8. Принципи планування

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 

Якість планування в значній мірі залежить від глибини врахування принципів, їх кількості та дієвості.

А. Файоль визначав чотири основні принципи планування, назвавши їх загальними характеристиками хорошої програми дій. Це —  єдність,  неперервність,  гнучкість і  точність. Дещо пізніше А. Ансофф обгрунтував ще один принцип планування —  участі.

* Принцип єдності (системності, холізму) передбачає, що планування на підприємстві має системний характер. Економічна категорія «система» характеризується наявністю сукупності елементів, взаємоз 'язку між ними, спільного напрямку розвитку і поведінки, орієнтованого на загальну мету.

Кожну підприємницьку структуру можна розглядати як складну економічну   систему,   елементами   якої   служать   окремі   підрозділи (цехи, дільниці), взаємозв'язок між якими здійснюється на основі координації на горизонтальному і вертикальному рівнях. Діяльність жодного підрозділу підприємницької структури не можна планувати ефективно, якщо не ув'язати її з функціонуванням інших виробничих одиниць. Будь-які зміни к планах одного підрозділу зумовлюють відповідні переміни в планових параметрах діяльності інших. Отже, головними ознаками координації планування на підприємстві є взаємозв'язок і одночасність при прийнятті рішення.

Принцип єдності передбачає інтеграцію планової діяльності. На підприємствах розробляють декілька відносно самостійних нидів планів (плани освоєння нових видів продукції, маркетингові плани, плани рекламних заходів, плани впровадження нової техніки і технології, плани соціального розвитку колективу, тематичні плани і т. д.). Однак кожний з них повинен базуватися на загальній стратегії і бути складовим елементом загальної планово!' системи підприємства.

Єдність стратегічною і поточного планів передбачає, що структура поточних планів та основні складові стратегії підприємства новим -ні співпадати; основні цілі на поточний період повинні витікати з стратегічного плану. Однак кількість планових показників, ступінь деталізації цілей, точність розрахунків у поточних планах повинні бути більш повними та обгрунтованими. Відомо, що чим меншим є горизонт планування (в даному випадку  плановий період), тим більше показників планується. Показники поточних планів не повинні суперечити показникам стратегічного плану, нони можуть бути лише більш точними або скорегованими в залежності від впливу раніше неврахованих факторів зовнішнього середовища.

Важливою передумовою життєдіяльності планування є забезпечення дії принципу неперервності.

*   Принцип   неперервності  означає  підтримування   неперервної планової перспективи,  взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування, своєчасне коригування планів з врахуванням змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, в нестабільних умовах господарювання.

*  Принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Для здійснення принципу гнучкості плани необхідно розробляти з врахуванням можливостей внесення змін. Тому при їх складанні доцільно включати резерви, так звані «надбавки безпеки» або «фінансові подушки».

* Принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від виду плану та рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання.

Стратегічне, довготермінове планування може обмежуватися ви значенням основної мети і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що кількість необхідної інформації про майбутнє є обмеженою, а швидкість змін — дуже високою.

  В короткотермінових планах конкретність і детальність повинні    бути високими і обов 'язковими.

Принцип точності повинен забезпечувати адекватність планових заходів соціально-скономічній ситуації в країнах, галузі, території. Вона досягається шляхом врахування великої кількості факторів впливу внутрішнього і зовнішнього середовища. Це сприяє иідни ідеш по точності планів, їх наближенню до реальних умов. Ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, які в свою чергу мають вплив на методи планування, показники і структуру планів, організацію самого процесу планування. Вони повинні постійно переглядатися, а при необхідності слід застосувати принципово нові методи і процедури планування.

 Принцип участі означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальної діяльності незалежно від посади і функцій. Планування, яке базується на принципі участі, називається партисипативним.

 

Реалізація принципу участі забезпечує оперативний обмін внутрішньо- виробничою інформацією; перетворює плани підприємства на особисті плани кожного працівника, що сприяє підвищенню мотивації до праці, створен ню корпоративного духу; викликає більшу довіру до планування як реального та ефективного важеля управління.                                                                

Фахівці   з   планування   рекомендують   доповнити   вищезгадані принципи загальноекономічними принципами: пріоритетності, on тимальноєті.

    *   Принцип   пріоритетності  передбачає ранжувания  об'єктів    планування за їх важливістю для підприємства.

Так,  якщо основною  метою  визнано  підвищення  конкурентоспроможності продукції, та для її досягнення необхідно вирішити

комплекс завдань, пов'язаних з поліпшенням технічної бази виробництва, використанням нових високоякісних матеріалів, підвищенням кваліфікаційного рівня працівників. Одночасно розв'язати ці всі завдання неможливо через нестачу фінансових ресурсів. В такому випадку керівництво підприємства визначає пріоритетність завдань і, в залежності від ситуації на виробництві, встановлює послідовність їх розв'язання.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від дії макроекономічних факторів — економічної політики, екологічного становища, стану апк, а також від факторів, які діють всередині підприємства.

Принцип оптимальності пов 'язаний з альтернативністю і ба-гатоваріантністю планів, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального.

Дотримуватися розглянутих принципів планування дуже важко. Це можуть здійснити тільки крупні товаровиробники, які мають висококваліфіковані кадри, сучасні інформаційні технології. В умовах зростаючої конкуренції скорочуються терміни і горизонти розробки планів, підвищується якість планування, в його основу закладається концепція маркетингу, зростає роль оперативних та стратегічних планів.

Швайка Л.А., Планування діяльності підприємства