Структура семантичного поля віку людини (СПВЛ) в українській мові

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 

Лексико-семантична група (ЛСГ) назв вікових періодів

Період життя дитини з моменту народження до 1-2 років не має однослівної назви, хоча слово для позначення особи даного періоду існує – немовля. Цей віковий період (пор. рос. младенчество) позначається словосполученням раннє дитинство, або ж словосполученням дитячі роки, яке позначає більш широкий віковий діапазон (173, т.2): У нього промайнуло в голові дитинство й дитячі роки… (Ю.Яновський. Вершники). У сучасній мові перший період життя, коли дитина ще живиться молоком матері, називається віком грудних дітей.

Дитинство в індивідуальному варіанті – це, як правило, стійка послідовність актів дорослішання підростаючої людини, її стан «до дорослості». У загальних рисах – це сукупність дітей різного віку, які складають «додорослий» контингент суспільства (Дитин.феном).

Спеціального визначення дитинства немає ні у філософських, ні в педагогічних, соціологічних словниках. У психологічному словнику є визначення дитинства, як терміну, який позначає:

Початкові періоди онтогенезу (від народження до підліткового віку);

Соціокультурний феномен, який має свою історію розвитку, конкретно-історичний характер;

На характер та зміст дитинства впливають певні соціально-економічні та етнокультурні особливості суспільства.

Д.І.Фельдштейн у книзі «Социальное развитие в пространстве - времени детства» відзначає, що узагальнена назва дитинство – найчастіше використовується у соціально-практичному, соціально-організаційному плані. При цьому автор підкреслює, що відсутність наукового визначення дитинства (і функціонального, і змістовного) як особливого стану, який виступає складовою частиною загальної системи суспільства, не розкрита субстанціальна сутність дитинства. «Не определена общая система координат для выявления главных смыслов осуществляющихся здесь процессов – физического и психического созревания, вхождения в социум, освоения социальных норм, ролей, позиций, приобретения ребенком (в рамках детства) ценностных ориентаций и социальных установок, при активном развитии самосознания, творческой самореализации, постоянном личностном выборе в ходе утверждения и раскрытия собственного индивидуального жизненного пути», зазначає Д.І.Фельдштейн.

Вік, перехідний між дитинством та юністю, отримав назву отроцтво (іноді підлітцтво), яке в більшості випадків є книжним, рідковживаним: З 1847 року по 1865 р. проходили його роки навчання - дитинство, отроцтво, юність (О.Білецький. Від давнини до сучасності).

Віковий період, який йде за отроцтвом, у загальновживаній мові отримав назву юність (рідше – юнацтво, юність, юнь, молодецтво, розм. молодощі): Молодість мою гарячу знов перед собою бачу (М.Рильський).

Назва молодість позначає  «період життя від отроцтва до зрілого віку, чиї-небудь молоді роки»: Молодість може з одрубу кинутись на смерть за права та офірувати себе комусь іншому, повірити безоглядно та щиро, через те вона так часто віддає себе разом зі зброєю в руки всіляким пройдисвітам, авантюристам, котрі водять її по нетрищах, а в скрутні хвилини залишають напризволяще (Ю.Мушкетик. На брат брата). У загальновживаній мові слово молодість частіше позначає більш широкий віковий діапазон, ніж слово юність.

Наступний віковий період – зрілість:

Пливуть роки. Аж раптом — непомітно — Приходить час, і виявляє себе
Осіння зрілість, мов достиглість жита.
Осіння зрілість, мов достиглість жита:
У зорі мудрість, в скронях — сивина.
Терпкого і дозрілого вина
Спокійно міць в душі твоїй улита.

(Довгонос А. Вірші з книги "Чолом тобі, життя")

Завершує мовну вікову шкалу старість – період життя, який наступає після зрілості та характеризується поступовим ослабленням діяльності організму: Здебільшого старість обережна, бо ж скільки разів чоловік обманюється за життя, скільки разів наражається на небезпеки з власної гарячковості, а ще ж його обдурюють і підманюють сухозлотицею, старість знає, що придбати щось важко, а втратити можна в одночасся, що майже всі людські вчинки лихі та підступні й що найбільший ворог людині вона сама, але ж вона й надто спокуслива до слави, надто честолюбна, жорстока й водночас може розчулитись до сльозливості, хвастовита (Ю.Мушкетик. На брат брата).

Таким чином, основними словами, які позначають вікові періоди в сучасній українській мові (загальновживаній) виступають дитинство (отроцтво), молодість (юність), зрілість, старість.