ВІДЧУТТЯ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 

Поняття відчуття. Види. Механізми.

Загальні особливості відчуття: адаптація, сенсибілізація, синестезія.

Роль відчуттів у професійній діяльності.

Відчуття - найпростіший психічний процес, що полягає у відтворенні психікою людини окремих якостей предметів та явищ за умов їх безпосереднього впливу, дії матеріальних подразнювачів на відповідні нервові клітини.

Органи відчуття - спеціально пристосовані органи для поглинання відповідних типів інформації. Вперше органи відчуття були описані Аристотелем у IV ст. до н.е. Їх існує стільки, скільки існує найпростіших форм безпосереднього впливу подразнювачів: зір, слух, смак, нюх, доторкування. За своєю структурою органи відчуття відповідають особливостям подразнювачів. Існування органів відчуття - результат довгої еволюції усього живого.

Для того, щоб людина відчувала біль, запах, смак, звук, дотик, потрібна не тільки наявність відповідного матеріального подразнювача, але й відповідна робота організму. Механізм відчуттів полягає в тому, що вони виникають як результат перетворення специфічної енергії подразнювача, що діє в даний момент на відповідний орган відчуття, у відповідну енергію нервових процесів. Відповідний подразнювач викликає відповідний нервовий процес.

Сукупність клітин, що сприймають енергію подразнювача, носить назву аналізатора. Аналізатор складається з кількох частин. Найважливіші з них:

рецептори - нервові клітини, що трансформують зовнішню енергію подразнювача у внутрішню енергію, нервовий процес;

центростримкі та центробіжні нерви - нерви, що поєднують периферичний та центральний відділи нервової системи;

•           підкоркові та коркові відділи, що перероблюють нервові імпульси (наприклад, диференціація звуку за частотою, зору за кольором, болю за ступенем).

Для появи відчуття необхідна робота всього аналізатора в цілому. Залежно   від   місця  розташування  рецепторів   всі   відчуття можна розподілити на декілька груп:

екстероцептивні - ті, що мають рецептори на поверхні тіла;

інтероцептивні - мають рецептори у внутрішніх органах;

пропріоцептивні - рецептори розташовані у м' язах та зв' язках. Екстерорецептори   можуть   бути   контактними   (смак,   дотик) або

дистантними (зір, нюх, слух). Деякі відчуття можна класифікувати як зовнішньо-внутрішні (температурні, больові, м' язо-суставні).

Кожне відчуття має свою специфічну якість, що відрізняє його від інших. Але всі відчуття мають загальні особливості. До них належать такі.

Адаптація - зміна чутливості під впливом дії подразнювача. Адаптація може бути як позитивною, так і негативною. Негативна має місце у разі повного зникнення відчуття під впливом тривалої дії подразнювача (наприклад, людина звикає до гуркоту трамваю за вікном) або притуплення відчуття під впливом сильного подразнювача (наприклад, через деякий час не помічається запах фарби). Позитивна адаптація - підвищення рівня чутливості під впливом дії слабкого подразнювача (наприклад, збільшення чутливості ока у темряві).

Сенсибілізація - підвищення чутливості у результаті взаємодії аналізаторів та тренування (наприклад, відомо, який розвинутий звуковисотний слух у дітей, що займаються музикою).

Синестезія - виникнення під впливом подразнювача одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора (наприклад, звукові подразнювачі викликають зорові образи - так звана "кольорова" музика).

Відчуття розвиваються під впливом умов життя та вимог практичної діяльності людини. Так, сенсибілізація, наприклад, має місце у тих осіб, що займаються специфічною діяльністю: парфумер, дегустатор тощо.