ЗАГАЛЬНІ ТА ВІКОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 

1.         Поняття індивіда та особистості.

2.         Фактори, що впливають на розвиток особистості.

3.         Вікова періодизація розвитку

Визнання особистості базовим компонентом, об'єктом і суб'єктом цілісного педагогічного процесу - головна умова гуманізації навчання та виховання, реформування всієї системи освіти. Протягом усього життя людина взаємодіє з дійсністю. Особливості цього процесу зафіксовані в таких поняттях: людина, індивід, особистість, індивідуальність. Індивідом є і немовля, і літня людина, і талановитий вчений, і психічно неповноцінна людина. Дане поняття відтворює лише родову належність. У ході життя, спілкування та діяльності людина набуває особливої якості, що носить назву „особистість". Поняття „індивід" та „особистість" єдині, але не тотожні.

Особистість кожної людини відзначається належними лише їй психологічними рисами, що і становлять індивідуальність.

Індивідуальність - це сполучення психологічних особливостей, своєрідних ознак людини, що становлять її своєрідність, її відмінність від інших людей. Індивідуальність виявляється у рисах темпераменту, характеру, у наявності або відсутності здібностей. Поняття „індивідуальність" та „особистість" також єдині, але не тотожні. Структура особистості ширше структури індивідуальності, вона містить у собі також аналіз відповідних форм поведінки людини, в яких представлено риси індивідуальності.

Особистістю людина стає в процесі життєдіяльності під впливом діяльності та спілкування, навчання та виховання.

Однакові соціальні впливи на різних людей вливають неоднаково. Цей факт зумовлений тим, що зовнішні впливи переломлюються крізь внутрішні спадково-біологічні та соціально-обумовлені якості особистості, які сформувались завдяки попереднім впливам. Бути особистістю означає: вміти робити вибір, вміти оцінювати наслідки прийнятого рішення та вміти нести за нього відповідальність, вміти керувати власною поведінкою, мати активну життєву позицію, вміти постійно розвивати себе самого.

На формування і розвиток особистості впливають як внутрішні (біологічні), так і зовнішні (середовищні) фактори. До біологічних факторів відносять: антропологічні і морфологічні особливості, стать, тип нервової

системи, вроджені психічні і фізичні вади. Зовнішні фактори розділяють на три рівні. Мікро-рівень: сім'я, дитячий садок, школа, референтна група. Мезо-рівень: засоби масової інформації; культура, релігія, політика регіону. Макро-рівень: глобальні політичні, економічні, воєнні дії та природні катаклізми.

Розвиваючись, людина проходить шлях від індивіда до особистості. Психологи підкреслюють, що індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність треба відстоювати.

Протягом життя людина постійно вступає в реальні соціальні зв'язки й стосунки, перебуває під впливом багатьох факторів, розвиваючись у трьох взаєповязаних напрямках: біологічному, психологічному та соціальному. На кожному з напрямків виникають і накопичуються незворотні зміни -новоутворення, нові якості. Розвиток людини - тривалий і складний процес, в якому реалізуються загальні закони та закономірності розвитку. Динаміка розвитку особистості залежить від внутрішніх факторів, соціальної ситуації, власної активності, типк провідної діяльності, змісту й мотивів діяльності, статевовікових і індивідуальних особливостей. Розвиток відбувається поетапно, за певною логікою у формі переходу від одного вікового періоду до іншого через зміну провідних видів діяльності. На цьому ґрунтується вікова періодизація психічного розвитку, а вона, в свою чергу, має принципове значення для розуміння психологічного механізму єдності розвитку з навчанням і вихованням.

У педагогіці і психології існують різні наукові концепції щодо безперервного розвитку особистості. Найбільш розповсюджена нині вікова періодизація Д.Ельконіна, яка цілісно відображає психічні й соціальні зміни людини у конкретних вікових межах. Звісно, вони мають умовний характер, відхилення в кожному окремому випадку можуть відзначатися досить значною амплітудою. Ці періоди розвитку будуть представлені далі у таблиці.

Вікова періодизація (за Д.Ельконіним)

 

Віковий період

Провідна діяльність

Об'єкт пізнавальної діяльності

Сфера психіки, що

розвивається

Новоутворення віку

Вік немовляти (0 - 1рік)

Безпосереднє

емоційне спілкування

відносини

Особистісна (потреби, мотивація)

Потреба у спілкуванні, емоційне ставлення

Раннє дитинство (1-3 роки)

Предметно-маніпулятивна діяльність

предмети

Пізнавальні просеци

Мова, наочно-діюче мислення

Дошкільний вік (3-6років)

Сюжетно-рольова гра

стосунки

Особистісна (потреби, мотивація)

Потреба у суспільно-значимій та суспільно-оцінювальній діяльності

Молодший шкільний вік (6-11 років)

Навчально-пізнавальна діяльність

Початки наук

Інтелектуально-пізнавальна

Довільність, внутріщній план дій, самоконтроль, рефлексія

Підлітковий вік (11-15 років)

спілкування

Система стосунків у

різних ситуаціях

Особистісна (потреби, мотивація)

Прагнення дорослості

Старший шкільний вік (15-18 років)

Навчально-професійна

Основи наук і професійної діяльності

Інтелектуально-пізнавальна. Осбистісна

Світогляд, професійні інтереси

 

Діяльність і поведінка людини залежать не тільки від вікових, а й від індивідуальних її особливостей.

У людському розвитку проявляється загальне й особливе. Особливе називають індивідуальним. Індивідуальність характеризується сукупністю інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних та інших особистісних рис. Врахування індивідуальних особливостей - один із провідних принципів вітчизняної педагогіки.