6.3.10. Технологія «25-го кадру»

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 

Феномен «25-го кадру» обговорюється в ЗМІ із середини XX ст. Нині більшість учених, як західних, так і вітчизняних, говорить про нього, як про одну з найяскравіших містифікацій у галузі маркетингу і реклами. Однак за всіх наявних сьогодні доказів його безпідставності все-таки потрібна більш пильна увага до даного явища у зв’язку з новими відкриттями у сфері психологічних впливів на свідомість і підсвідомість людей.

За допомогою спеціально розробленого приладу (електронного тахістоскопа) у вигляді імпульсної лампи з довжиною спалаху 1/60000 сек, що дозволяло фіксувати на фотографічних знімках об’єкти, які швидко рухаються, психологи почали експерименталь­но вивчати явище, відоме як ефект «дежа вю». Суть ефекту по-
лягає в такому. Звичайно людина не встигає свідомо сприйняти інформацію про будь-який об’єкт протягом дуже коротких проміжків часу, що задаються тахістоскопом. Однак під час її повтор­ного, більш тривалого показу, вона виявляє, що вже «десь бачила» цей об’єкт, причому найчастіше не може згадати, де саме і за яких обставин.

Скептично налаштовані вчені стверджували, що підсвідомі установки не спроможні прямо стимулювати мотивацію і відповідні їй дії (наприклад, купівлю в магазині об’єктивно непотрібного товару), але вони не заперечували, що інформація, багаторазово пропонована за допомогою тахістоскопа, може в низці випадків запам’ятовуватися краще, ніж у разі подання тієї ж інформації однократно протягом досить тривалого часу.

Нині деякі фірми, які навчають іноземних мов, пропонують методики, що дають можливість, якщо вірити їхній рекламі, поліпшувати процес запам’ятовування іноземних слів. В анотаціях вони використовують посилання на «ефект 25-го кадру».

Якщо розглядати тахістоскопічні методи з погляду впливу на пам’ять, то, очевидно, у них є певний сенс, адже в мнемотехніці — системі опосередкованого запам’ятовування — описано багато подібних способів заучування матеріалу, що стали відомими ще кілька тисячоліть тому. Наприклад, у давній Індії йоги для тренування пам’яті використовували такий прийом. Людина, дивлячись на об’єкт, повинна багаторазово і дуже швидко відкривати
і закривати очі, щораз думкою уявляючи собі те, що вона має намір запам’ятати. У свою чергу, Дж. Вайкері спочатку розглядав технологію «25-го кадру» не як спосіб, що полегшує запам’ятову­вання, а як метод навіювання, тобто сугестивного впливу, що керує волею і поведінкою людини. Це далеко не те саме.

Більш того, фахівці в галузі кінозйомки зазначають, що вклейки «25-го кадру» найчастіше помітні на кіноекрані і їх можна впізнати, якщо багаторазово показувати. На основі існуючих сьогодні телевізійних технологій подібні кадри не вдається цілком «сховати» від глядача і тим самим впливати на нього, минаючи усвідомлене сприйняття.

Проблема механізмів психологічного впливу на підсвідомість за допомогою тахістоскопічних методик так і не тримала однозначного вирішення. Однак цікавим виявляється таке спостереження. Відомо, що, сприймаючи навколишню дійсність, людина концентрує увагу лише на окремих її проявах (об’єктах, характеристиках тощо). Наприклад, прислухаючись на багатолюдному ринку до голосів торговців, що рекламують свою продукцію, покупець одномоментно усвідомлює мовлення лише одного з них. У якийсь момент часу людина раптом переключає увагу на заклики іншого торговця і перестає звертати увагу на першого. Як правило, покупець не може згадати, що говорив перший торговець тоді, коли він слухав другого.

Незважаючи на те, що в органи сприйняття (слух, зір та ін.) надходить уся інформація із зовнішнього світу, людина усвідомлює і запам’ятовує лише ту, яка була предметом її уваги. Таким чином, увага пов’язана з орієнтованою діяльністю. Вона виступає також деяким внутрішнім обмежником, який фільтруює сигнали і захищає мозок від перевантаження. Увага «наводить порядок» у свідомості, що необхідно для здійснення цілеспрямованої розумової і практичної діяльності. У деяких дослідників постає питання: «Чи доступна, якою мірою і чи впливає взагалі на поведінку людини інформація, яка надходить через органи сприйняття, але не є предметом уваги?» Якщо увага виконує функцію захисту від інформаційного перенасичення, то чи не може мозок якимсь чином використовувати цю інформацію на рівні підсвідомості?
У когнітивній психології розглядаються кілька типів моделей.

Моделі першого типу, зокрема Д. І. Бродбента, Г. Сперлінга та інших, припускають фільтрацію сигналів на сенсорному рівні на самому початку її «потрапляння в мозок». Припускається, що інформація, не ставши предметом уваги, не надходить на подальше перероблення, швидко стирається, ніде не зберігається, отже, не може бути відновлена.

Моделі другого типу, що розробляють Г. Дойч і Д. Дойч, припускають, що мозок сприймає всю інформацію, вона відбирається (селектується, осмислюється) на етапі оброблення, але вже в якихось досить глибоких його структурах.

Звідси випливає, якщо правильними є моделі другого типу, то інформація, на яку людина не звертала уваги, може якимсь чином використовуватися, наприклад, у сновидіннях, для прийняття рішень у процесі вибору, у вигляді випадкових асоціацій, раптових осяянь та ін. Є припущення, що на цьому ж принципі засновані творчі процеси, інтуїція і навіть уведення людини у гіпнотичний транс. Щоб останнє відбулося, необхідно досягти зниження рівня рефлексивного контролю.

Нині більшість фахівців у галузі маркетингу вважає, що можливі ефекти тахістоскопічного подання реклами, зокрема за технологією «25-го кадру», виявляються економічно невигідними. Тобто витрати, як правило, у багато разів перевищують можливий психологічний ефект.

Існує думка, що посилання на застосування «25-го кадру» найчастіше використовуються рекламістами як деякий рекламний трюк для отримання більш високих гонорарів від замовників. Для цих самих цілей вони пропонують й інші не такі відомі, але не менш «ефективні» психотехнології. Однак методика «25-го кадру» має особливу привабливість, тому що вона не раз викликала в пресі бурхливі дискусії, що зробило її модною.