3.2. Аналіз діяльності закладів санаторно-курортного типу в регіоні

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Оболенцева Лариса Володимирівна, к.е.н, доцент кафедри туризму і готельного господарства, Харківської національної академії міського господарства

Аналіз основних показників діяльності санаторно-курортних підприємств у Харківському регіоні. Сьогодні наша держава посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та історико-культурними ресурсами, здатними генерувати значний туристичний інтерес у вітчизняних та іноземних подорожуючих.

Одним з важливіших та стратегічних регіонів в секторі санаторно-курортного туризму України є Харківська область.

Харківський регіон має значний природно-рекреаційний потенціал, на часту якого приходиться 7 % загальноукраїнського. В регіоні створено 132 заказника, 42 пам'ятника природи, 5 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва. Всеукраїнське значення мають Краснокутський дендропарк, Шаровський парк, Наталівський парк, ботанічний сад Харківського університету та інші. 37 тис. га угідь займає природно заповідний фонд, до складу якого входять 189 заповідних об' єктів.

Сприятливі кліматичні умови, живописні ландшафти, джерела мінеральних вод складають комплекс рекреаційних ресурсів області, що зумовило формування та розвиток багатьох санаторно-курортних здравниць.

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Харківському регіоні та в країні в цілому, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію. Пріоритетний напрямок розвитку в' їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні, створення додаткових робочих місць, поповнення валютних запасів держави та підвищення її авторитету на міжнародній арені.

На Харківщині постійно здійснюється комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи туристичних організацій міста, поліпшення

сервісного обслуговування гостей. В 2007 р. було здійснено значний обсяг ремонтно-реставраційних робіт щодо відбудови визначних пам' яток історії, архітектури та культових споруд Харкова.

Для характеристики сучасного стану рекреаційної галузі Харківщини необхідно проаналізувати головні показники діяльності санаторно-курортних закладів регіону.

Динаміка показників кількості закладів санаторно-курортного типу та кількості обслугованих клієнтів за період 2002-2007 рр. зображена на рис. 1 - 2.

со

го со л о

Л

g

Рис. 3.2.1 - Динаміка кількості закладів санаторно-курортного типу за

період 2002 - 2007 рр.

З рис. 3.2.1 видно, що в період 2002 - 2006 рр. кількість санаторно-курортних закладів збільшилась з 81 у 2002 р. до 99 у 2006 р. Протягом сезону 2006/2007 рр. кількість підприємств санаторно-курортного типу в Харківській області зменшилася до 95. Динаміка кількості закладів свідчить про те, що протягом періоду в регіоні щорічно відкривалися нові, відбудовувалися існуючі підприємства, а також сходили з дистанції неконкурентоспроможні та збиткові заклади санаторно-курортного та оздоровчого характеру.


Дані рис. 3.2.2 свідчать про те, що в період 2002 - 2004 pp. відбулося значне збільшення даного показника з 69637 чол. до 80675 чол., але починаючи з 2004 р. й до

р. значення показника різко зменшувалося. В сезоні 2004/2005 рр. кількість обслугованих гостей склала 73425 чол., а в 2005/2006 рр. - 71862 чол. В періоді 2006/2007 рр. чисельність обслугованих гостей збільшилась порівняно з минулим звітним періодом, й склала 77152 чол.

Для більш повної характеристики санаторно-курортних закладів, доцільно проаналізувати склад рекреаційного комплексу регіону, який зображений на рис.3.2.3.

санаторії

пансіонати з лікуванням

санаторії-профілакторії

будинки і пансіонати відпочинку

бази та інші заклади в ідпочинку

заклади 1 - 2 денного перебування

Рис. 3.2.3 свідчить про те, що до 2007 р. припинили свою роботу заклади 1 - 2-х денного перебування та пансіонати з лікуванням. Як й в 2000 р., в

р. найбільшу частку в структурі рекреаційних закладів складають бази та інші заклади відпочинку. За рахунок збільшення частки даних підприємств, в 2007 р. порівняно з 2000 р. частка решти закладів скоротилася. Так, частка санаторіїв скоротилася з 18 % до 16 %, частка санаторіїв-профілакторіїв -з 15 % до 9 %, а частка будинків та пансіонатів відпочинку - з 6 % до 2 % відповідно.

При аналізі структури санаторно-курортного комплексу регіону, доцільно визначити динаміку зміни кількості оздоровчих закладів залежно від їх типів протягом періоду 2002 - 2007 рр. (рис. 3.2.4).

З рис. 3.2.4 видно, що майже усі типи закладів істотно не змінили свою кількість, кількість санаторіїв в регіоні складає 15 од. протягом усього періоду, що

аналізується, кількість санаторіїв-профілакторіїв та будинків відпочинку у 2007 р. зменшилась на 1 та 2 заклади відповідно. Позитивну тенденцію зміни закладів санаторно-курортного типу можна спостерігати у рекреаційних базах та інших закладах відпочинку.

При дослідженні кількості закладів санаторно-курортного типу в Харківському регіоні доцільно проаналізувати їх кількісний склад та розподіл за типами закладів по містах та районах (табл. 3.3.1).

З табл. 3.2.1 видно, що протягом періоду, що аналізується істотних змін в структурі закладів оздоровлення по містах та районах Харківського регіону не відбулося. Найбільша кількість закладів відпочинку знаходиться в Вовчанському районі, в 2007 р. нараховувалось 36 одиниць, більша частка з яких - бази відпочинку. Також за даними 2007 р. слід відмітити наявність санаторно-курортних закладів в м. Харкові та Зміївському районі, на долю яких приходиться 14 та 11 закладів, серед них найбільше всього в м. Харкові санаторії-профілакторії та дитячі санаторії, а в Зміївському районі -бази відпочинку. Для повного аналізу санаторно-курортного комплексу регіону доцільно побудувати структуру закладів залежно від місця знаходження (рис. 3.3.5). Структура свідчить про те, що найбільша частка санаторно-курортних закладів знаходиться в Вовчанському районі - 39 %, в м. Харкові - 15 % та в Зміївському районі - 12 %. 8 %, 6 % та 5 % структури закладів Харківського регіону приходяться на Борівській, Ізюмський та Печенізький райони відповідно. Решта районів Харківської області займають частку менше ніж 5 %, кількість закладів в цих районах також не велика й становить кілька одиниць.

 

м. Харків

м. Чугуїв

Балаклійський район

Богодухівський район и Борівський район

Вовчанський район

Дергачівський район

Зміївський район

Ізюмський район

Краснокутський район

Куп'янський район

Первомайський район

Печенізький район

Харківський район

Важливим при дослідженні закладів санаторно-курортного типу є аналіз кількості та динаміки обслугованих гостей, в тому числі іноземців.

На рис. 3.2.6 зображено динаміку кількості обслугованих гостей закладами рекреації в регіоні протягом 2003 - 2007 рр.

5

■І

40000 35000 30000 25000 20000 15000

10000 5000 0

5244    5280    4559 5148

10878

3573

- санаторії санаторії-п рофілакторії

будинки і пансіонати відпочинку

бази та інші заклади відпочинку

2003

2004

2005

роки 2006

2007

Рис. 3.2.6 - Динаміка кількості обслугованих гостей залежно від типу санаторно-курортного закладу в Харківському регіону протягом 2003 - 2007 рр.

Дані рис. 3.2.6 свідчать про те, що найбільшу кількість клієнтів приймають санаторії та бази відпочинку. Кількість обслугованих гостей санаторіями області знаходиться на рівні понад 27000 чол., лише в 2007 р. закладами було обслуговано дещо менша кількість гостей, а саме 26559 чол. Аналогічний показник баз відпочинку протягом періоду змінювався набагато активніше. В 2004 р. базами відпочинку було обслуговано 37255 чол., в подальші два роки спостерігалась

спадаюча тенденція зміни показника, й у 2006 р. кількість обслугованих становила 28833 чол. В 2007 р. кількість клієнтів баз відпочинку набагато зросла й становила понад 36000 чол. Показник кількості обслугованих будинками та пансіонатами відпочинку щороку протягом 2004 - 2007 рр. поступово скорочується з 5244 чол. до 3573 чол. відповідно.

Аналіз показників санаторно-курортного комплексу в Харківському регіоні свідчить про його стабільний розвиток. Спостерігається тенденція до поступового збільшення таких показників, як кількості обслуговування гостей та обсягу реалізації послуг. Такі зміни відбулися при тому, що кількість закладів санаторно-курортного типу, кількість місць в них та середня тривалість гостей зменшилася порівняно з минулими 2005 та 2006 роками.

В цілому, стан санаторно-курортної справи в регіоні можна охарактеризувати як позитивний, вдале використання стратегії розвитку регіону може перетворити Харківщину із промислового, туристсько непопулярного та нерозвинутого регіону в осереддя курортного відпочинку України.

Аналіз показників, які характеризують конкурентний статус санаторно-курортного комплексу Харківського регіону. Проведений аналіз, свідчить про великий потенціал Харківщини в санаторно-курортній справі майбутнього. З метою дослідження сильних та слабких сторін регіону в галузі рекреації, необхідно провести аналіз показників, які характеризують конкурентоспроможність Харківської області поряд з іншими регіонами України.

Для початку потрібно порівняти результати діяльності галузі санаторно-курортного в Харківській області з аналогічними в інших регіонах та середнім значенням по Україні. В табл. 3.2.2 відображаються головні показники санаторно-курортного комплексу України за регіонами.

Дані табл. 3.2.2 свідчать про те, що середні значення майже всіх показників діяльності Харківського регіону в сезоні 2006/2007 рр. нижче за середнє значення по Україні. На частку Харківської області приходиться 3,1 % санаторно-курортних закладів України та 2,2 % обслугованих клієнтів.


З метою визначення конкурентів Харківського регіону за декількома показниками, використовують методику розрахунку рейтингу конкурентоспроможності регіонів за допомогою декількох факторів.

Враховуючи те, що інформаційною базою для оцінки конкурентоспроможності регіонів є дані, що містяться в офіційних виданнях Державного комітету статистики України з великої кількості показників, які

можуть впливати на конкурентоспроможність санаторно-курортного комплексу регіонів, а також їх питома вага, будуть використані наступні:

кількість санаторно-курортних закладів (0,1);

кількість місць (0,05);

кількість оздоровлених осіб (0,3);

кількість оздоровлених осіб на 10000 постійного населення регіону (0,1);

обсяг наданих послуг (0,15);

індекс природно-рекреаційного потенціалу регіону (0,05);

рівень рентабельності (0,15);

обсяг інвестицій в галузь (0,1).

Результати розрахунку рейтингу областей за основними показниками санаторно-курортної галузі України відображені в табл. 3.2.3.


Таблиця 3.2.3 - Рейтинг регіонів України на основі основних показників

Розрахунок рейтингу показав, що з великою перевагою лідирує рекреаційна галузь АР Крим (8,49). Серед 27 об'єктів даного аналізу Харківський регіон посідає 11 місце, значення конкурентного рейтингу складає 0,65. З табл. 3.2.3 видно, що безпосередніми конкурентами Харківського регіону є Дніпропетровська, Полтавська, Закарпатська та Миколаївська області. Також, в безпосередній близькості від Харківського регіону знаходяться міста Київ та Севастополь, показники конкурентоспроможності яких становлять 0,63 та 0,62 відповідно.

Одним із найважливіших показників, який характеризує конкурентоспроможність регіону є наявність конкурентних переваг.

На основі проведеного дослідження конкурентних переваг санаторно-курортної галузі, були визначені значення кожного фактору конкурентоспроможності за регіонами України. Для даного дослідження автором були обрані ті регіони України, які за результатами розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності знаходилися в рейтингу вище Харківського регіону. Цей вибір обумовлюється тим, що значення показника конкурентоспроможності обраних регіонів є орієнтиром для Харківського регіону в процесі підвищення рівня конкурентоспроможності, тому важливим є порівняння факторів конкурентних переваг Харківщини та регіонів-конкурентів з метою їхнього контролю та примноження. На основі отриманих значень факторів, необхідно розрахувати показник конкурентних переваг. Результати дослідження містяться в табл. 3.2.4.

Табл. 3.2.4 свідчить про те, що значення факторів конкурентних переваг Харківщини набагато нижчі за більшість регіонів України. Найгірше значення мають показники кількості обслугованих клієнтів та обсяг наданих послуг.


В цілому, показники конкурентоспроможності підтверджують той факт, що Харківський регіон посідає міцні позиції серед «не туристських» регіонів країни. Харківщина володіє великим потенціалом конкурентних переваг, що при вдалому використанні може зміцнити її конкурентний статус та місце в рейтингу серед регіонів України.

ЛІТЕРАТУРА

Азоєв Г.Л. Конкуренція: аналіз, стратегія й практика. - М.: Центр економіки й маркетингу, 1996. - 208 с.

Безух О. Проблеми правового забезпечення конкуренції // Право України. - 2003. - №7. -С.109-113.

Верхоглядова Н. Ретроспективний огляд розвитку теорій конкурентних переваг // Вісник Академії митної служби України. - 2004. - №4. - С.25-30.

4.         Воронкова А.Е. Стратегічне управління конкурентоспроможним потен-ціалом
підприємства: діагностика й організація. - Л.: ВНУ, 2000. - 315 с.

5.         Дудкіна О.П. Регіональні особливості розвитку рекреаційних зон (методичні та
організаційно-економічні основи). - К.:, 1999. - 24 с.

Ефимов А.В. Стратегический альянс как метод достижения конкурнетных преимуществ. -СПб.: СПбГУЭиФ, 1997. - 28 с.

Кныш М.И. Конкурентные стратегии. - СПб.: Любавич, 2000. - 284 с.

Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д-ра екон. наук Б. Є. Кваснюка. - К.: Фенікс, 2005. - 582 с.

Курортні ресурси України / Під ред. М.В. Лободи. - К.: Укрпрофоздоровниця, «Тамед», 1999. - 334 с.

Менеджмент закладів оздоровлення та відпочинку в рекреації. Навчально-методичний посібник для студентів і фахівців / За ред. професора В.І. Пономаренка. - К.: Денеб, 2005. - 416 с.

Мишин Ю. Слагаемые конкурентоспособности: Рекомендации по выработке стратегии развития производственных структур // Риск. - 1999. - № 1. - С. 41-45.

Омецинский Б.Ф. Курортная отрасль Украины и перспективы её развития.// Укр.

бальнеол. журнал. - 2002. - №4. - С. 7-11.

Портер М. Конкуренция. - М.: Вильямс, 2001. - 495 с.

14.       Семко Т.В., Безугла В.О. Економічна оцінка конкурентоспроможності регіону //
Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 214: В 4 т. Том 4. -

Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 863-871.

15.       Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства / За заг. ред. Ю.Б. Іванова, д-ра екон.
наук, проф. О.М.Тищенка. - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2006. - 384 с.