2.4. Теоретичні основи формування територіальних рекреаційних систем

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Полчанінова Ірина Леонідівна, ас. кафедри туризму

і готельного господарства, Харківської національної академії

міського господарства

Характерними рисами сучасних соціально-економічних відносин в Україні є динамічний розвиток засад управління, реформування відносин власності, реструктуризація національної економіки та її інтеграція в світову економіку. Це зумовлює необхідність проведення зваженої державної політики та врахування сталих тенденцій і закономірностей розвитку світової економіки.

Відповідно до Концепції державної регіональної політики України, підвищення ефективності функціонування господарського комплексу кожного регіону на основі раціонального використання його природно-ресурсного, екологічного, виробничого та іншого потенціалу є важливим напрямком прискорення економічного і соціального розвитку країни. Одним із шляхів здобуття соціальної та економічної стабільності України є подальший розвиток рекреаційно-курортного та туристського господарства. Світовий досвід свідчить, що ця сфера господарювання є високорентабельною і динамічно розвивається.

Рекреаційна діяльність відіграє важливу роль у процесі оновлення всіх сторін життя суспільства, збереження і зміцнення здоров'я людей, зростання їхнього культурного й освітнього рівня, підвищення працездатності.

На сучасному етапі перед економічною наукою стають завдання розробити методичні основи оцінки рекреаційних ресурсів, визначити соціальний та економічний ефект від їхнього освоєння, вказати шляхи формування й розвитку рекреаційно-туристського комплексу. Вирішення цих завдань сприятиме раціональному використанню рекреаційних ресурсів, підвищенню економічної ефективності рекреаційно-туристського обслуговування, збереженню і відтворенню природних та історико-культурних ресурсів.

Окремі аспекти цих проблем висвітлені в роботах вітчизняних і зарубіжних економістів. Однак питання освоєння рекреаційних ресурсів, розвитку рекреаційно-туристського господарства в нових економічних умовах, соціальний і економічний аспекти рекреаційного господарювання, а такої шляхи переходу рекреаційного господарства на ринкові відносини не знайшли належного висвітлення в сучасній економічній науці. Неоднозначне висвітлені в науковій літературі і питання оцінки окремих видів рекреаційних ресурсів, норми рекреаційного навантаження в межах територіально-рекреаціійних систем; немає єдності в підходах до обгрунтування плати за використання рекреаційно-туристських ресурсів. В умовах формування ринкових відносин вирішення таких завдань є необхідною і актуальною потребою.

Актуальність даної теми випливає з необхідності проведення теоретичних і прикладних досліджень, які б забезпечували комплексне вирішення завдань соціально-економічної ефективності освоєння рекреаційно-туристського потенціалу, його господарське використання, розвитку рекреаційно-туристського комплексу у відповідності до європейських стандартів, формування ринкового механізму функціонування і розвитку рекреаційно-туристського господарства.

Сучасний стан у сфері рекреаційного обслуговування характеризується безперервним ростом потреб у рекреаційних послугах, залученням у господарський обіг нових рекреаційних ресурсів, розширенням і удосконаленням рекреаційно-туристського комплексу, переведенням рекреаційного господарства на ринкові відносини. Вимагають свого вирішення питання освоєння найбільш цінних рекреаційних ресурсів. У той же час на даному етапі проявляється невідповідність між станом рекреаційно-туристського господарства країни, наявними рекреаційними ресурсами та сучасними вимогами, що створює труднощі соціально-економічного характеру.

Туристсько-рекреаційна сфера, як вагома складова національної економіки, набуває дедалі більшого значення та стрімко інтегрується в світову туристську індустрію, її розвиток впливає на такі сектори економіки, як транспорт, сільське господарство, торгівля, зв'язок, будівництво, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної переорієнтації економіки.

Рекреаційне обслуговування здійснюється в межах повних територіально-рекреаційних систем різного рівня, які володіють рекреаційно-туристськими ресурсами різного виду та якості.

Серед різноманітності термінів, які мають місце в науковій літературі для характеристики туристсько-рекреаційної сфери, поняття рекреаційно-туристський комплекс (РТК) є найбільш точним і комплексним визначенням. Воно охоплює основні складові елементи, що притаманні будь-якому комплексу народного господарства країни.

Рекреаційно-туристський комплекс - поняття, що охоплює наявні рекреаційно-туристські ресурси природного і соціального походження, а також наявну інфраструктуру. Рекреаційно-туристський комплекс може бути різного рівня, починаючи від окремої турбази, санаторію, кемпінгу і закінчуючи окремими регіонами і навіть державами.

Рекреаційно-туристський комплекс складається з рекреаційних ресурсів, об'ектів інфраструктури, а також трудових ресурсів.

Основним завданням реареаційно-туристського комплексу є надання рекреаційно-туристських послуг населенню. Процес надання цих послуг супроводжується використанням рекреаційних можливостей регіону, на освоєння і підготовку до споживання яких витрачена значна суспільна праця. Ця праця, матеріалізована в споживчих вартостях, що відтворюються в інших елементах невиробничого споживання. Вони повинні постійно відновлюватися, так як в іншому випадку не зможуть задовільняти суспільні потреби в зростаючих вимогах до рекреаційно-туристського обслуговування. Елементами суспільної споживчої вартості рекреаційно-туристських ресурсів є споживчі вартості територіальних рекреаційних систем як відокремлених ланок регіонального рекреаційно-туристського комплексу, а також споживчі вартості окремих одиничних рекреаційних ресурсів. Таким чином, суспільна споживча вартість рекреаційно-туристськиих ресурсів визначається їх оздоровчими властивостями, а також соціально-економічними умовами їх використання.

Важливим завданням формування та функціонування РТК є визначення структури, в якій виділяють три основних підрозділи: функціонально-галузевий, територіальний та організаційно-управлінський.

Функціонально-галузева структура РТК - це сукупність галузей та видів діяльності, що виконують певні функції, інтегровані в рамках РТК для досягнення поставлених цілей. Схема функціонально-галузевої структури РТК (рис.2.4.1) включає поряд із виробничим і невиробничим обслуговуванням окрему складову -інформаційне обслуговування, а також виділяється два нових підкомплекси: підкомплекс дитячого відпочинку та корпоративної рекреації.

Особливістю РТК є його територіальна цілісність. На користь даного твердження свідчить той факт, що для ефективнішого функціонування галузей, підгалузей і окремих одиниць комплексу необхідним є встановлення тісних територіальних зв'язків між ними та територіальна спільність наявних у комплексі інфраструктури, ресурсів і управління.

Третім структурним елементом РТК є організаційно-управлінська структура РТК. Даний структурний елемент РТК є необхідним для вирішення різноманітних проблем, пов'язаних із формуванням, функціонуванням і подальшим розвитком

РТК.

Україна, володіючи багатим рекреаційним і туристичним потенціалом, має значні передумови для формування високорозвиненого рекреаційно-курортного та туристського господарства, особливо в містах-курортах. Воно повинно стати однією із суттєвих ланок у структурі регіональної і національної економіки. У теперішній час рекреаційно-туристичні можливості України використовуються лише на 30-40 відсотків. У першу чергу, це стосується курортних регіонів. Господарський потенціал курортів ще не набрав належної ваги як важливе джерело поповнення державного, обласних і місцевих бюджетів у порівнянні з тим, як це відбувається в інших країнах.

Функціонально-галузева структура

ТРК

 

 

 

Безпосереднє обслуговування

 

Господарське забезпечення

^ W

 

 

 

 

 

Надпись: Санаторно-курортний підкомплекс

Підкомплекс корпоративної рекреації

Об'екти інформаційного обслуговування підприємства зв'язку; інформаційні та рекламні агенства; організації, що надають телекомунікаційні, мобільні послуги, послуги всесвітньої мережі Internet

Рис. 2.4.1 - Функціонально-галузева структура РТК У той же час існують деякі причини відставання та недосконалого функціонування туристсько-рекреаційної галузі в Україні. Зокрема, потребують вивчення питання регулювання українського ринку туристичних послуг, розробки регіональних програм розвитку окремих туристично-рекреаційних

комплексів і використання різних форм стимулювання господарської діяльності суб'єктів підприємництва, в тому числі нетрадиційні ринкові механізми в формі спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР).

З метою активізації господарської діяльності в регіонах на основі впровадження нових виробничих відносин і поліпшення використання природно-ресурсного й економічного потенціалів повинен бути налагоджений механізм державного регулювання економічного розвитку. На основі методологічних підходів розроблено механізм державного регулювання розвитку туристсько-рекреаційної сфери (ТРС). Державне регулювання здійснюється за наступними складовими елементами: фінансово-економічним, організаційним, правовим та інформаційно-аналітичним. Основним напрямом розвитку РТК є використання нетрадиційних ринкових механізмів у формі СЕЗ

і ТПР.

Поряд з тим, вимагають свого дослідження і вирішення деякі питання розвитку та функціонування регіональних туристсько-рекреаційних комплексів, методологічні та методичні питання аналізу передумов, можливості і доцільності створення та функціонування СЕЗ і ТПР турне тичпо-рекреаційіюго спрямування, проведення оцінки ефективності їх діяльності на території України. Власне це і визначає актуальність і практичну цінність даного дослідження.

Організаційно-економічні зміни та сприятлива державна і регіональна політика здатні забезпечити підвищення ефективності функціонування рекреаційно-курортного та туристського господарства міста-курорту. Дослідження показали, що наукові розробки з питань, присвячених проблемі підвищення ефективності функціонування рекреаційно-курортного та туристського господарського комплексу міста-курорту, потребують уточнення і подальшого розвитку.

Розвиток рекреаційно-туристського комплексу в області слід розглядати в широкому контексті структурної перебудови господарського комплексу з

чіткою постановкою цілі, шляхів її досягнення і економічного обгрунтування. Основними цілями розвитку рекреаційно-туристського комплексу є:

Створення нормативно-методичної бази реорганізації форм власності де це правомірно та забезпечення їх різноманітності в сфері рекреації.

Обгрунтування створення організаційних структур управління розвитком рекреаційно-туристської сфери області.

Визначення шляхів, форм і методів стимулювання розвитку рекреаційного підприємництва.

Обгрунтування і впровадження ефективних фінансово-економічних механізмів регулювання розвитком рекреаційної сфери і створення моделі інвестиційної політики в ній.

Розробка концепції залучення іноземних інвестицій у розвиток рекреаційного бізнесу.

Створення еколого-економічного банку даних і банку маркетингових досліджень попиту на різновиди рекреаційної діяльності.

Визначення пріоритетних напрямків розвитку рекреаційної індустрії.

Забезпечення реалізації стратегічно вигідних і економічно ефективних проектів, які б передбачали комплексний розвиток найбільш перспективних рекреаційно-туристських територій і об'ектів регіону.

Досягнення цих цілей дозволить перетворити Україну в один з міжнародних центрів оздоровлення, туризму і відпочинку, вирішити ряд соціально-економічних проблем.

Одним з важливих питань є визначення основних принципів функціонування рекреаційно-туристського комплексу. Для формування ринкового механізму в рекреаційно-туристській галузі господарства необхідно пройти декілька етапів. На першому етапі слід значно скоротити централізоване планування і змінити його характер. На цьому етапі необхідно визначити ключові пріоритети для інвестицій, привести ціни у відповідність з фактичною вартістю рекреаційно-туристських послуг, попитом і пропозицією з поступовою ліквідацією контролю за цінами, шоб для їх визначення відкрити

простір закону попиту і пропозиції. На наступному етапі зміни повинні торкнутися реорганізації форм власності, і в цьому разі управління рекреаційно-туристськими об'ектами здійснювалося б виборними комітетами. Приватну власність потрібно впроваджувати спочатку на малих підприємствах. А потім поступово потрібно приватизувати рекреаційні землі.

Таким чином, формування ринкового механізму в рекреаційно-туристському комплексі повинно здійснюватись шляхом відходу від адміністративно-розподільчої, планово-контрольованої економіки до активного використання фінансово-кредитних важелів управління, взаємовигідних відносин між органами влади і суб'єктами туристського господарювання, інвестиційної політики й організаційно-управлінських структур. Проведення повної інвентаризації всіх санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку,туристських баз, кемпінгів та інших рекреаційних об'єктів. Проведення інвентаризації підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, житлово-комунального господарства та інших сервісних об'єктів, що розміщені в області й обслуговують рекреантів.

Рекреаційні ресурси є найважливішою частиною рекреаційно-туристського комплексу, що забезпечують його функціонування, визначаючи шляхи розвитку. З цією метою треба здійснити деякі заходи, а саме:

Визначення переліку збиткових рекреаційних об'єктів, що належать профспілкам.

Систематизація інвентарних рекреаційних об'ектів за критерієм величини їх балансової вартості.

Розробка паспортів земель рекреаційного й оздоровчого призначення.

Підготовка передаточних балансів всіх рекреаційних об'єктів, що підлягають приватизації і розміщені на території області.

Забезпечення пільгових умов для роботи інвестиційних фондів, які б здійснювали обмін приватизаційних паперів на пакети акцій тих підприємств (корпорацій), які є власниками рекреаційних об'єктів. Ці фонди акумулюють приватизаційні кошти громадян і вклади інших покупців в обмін на акції

власного випуску.

У процесі формування ринкових відносин у рекреаційно-туристській сфері вирішальну роль відіграє фінансове забезпечення, а в умовах України -додатково інвестиційна політика держави. Тому при моделюванні перспективного механізму фінансового забезпечення галузі слід диференційовано підходити до пошуків джерел і форм фінансування рекреаційної галузі, враховуючи специфіку кожної перспективи їх розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

Барановский М. И. Комплексы отдыха и туризма. К.: «Будівельник», 1985. - 104 с., ил., 4л., ил. - Библиогр.: с. 104.

Веденин Ю А. Социокультурные проблемы туристского освоения особо ценных историко-культурных и природных территорий. // проблемы и программы туристско-рекреационного использования природного и историко-культурного потенциала в регионах России. - М. Российский научно - исследовательский институт культурного и природного наследия, 1995. - с. 34 - 41.

Виноградська А. Формування конкурентоспроможного ринку : [Турист. бізнес] // Вісн. Укр. Акад. держ. управління. 2000 р., № 2, С. 128.

Квартальнов В. А. Теория и практика туризма: учебник. - М.: Финансы и статистика, 2003, - 672 с.

Международный туризм: Учебник / А. Ю. Александрова.- М.:Аспект Пресс, 2002.- 470 с.

Правове регулювання туристської діяльності в Україні: Збірник нормативно - правових актів. / Під заг. ред. проф. В. К. Федорченка, Київ. ун-т туризму, економіки і права. - К.: Юрінком Інтер, 2002, - 640 с.

Семена Н. Крымский курорт по европейски? Возможен ли современный европейский сервис на курортной базе, сформированной в прошлом веке? // Зеркало Недели. - 2003. - № 13 (456). - С. 5.

Сенин В. С. Организация международного туризма. М.:Финансы и статистика,2000,-400 с.

Стан розвитку туризму в Україні - аналіз та перспективи (за результатами роботи галузі у 2001 році). - за даними Державної туристської адміністрації України // Welcome to Ukraine,

2002. - № 9. С. 14 - 15.

Фомін І. О. Організація місць масового відпочинку. К.: «Будівельник», 1969. - 56 с.