Теорії соціального конфлікту.

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 

Основні терміни:  конфлікт, функції конфлікту, джерела конфлікту, причини конфлікту, тривалість конфлікту, гострота конфлікту, асоціації, що координуються імперативно.

План:

Схожість та відмінність конфліктних теорій у соціології.

Порівняння аналітичних та емпіричних категорій К. Маркса та Р. Дарендорфа.

Модель функціонального конфлікту та його наслідків.

Особливості конфліктів в загальній теорії Р. Коллінза

Методичні поради

Вивчаючи цю тему, особливу увагу слід звернути на теоретичні джерела соціологічної теорії конфлікту, що кореняться в концепціях К. Маркса і Г. Зіммеля. У конфліктному функціоналізмі Л. Козера головне значення надається з'ясуванню функцій конфліктів. Конфліктологічна теорія, розроблена Р. Дарендорфом, виходить з наявності класів в індустріальному суспільстві і відносин панування, що випливають звідси, і підпорядкування, що приводять до конфліктів. Окремо необхідно розглянути макроконфліктну боротьбу, пов'язану з мобілізацією сил, засобів, енергії великих соціальних груп, яка втілюється, з погляду Р. Коллінза, у функціонуванні декількох взаємозалежних конфліктних мереж.

Короткий конспект лекції

Теоретичні джерела соціологічної теорії конфлікту кореняться в концепціях К. Маркса і Г. Зімеля. Карл Маркс (1818 - 1893) вважав, що основу суспільства складає спосіб виробництва матеріальних благ, у структурі якого продуктивні сили на визначеній ступені свого розвитку приходять у стан конфлікту з існуючими виробничими відносинами. Цей конфлікт формує суб'єкт революційного повалення капіталізм - робітничий клас. В міру участі в конфліктах робітничий клас усвідомлює непримиренність своїх інтересів з інтересами буржуазії і перетворюється з "класу в собі" у "клас для себе". У кінцевому рахунку він перетворюється в гробаря капіталізму і робить соціальну революцію, що являє собою реальний крок до гармонічного розвитку суспільства. На відміну від К. Маркса видатний соціолог Георг Зімель ( 1858 - 1918) думав, що в динаміці конфліктів більш глибокі і гострі з них поступово поступаються місцем менш інтенсивним і гострим, внаслідок чого зміцняється міцність і інтегрованість соціальної системи. Основну увага він приділяв дослідженню конфліктів у сфері культури, соціодинаміка конфліктів у який складає основну рушійну силу розвитку як самої культури, так і всього життя суспільства.

У 60-і роки ХХ століття цілий ряд нововведень у соціологічну теорію конфлікту вніс американський соціолог Л. Козер. Він вважав, що конфлікт являє собою боротьбу за цінності і претензії на визначений статус, владу і ресурси, боротьбу, у якій цілями супротивників є нейтралізація, нанесення збитку, відтиснення чи знищення суперника. У конфліктному функціоналізмі Л. Козера головне значення надається з'ясуванню функцій конфліктів. Найбільш важливі функції конфліктів, вважає Л. Козер, такі: 1) посилення згуртованості членів групи; 2) більш чітке розмежування між ворогуючими групами; 3) посилення інтегрованості соціальної системи; 4) підвищення ступеня адаптивності системи до умов, що змінюються.

Визнаючи, що конфлікти за певних умов здатні привести до руйнування і дезінтеграцї соціальних систем, Л. Козер, проте, особливо виділяв позитивні функції конфлікту, що дозволяють зберігати чи відновлювати інтеграцію системи і її пристосовність до умов, що змінюються. Л. Козер був переконаний, що суспільство, що роздирається дюжиною конфліктів, що мають усіляку спрямованість, знаходиться в меншій небезпеці бути насильно розірваним на частині, чим суспільство, у якому виник один великомасштабний конфлікт, що розколює соціальну систему на дві протиборчі і непримиренні частини. Тому можна сказати, що суспільство скріплюється своїми внутрішніми конфліктами.

Звідси випливає висновок Л. Козера про розрізнення двох типів соціальних систем у залежності від того, у якому ступені ці системи виявляють терпимість чи, навпроти, нетерпимість до конфліктів. У гнучких і демократичних соціальних системах множинні конфлікти, що втягують у свої орбіти нечисленні ворогуючі групи, перетинаються один з одним, запобігаючи тим самі серйозні потрясіння їхніх осьових структур. Навпроти, соціальні системи твердого, тоталітарного типу прагнуть придушити конфлікти і тим самим створюють передумови для виникнення конфлікту, здатного розколоти суспільство на непримиренно ворожі великі спільності, а це чревате катастрофічними наслідками для суспільства.

Конфліктологічна теорія, розроблена Ральфом Дарендорфом, виходить з наявності класів в індустріальному суспільстві і відносин панування, що випливають звідси, і підпорядкування, що приводять до конфліктів. Запропонована Р. Дарендорфом конфліктна модель суспільства спирається на чотири основних постулати: 1) кожне суспільство піддається процесам змін, що є всюдисущими; 2) у кожнім суспільстві в кожен момент часу виявляються незгода і конфлікт - соціальний конфлікт усюдисущий; 3) кожен елемент у суспільстві сприяє його дезінтеграції і змінам; 4) кожне суспільство спирається на примус, застосовуваний одними його членами стосовно інших.

З погляду Р. Дарендорфа, протягом  останніх 15 - ти років у суспільстві стали   небезпечно   розростатися   три   нових   типи   соціальних   конфліктів: 1) нерозв'язні національні конфлікти; 2) індивідуалізація соціальних конфліктів, що спалахують у відносинах між індивідами; 3) конфлікти, що виникають унаслідок широкого поширення аномії, коли "порушення суспільних норм сходить злочинцям з рук".

Найважливішим засобом подолання конфліктних ситуацій, вважає Р. Дарендорф, є встановлення соціального контракту між різними групами в двох його основних видах: 1) контракт - домінування (влади, панування); 2) контракт асоціації. Тільки другий тип створює умови для гармонізації сучасних суспільств.

Істотний внесок у розробку макросоціологічної теорії конфлікту вніс американський соціолог Рендал Коллінз. Його конфліктологічна парадигма спочиває на чотирьох взаємозалежних теоретичних постулатах:

1) центральною особливістю будь-якої соціальної системи є стратифікація, втілювана в нерівності груп і індивідів, у їхньому домінуванні друг над іншому;

2) причини змін, що відбуваються в суспільстві, кореняться в інтересах різних груп і індивідів, насамперед в інтересах підтримки своїх домінуючих чи позицій відхилення їх від домінування інших;

3) хто і що виграє в конфліктній боротьбі, залежить від контрольованих різними кліками ресурсів - матеріальних, соціальних і ін.;

4) рушійна сила соціальної зміни - це, головним чином, конфлікт, конфліктне протиборство  груп, що суперничають.

Макроконфліктна боротьба, зв'язана з мобілізацією сил, засобів, енергії великих соціальних груп, утілюється, з погляду  Р. Коллінза, у функціонуванні декількох взаємозалежних конфліктних мереж. Конфліктні протиборства здійснюються через реалізацію чотирьох типів влади: військової, політичної, економічної, культурно - ідеологічної, складових відповідний вид конфліктних мереж.

Література основна:

Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная теоретическая социология. – СПб., 1996.

История социологии в Западной Европе и США. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999

Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М.: Аспект пресс, 1995. – С. 15-24, 44-100.

Ручка А.А., Танчер В.В. Очерки истории социологической мысли. – К.: Наукова думка, 1992.

Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття: Навчальний посібник. – К. Либідь, 1996

Тернер Дж. Структура социологической теории: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985.

Література додаткова:

Комаров М.С., Ионин Л.Г., Бакуркин Б.Ф. Теоретическая социология США сегодня. – М.: Знание, 1978.

Королько В., Танчер В. Новые повороты в социологической теории: неофнкуционализм, теория конфликта, неомарксизм, постмодернизм. Социологическая теория сегодня. – К.: Изд-во Института социологии, 1994.

Теми рефератів

Тема 1. Ідеї К. Маркса та сучасні конфліктні теорії.

Тема 2. Вплив М. Вебера на розвиток аналітичної теорії конфлікту.

Тема 3. Реалістичні та нереалістичні конфлікти: розбіжності у поглядах К. Маркса та Л. Козера.

Список рекомендованої літератури:

Вебер М. Объективность социально-научного и социально-политического познания // Избранные произведения. – М., 1990

Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семенов В.А. Западная теоретическая социология. – СПб., 1996.

История социологии в Западной Европе и США. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999

Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М.: Аспект пресс, 1995. – С. 15-24, 44-100.

Ручка А.А., Танчер В.В. Очерки истории социологической мысли. – К.: Наукова думка, 1992.

Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття: Навчальний посібник. – К. Либідь, 1996

Тернер Дж. Структура социологической теории: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985.

Теми дискусій

Реалістичні та нереалістичні конфлікти.

Проблема активної «політично функціонуючої громадськості».

Питання для самоконтролю

Порівняльний аналіз конфліктних та функціональних теорій.

Різноманітність поглядів щодо виникнення конфліктів у суспільстві.

Теоретична позиція Г. Зіммеля (конфліктний функціоналізм).

К. Маркс та діалектична теорія конфлікту.

Р. Дарендорф Діалектична теорія конфлікту та її наслідки.

Р. Дарендорф. Імперативно-координовані асоціації.

Інституціональний аналіз конфліктності Дж. Рекса.

Л. Козер. Модель функціонального конфлікту.

Л. Козер. Причини та гострота конфлікту.

Л. Козер. Тривалість та функції конфлікту.