МИСЛЕННЯ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 

Поняття мислення. Мова та мислення. Соціальний характер мислення.

Логічні форми мислення: поняття, міркування, умовивід.

Психологія мислення: аналіз, синтез, узагальнення.

Види мислення.

Мислення - процес узагальненого та опосередкованого відтворення дійсності, вищий пізнавальний процес.

Мислення - найбільш складний аналітико-синтетичний пізнавальний процес, пов' язаний з мовою та мовленням, що становить принципову різницю між психікою людини та тварин. Мислення тварин пов' язано тільки з безпосереднім сприйманням предметів та явищ дійсності, не має здатності бути абстрактним. Особливості мислення людини визначаються наявністю другої сигнальної системи. В яких би формах мислення людини не відбувалося, воно обов'язково існує в матеріальній формі слова. Формулювання думок у мовленнєвому процесі є найважливішою умовою їх формування. Завдяки слову думка не зникає, а фіксується у відповідних формах.

Мислення людини у значній мірі носить відповідний соціальний характер. Історична спадкоємність інформації можлива лише за умов її фіксації, закріплення, збереження та передачі як від людини людині, так і від покоління поколінню.

Мислення вивчається як з точки зору результатів розумового процесу, так і з боку тих операцій мислення, що призводять до даних результатів, формальною логікою та психологією. Дані науки взаємодоповнюють дослідження складного процесу мислення.

Логіка вивчає логічні форми мислення: поняття, міркування, умовивід.

Поняття - це думка, у якій відтворено загальні, суттєві, визначні ознаки предметів та явищ. Наприклад, поняття "людина", "навчання", "весна". Зміст понять розкривається у міркуваннях, що являють собою більш складну логічну форму мислення.

Міркування стверджують або заперечують відповідні зв' язки між предметами та явищами дійсності. Наприклад, міркування "Метали при нагріванні розширюються" відбиває зв' язок між зміною температури та об' ємом металів. Міркування можна утворити двома шляхами: безпосередньо, коли в них висловлюється те, що сприймається (наприклад, "стіл білий", "погода лагідна"), або опосередковано - шляхом розмірковування та умовиводу. Розмірковування відбивають зв' язок між міркуваннями. Наприклад, "Сьогодні холодно, слід одягати теплі речі".

Умовивід - такий зв' язок між думками, коли із одного або декількох міркувань ми отримуємо нове міркування, що витікає із змісту попередніх. Наприклад, "Усі метали проводять електричний струм. Олово також являє собою метал. Із сказаного виходить, що олово проводить електричний струм."

Мислення як процес досліджує і психологія. Процес мислення - це перш за все аналіз, синтез та узагальнення.

Аналіз - виявлення в об' єкті тих або інших його особливостей, елементів, розглядання об' єкту з точки зору його окремих складових частин. Наприклад, для того щоб зрозуміти, як працює технічно складна машина, необхідно виділити її головні деталі. Об' єкт дослідження, таким чином, розкладається на окремі частини за відповідною ознакою.

Синтез - об' єднання виділених аналізом компонентів за спільними ознаками шляхом порівняння. В результаті відбувається виявлення зв' язків між різними компонентами аналізу. Наприклад, шляхом зіставлення виділених деталей машини можна встановити їх взаємовплив у процесі роботи. Синтез -виявлення зв' язків та взаємовідносин між різними елементами. Аналіз та синтез завжди тісно пов' язані між собою.

Узагальнення - виявлення спільного у ході аналізу та синтезу.

Закономірності аналізу, синтезу та узагальнення являють собою головні внутрішні закономірності мислення як процесу.

Серед видів мислення виділяють мислення наочно-діюче, наочно-образне та абстрактне.

Наочно-діюче мислення розвивається переважно у дітей до трьох років. Даний вид мислення пов' язаний із послідовним дослідженням, опануванням дійсності малою дитиною. Підстава розвитку даного виду мислення -практична діяльність.

Зв' язок із практичними діями зберігається у дітей і в більш старшому віці, але поряд з ним формується і наочно-образне мислення. У порівнянні із попереднім даний вид мислення вже не так тісно пов' язаний із конкретною практичною ситуацією. Процес формування даного виду мислення відбувається у віці чотирьох-семи років. Безпосередньо практична дія вже не завжди служить  підставою  породження  думки,   але  в  цілому наглядно-образне

мислення підпорядковане процесу сприймання. Діти дошкільного віку мислять більш наочними образами і ще не володіють поняттями у строгому розумінні.

На базі практичного та наочно-образного мислення у школярів формується абстрактне мислення. Поступово складається система понять, опановуються і більш складні логічні форми.

У професійній діяльності необхідно враховувати індивідуальні особливості мислення людини - самостійність, гнучкість, швидкість.