10. Особливості постановки задач оптимізації виробництва в умовах діючого підприємства

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 

Сучасне промислове підприємство являє собою складний структурний підрозділ з великим числом зв'язків, які відображають складні інвестиції та технологічні процеси на виробництві, значною номенклатурою продукції, що виготовляється, застосовується велика кількість деталей, операцій.

Тому на підприємстві має бути впроваджена загальна схема (модель) оптимізації виробництва на всіх етапах, яка включає вирішення окремих, конкретних задач і охоплює задачі техніко-еконо-мічного та оперативно-календарного планування, в яких враховуються показники виконання окремих робіт в часі та послідовність технологічного процесу.

На підприємстві повинна бути реалізована ієрархічна система, яка б забезпечувала перехід від задач техніко-економічного планування, що формують оптимальний річний план роботи підприємства, до великої кількості деталізованих, конкретних задач, включаючи розробку календарних графіків завантаження станків, окремих участків та конкретних виконавців.

При формуванні таких складових частин виробничого планування необхідно узгодити між собою вхідну та вихідну інформацію таким чином, щоб вихідна інформація за результатами вирішення одних задач (показники, їх значення) могла служити вхідною інформацією для вирішення інших задач.

Загальна схема зв'язку окремих задач, які вирішуються на підприємстві при розробці плану його діяльності, зводиться до вирішення задач:

•       Задача розробки оптимального річного плану виробництва,

•       Задача розподілу річного виробничого плану по кварталам,

•       Задача розподілу квартального виробничого плану по місяцях,

•       Задача оптимального завантаження обладнання,

•       Задача календарного планування роботи цехів.

Задача розробки оптимального річного виробничого плану за вибраним критерієм є одною із основних задач в складі перспективного та поточного управління підприємством. Виробничий план виступає основною вихідною базою для розробки усіх інших розділів виробничо-економічного планування роботи підприємства, до складу якого входить розробка плану виробництва продукції, плану реалізації продукції, плану матеріально-технічного постачання, плану використання трудових ресурсів підприємства, плану доходів, витрат та прибутку.

Виробничий план визначає кількісну та якісну сторону усієї виробничо-господарської діяльності підприємства, визначає номенклатуру та обсяг випуску продукції та задовольняє усі умови та наявні обмеження.

У зв'язку з тим, що для рішення задач оптимізації необхідно вибрати економічний критерій, максимум якого повинен бути отриманий в результаті рішення задачі, а діяльність підприємства є багатоцільовою, то необхідно правильно вибрати критерій оптимальності.

В умовах ринкової трансформації суспільства в Україні підприємствам надана самостійність у вирішенні багатьох господарських задач, у виборі варіантів виробничого плану.

Процес рішення багатьох задач оптимізації вимагає обґрунтування максимального або мінімального значення тільки однієї функції. Виходячи із цього за критерій оптимальності може бути прийнятий один показник із низки таких показників: прибуток, обсяг валової продукції, обсяг реалізації продукції, доход підприємства, витрати, пов'язані із виробництвом продукції, собівартість продукції, продуктивність праці, завантаження виробничих фондів тощо.

Коли здійснюється випуск комплектної продукції задача виробничого планування у загальному вигляді формулюється таким чином.

Випуск комплектної продукції може здійснюватися різноманітними виробничими способами, за різною технологією, різними учасниками, підприємствами тощо. У кожний комплект входить т видів виробів в кількості а,(і = \,т) штук. Кількість ресурсу Q, який використовується при виготовленні продукції, обмежене і складає 6q(Q = 1, к ).

Відомо ау - число виробів г'-го виду, які виготовляються /-им виробничим способом за один період часу (добу, місяць, рік) і в -кількість Q-ro ресурсу, який використовується при  виробничому способі за один період часу.

Необхідно скласти такий план розподілу випуску продукції виробничими способами з врахуванням обмеженості ресурсів (Y), який буде забезпечувати випуск максимального числа комплектів продукції.

Математично запис умови задачі за критерієм комплектності має такий вигляд

при обмеженнях: •    

 по комплектності

•      по ресурсах

При, умові що Xj > 0,  (у = 1,/і)

При необхідності в умовах задачі може бути наведена вимога цілочисельності

змінних. Для підприємств, які виготовляють дискретну продукцію, а Ц - ціна одиниці продукції, sqj - собівартість виготовлення одиниці продукції, dj, Dj - відповідно мінімальна та максимальна кількість виробів, математична модель загальної задачі виробничого планування при умові оптимального завантаження обладнання має такий вигляд.

 

Цільова функція - максимізація прибутку

при обмеженнях: •      по ресурсах

•      по випуску продукції

•      вимога обробки на всіх видах обладнання однакового обсягу продукціїу-ro виду

при умові, що

Інші види критеріїв оптимальності: •      максимізація випуску продукції у вартісному виразі

 

•      максимізація використання обладнання

•      максимізація загальних витрат

Принципи побудови та рішення транспортної задачі лінійного програмування можуть бути використані при визначенні виробничих задач, до яких належать такі:

•       раціональне розміщення виробництва;

•       оптимальне використання ресурсів;

•       оптимальний розподіл матеріальних ресурсів;

•       оптимальний розподіл фінансових ресурсів тощо.

Класична модель транспортної задачі має такий зміст: в наявності   є   m   відправників   вантажів  Αι.....   А-,,...,   Ат,  у   яких

зосереджено відповідно а;,..., пі,..,, ат одиниць вантажу одного виду (класу). Цей вантаж необхідно доставити в η заданих пунктів Bj,... Bj,...Bn, в яких він має використовуватися в кількості відповідно в/,..., вр...в„. Відома вартість (ціна) перевезення одиниці вантажу від кожного г-го відправника до кожного у-го користувача Cij.

  Необхідно скласти такий план перевезень, тобто вказати зна-

чення ху (і = \,m;j = Ι,η)— кількість вантажу, який необхідно перевезти від відправника А-, до користувача Bj, забезпечуючи при цьому мінімальну загальну вартість перевезень.

Математичний запис задачі має такий вигляд:

при обмеженнях: •      усі вантажі мають бути вивезені

•      усі потреби мають бути задоволені

•      неможливість здійснювати зустрічні перевезення

    ■                       вантажу, що відправляється, має дорівнювати кількості вантажу, який надходить в пункти його використання. Задачу такого типу називають закритою, або збалансованою.

В практичних умовах часто трапляються випадки, коли необхідно забезпечити оптимальний план перевезень вантажів при відсутності збалансованості у відправленні та надходженні до пункту споживання вантажів. Такі задачі називають відкритими або незбалансованими. При цьому можуть мати місце два випадки порушення балансу.

1. Кількість наявного вантажу перевищує кількість вантажу, який необхідно для використання

2. Кількість вантажу, необхідного для використання, перевищує наявну кількість вантажу

При вирішенні задачі відкритого типу її приводять до задачі закритого типу, трансформують, змінюють. Цей перехід задачі від відкритої до закритої здійснюється таким чином.

Для першого випадку порушення балансу вводиться ще один фіктивний користувач Вф, який подає фіктивне замовлення на перевезення вантажу

Вартість перевезень від усіх відправників фіктивному користувачу приймається рівною нулю, тобто Сіф = 0 (г = \,т) .

Отримане в результаті рішення задачі значення х/ф буде означати, що у відправника Λ, залишилось невикористано х-,ф кількість вантажу.

Для другого випадку порушення балансу вводиться ще один фіктивний    відправник    Аф,    який    характеризується    наявністю  фіктивного запасу вантажу

Вартість перевезень від фіктивного відправника до усіх користувачів приймається рівною нулю.

Зінь Е.А., Турченюк М.О., Планування діяльності підприємства