3.6. Оцінка конкурентоспроможності туристської сфери регіонів України з використанням таксономічного аналізу

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Петрова Надія Борисівна, к.е.н, ст.викладач кафеди туризму і готельного господарства Харківської національної академії міського господарства

В умовах прояву глобальних кризових явищ загострилися питання виходу з ситуації, що склалася у всіх сферах національної економіки. Туристська сфера характеризується резонансним станом явищ, що проявляються. І якщо до 2008 р. в Україні туристські послуги користувались зростаючим попитом, то починаючи з середини жовтня 2008 р. спостерігається значний спад попиту, що обумовлено в першу чергу глобальною інфляцією, погіршенням матеріального становища і загальним негативним психо-емоційним станом більшої частини населення України. Однак, у даній ситуації існує певна вигода для розвитку місцевого (регіонального) туризму, як альтернативи дорогим закордонним курортам. На зміну приходить відпочинок в місцевих здравницях, санаторіях і будинках відпочинку.

Для виявлення рівнів конкурентоспроможності туристських регіонів України доцільно знайти фактори, що впливають на розвиток туризму в Україні. Одним з основних факторів розвитку туризму є економічний і соціальний розвиток країни, що тісно переплітається з охороною природи і навколишнього середовища. Держава в особі органів державного регулювання туристської діяльності в країні покликана сприяти її розвитку, що передбачає його участь в інвестиційний, страховій, правовій та іншій діяльності з метою зміцнення економічних основ туризму.

Створення економічно ефективного й якісно привабливого туристського продукту - одне з основних завдань підвищення конкурентоспроможності України та її регіонів. Крім виключно економічного ефекту, туризм забезпечує відновлення життєвих сил людини і раціональне використання ним свого вільного часу. Туризм, створюючи різноманітність вражень, контрастну зміну

обстановки і видів діяльності, ефективно сприяє послабленню нервової напруги. Велика роль туризму в розвитку особистості. Він сприяє підвищенню інтелектуального рівня подорожуючих у процесі їх участі в культурно-пізнавальних і навчальних культурних програмах.

Основна функція туризму - соціальна. Розвиток туризму допомагає вирішити проблему організації дозвілля населення, сприяє згладжуванню розходжень і попередження конфліктів у суспільстві, стимулює формування нових зв'язків між окремими людьми і групами, підвищує освітній і культурний рівень населення, призводить до поширення культурних цінностей. Людина постійно знаходиться в стресових ситуаціях, а це призводить до виснаження, швидкого зношування організму. Для того щоб поповнити свої внутрішні ресурси, виснажені в ході виробничої діяльності і при виконанні повсякденних побутових обов'язків, людина повинна активно відпочивати. Система туризму вирішує важливі завдання соціальної сфери - визначення способу та рівня життя людей, їх добробуту, споживання, використання часу, а також робить позитивний вплив на інші галузі народного господарства, стимулює економічний розвиток території, збільшує зайнятість місцевого населення. Соціальні та демографічні зміни міняють поведінкові стереотипи індивідуумів всередині кожного сегмента ринку, що складаються під впливом різних соціально-економічних, культурних умов, психологічних, морально-етичних, національних звичок і особливостей людей. Усі ці зміни впливають на соціальний тип українського туриста, що складається в нових умовах становлення ринку туризму в Україні.

Узагальнена схема факторів, що визначають рівень конкурентоспроможності туристичного регіону представлена на рис. 3.6.1.

В умовах кризових явищ, що охопили всі ланки світової економіки розвиток внутрішнього туризму, як альтернативи зовнішнього є надзвичайно актуальним. Так, український туризм розвивається активно і динамічно. Аналіз результатів газузі за 2008 рік робить можливим ствердження щодо збільшення ролі ВВП держави. Розвиток туристичної і курортної галузі протягом останніх

п'яти років характеризується постійним позитивним динамічним розвитком. Створення нового іміджу українського турпродукту - контурентоздатного в нашій державі і за кордоном, комплексний підхід до розвитку туризма й курортів на регіональному рівні, підтримка розвитку малого й середнього бізнесу в туристичній сфері, в часності сільського зеленого туризму, зумовилюють збільшення кількості туристів і обсягів послуг, що їм надають.

Потенціал попиту: середній доход домого сподарств у регіоні; середня тривалість життя в регіоні;

кількість населення в регіоні ;

народжуваність.

Охорона природи і навколишнього середовища:

кількість викидів від стаціонрних і мобільних джерел забруднення; наявність великих промислових і переробних заводів, шахт; середньорічна температура повітря

Конкурентоспроможність туристського регіону

Наявність рекреаційного потенціалу:

загальна площа водоймів в регіоні;

загальна площа лісонасаджень;

кількість санаторіїв, туристичних баз,

будинків відпочинку в регіоні;

будівництво санаторіїв, будинків відпочинку

регіоні;

кількість осіб, що оздоровилися в санаторіях регіону

Державне регулювання та геополітика:

оподаткування туристичної сфери в регіоні:

розвиток страхового поля; наявність місцевих рекреаційних зборів;

обсяг державних трансфертів у регіон на розвиток рекреаційної зони;

політична обстановка в країні інвестиційне поле.

Рис.3.6.1 - Основные факторы влияющие на уровень конкурентоспособности

туристского региона

Однак, на шляху розвитку туристичної галузі України й підвищення її конкурентоспроможності стоїть цілий ряд бар'єрів: як от дифіцит інформації щодо України, недостатня якість послуг туристичної інфраструктури, незацікавленість держави в розвитку туристичного бізнесу, відсутність регіональної політики щодо виявлення пріорітетів розвитку туризму, та обгрунтованої стратегії розвитку туристичної галузі кожного регіону, виходячи з існуючих ресурсів і потреб споживачів послуг. На сучаачному етапі перед

наукою стає питання щодо визначення взаємодії туристичного та природно-рекреаційного потенціалу України, пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі вцілому та окремих регіонів окремо.

Великий вклад у вивчення природно-рекреаційного потенціалу України внесли Бейдик А.А., Голіков А.П., Любицева Я.Б., Олійник Я.Б., Руденко В.П., Шищенко П.Г. та інші. Однак, проблема характеристики та оцінки впливу природного туристсько-рекреаційного потенціалу на розвиток турузму і зараз знаходяться на стадії наукових досліджень.

Практично всі проблеми в туризмі, що виникають у процесі його розвитку, тісно пов' язані з впливом тих чи інших регіональних факторів та умов. Розвиток туризма вцілому зумовлений соціально-економічними процесами, що протікають на території окремих регіонів разом із природно-екологічними умовами. Тому, останнім часом наявна все зростаюча значущість розвитку економіки регіонального туризму.

Поняття регіон у туризмі має декілька значень. На відміну від традиційного економічного підходу, який розглядає тільки одну функцію туристичного регіону - обслуговування туристів в туристичному районування регіон визначається як територія, однорідна за характером рекреаційного і туристичного використання, відповідно відрізяється комплексом ознак:

структура рекреаційних і туристичних функцій в залежності від викорисання пріорітетних туристично-рекреаційних ресурсів (лікувальна, туристична, спортивна, інші);

ступінь туристично-рекреаційної озброєності території (розвинутий, середнє- та слаборозвинутий регіон);

ступінь відкритості регіону, перспектива освоєння [1].

Ряд авторів визначають туристичний регіон як територіальну сукупність економічно взаємозв'язаних туристичних підприємств, що спеціалізуються на обслуговуванні туристів, дозволяють задовольнити їх потреби використовючи

існуючі природні і культурно-історичні комплекси території та її економічні умови [6].

На думку Бессонової В.Б. [4] туристичні регіони мають наступні характерні ознаки: по-перше - туристичний регіон - соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення. Його продукція - рекреаційні та туристичні послуги, що забезпечують розширене відтворення фізичних і духовних сил населення, відпочинок, розваги, а споживачі такого роду послуг - люди. По-друге - для туристичних районів характерний чотириєдиний процес суспільного відтворення: виробництво, обмін, розподіл і споживання. У туристичних регонах між виробництвом і споживанням, як правило, немає тимчасового розриву. Це відноситься до головної продукції -рекреаційних і туристичних послуг, які не можуть накопичуватися про запас. По-третє - для розміщення рекреаційних і туристичних регіонів, що виконують функції тривалого (щорічного) відпочинку, характерне яскраво виражене орієнтування на ресурси. На відміну від приміських туристично-рекреаційних регіонів, туристичні регіони державного і міжнародного значення виникають на базі унікальних поєднань туристично-рекреаційних ресурсів, поширених обмежено. По-четверте - багатьом туристичним регіонам властива сезонність функціонування, обумовлена як природною ритмікою, так і рядом аспектів організації суспільного життя.

Всесвітня торгова організація [3] визначає туристичний регіон як територію, яка охоплена великою мережею спеціальних споруд і послуг, необхідних для організації відпочинку або оздоровлення. З даного визначення виходить висновок щодо того, що туристичний регіон, для того, щоб вважатися самостійним, повинен мати всі необхідні споруди для перебування в нім туристів. Туристичний регіон визначається як місце, що має в своєму розпорядженні туристичні споруди і послуги, які вибирає турист або група туристів і які продаються виробником послуг.

Туристичний регіон можна розглядати, враховуючи вимоги самих відпочиваючих. При такій моделі виділяються чотири параметри, виходячи з яких відпочиваючі, прибувши одного дня в місце відпочинку, хочуть здійснити свої туристичні мотиви ще раз. Залежно від досвіду, мотиву поїздки й віддаленості від

місця проживання відпочиваючі виділяють наступні параметри: житло, місце, ландшафт і екскурсії.

З точки зору географічного розподілу регіонів Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» [5] регіони визначені як територія Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.

Враховуючи зазначені особливості в статті виконаний розрахунок рівню конкурентоспроможності регіонів України та визначені шляхи щодо підвищееня рівня конкурентоспроможності регіонального туризму. Відзначимо, що на рівень конкурентоспроможності регіонального туризму впливають дві групи факторів -фізико-географічні та соціально-економічні.

Фізіко-географічні параметри охоплюють кліматичну, ландшафтну і медико-біологічну характеристику рекреаційної території. Кліматична характеристика передбачає оцінку кліматопогодних умов у межах рекреаційної території в різні сезони року з використання таких показників, як температура повітря і води, вологість повітря, індекс душності, кількість днів з осіданнями і вітром більше 7 балів, сумарна сонячна радіація і сонячна активність в ультрафіолетовому діапазоні [2]. Характеристика рельєфу містить оцінку типів курортних місцевостей і міру пейзажної різноманітності ландшафтів [9].

Медико-біологічна характеристика передбачає аналіз клімато-рекреаційної діяльності відповідно до теплових режимів по сезонах року. Вона заснована на визначенні можливостей проведення основних видів рекреації (активною і пасивною) і їх обмежень. Зазвичай виділяють сім теплових режимів: комфортний, прохолодний і жаркий субкомфортні, холодний і жаркий дискомфортні, дуже холодний і дуже жаркий дискомфортні [11].

До соціально-економічних параметрів відноситься оцінка рекреаційної території за такими показниками, як суспільно-географічне положення, транспортна доступність, рівень розвитку інфраструктури і трудоресурсний потенціал, рекреаційні можливості території (рекреаційний потенціал), рівень розвитку рекреаційної галузі в цілому.

Визначенню конкурентоспроможності регіональних ринків рекреаційних послуг були присвячені роботи таких науковців, як Страчкова Н.В. [9], Панкрухін А.П.

[8], Черномаз П.А. [7] та інших. Де термін конкурентоспроможність'' розглядається, як здатність території залучати і утримувати стабільні рекреаційні потоки за рахунок раціонального використання сприятливих природних і соціально-економічних передумов з метою задоволення попиту населення на рекреаційні послуги.

Автором данного дослідження пропонується розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності туристичної інфраструктури та інтегральний показник рівня привабливості природних ресурсів регіону (за методикою В. Плюти [10]) для визначення конкурентної позиції кожного окремого регіону з точки зору привабливості туристичного енціалу.

У табл. 3.6.1. розглянуто регіони Ураїни з точки зору привабливості природних ресурсів (виконано за матеріалами робіт [4]).

території на регіональному, національному та міжнародному рівнях


Також можна розглянути конкурентоспроможність регіону за ознаками, рекомендованими Страчковою Н.В. [9], яка рекомендує визначати три рівні конкурентоспроможності території: регіональний, національний та міжнародний, для визначення яких пропонує використовувати наступні показники (табл. 3.6.2).

При визначенні природно-ресурсного потенціалу регіону також використовують такі показники, як середньорічна температура повітря, середньорічна температура води, середньорічна відносна вологість повітря, індекс душності території, кількість днів в році з опадами, насиченість краєвими ефектами.

За результатами проведених авторами досліджень [4,9,13] було побудовано графік інтегральних значень рівней привабливості регіонів України з точки зору природно-ресурсного потенціалу (рис. 3.6.1).

Рис. 3.6.1 - Графік інтегральних значень рівней привабливості регіонів України з точки зору природно-ресурсного потенціалу

Як можна побачити на рисуннку, найвищий ранг рівня привабливості регіону з точки зору природно-ресурсного потенціалу належить Закарпатській області, на другому місці знаходиться АР Крим, а от останні місця належать Київському і Полтавському регіонам.

За допомогою пакету статистичного аналізу STATISTICA 6.0., на основі якого було виконано ієрпрхічну агломеративну кластеризацію регіонів України, що були розподілені в п'ять кластерів у залежності від рівня привабливості з точки зору природно-ресурсного потенціалу (табл. 3.6.3).


Оцінка природно-ресурсного потенціалу не розкриває повністю рівень конкурентоспроможності регіону з точки зору можливості надання туристичних послуг, вона лише свідчить про наявність тих чи інших ресурсів, розвиток яких сприятимиме зростанню привабливості регіону в туристичній галузі.

Для більш детального анализу рівня конкурентоспроможності регіону пропонується виконати інтегральну оцінку рівня конкурентоспроможності туристичної інфраструктури: оцінити рівень конкурентоспроможності шляхом розрахунку інтегрального показника (за методикою В. Плюти) [11], що складається з наступних компонент, виявлених за допомогою апріорного ранжиювання:

Z1 - соціально-екологічний розвиток регіону (включає наступні показники: чисельність населення регіону, чол.; середньомісячна заробітна плата, грн.; збільшення (зменшення) заборгованості по виплаті заробітної плати %; рівень безробіття - % до економічно активного населення; шкідливі викиди в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерел забруднення на кв.км.,т.);

Z2 - культурний розвиток регіону (включає наступні показники: кількість установ культури і мистецтва в регіоні, од.; забезпеченість населення установами культури %; відвідуваність населенням установ культури і мистецтва, рази);

Z3 - курортно-оздоровчий розвиток регіону (включає наступні показники: кількість санаторіїв в регіоні, місць; кількість пансіонатів і будинків відпочинку, місць; кількість дитячих оздоровчих таборів, місць);

Z4 - розвиток готельного комплексу в регіоні (включає наступні показники: кількість готелів і місць для тимчасового мешкання, од. номерів; інфраструктура розвитку готельного комплексу, доля номерів охоплених послугами до загальної кількості номерів %; доля використання номерного

фонду, од.);

Z5 - туристичні потоки в регіоні (населення, що виїжджає з регіону з туристичною метою, чол. на рік; кількість туристів, що приймаються регіоном, чол. на рік).

У результаті проведених розрахунків було отримано інтегральний показник конкурентоспроможності регіонів України з точки зору розвитку туризму (рис. 3.6.2).

Таким чином, можна зробити висновок, що при оцінці туристичного потенціалу регіону велике значення має рівень його забезпеченості рекреаційними, туристичними і соціально-екологічними ресурсами, що відбивається безпосередньо на рівні розвитку продуктивних сил як конкретного регіону, так і країни в цілому. Проведений аналіз показав, що найбільш розвиненим з точки зору туризму виявився Львівський регіон, а найменш -Тернопільський.

Львівська область
Черкаська область
м. Київ
Полтавська область
Житомирська область
Харківська область
м. Севастопіль
Кіровоградська область
Рівенська область
Херсонська область
Дніпропетровська область
Хмельницька область
Івано-Франківська область
Закарпатська область
Запорізька область
Чернігівська область
Луганська область
Чернівецька область
Київська область
Одеська область
АР Крим
Сумська область
Вінницька область
Волинська область
Миколаївська область          і 0,037060]32

Донецька область        і 0,028495022 Тернопільська область       10,021815913

0,531247285

] 0,460377919

0,450623918

0,450358199

0,445705356

0,44220931

0,369270887

0,362576044

0,343264721 0,328427727

0,326266308

0,314822815

0,308659865 0,300010863

0,251485606

0,244727586

0,218565616

0,216317636

0,193559397 0,191215297 0,191171176 0,165293493 0,15129457

0,107835475

0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

Рис. 3.6.2 - Інтегральний показник конкурентоспроможності регіонів України з точки зору розвитку туристичних послуг за 2007 р.

У результаті розрахунків регіони України можна розділити на п'ять зон з точки зору розвитку туристичної інфраструктури: до першої найпривабливішої зони відносяться регіони, конкурентоспроможність яких знаходиться в діапазоні [0,4-0,5], до другої [0,3-0,4], до третьої [0,2-0,3], до четвертої [0,1-0,2] і до п'ятої [0-0,1]. Різниця між першою і п'ятою групами рівнів конкурентоспроможності розвитку туристичної інфраструктури складає 4,9 разів, що свідчит про наявність резервного рекреаційного потенціалу вітчизняного туризму.


На підставі розподілу регіонів України за рівнем привабливості природно-ресурсного потенціалу та рівнем конкурентоспроможності туристичної інфраструктури була побудована матриця з 25 квадрантів (рис. 3.6.3) в площині рівень привабливості регіонів з точки зору природно-ресурсного  потенціалу  (інтегральний  показник)/ конкурентоспроможність

Рис. 3.6.3 - Матриця розподілу „Рівень привабливості регіонів з точки зору природно-ресурсного потенціалу (інтегральний показник)/ конкурентоспроможність регіонів з точки зору розвитку туристичних послуг

(інтегральний показник)"

Як можна побачити на рисунку, регіони України розподілилися в п'яти зонах за рівнем розвитку природно-ресурсного потенціалу (низький, занижений, середній, підвищений, високий) та в п' яти зонах за рівнем конкурентоспроможності з точки зору розвитку туристичних послуг в регіоні (низька, занижена, середня, підвищена, висока).

Найбільш привабливою зоною з точки зору розвитку туризму є „Зона абсолютного успіху", що характеризується наявністю багатого природно­

ресурсного потенціалу та високими показниками конкурентоспроможності туристичної інфраструктури. Регони, що опиняються в цій зоні займають привілейоване положення, як у інвесторів, так і у користувачів туристичних послуг. Дещо нижчий рейтинг займають зони „Підвищеного успіху", „Підвищеного благополуччя", „Абсолютного благополуччя", однак вони також є успішними з точки зору залучення користувачів туристичних послуг та інвесторів. Досить цікавою є „Зона абсолютних перспектив" яка відрязняється високим рівнем природно-ресурсного потенціалу та заниженим рівнем конкурентоспроможності туристичної інфраструктури. Ця зона є привабливою для інвесторів, але за якимось причинами ще не досить охоплена з точки зору розвитку туристичної інфраструктури. Для регіонів, що опинилися в цій зоні необхідне втручання держави в частині надання пільгових умов для розвитку в них туристичної галузі. Найбільш скрутне положення займають регіони, що опинилися в „Нестійкій зоні", „Перспективно-нестійкій зоні", а також у зонах „Поразки" та „Депресії". Регіони цих зон володіють природно-ресурсним потенціалом нижче за середній та мають низький рівень конкурентоспроможності туристичної інфраструктури. Але, за умов надання державної допомоги та втручання регіональної влади задля підтримки розвитку сфери туризму регіони, що опинилися в цих зонах можуть переміщуватися в „ Перспективно сталу зону" яка характеризується середнім рівнем конкурентоспроможності туристичної інфраструктури та можливістю регіонів займатися заохоченням туристів та самофінансуванням.

Взагалі, переміщення регіонів за зонами можливо лише за віссю ординат, адже вісь обсцис є статичною - природно-ресурсний потенціал незмінний у часі. При виконанні розподілу регіони України розташувались наступним чином (рис. 3.6.4).

Найбільш привабливі позиції займають Львівський, Івано-Франківський та Хмельницький регіони які розташувалися в зонах „Підвищеного успіху", „Підвищеного благополуччя " та „ Середнього благополуччя " відповідно.

Надпись: вз ) в
о w 	
Надпись: )к и н
з а к о п
Надпись: н е
В
в ді
іп а
Надпись: fу р о

з

и к ч о т

СО

ва

ін рг я о е н

ер (ні ер

р ( е ь  г с

6у—

с

оа

оп ане

ж

и н а

з

а к

з

и н

Житомирський Київський Полтавський

Запорізький Кировоград-

с кий Чернігівський

Донецький

Харківський

f

Херсонський Дніпропетров­ський

Луганськи й Рівенський

1

f

Одеський Сумський

Миколаївський

Хмельницький

Черкаський

Волинський

Тернопільськи й

Львівський

Івано-Франківський

Чернівецький

Вінницький

1

Закарпатський

АР Крим

низький

занижений

середній

підвищений

високий

рівень привабливості регіонів з точки зору природно-ресурсного потенціалу (інтегральний
            показник)

Рис. 3.6.4 - Матриця розподілу „Рівень привабливості регіонів з точки зору природно-ресурсного потенціалу (інтегральний показник)/ конкурентоспроможність регіонів з точки зору розвитку туристичних послуг

(інтегральний показник)"

Ці регіони відрізняються досить високим рівнем конкурентоспроможності туристичної галузі та наявністю високого рівня розвитку природно-ресурсного потенціалу. Позиція цих регіонів свідчить про ефективне управління керівництвом місцевої влади та обранням правильних шляхів інвестування задля підтримки і розвитку регіону в туристичній галузі.

Житомирсткий, Київський та Полтавський регіони опинилися в зоні „Заниженого успіху". Завдяки високому розвитку туристичної інфраструктури, ефективному інвестування та великої кількості відвідувачів ці регіони теж можна вважати досить успішними в розвитку туристичної галузі, однак їх природно-рекреаційний потенціал дещо нижчий за Харківський (Зона перспективного успіху) та Харсонський і Дніпропетровський (Зона перспективного благополуччя) регіони. Незважаючи на занижений рівень привабливості регіонів з точки зору природно-ресурсного потенціалу ці регіони

розвинені в туристичній галузі, здатні приймати велику кількість відвідувачів та мають можливість заохочувати інвесторів.

Не стійкі позиції займають Вінницький, Волинський, Закарпатський, Тернопільський, Черкаський, Чернівецький регіони та АР Крим. Ці регіони володіють досить високим рівнем привабливості з точки зору природно-ресурсного потенціалу, однак мають середній та нижчий за середній рівень конкурентоспроможності регіонів з точки зору розвитку туристичних послуг. Однак, всі ці регони мають потенціал зайняти лідуючи місця в матриці шляхом залучення інвестицій в розвиток туристичної галузі.

Найгірші положення займають Донецький, Запорізький, Кировоградський, Луганський, Миколаївський, Одеський, Рівенський, Сумський, Чернігівський. Ці регіони не тільки володіють слабким природно-ресурсним потенціалом, а й мають конкурентоспроможність туристиної сфери нижчу за середню. Це не означає, що ці регони є непривабливими для туристів (адже Запорізький, Миколаївський та Одеський регіони є приморськими, тобто вжа апріорі мають туристичний потенціал розвитку) але їх туристична інфраструктура слабо розвинута, потребує суттєвої доработки, прийняття урядом заходів для підтримання туризму в цих регіонах.

Загалом можна зробити висновок, що територія України неоднородна за ознаками розвитку туристичної сфери регіонів, однак володіє досить високим потенціалом. За умов розроблення ефективної стратегії розвитку кожного регіону із повним використанням існуючого природно-ресурсного потенціалу існує суттєва можливість зробити кожен регіон України привабливим як для вітчизняного, так і для зовнішнього туриста. За цих умов першочерговими завданнями державного та місцевого уряду мають стати складення чіткої та аргументованої стратегії розвитку кожного окремого туристичного регіону, заохочення вітчизняних та закордонних інвесторів шляхом надання податкових пільг, а також підтримування малого та середнього туристично-будівельного бізнеу.

ЛІТЕРАТУРА

Александрова А.Ю. Международный туризм. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 470 с.

Балабанов Г.В. Территориальная сегментация продовольственного рынка Украины. К.: ЦПЕР, 2000. - 187 с.

Бейдик О.О. Ресурсно-рекреаційні домінанти регіонів України //Наукові дослідження до потреб туризму. Матеріали «круглого столу». - К.: Обрії, 2006. - С. 47-54.

Бессонова В. Б. Туристский регион: содержание и границы понятия (на примере анализа туристской учебной литературы)//Туризм и культурное наследие. Межвузовский сборник научных трудов. - 2006. - Вып. 3. - С.287-295.

Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, ЛІГА Бізнес Інформ.

Кусков А.С. Рекреационная география. - М.: Юнити, 2005. - 385 с.

Панкрухин А.П. Территориальный маркетинг // Маркетинг в России и за рубежом. -1997. - №2. - С.83-96.

Плюта В. Сравнительный многмерный анализ в экономических исследованиях: методы таксономии и факторного анализа. - М.: Статистика, 1980. - 152 с.

Русанов В.И. Методы исследования климата для медицинских целей. - Томск: ИД ТГГУ, 1973. - 274 с.

Страчкова Н.В. Этапы и механизмы оценки конкурентоспособности региональных рынков рекреационных услуг//Культура народов Причерноморья. - 2003. - №45. - С.79-84.

Тищенко О.М., Дуленко А. Л., Петрова Н.Б. Визначення рівня конкурентоспроможності сфери туризму в регіонах України. Социально-экономическое развитие Украины и ее регионов: проблемы науки и практики: Монография- Х.: ФЛП Либуркина Л.М.: ИД „ИНЖЭК", 2009. - 464 с. С. 260-273.

Черномаз П.А. Маркетинговая география // Бизнес Информ. - 1999. - № 7. - С. 45-51.

http://www.wto.ru/ru/newsmain.asp