1.3. Раціональна реконструкція функціонування господарства (від архаїки до Нового часу)

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Господарство є цілераціональним способом відтворення буття (способом господарювання). Філософському осмисленню тепер піддані три фундаментальні відношення буття, поза якими господарство не існує: “людина – виробництво - природа”, “людина – виробництво – культура”, “людина – культура – природа”.    Буття людини – різноманітне. Цілі, результати реалізації – різні. Багатоманітність господарств відображає і різноманітність самої людини, її внутрішнього космосу.

Людина – це родове поняття, що вказує на належність до людського роду, вищого ступеня розвитку живої природи на планеті. Відрізняються люди від тварин виробництвом необхідних їм життєвих засобів і потреб. Виробляючи необхідні їм життєві засоби, люди побічно виробляють і своє матеріальне життя. Тільки там, де існує виробництво (постійно відновлюваний процес праці), може мати місце суспільство (соціокультурне об’єднання людей). Виробництво і відрізняє людину від тварини. Виробництво – творчість, де втілюються різноманітні фізичні й духовні здібності людини.

Людина з’являється на Землі як істота, яка господарює, і здатна не лише до забезпечення свого життя, але і виробництва свого життя ( і навіть до його зміни). Людина хоче вона того чи ні, змушена бути господарем (заради виживання, заради повноти життя, заради облаштування буття).

Німецький філософ М.Вебер запропонував розглядати господарство через чотири типи: домашнє, мінове, натуральне, грошове. Основні типи – домашнє й мінове - відрізняються метою виробництва. Домашнє господарство, незалежно від розмірів, здійснюється для безпосереднього задоволення потреб, чи то потреби держави, особистості або союзу споживачів. Домашнє господарство може функціонувати у межах цілої імперії. Мета мінового господарства – виробництво для обміну, а в підсумку – отримання прибутку.

Натуральне й грошове господарства відрізняються наявністю або відсутністю грошей в господарському обороті. Господарство без використання грошей називається натуральним, господарство із використанням грошей – грошовим. Зрозуміло, що мінове господарство може бути натуральним, якщо обмін товарами здійснюється без посередництва грошей. Так було в ранні епохи розвитку суспільства, так буває і тепер, коли грошовий обіг з якихось причин порушено (бартерний обмін). Домашнє господарство може бути грошовим, коли гроші використовуються для взаєморозрахунків між окремими виробничими організаціями. Ринкове господарство є міновим грошовим господарством. Його мета – отримання прибутку, що виражається у грошах, за допомогою обміну товарів на ринку. Воно набагато зручніше й ефективніше натурального мінового господарства тому, що дозволяє зіставити витрати й прибутки в однакових розрахункових одиницях.

Історична типологія господарства представляє розвиток господарської діяльності наступним чином.

1. Привласнююче господарство.

2. Виробляюче господарство

Доіндустріальне,

Індустріальне,

Післяіндустріальне (інформаційне).

Привласнююче господарство.

Розселяючись по Землі, людина проникає практично в усі райони сучасної ойкумени. Цей процес завершується в епоху верхнього палеоліту. Чим далі вглиб століть проникає дослідник, тим більш очевидною стає залежність господарської діяльності людей від фізико-географічних умов середовища їх проживання.

Сформований у ті часи тип господарювання ґрунтується на привласненні готового природного продукту. Щоб добути природний продукт, люди займалися виготовленням знарядь праці, спеціальних пристосувань, створювали специфічні організаційні форми для ведення полювання і рибальства.

Виробництво найпростіших знарядь почалося за мільйон-півтора років раніше, аніж виникли мова і мислення; мало своїм найбільшим наслідком послаблення інстинктивної основи поведінки людини на ранній її стадії. Праця, що виникає, потребувала для свого розвитку і соціального вдосконалення всередині стада. Виробництво знарядь диктувало необхідність уже надбіологічного об’єднання, що відповідало виробничо-господарській кооперації індивідуумів.

Характерною ознакою першого господарського типу є його низька продуктивність, що практично повністю залежить від випадкових факторів.

Перший історичний тип господарювання містить у собі такі види діяльності, як полювання, збирання і рибальство, характерні для первісної людини. Поступовий перехід від напівтваринного існування людини до людського способу життя, добування засобів життя, збереження певної кількості добутих продуктів харчування – характерні риси, що відрізняють людину від тварини.

Виробляюче господарство.

Доіндустріальне (сільське господарство):

1) ручне землеробство і скотарство; 2) орне землеробство.

Поступово із збирача дарів природи людина стала землеробом і скотарем. На цій основі виник другий господарсько-історичний тип - ручне землеробство і скотарство. До нього входять заняття, пов'язані з обробкою землі за допомогою ще примітивних ручних знарядь, і скотарство як відносно самостійна галузь, що дає стабільний прибавочний продукт. Також характерними були осілі групи мисливців і рибалок. На цій ступені виявляється майнова нерівність, що веде до соціального розшарування і державотворення.

Третій історичний господарський тип — орне землеробство — з'являється, коли люди навчилися з'єднувати вже удосконалені знаряддя сільськогосподарської праці з тягловою силою одомашнених тварин. Приблизно в один і той самий історичний час народи, що належать до одного господарського типу (наприклад, землеробські народи), створюють свої унікальні й своєрідні культури (виникають Єгипет, Дворіччя, Індія, Китай, Греція).

Подальший поділ праці приводить до спеціалізації діяльності людини, обумовлює формування соціальної структури, виникнення приватної власності та ін., виникає соціальна нерівність, перетворення захоплених у боях і війнах між племенами і народами полонених в підневільних робітних людей та ін. Основну масу становили землероби, об’єднані в общини, громади.

Така господарсько-історична типологія дозволяє вирішити тільки деякі дослідницькі завдання і не є вичерпною класифікацією господарства. Проте дана класифікація не втрачає своєї актуальності і в теперішній час, оскільки всі три господарсько-культурних типи існують у сучасній соціокультурній дійсності: перший господарсько-культурний тип розповсюджений у долині ріки Конго, Амазонки, на півдні Індії, Шри Ланку, Індонезії, Філіппінах; другий – у Південній і Південно-Східній Азії, на островах Океанії, у Південній Америці, Африці; третій – в Європі, Північній Америці, в деяких країнах Азії.

Індустріальне господарство

За часів переходу до машинного виробництва розвиток людства йшов під знаком безумовного пріоритету процесу індустріалізації. Благо пов’язувалось з високим темпом економічного зростання і створенням великої машинної індустрії. Життя доводить, що безмежне збільшення матеріальних засобів, прийнятих за благо, позначене для людини згубними наслідками.

Післяіндустріальне (інформаційне) господарство

У ХХ ст. ейфорія індустріально-технократичного оптимізму спадає. Індустріальний розвиток не тільки створив загрозу соціальним і культурним цінностям, а й підірвав власну основу (виснаження природних ресурсів тощо).

Тип цивілізаційного устрою суспільства з товарообмінною основою - економічне господарство, його характерні риси – соціальність, конкурентність, динамічність. Економіку характеризують як „беспокійне господарство”, яке не має чітких цілей, крім однієї - стремління до зміни.

Для економіки властивою характеристикою є трансформації, перехід від однієї історичної форми свого буття до іншої. З часів наукової, буржуазної революцій економічне господарство пройшло складний шлях становлення, для якого характерним є:

розвиток капіталізму (від первісного накопичення капіталу до формування в ХХ ст. високоорганізованої системи світового капіталу),

високі темпи розвитку виробничих сил від парової машини і ткацького верстата до ЕОМ тощо),

потрясіння відбуваються з певною періодичністю (економічні, соціальні, політичні, військові).

Вивчаючи економіку, управлінські системи, можна переконатися, що основою стабільної господарської діяльності й розвитку економіки є виробництво. На початку історії людства це було сільськогосподарське виробництво, потім – промислове. У 60-х роках ХХ ст. науково-технічна революція зробила рушійною силою економічного прогресу науку. Якщо символом доіндустріальної цивілізації була мотига, індустріальної – конвеєр, то символом сучасної цивілізації є комп’ютер.

У традиційних суспільствах люди майже повністю повторюють життя своїх предків. Обсяг знань, необхідний людині для життя у циклічному світі, невеликий. Вже у ранньому віці людина осягає практично все, що треба, і надалі особливо не має потреби в нових знаннях.

Сьогодні аналітики говорять про „другу НТР”, головною складовою якої стає стрімкий розвиток високих технологій (хай-тек). Отже, основним ресурсом сучасної економіки є інтелектуальний капітал. Широкі верстви населення Північної Америки, Західної Європи та Японії зайняті науковими розробками, або у наукоємних виробництвах.

Підсумовуючи усе вище викладене, можна стверджувати:

Філософія господарювання – світоглядне знання, що надає цілісності уявлення про господарство.

Філософія «окультурює» господарство, співставляє господарство з моральними основами, загальнолюдськими та загальносвітовими цінностями. Господарське знання пов’язане із загальнокультурним і загальноприродним знанням.

Господарювати – це не тільки виробляти, але й “багатоманітно” спілкуватися із світом. Господарське знання пов’язане із загальнокультурним і загальноприродним знанням.

Питання для самоконтролю

Визначить основну мету й завдання філософії господарювання як навчальної дисципліни.

Відомо, що господарська політика має забезпечувати розумність життєдіяльності людини та суспільства. Проте в історичній практиці панує протилежне. Наведіть з історії і сучасності приклади «негосподарської економіки».

Доведіть, що філософія господарювання має міждисциплінарний характер.

У чому Ви вбачаєте відмінність дослідницьких стратегій економічної науки і філософії господарювання?

Охарактеризуйте функцію філософії господарювання, що пов’язана з розробкою методології економічного дослідження?

Спробуйте провести історичні паралелі (виділити етапи становлення господарства) у становленні господарства в Україні.