7.4.1. Основні складові маніпулятивного впливу

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 

Аналіз літератури, присвяченої проблемі маніпуляції, дає можли­вість вирізнити найпоширеніші складові маніпулятивного впливу:

оперування інформацією;

приховування маніпулятивного впливу;

мішені впливу;

роботоподібність, машиноподобність адресата впливу.

Цілеспрямоване перетворення інформації. Усю різноманіт-
ність здійснених над інформацією операцій можна згрупувати за кількома параметрами.

1. Перекручування інформації варіює від відвертої неправди до часткових деформацій, таких як підтасовування фактів чи зсув по семантичному полю поняття.

Л. Вайткунене, описуючи особливості іміджу і стереотипу як засобів і механізмів психологічного впливу, зазначає, що імідж —
це спеціальним чином створений образ, у якому «головне не те, що є в реальності, а те, що ми хочемо бачити, що нам потрібно». Цей образ виявляє результат «перекручувань окремих явищ природи, громадського життя».

2. Утаювання інформації в найбільш повному вигляді виявляється в умовчанні — приховуванні певних тем. Найчастіше використовується метод часткового висвітлення чи вибіркової подачі матеріалу.

3. Спосіб подачі матеріалу нерідко відіграє вирішальну роль у тому, щоб зміст, який повідомляється, було сприйнято необхідним його відправнику чином. Наприклад, велика кількість інформації в сирому і/або несистематизованому вигляді «дає можливість заповнити ефір потоками нікчемної інформації, яка ще більше ускладнює для індивіда і без того безнадійні пошуки змісту». Так само інформація, подана дрібними порціями, не дає можливості нею ефективно скористатися. В обох випадках, проте, заздалегідь знімається докір у приховуванні тієї чи іншої інформації.

Ближче за все до власне маніпулятивного впливу постає прийом особливої компановки тем, що ніби наводить одержувача інформації на цілком однозначні висновки.

4. Момент подачі інформації відіграє також чималу роль. Найвідоміший прийом — показ у найбільш (найменш) зручний для телеглядачів час. Цікавий прийом розглядає докладно В. Х. Рі-
кер. Залежно від того, в якому порядку пропонують на голосування питання чи пункти порядку денного зборів, які обговорюються, підсумковий результат голосування чи обговорення буде різним у силу впливу результатів попереднього голосування чи обговорення на наступні.

5. Підпорогова подача інформації — ще один поширений
прийом. Споріднений прийом до слухової модальності — зміна музичної теми у фонограмі в момент, коли в дикторському тексті подається матеріал, на який необхідно звернути увагу аудиторії. Мимовільна реакція глядачів на зміну тла підвищує пропускну спроможність також і значеннєвого каналу.

Найбільш повний огляд переважно інформаційних способів психологічного впливу міститься в монографії Р. Є. Гудіна. Він описує, наприклад, «лінгвістичні пастки» — неявні обмеження, які накладаються на зміст обраними для його передачі словами чи виразами, способами чи традицією їх вживання, «риторичні трюки», символічна винагорода, ритуали тощо.

Приховування маніпулятивного впливу. Відмітною рисою
маніпулятивного впливу, як уже зазначалося, є його прихований характер. Крім опосередкованого впливу, характерного для міжособистісної взаємодії, такий вплив можливий у разі більш масштабної взаємодії.

Шиллео вказує, наскільки важливу роль відіграє цілеспрямоване створення суспільних міфів, зокрема міфу про нейтралітет соціальних інститутів стосовно політичних сил. Відповідно до цього міфу головна мета державних інститутів служити загальному добру. Це необхідно, щоб замаскувати цілі маніпуляції,
а в ідеалі і сам факт впливу зробити непоміченим. В інших же випадках маніпулятивний вплив може спеціально організовуватися за допомогою ритуалів і процедур, які також маскують цілі їх організаторів.

Прагнення зберегти в секреті факт впливу викликало до життя технології підпорогового впливу — як у зоровій, так і в слуховій модальностях. У даному разі завдання приховування вирішується настільки кардинально, що наявність впливу можна знайти лише за допомогою спеціальної апаратури.

Зазначимо, що далеко не завжди маніпулятор навмисно приховує свої цілі і факт маніпулятивного впливу. Нерідко це відбувається неусвідомлено і для самого маніпулятора. У такому разі факт маніпулювання, безсумнівно, набуває деякого вибачального з погляду моралі відтінку. Однак технологічно маніпулятор може з цього мати — і таки ненавмисно — додатковий виграш: маніпулятивні прийоми у наївному варіанті мають більш природний вигляд.

Роботизація. Особливо варто виділити напрям роботоподіб-
ності, який виявляється у тому, що люди — об’єкти маніпулятив­ного оброблення перетворюються в маріонеток, керованих можновладцями за допомогою «ниточок» — засобів масової інформації. На соціально-рольовому рівні обговорюється залежність підлеглих від тиску організації, перетворення службовців у служ­ників (від слова «слуга»). На міжособистісному рівні увага привертається до існування запрограмованих дій у відповідь на ті чи інші впливи з боку партнерів зі спілкування.

Цим проблемам присвячено багато досліджень ефектів від використання стереотипів масової свідомості, індивідуальних звичок.

Крім використання «готових до застосування» програм стереотипної поведінки, багато авторів вказують на зусилля маніпуляторів з уніфікації способів мислення, оцінки і реагування великих мас людей. Таке програмування є загальною тенденцією для всіх типів суспільного устрію і є загальним правилом і навіть законом людського співіснування. У результаті такі зусилля ведуть до деіндивідуалізації і деперсоніфікації людей, перетворенню їх у податливих об’єктів маніпулювання (невипадково термін «об’єк­ти» найчастіше і вживається для аналізу подібних явищ).