовуваних стимулів.

Ще один спосіб запозичення установок інших людей визначається дією інструментального зумовлювання. Нагороджуючи дітей посмішкою, похвалою чи обіймами за висловлення «правиль­них» поглядів — тих, котрим віддають перевагу вони самі, —
батьки та інші дорослі відіграють активну роль у формуванні дитячих соціальних установок. Саме з цієї причини більшість дітей до 13—14 років виражають політичні, релігійні і соціальні погляди, дуже схожі з поглядами своєї родини.

Ще один процес, за допомогою якого формується установка, може працювати навіть тоді, коли батьки не переслідують мету передати своїм дітям певні погляди. Цей процес називається наслідуванням, з його допомогою люди засвоюють нові форми поведінки, просто спостерігаючи за діями оточення. Наслідування відіграє важливу роль у формуванні установок, тому що люди звичайно повторюють і вчаться робити те, що вони спостерігають, а не те, про що вони чують.

Установки можуть формуватися і за допомогою соціального порівняння, процесу, в якому ми порівнюємо себе з іншими людь­ми, для того щоб визначити, правильним чи неправильним є наш погляд на соціальну реальність. Залежно від того, наскільки наші погляди збігаються з поглядами інших людей, ми робимо висновок про те, що наші ідеї та установки точні; у кінцевому підсумку, якщо інші дотримуються тих самих поглядів, ці погляди повинні бути правильними! Під впливом цього процесу ми часто змінюємо свої установки так, щоб дотримуватися тих самих поглядів, що й інші люди. Більш того, у деяких випадках процес соціального порівняння може сприяти формуванню нових установок, таких, яких у нас ще немає. Наприклад, уявіть, що хтось з ваших знайомих, кого ви поважаєте, висловив позитивну думку про якийсь продукт, який ви ніколи не куштували. Чи не правда, у вас з’явиться позитивне ставлення до цього продукту і ви, швид­ше за все, захочете його скуштувати? Імовірно, так і відбудеться.
У цьому разі ви набуваєте установку, чи, принаймні, у вас зароджується установка, на основі соціальної інформації і соціального порівняння. Ті самі процеси можуть працювати і для установок, що стосується нашого ставлення до різних соціальних груп.

Таким чином, наші установки формуються соціальною інформацією, поєднаною з нашим власним бажанням дотримуватися «правильних» поглядів — поглядів людей, якими ми захоплюємося і яких поважаємо.

Сучасні наукові дані свідчать про те, що генетичні чинники також можуть відігравати роль у формуванні установок.

Описуючи установки, ми використовуємо одну з трьох характеристик, які варто вивчити як абетку установок: афект (почуття), поведінка (намір) і пізнання (думки).

На силу зв’язку «установка — поведінка» впливають численні чинники. Це й аспекти ситуації, наприклад, функціонування соціальних норм і тиск часу; аспекти самих установок, наприклад, їхня сила, важливість і доступність; особистісні аспекти, наприклад, самоконтроль.

Чим сильніше установка, тим більше її вплив на поведінку. У терміні «сила» соціальні психологи поєднують кілька понять: крайній ступінь чи інтенсивність установки (наскільки сильною є емоційна реакція, викликана об’єктом установки); її важливість (ступінь особистої залученості і стурбованості даної установки); знання (що людина знає про об’єкт установки) і доступність (наскільки легко людина звертається до установки у різних ситуаціях). Усі ці елементи взаємозалежні.

Сильні установки не тільки дуже впливають на поведінку, вони також більш стійкі до змін, більш стабільні в часі і впливають на різні аспекти соціального пізнання. При цьому, чим важливішою є та чи інша установка, тим більше людина використовує її для обробки інформації, прийняття рішень і в процесі здійснення певних дій.

На думку вчених, важливість установки для людини визначається трьома чинниками. Один із них — власні інтереси: чим вище зацікавленість людини, тим важливіше установка. Другий чинник — соціальна ідентифікація: чим сильніше група, до якої належить людина, дотримується даної установки, тим вона важливіше. Нарешті, важливість установки визначається ціннісною релевантністю: чим тісніше установка пов’язана з особистісними цінностями людини, тим вища її важливість. У «Соціальній психології» Р. Берон, Д. Бірн, Б. Джонсон дають [67, с.191] схему основних компонентів важливості установки (рис. 1.8).

Таким чином, взаємозв’язок установки з основними соціальними й індивідуальними потребами і цінностями підвищує її
важливість.

Цікавим є той факт, що індивідуальні розбіжності також впливають на зв’язок між установками та поведінкою: цей зв’язок сильніше в одних людей і слабкіше в інших. Тому установки справді допомагають прогнозувати поведінку людей з низьким рівнем самоконтролю — людей, які використовують свої установки як важ­ливі регулятори власної поведінки. І навпаки, цей зв’язок виявля­ється слабкішим у людей з високим рівнем самоконтролю.