ОРГАНІЗОВАНА ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ У ПЕРІОД ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 

А. Бойко

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

Досліджено особливості формування та зростання організованих форм

економічної злочинності у період переходу України до ринкової економіки. Подано

ретроспективу становлення організованої економічної злочинності, основні чинники її

зростання, а також сфери найактивнішого поширення.

Ключові слова: кримінологія, економічна злочинність, організована економічна

злочинність.

Організована злочинність – складна і найбільш суспільно-небезпечна форма

злочинності, яка посягає на політичні, економічні, соціально-психологічні і правові

сфери будь-якого суспільства. На VІІІ Конгресі ООН із запобігання злочинності та

поводження з правопорушниками, що проходив у Гавані з 27 серпня по 7 вересня

1990 р., було зазначено, що зростаюча небезпека організованої злочинності з її

винятково дестабілізуючим і деструктивним впливом на базові соціальні, економічні й

політичні інститути становить собою проблему, вирішення якої потребує ширшого і

ефективнішого міжнародного співробітництва [1, с. 62]. Таку ж стурбованість було

висловлено і на Х Конгресі ООН з попередження злочинності й поводження з

правопорушниками, що проходив у Австрії 10–17 квітня 2000 р. на якому було

зазначено, що організована злочинність, як національна, так і транснаціональна, є

загальноприйнятою зростаючою небезпекою громадянського суспільства [2, с. 206]. У

зверненні Генерального секретаря ООН до ХІ Конгресу ООН з попередження

злочинності і кримінального правосуддя, що відбувався у Бангкоку 18–25 квітня 2005 р.,

у якому акцентовано, що організована злочинність є однією з головних загроз

міжнародному миру і безпеці у ХХІ столітті [3]. Тому можна стверджувати, що за умов

глобальної економіки, коли інтенсифікується вільний рух товарів, послуг та капіталу і

поширюється вплив транснаціональних корпорацій, організована злочинність набуває

транснаціональних масштабів і становить особливу небезпеку. На сьогодні вона

характеризується функціональною різноманітністю, залученням до злочинної діяльності

широкого кола осіб, створенням у суспільстві атмосфери непевності та соціальної

напруги, зростанням шкідливих наслідків у різних сферах суспільного життя.

Аналізуючи проблему організованої злочинності, В.В. Лунєєв зазначає, що

розуміння організованої злочинності на сьогодні ще менше з’ясовано, ніж

насильницької, корисливої чи економічної [4, с. 536]. І справді, організована

злочинність настільки швидко трансформується, що дуже важко повною мірою

відобразити її структурні та змістовні зміни.

Трактування організованої злочинності подано у низці документів ООН.

Зокрема, у Рамковій Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти організованої

злочинності від 21 липня 1997 р. зазначено, що організована злочинність означає

групову діяльність трьох або більше осіб, якій властиві ієрархічні зв’язки або

особисті відносини, які дають змогу їх ватажкам отримувати прибуток або

контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства,

залякування або корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для

проникнення у легальну економіку [5].

Сучасна організована злочинність становить собою високоорганізовану та

впорядковану конспіративну протиправну діяльність злочинних організацій, з

ієрархічною структурою, стійкою взаємодією і розподілом функцій та сформованою

статусно-рольовою системою всередині цих організацій, яка спрямована на

отримання надприбутків через встановлення часткової чи повної монополії на

оборот незаконних товарів та послуг, а також встановлення контролю за дохідними

легальними видами діяльності з використанням корумпованих зв’язків з

державними чиновниками як для посилення своєї діяльності, так і для організації

ефективного захисту від соціального контролю.

Ефект “легких грошей”, що забезпечує високий рівень матеріального

благополуччя, особливо характерний для організованої злочинності. Можливість

досягнення високого рівня статків злочинним шляхом руйнує ринкову ідеологію у

суспільстві, за якою досягнення успіху та матеріального благополуччя повинно бути

забезпечене наполегливою працею та підприємливістю.

Поширення організованої злочинності у сфері господарської діяльності

призводить до розмивання у суспільстві системи регулювання індивідуальних

потреб залежно від ефективності суспільно-корисної праці. У суспільстві

формуються суперечності між задекларованими цивілізованими цілями і соціально

структурованими шляхами їх досягнення [6, с. 281].

Організована злочинність намагається максимізувати свої доходи, мінімізуючи

власні ризики. Головним джерелом доходів у країнах з перехідною і відповідно

нестабільною економікою є тіньова економіка та економічна злочинність. З огляду

на це, організована злочинність безпосередньо пов’язана з тіньовою економікою та

економічною злочинністю. Тому має важливе значення вивчення питань

взаємозв’язку і взаємозумовленості економічної й організованої злочинності.

Питання взаємозв’язку організованої і економічної злочинності у літературі

висвітлені по-різному. Зокрема І. Рогов злочини у сфері економіки назвав основою

організованої злочинності, прицьому він вважав, що власне організована

злочинність є ширшим явищем, яке охоплює, як злочини у сфері економіки, так і

нарко- та порнобізнес, проституцію, незаконні азартні ігри, рекет, і передбачає

зрощування з професійною загально-кримінальною злочинністю [7, с. 10]. Схожі

погляди висловив В.В. Лунєєв, вважаючи, що організована злочинна діяльність

поділяється на дві складові – економічну і загальнокримінальну [8, с. 102], та

О.Г. Шикунова [9, с. 94].

Дещо інші міркування висловив А.С. Нікіфоров вважаючи, що організована

злочинність є частиною економічної злочинності [10, с.72].

Проте, на думку Р.В. Кіданова, важливо виділяти і досліджувати організовану

економічну злочинність як самостійний феномен [11].

Отже, спробуємо визначити, що становить собою організована економічна

злочинність, яка її суть і як структуровані її ключові сегменти.

Насамперед варто згадати про деякі кримінологічні властивості організованої

злочинності, які виявились у період переходу України до ринкової економіки.

По-перше, це активне проникнення у сферу господарської діяльності. Більше

того, організована злочинність стала важливим соціальним чинником створивши

потужну власну економічну і фінансову основу, що активно формувалась за рахунок

отримання доходів як шляхом протиправної, так і легальної економічної діяльності.

Тому особливістю вітчизняної організованої злочинності є те, що основою для її

активного поширення стала тіньова економіка та економічна злочинність, а не

загальнокримінальна діяльність (наркобізнес, торгівля зброєю, бізнес на проституції

тощо), як є у багатьох країнах.

Виділення цієї особливості, очевидно, дозволяє по-іншому поглянути на

співвідношення та характер взаємозалежності економічної та організованої

злочинності, детермінації їх розвитку, а також розуміння природи організованої

економічної злочинності.

Організована економічна злочинність складається з двох тенденцій:

“економізації” організованої загальнокримінальної злочинності і підвищення рівня

організованості економічної злочинності. Принципова феноменологічна відмінність

нашої організованої економічної злочинності полягає у її подвійній природі – одна її

складова виникла унаслідок участі загальнокримінальних злочинних організацій у

сфері тіньової та легальної економіки, друга складова зародилась безпосередньо у

сфері легальної економіки – через вчинення економічних правопорушень у рамках

зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності. Остання, зазвичай, не має

тісних зв’язків з традиційним кримінальним світом, а самі суб’єкти господарської

діяльності не вважають себе злочинцями і переконані, що провадили бізнес

відповідно до умов, що склались.

Організована економічна злочинність – складне, синтезоване явище, яке має

ознаки як організованої, так і економічної злочинності.

Для того, щоб краще зрозуміти природу організованої економічної злочинності,

потрібно проаналізувати ретроспективу її виникнення та формування.

Початком виникнення організованої економічної злочинності у нашій країні

можна вважати появу деякої політичної і економічної свободи під час перебудови,

яку організована злочинність негайно використала у своїх інтересах. Зародження

кооперативного руху, який по суті був “бездоглядним” з позицій державних

інтересів, організована злочинність “творчо” використала для швидкого збагачення.

Рекет, відмивання брудних грошей, перетворення кооперативних структур у “дах”

злочинної діяльності – всі ці і багато інших форм злочинної діяльності набули

поширення. Саме організована злочинність утверджувала здійснення

підприємництва протиправним шляхом, застосовуючи погрози фізичного

насильства або саме насильство, вимагання, підкуп, шантаж тощо. Таке

підприємництво стало щільно пов’язане з тіньовою економікою, чистий прибуток

від якої забезпечував зростання організованих форм економічної злочинності.

Наростання з другої половини 80-х років минулого століття економічної та

соціальної кризи, небачене зростання дефіциту товарної маси і особливо продукції

першої необхідності призвело до того, що тіньова економіка й підпільний ринок

узяли на себе функцію обміну, що практично не в змозі були виконати державні

установи. Усе це створило сприятливі передумови для поширення організованої та

економічної злочинності. Тому поява в СРСР організованої економічної злочинності

була закономірним наслідком командно-директивної економіки.

Перехід від централізованої командно-директивної економіки до економіки

ринкового типу потребував докорінної реорганізації політичної, економічної та

соціальної структури суспільства. Проте змістовних реформ не відбувалося і кризові

явища у всіх сферах суспільного життя тільки почастішали.

Це був період процвітання злочинних організацій, оскільки економічна криза

підштовхнула політичну нестабільність, держава втрачала деякі з найважливіших

механізмів контролю і управління суспільством, протиправна поведінка у сфері

господарської діяльності стала для частини громадян необхідною умовою виживання, у

результаті спостерігався загальний занепад моралі, швидкими темпами поширювалась

корупція серед державних чиновників та представників правоохоронних органів. Усе це

стало благодатним ґрунтом для розквіту організованої злочинності 12, с. 71–72.

Організована злочинність як регулятор тіньового ринку за таких умов і надалі

виконувала низку економічних функцій: задоволення потреб у товарах, які були

відсутні, або яких не вистачало на ринку, здійснення координації діяльності

суб’єктів протиправної господарської діяльності, контроль за виконанням угод і

позапроцесуальне вирішення конфліктів, створення робочих місць і залучення

кваліфікованих фахівців для підконтрольних структур, їхній захист, нівелювання

бюрократичних перепон, фінансування та кредитування тощо. Тому в атмосфері

галопової інфляції, наростаючої кризи перших років перехідного періоду,

чиновницького свавілля та правового нігілізму багато легальних суб’єктів

господарської діяльності беруть учать у протиправній підприємницькій діяльності і

виявляють безпосередню зацікавленість у функціонуванні злочинних організацій

задля збільшення власних активів, посилення своїх позицій на ринку, усунення

конкурентів, зменшення трансакційних витрат тощо.

Коли інститути держави не виконують своїх функцій, насамперед, коли не

забезпечується принцип верховенства права або економічна діяльність суб’єктів в

межах формально-визначених правил призводить до великих трансакційних витрат,

якраз і стають ефективними злочинні організації, що гарантують, організовують та

впорядковують виробництво, обмін та перерозподіл ресурсів, створюють значні

переваги для окремих суб’єктів ринку й виконують інші функції, необхідні для

ефективного розвитку бізнесу.

Ці деформації призвели до поширення тіньового боку економічного життя, коли

практично обов’язковою умовою здійснення будь-якої господарської діяльності

стала протиправна діяльність, оскільки вона була економічно мотивована та містила

у своїй основі економічний інтерес.

До чинників, що цьому сприяли, зачислюють:

– збереження відносин бюрократичного управління господарського життя

суспільства;

– відсутність надійного захисту від впливу злочинних організацій, що

встановили контроль над значною частиною суб’єктів підприємницької

діяльності і запропонували їм свої умови “співпраці” (“правила гри”);

– послаблення економіко-правового впливу держави, відсутність ефективної

системи забезпечення правопорядку у сфері господарювання;

– неспроможність державних органів забезпечити впровадження ринкових

механізмів регулювання господарських відносин;

– корумпованість багатьох державних органів.

Тому саме деформації економічних відносин в процесі переходу до ринкових

структур стали провідним чинником наявності і якісної та кількісної зміни

економічної злочинності й активного формування її організованих форм. Зрештою,

тривала взаємодія злочинних організацій і суб’єктів підприємництва призвела до

злиття їх певної частини і формування на їхній основі потужних бізнесових

корпорацій. До їхньої структури належали банківські, інвестиційні, страхові

установи, виробничі підприємства, охоронні фірми, компанії за кордоном, особливо

в офшорних зонах тощо. Функціонування таких корпорацій давало змогу

зменшувати трансакційні витрати як у тіньовій, так і в легальній економіці. Вони

самостійно виконували функції із захисту свого бізнесу, забезпечення гарантій

виконання бізнесових угод, розв’язання суперечок, вирішення питань з державними

органами тощо. Вони також відійшли від традиційної загальнокримінальної

організованої злочинної діяльності зосередившись на нагромадженні потужного

первинного капіталу у тіньовій та легальній економіці.

А входження надалі у зазначені корпорації високопоставлених державних

чиновників, політичних діячів призвело до формування корпоративно-

бюрократичних структур, які стали основою організованої економічної злочинності.

На сьогодні організована економічна злочинність в Україні ефективно

функціонує через діяльність корпоративно-бюрократичних груп. Саме через них

наявні тісні корупційні зв’язки з політичною елітою, представниками органів

державної влади і правоохоронних органів. Це дає змогу забезпечити не лише

“прикриття” власної протиправної діяльності, але і отримувати стабільно високі

доходи. В умовах сучасної України організована економічна діяльність отримує

також змогу впливати на визначення економічної політики держави, формування

законодавчої бази, “підігнаної” під власні інтереси.

Якщо аналізувати корпоративно-бюрократичну групу, то це – складна

організаційна структура, яка охоплює кілька рівнів функціонально різносторонніх

структурних підрозділів як в Україні, так і за її межами з системою ієрархічних

вертикальних та функціональних горизонтальних зв’язків, з ефективною системою

захисту від соціального контролю, діяльність якої спрямована на максимізацію

прибутків та мінімізацію ризиків і трансакційних витрат, а також на встановлення

контролю за високоліквідними сферами підприємницької діяльності чи окремими

територіями з високим рівнем концентрації ресурсів.

Діяльність корпоративно-бюрократичних груп ретельно планується і

забезпечується відповідними ресурсами, при цьому використовується весь

потенціал державних органів чи окремих державних чиновників, з якими

налагоджені корупційні зв’язки. За необхідності корпоративно-бюрократичні групи

можуть застосувати погрози, насильство, шантаж тощо.

Для набуття позитивного суспільного іміджу керівники корпоративно-

бюрократичних груп налагоджують співпрацю з державними діячами, діячами

культури та науки, відомими спортсменами, з неурядовими організаціями,

займаються доброчинністю, формують громадську думку через придбані засоби

масової інформації. Це дає змогу набути суспільної впливовості і конвертувати свій

вплив на владу та зміцнення свого соціального статусу.

Сучасна організована економічна злочинність в Україні має свої особливості.

Високий рівень латентності. Рівень латентності збільшується чи, принаймні, не

зменшується. Розкриття і виявлення злочинів не збільшується.

Швидке удосконалення способів злочинних посягань. Відбулося витіснення зі

сфери економіки примітивної злочинності і заміна її добре підготовленою та

інтелектуальною. Злочинні організації швидко пристосовуються до нових видів,

форм і методів підприємницької діяльності. Вони активно використовують у

злочинних цілях інформаційні технології та високопрофесійних фахівців.

Збільшується кількість злочинів, що вчиняються у сфері високих технологій, а

також злочинів з використанням спеціальних знань у сфері банківської,

інвестиційної, страхової діяльності тощо.

Простежено використання, в окремих випадках структур загально-кримінальної

організованої злочинності, зокрема для вчинення убивств на замовлення,

забезпечення рейдерських захоплень власності чи бізнесу тощо.

Посилення міжрегіонального і транснаціонального характеру організованої

економічної злочинності. Ця тенденція виявляється в тому що, по-перше,

зовнішньоекономічні зв’язки застосовують для легалізації незаконних доходів, по-

друге, злочинні організації використовують інфраструктуру світових фінансових

ринків з метою бізнесової діяльності.

Створення ефективної системи легалізації доходів, отриманих від злочинної

діяльності. Відмиті кошти вводяться в економічний оборот, інвестують у легальний

бізнес, за потреби вивозять за кордон і реінвестують.

Крім того, організована економічна злочинність намагається впливати і на

політичне життя, лобіюючи проведення вигідних їй рішень. Накопичені у процесі

своєї діяльності кошти витрачають на підкуп політиків на досягнення потужного

політичного впливу, що характеризує якісно новий щабель розвитку організованої

економічної злочинності.

Організована економічна злочинність для нашої країни становить досить

серйозну і масштабну політичну та економічну проблему, яка потребує від держави

визначення і реалізації головних напрямів стратегії її протидії та запобігання, які

були б адекватні характеру загрози цього явища. Функціонування організованої

економічної злочинності призводить до загального занепаду і стагнації національної

економіки, збільшуючи ціну, яку суспільство платить за злочинність, навіть якщо у

певних сферах господарської діяльності організована економічна злочинність

поліпшує загальну ситуацію. Монополія організованої економічної злочинності

зумовлює зрощування представників бізнесу й політики, що, своєю чергою,

призводить до зростання корупції і деформації інститутів громадянського

суспільства.

На сьогодні головним джерелом отримання доходів організованої економічної

злочинності є діяльність офіційно зареєстрованих суб’єктів підприємницької

діяльності. Їх отримують, по-перше, за рахунок легальної підприємницької

діяльності, по-друге, через вчинення протиправних діянь під прикриттям іміджу

легальних суб’єктів господарювання – вчинення різних економічних злочинів

переважно шахрайського характеру, приховування доходів від оподаткування,

рейдерське захоплення власності інших юридичних осіб, відмивання “брудних”

грошей зі сфери кримінальної діяльності організованої злочинності тощо.

До пріоритетних напрямів діяльності організованих злочинних груп в економіці

належать:

– злочинність у фінансово-кредитній сфері. Це діяльність через власні або

підконтрольні комерційні банки, кредитні товариства, інвестиційні та страхові

компанії, будівельні фірми. Ця сфера діяльності за дохідністю є одна з

найпривабливіших для організованої економічної злочинності. Криміналізація

цієї сфери набуває щораз більш небезпечного для суспільства характеру через

її важливе місце у системі національної економіки;

– злочинність у сфері оподаткування. Протягом усього періоду реформування

нашої економіки простежують поширення або, принаймні, не зменшення,

ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

– злочинність у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зростання злочинності

у цій сфері спостерігається протягом усього періоду економічних перетворень

через високу дохідність, слабкість державного контролю, та високий рівень

корумпованості митних органів;

– злочинність у сфері приватизації. Зокрема, шахрайство через приватизаційні

інвестиційні фонди, заниження вартості об’єктів приватизації, надання

переваги визначеним суб’єктам приватизації тощо. Поширені також

зловживання у разі передачі в управління державної частки в акціонованих

підприємствах. Багато зловживань у виділенні земельних ділянок;

– злочинність у сфері споживчого ринку. Зростання обігу товарів, послуг,

виконання робіт, що не відповідають вимогам безпеки для життя і здоров’я.

Особливо інтенсивно зростає криміногенність сегмента споживчого ринку,

пов’язаного з обігом продовольчих товарів. Поширюється нечесна

конкуренція та порушення антимонопольного законодавства.

Неконтрольований споживчий ринок полегшує вчинення багатьох злочинів у

сфері господарської діяльності.

Високо криміногенним є ринок продукції, що стосується прав на інтелектуальну

власність. Виготовлення і реалізація контрафактної продукції відбувається у формі

високоорганізованого бізнесу.

Поширеними є також правопорушення, пов’язані з участю у державних

конкурсах на закупівлю товарів та послуг.

Це далеко не вичерпний перелік напрямів діяльності організованих злочинних груп.

Отже, на підставі аналізу можемо зробити висновок, що організована

економічна злочинність знаходиться на перетині явищ організованої й економічної

злочинності.

Якщо говорити про ознаки організованої економічної злочинності, доцільно

зазначити, що вони наділені як сукупністю ознак організованої, так і економічної

злочинності.

Під організованою економічною злочинністю потрібно розуміти

високоорганізовану та впорядковану конспіративну протиправну господарську

діяльність у рамках і під прикриттям законної діяльності, яка спричинює істотну

шкоду національній економіці і вчиняється злочинними організаціями, з

ієрархічною структурою, стійкою взаємодією і розподілом функцій та сформованою

статусно-рольовою системою всередині організацій, що спрямована на отримання

надприбутків, використовуючи корумповані зв’язки з державними чиновниками як

для посилення своєї діяльності, так і для організації ефективного захисту від

соціального контролю.

Залишається сподіватись, що зростання деструктивної економічної діяльності у

трансформаційний період активізує відповідну реакцію з боку конструктивної

частини суспільства, що забезпечить своє вираження у розвитку правового

регулювання господарської діяльності та призведе до посилення боротьби з

найнебезпечнішим проявом протиправної господарської діяльності – організованою

1. Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области

предупреждения преступности и уголовного правосудия. Организация

Объединенных Наций. — Нью-Йорк, 1992.

2. Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению

преступности и обращению с правонарушителями : сборник документов / сост.

канд. юрид. наук А.Г. Волеводз — М. : ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2001.

3. ХІ Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і

кримінального правосуддя. — Бангкок, 18—25 квітня 2005 р. [Електронний ресурс].

— Режим доступу : www.11uncongress.org.

4. Лунеев В. В. Преступность ХХ века : мировые, региональные и российские тенденции

/ В. В. Лунеев. — [изд. 2-е, перераб. и доп.]. — М. : Волтерс Клувер, 2005.

5. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. — К. :

Школяр, 1999.

6. Шнайдер Г. Й. Криминология; [пер. с нем. / под. общ. ред. и с предисл.

Л. О. Иванова]. / Г. Й. Шнайдер. — М., 1994.

7. Рогов И. И. Экономика и преступность / И. И. Рогов. — Алма-Ата : Казахстан_____, 1991.

8. Лунеев В. В. Организованная преступность в России : осознание, истоки, тенденции

/ В. В. Лунеев // Государство и право. — 1996. — № 4.

9. Шикунова О. Г. Детерминация организованной преступности и иной общественно-

опасной деятельности в сфере экономики / О. Г. Шикунова // Преступность как она

есть и направления антикриминальной политики. [под ред. проф. А. И. Долговой].

— М., Российская криминологическая ассоциация, 2004.

10. Никифоров А. С. Контроль над преступностью в России / А. С. Никифоров //

Государство и право. — 1994. — № 5.

11. Киданов Р. В. Организованные формы экономической преступности.

Владивостокский Центр по изучению организованной преступности / Р. В. Киданов.

— Владивосток, 2002.

12. Изучение организованной преступности : российско-американский диалог : сб. статей;

[под редакцией Н. Ф. Кузнецовой, Л. Шелли, Ю. Г. Козлова]. — М. : Олимп, 1997.