ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 

Поняття педагогіки як науки.

Найважливіші категорії педагогіки.

Поняття дидактики як теорії та методики навчання.

Педагогіка - наука, що тісно пов' язана з психологією. Теоретичну основу педагогіки являють психологічні відомості про особливості психіки людини, закономірності протікання пізнавальних процесів, індивідуально-психологічні риси особистості. Без психологічних знань неможливо існування педагогіки як науки.

Педагогіка - наука про навчання, освіту та виховання людини на всіх вікових етапах її особистісного та професійного розвитку.

Предметом педагогіки, з одного боку, є дослідження особистості людини і розробка теорії та методики виховання як спеціально організованого педагогічного процесу. З іншого боку, сам педагогічний процес та його особливості також стають предметом дослідження педагогіки.

Педагогіка як наука вирішує такі проблеми: вивчення закономірностей розвитку і формування особистості, визначення цілей виховання, розробка змісту виховання, дослідження та розробка методів навчання та виховання.

Статус науки педагогіка отримала завдяки великій науковій праці чеського педагога Яна Коменського «Велика дидактика». Дидактика - теорія та методика навчання. На теперішній час дидактика являє собою не лише складову педагогіки як науки, а й самостійну галузь загальної педагогіки.

До найважливіших категорій педагогіки належать виховання, освіта та навчання. Найбільш значущою та широкою за змістом є категорія виховання.

Виховання можна розглядати як в більш широкому, так і в більш вузькому значенні. В широкому значенні виховання розглядається як суспільне явище, передача історичного та культурного досвіду від покоління до покоління. У вузькому значенні - це комплекс своєрідних дій та заходів, у результаті яких той, кого виховуєш, змінює своє розуміння світу, ставлення до людей та до самого себе. Мета виховання постає як очікувані зміни в конкретній людині або у групі людей.

Розуміючи виховання, перш за все, у вузькому значенні, щодо конкрет­них осіб, педагогічна наука розглядає його як процес, що залежить як від об' єктивних, так і від суб' єктивних факторів. До об' єктивних факторів, що впливають на процес виховання, відносять: генетичні особливості та стан здоров' я людини, соціально-культурну належність сім' ї, особливості біографії. Серед суб' єктивних найважливішими вважають ціннісні орієнтири, інтереси та потреби, що існують у суспільстві; систему стосунків із соціумом, ефективність впливу виховних заходів з боку інших людей.

Розуміння виховання у широкому значенні передбачає аналіз відповід­ного співвідношення між трьома найважливішими категоріями педагогіки. Зокрема, виховання розглядається як найбільш містке поняття, що може бути повністю розкритим завдяки аналізу його складових - освіти та навчання.

Освіта - один із оптимальних та інтенсивних засобів входження людини у світ науки та культури. Поняття культури та освіти багато дослідників розглядають як тотожні: освіта є не що інше, як загальна культура кожної конкретної людини і за своєю суттю не може ніколи бути завершеною. Завданням будь-якої освіти є прилучення людини до культурних цінностей науки, мистецтва, моралі, права, господарства.

Освіта - поняття багатопланове. Залежно від підстав класифікації можна визначити такі головні види освіти:

залежно від типу та якості наукових знань: біологічна, медична, економічна філологічна та ін.;

залежно від майстерності опанування діяльності: музична, художня, технічна, педагогічна;

залежно від масштабу освоєння культурних цінностей суспільства: національна, вітчизняна, європейська, міжнародна;

залежно від загального рівня підготовки: неповна середня, вища та ін. Поняття освіта та навчання близькі, але не тотожні. Поняття освіта постає

як значно ширше: само по собі навчання далеко не завжди є свідченням отримання освіти. Результат навчання у значній мірі залежить від соціально-психологічних особливостей та віку тих, кого навчаєш, раціонального викори­стання прийомів та методів навчання. Саме тому навчання можна розглядати як своєрідний засіб отримання освіти, незалежно від підстав класифікації останньої. Це відповідним чином спланована та організована діяльність.

Навчання - процес взаємодії між тим, хто навчає, та тими, кого навчаєш. Навчання - двобічний процес, учасники якого виконують кожен свої функції. Той, хто навчає, передає учню відповідні знання, навички та вміння, керує про­цесом оволодіння знаннями, створює умови для розвитку особистості того, кого навчає. Той, хто навчається, отримує нову інформацією, навички та вміння, проявляє ініціативу у пошуках нових знань, активно займається самоосвітою.

Навчання здійснюється завдяки спеціально організованій діяльності, що носить назву педагогічна діяльність. Педагогічна діяльність - діяльність педагога, спрямована на передачу суспільно-історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Така діяльність базується на відповідних дидактичних принципах, що являють собою теорію та методику навчання. До таких принципів належать: наочність, практична спрямованість, усвідомленість навчання. Відповідно з даними принципами можна визначити послідовні етапи процесу навчання, що були вперше описані Я. Коменським у його труді «Велика дидактика»:

самостійність спостереження учнів;

виконання учнями безпосередньо практичних дій, яким вони навчаються;

використання отриманих знань та вмінь у практичній діяльності;

вміння розповісти про результати своєї навчальної діяльності. Виховання, освіта та навчання розглядаються як запорука розвитку

особистості учнів на різних вікових етапах та етапах становлення професійної підготовки.