ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ І МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 

Мотивація і мотив

Вікові закономірності формування мотиваційної сфери

Шляхи формування мотивів

Формування моральних понять

Основою цілісної структури людської особистості є мотиваційна сфера з притаманною їй складною та ієрархічною будовою мотивів. Тому важливою психологічною вимогою до процесу виховання і навчання є фрмування необхідної мотивації поведінки та діяльності.

Мотивація - це сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість та активність.

Під мотивом розуміють внутрішню рушійну силу, що спонукає людину до діяльності.

Існують різні класифікації мотивів.

Пізнавальні мотиви, які пов'язані із змістом навчальної діяльності і процесом її виконання.

Соціальні мотиви, які пов'язані з різними соціальними взаємодіями учня з іншими людьми.

Перша група мотивів може бути поділена на декілька підгруп:

Широкі пізнавальні мотиви, які орієнтують учня на оволодіння новими знаннями. Тут деякі дослідники (Г.І. Щукіна) виділяють окремі рівні: інтерес до нових явищ, фактів, інтерес до суттєвих властивостей явищ, до дедуктивних висновків, до теоретичних принципів, ключових ідей тощо.

Навчально-пізнавальні мотиви, які орієнтують учня на оволодіння способами добування знань: інтерес до прийомів самостійного добування знань, до методів наукового пізнання, до способів саморегуляції навчальної роботи, раціональній організації праці тощо.

Мотиви самоосвіти.

Друга група розпадається на такі підгрупи:

Широкі соціальні мотиви: намагання одержати знання, щоб принести користь суспільству, почуття відповідальності за навчання, добре підготуватись до певної професії.

Вузькі соціальні (позиційні) мотиви: зайняти позицію, місце у стосунках з людьми, заслужити авторитет, одержати схвалення. Сюди відносять і так звану «мотивацію благополуччя» - отримувати тільки позитивні оцінки і схвалення з боку вчителя.

Мотиви соціального співробітництва. Змістовними характеристиками мотивів виступає:

Наявність особистісного змісту навчання для учня.

Наявність дієвості мотиву.

Місце мотиву в загальній структурі мотивації.

Самостійність виникнення і прояву мотиву (зовнішній - внутрішній мотив).

Рівень усвідомлення мотиву.

Степінь поширення мотиву на різні предмети, форми завдань.

Динамічними характеристиками мотивів є:

Стійкість.

Емоційне забарвлення.

Сила мотиву, швидкість його виникнення.

Проблеми формування мотиваційної сфери дослідив Л. Божович. Ці дослідження в узагальнені можна представити так:

Джерелом активності новонародженого є вроджені фізіологічні потреби у їжі, теплі, русі, тощо, а також потреби функціонального розвитку мозку, наприклад потреба у нових враженнях.

Починваючи з другого року життя у дитини підвищується рівень власної активності та роль її мотиваційної сфери в регулюванні поведінки. Дитина усвідомлює себе в ролі суб'єкта, тобто виникає системне новоутворення(«Я»). Проявляється це в тому, що дитина перестає підкорятися дорослому, покірно виконуючи його вимоги та вказівки.

У три-чотири роки у дитини зявляються самооцінка, усвідомлення особистісних вимог, що висуваються перед нею, прагнення відповідати цим вимогам (отримувати від значущих дорослих позитивне підкріплення такої поведінки).

В дошкільному віці формується стійка система ставлення дитини до себе, до інших людей, до навколишнього середовища.

В підлітковому віці закладаються основи моральності, певне ставлення до суспільства, людей, праці, формуються риси характеру, поведінка. Основні лінії розвитку мотиваційної сфери у цьому віці - самопізнання, самоствердження і самовираження.

На етапі юності завершується становлення мотиваційної сфери особистості, потреби і мотиви виходять за межі сімї. Інтереси, схильності та здібності набирають конкретності та повязуються з професійними та соціальним самовизначенням.

Відомі два основні шляхи формування мотивації. Згідно з першим шляхом створюються такі об' єктивні умови, забезпечується така організація діяльності, за яких формується потрібна мотивація. Організація такої діяльності має породжувати у її учасників позитивні емоції: задоволення, радість від успіху. Другий шлях полягає в тому, що учням повідомляють у готовій формі спонукання, цілі, ідеали, зміст спрямованості особистості. Завдання полягає у їх перетворенні із зовнішньо усвідомлюваних на реально діючі мотиви. З цією метою застосовують роз' яснення, переконання, приклад, тощо.

Основою моральної свідомості особистості є моральні поняття, в яких відображаються судження, що виражають загальні та істотні ознаки реально існуючих моральних взаємин людей у діяльності та спілкуванні.

Діти не відкривають моральних істин. Вони засвоюють їх в готовому вигляді. Моральні поняття особистість засвоює на різних рівнях:

Елементарного  узагальнення  і  вміння  використовувати  поняття у знайомих ситуаціях;

Більш чіткого і усвідомленого поняття та вміння його застосовувати у незнайомих ситуаціях;

Повного опанування поняття і вміння використовувати його у будь-яких умовах життя та діяльності.

Успішність формування в особистості моральних понять залежить від спирання педагога на наочні уявлення, на зразки поведінки чи ідеали, які були сприйняті особистістю через досвід свого життя та діяльності.