7. Стратегічне планування на підприємстві

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 

Сутність стратегічного планування

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємства, об'єднуються зусилля всього колективу для їх досягнення.

Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, з допомогою яких розробляють стратегію підприємства, яка забезпечує досягнення цілей функціонування підприємства.

Основним завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень, організаційні зміни у складі структури управління, необхідних для забезпечення життєдіяльності підприємства.

Функціональна структура стратегічного планування включає чотири види діяльності: адаптацію до зовнішнього середовища, розподіл ресурсів, координацію та регулювання, організаційні зміни.

Адаптацію до зовнішнього середовища слід розуміти як пристосування підприємства до зміни ринкових умов господарювання. Ринкове середовище по відношенню до суб'єктів господарювання завжди несе в собі як можливості росту, так і загрозу руйнування, банкрутства, нездатність підприємства відповідати за зобов'язанням. Завдання даної функції полягає у пристосуванні господарського механізму підприємства до ринкових умов, використанні наявних переваг підприємства у конкурентній боротьбі.

Розподіл ресурсів. Стратегія функціонування підприємства будується на розширенні масштабів підприємницької діяльності та задоволенні ринкового попиту, на ефективному використанні матеріальних, енергетичних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, їх розподілі, постійному зниженні витрат виробництва. Тому ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності, пошук оптимальних комбінацій їх раціонального використання є важливою функцією стратегічного планування.

Координація та регулювання. Дана функція погоджує зусилля всіх структурних підрозділів підприємства в досягненні мети, поставленої стратегічним планом. Тому всі розділи стратегічного плану повинні бути узгоджені по ресурсах, структурних підрозділах, виконавцях і функціональних процесах. Таке узгодження забезпечується формуванням системи показників, а також наявністю в апараті управління відповідного підрозділу, який відповідає за координацію зусиль працівників підприємства усіх рівнів.

Організаційні зміни — функція передбачає проведення різних організаційних перетворень на підприємстві, спрямованих на вдосконалення системи управління: формування нової структури управління; перерозподіл, уточнення функцій окремих виконавців; залучення до управління підприємством кваліфікованих фахівців; впровадження ефективної системи стимулювання тощо.

Типи стратегій

Зміст і вибір стратегії залежить від ситуації, в якій знаходиться підприємство. До можливих ситуацій належить така, коли підприємство визначає певний сектор ринку і концентрує свої зусилля на задоволенні потреб конкретних клієнтів.

В іншому випадку підприємство спеціалізується на виробництві певного виду продукції. Це призводить до того, що покупці обирають дану марку, навіть якщо ціна на товар досить висока.

Підприємство може досягти лідерства в результаті мінімізації витрат виробництва. Низькі витрати дозволяють підприємству тривалий час не підвищувати ціни на свою продукцію, таким чином завоювати значну частку ринку. При цьому підприємства повинні володіти високими технологіями, організацією виробництва.

 

Виходячи із можливих ситуацій можуть формуватися різні типи стратегії розвитку, основними серед яких є:

•    стратегія росту;

•    стратегія скорочення.

Стратегія росту передбачає зростання підприємства на існуючому ринку за рахунок введення нової продукції без зміни технології її виробництва; зростання підприємства за рахунок введення нової продукції на ринок в результаті впровадження нової технології виробництва за рахунок встановлення контролю над постачальниками, шляхом створення дочірніх підприємств з постачання сировини та матеріалів, що може зменшити залежність підприємства від коливання цін на сировину, комплектуючі вироби, витрати на матеріально-технічне забезпечення.

Стратегія росту може також забезпечуватися в результаті встановлення контролю над структурами, які знаходяться між підприємством та кінцевими споживачами його товарів; за рахунок виробництва продукції, технологічно не пов'язаної з виробництвом старого товару, і яка реалізується на нових ринках; за рахунок концентрації виробництва, об'єднання підприємств, створення концернів тощо.

Стратегію скорочення використовують, коли необхідно провести реструктуризацію підприємства або підвищити ефективність виробництва в умовах спаду попиту на продукцію, що виготовляється. Сутність стратегії полягає у скороченні витрат, що дозволяє дещо стабілізувати положення підприємства на ринку за рахунок зниження собівартості продукції, звільнення працівників, зменшення обсягів виробництва, закриття потужностей тощо. Інший підхід полягає в тому, що підприємство змушене продавати або закривати одне чи декілька своїх відділень, дочірніх підприємств.

Реалізація такої стратегії досить болюча для підприємства та його працівників, однак в ряді випадків є єдиною в збереженні підприємства.

 

Структура і технологія стратегічного планування

Стратегічне планування слід розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних управлінських процесів, які витікають один із одного і можуть бути представлені у вигляді алгоритму (рис. 1.1.)

 

Рис. 1.1. Алгоритм формування стратегії розвитку підприємства

 

1.  Визначення призначення підприємства — процес полягає у встановленні  змісту діяльності  підприємства,  його  призначення, ролі і місця в ринковій економіці, характеризує напрям діяльності, виходячи з ринкових потреб, особливостей продукції, характеру її споживання, конкурентних умов.

2.  Оцінка стану зовнішнього середовища передбачає вивчення впливу на підприємство таких його елементів, як сутність політичних процесів та стан економіки країни; особливості правового регулювання виробництва, характеристика природного середовища і наявність ресурсів, науково-технічний рівень тощо. Аналіз безпосереднього середовища включає визначення покупців, конкурентів, ринку робочої сили.

3.   Оцінка  стану  внутрішньої структури дозволяє  визначити сильні і слабкі сторони підприємства, внутрішні можливості, на які підприємство може розраховувати в конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей.

Внутрішнє середовище досліджується по таких напрямках: кадровий потенціал, організація управління, маркетинг, фінанси.

4.    Розробка   варіантів   альтернативних   рішень.   Виявляють повний склад варіантів рішень, встановлюють максимально можливий набір варіантів. Кожний варіант пов'язують з умовами та ресурсами, враховують обмеження, які можуть вплинути на рішення. Серед факторів, що впливають, важливе значення мають такі: зобов'язання підприємства, наявність фінансових ресурсів та забезпечення кваліфікованим персоналом.

Зобов'язання підприємства перед кредиторами, постачальниками, основними споживачами тощо часто є вирішальними при виборі стратегії діяльності підприємства, вони будуть певний час впливати на реалізацію нової стратегії, а, отже, їх необхідно враховувати в розробці стратегічного плану як обмеження.

Реалізація тієї чи іншої стратегії завжди пов'язана з певними фінансовими витратами. Тому підприємства, які мають достатній обсяг фінансових ресурсів або доступ до них, при виборі стратегії завжди перебувають у більш вигідніших умовах, ніж підприємства з обмеженими фінансовими ресурсами.

Забезпеченість підприємства кваліфікованим персоналом є суттєвим при виборі стратегії. Наявність висококваліфікованого інженерно-технічного персоналу - вирішальний фактор, що передбачає перехід до нових технологій та випуску нової «піонерської» продукції.

5. Обґрунтування та вибір оптимального рішення.

Цей процес є основним у стратегічному плануванні, оскільки в ньому приймаються рішення про те, як буде підприємство досягати своєї мети та реалізовувати своє призначення. Вибрана стратегія дозволяє врахувати всі фактори, які можуть вплинути на діяльність підприємства.

В одних і тих умовах оптимальними можуть бути різні рішення. Для здійснення вибору оптимального варіанту рішення застосовують формалізовані та неформалізовані методи. До формалізованих належать економіко-математичні методи або методи дослідження операцій. В даному випадку під операцією розуміють будь-яку систему заходів, які об'єднані в одне ціле. Методи дослідження операцій дозволяють одержати наукове обгрунтування рішення, що надзвичайно важливо на етапі стратегічного планування. Основним методом дослідження операцій є моделюванням. Задачі і моделі розподіляються на окремі класи в залежності від типу і характеристики операцій, що досліджуються. Найбільш досліджені такі типи операцій: • операції розподілу ресурсів, раціонального використання матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

•       операції встановлення зносу та заміни обладнання на підприємстві;

•       операції розміщення нових та розвиток діючих підприємств;

•       операції дослідження використання різних видів транспорту та різних типів транспортних засобів;

•       операції масового обслуговування;

•       операції управління запасами;

•       операції розробки розкладу і календарного планування;

•       конфліктні операції.

6. Впровадження оптимального рішення та оцінка результатів.

Оцінка реалізації оптимального стратегічного рішення є завершальним етапом стратегічного планування. Засобом забезпечення об'єктивної оцінки є контроль, який визначає систему контрольних заходів, з'ясовує причини відхилення результатів діяльності підприємства від обґрунтованої стратегії розвитку, дозволяє внести корективи у показники плану та в процес реалізації стратегії.

Зьні Е.А., Турченюк М.О., Планування діяльності підприємства