3.2. Методологічні аспекти дослідження ринку туристської індустрії

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Оболенцева Лариса Володимирівна, к.е.н, доцент кафедри туризму і готельного господарства, Харківської національної академії міського господарства

Питанням, пов' язаним з розробкою методики дослідження ринку, присвячені роботи таких вчених, як Карпов В. А., Кучеренко В. Р., Костюхін Д. І., Левшин П. М., Нікітін С. П., Піскоппель Ф. Г., Первушин С. В. та ін.

Методика дослідження являє собою послідовність дій і сукупність конкретних прийомів дослідження, які дозволяють проаналізувати ситуацію, що склалася на ринку, й розробити прогноз найближчих перспектив розвитку його базових підприємств.

Вивчення, аналіз і узагальнення значної кількості праць у галузі досліджень ринку дає змогу вважати, що в основу досліджень ринку туристської індустрії треба покласти наступні методологічні вимоги.

По-перше, дослідження туристського ринку не можна проводити ізольовано, без взаємозв'язку із ситуацією, що склалася, та обліку особливостей функціонування в інших галузях чи на товарних ринках, оскільки між усіма явищами, які обумовлюють розвиток туристського ринку, існує взаємозв'язок.

По-друге, тенденції, які притаманні одним ринкам не можна автоматично, без додаткових досліджень, переносити на інші.

По-третє, необхідність в постійному й безперервному спостереженні за туристським ринком, яка викликана нестійкістю ситуації.

Слід зазначити, що ринкова ситуація характеризується:

постійною мінливістю, значними коливаннями;

має суперечливий характер, оскільки різні показники, що характеризують товарний ринок в один і той же час можуть відображати

протилежні тенденції;

нерівномірністю, що проявляється, коли динаміка розвитку різних показників має однаковий напрямок, але не співпадають їхні темпи.

Як вже зрозуміло з викладеного, ринкова ситуація являє собою комплексне й швидкозмінне явище, яке відображає динамічність та стихійність, важкопередбачуваність розвитку ринку. Це вов'язано з тим, що така ситуація формується під впливом безлічі елементів і дій, які, в свою чергу, підпорядковуються імовірнісним законам. Завдяки зазначеним особливостям ринкової ситуації використання науковообґрунтованих методів збору, обробки та аналізу інформації дає можливість одержати ефективні й цінні результати, необхідні для функціонування туристського підприємства. Цих результатів можна досягти в результаті проведення дослідження ринку, яке являє собою визначену систему дій, заходів науково-дослідної діяльності, спрямованих на одержання достовірних інформаційних матеріалів про ситуацію на ринку, про співвідношення попиту і пропозиції продуктів та послуг, ступінь масовості попиту, відповідність обсягів, структури і якості товару, структурі і якості попиту, відповідність матеріально-технічної бази торгівлі потребам розвитку ринку тощо.

Дослідження туристського ринку та його суб' єктів повинні вирішувати ряд завдань. Такими виділяємо наступні:

необхідність охарактеризувати й дослідити фактичний стан та тенденції зміни ринку;

необхідність пояснити причини існуючого руху ринку та ситуацій на ньому;

кінцевою метою є постановка та вирішення проблеми, пов'язаної з передбаченням зміни ситуації на ринку та майбутніх тенденцій і закономірностей.

Четвертою методологічною вимогою є така: дослідження туристського ринку будь-якого рівня та його суб'єктів має здійснюватися в певній послідовності, а саме:

виявлення та аналіз проблеми, яка обумовлює необхідність в проведенні дослідження;

постановка цілей дослідження;

визначення завдань і об'єкту дослідження, обґрунтування цього вибору; вивчення основних особливостей організації та функціонування туристського ринку, їх загальна характеристика; збір та накопичення інформації;

аналіз загальносвітових тенденцій та їх впливу на розвиток національного ринку та його суб'єктів;

оцінювання ситуації на туристському ринку;

виявлення факторів, які впливають на стан підприємств туристського ринку;

дослідження циклічних закономірностей розвитку економіки; узагальнення проведеного дослідження у вигляді висновків, рекомендацій.

Після того, як з'ясовано проблему, що викликала необхідність проведення дослідження, визначено мету, об'єкт дослідження та ряд інших, зокрема, організаційних питань, виникає завдання зі з'ясування основних показників, на основі яких буде вивчатися туристський ринок, і за якими буде проводитися накопичення інформації.

До основних показників дослідження туристського ринку та його суб' єктів слід включати ті, які адекватно та оперативно відображають основні зміни, тенденції та темпи розвитку ринку та найменше знаходяться під впливом випадкових, неконтрольованих та важкопередбачуваних факторів.

Як відомо, економіка розвивається під впливом таких факторів:

фізичного, психологічного, політичного, економічного, соціального

походження;

місцевого, національного або світового масштабу;

зрозумілих та не зовсім чітких за характером і проявом;

тимчасових та тривалих за своїм ефектом.

З' ясовуючи основні показники дослідження туристського ринку можна зіткнутися з дилемою: з одного боку, для кращого, детального, адекватного аналізу стану справ і виявлення кон' юнктуроутворюючих факторів та основних тенденцій розвитку потрібно скористатися якомога більшою кількістю показників. Але з іншого боку, кількість обраних показників має бути мінімізована в розумних межах, бо за короткий період часу практично неможливо підібрати надзвичайно об' ємний інформаційний матеріал, який би адекватно відображав ситуацію; систематизувати його, проаналізувати та виявити тенденції й скласти необхідний прогноз. Це пов' язано з тим, що за надмірної кількості характеристик, неможливо одночасно всі їх проаналізувати, тобто, коли доведені до ладу останні - перші можуть змінитись і вже не відповідати дійсності, а тому їх прийдеться доповнювати, уточнювати, щоб не звести нанівець всю виконану роботу. Таким чином, зі значної кількості можливих показників необхідно відібрати найголовніші, що якнайкраще відображають вплив кон'юнктуроутворюючих факторів, тобто саме ті характеристики, які формують поточну ситуацію і матимуть місце в найближчий час.

Проводячи ситуаційний аналіз, потрібно враховувати, що конкретна ситуація обумовлена дією протилежних тенденцій. Тобто, кінцевий результат є співвідношенням як негативних, так і позитивних факторів. Це по-перше. По-друге, бажано мати ряди динаміки певних факторів, показників, що характеризують туристський ринок.

Взагалі ж основні показники та напрямки аналізу ринку та його суб' єктів залежать від мети і завдань, які висуваються перед проведенням дослідження.

Для аналізу ситуації на ринку в даний момент і передбачення її в майбутньому треба знати, що сприяло створенню саме такої ситуації і як вона змінюватиметься в перспективі, тобто необхідно мати інформації щодо кон' юнктуроутворюючих факторів ринку.

Іноді вплив того чи іншого фактора неможливо оцінити кількісно, тому крім кількісних оцінок потрібно використовувати якісні характеристики у вигляді експертних оцінок та висновків щодо ролі й значення певного фактора, явища в процесі розвитку ринку. Крім того, мають бути застосовані статистичні методи аналізу, які усувають суб'єктивний підхід при оцінці цих факторів та їх впливу на туристський ринок та його суб'єкти.

При вивченні закономірностей і тенденцій розвитку ринку за досить довгий період часу можна виявити, що ці тенденції і закономірності повторюються через деякий час, тобто розвиток ринку відбувається хвилеподібно, так би мовити циклічно.

Виявлення особливостей і закономірностей функціонування туристського ринку. Закономірності є формою прояву фундаментальних законів, що відтворюють необхідні, суттєві взаємозв' язки, які визначають розвиток і функціонування реальних об' єктів та явищ.

Визначення закономірностей є результатом теоретичного узагальнення всієї множини емпіричних даних з особливостей функціонування об' єкту дослідження. Природничі закони проявляються в дуже трансформованому вигляді через дію окремих чинників розвитку чи обмеження природокористування (наявність природних ресурсів, їх якість, обсяги, можливість використання при даному рівні розвитку продуктивних сил і т. д.). Природно-ресурсна складова туристського продукту, тобто використання природно-рекреаційних умов та ресурсів в туризмі, обумовлює необхідність урахування дії природничих законів.

Туризм є явищем суспільного життя, яке виникло на певному етапі

розвитку людської цивілізації, детерміноване рівнем соціально-економічного

розвитку країн і умовами життя населення. Туризм, як суспільний феномен,

підвладний дії суспільних законів: закону вартості, закону неухильного

зростання продуктивності суспільної праці, закону суспільного поділу праці,

закону постійного зростання потреб та іншим. Зокрема, закон зростання

потреб населення спричинив появу туризму як суспільного явища, що виникло на певному етапі розвитку людства. Цей закон, реалізований в обсягах та структурі туристського споживання, є основою динамічності і диверсифікації туристського ринку, територіальної диверсифікації споживання туристських послуг. Закон суспільного поділу праці лежить в основі виокремлення туристської діяльності як галузі послуг, що в подальшому знайшло відображення в ускладненні внутрішньогалузевої структури та зв'язків, у формуванні міжгалузевого комплексу індустрії туризму, який став основою функціонування ринку виробника. Закон економії часу є основою ефективної організації виробництва продуктів та послуг у цій галузі, проявляючись не тільки в зростанні продуктивності праці, а й в економії грошей, часу та зусиль на отримання послуги завдяки оптимізації територіальної організації туристської галузі, раціональній організації виробництва послуг та їх споживання.

Закономірності функціонування туризму як об' єкта дослідження є частковими проявами дії фундаментальних економічних законів. Теоретико-методологічним підґрунтям є системно-процесуальний підхід, який передбачає виявлення властивостей, структури, стійких взаємодій і взаємовідношень між компонентами й елементами ринку туристських послуг, які створюючи синергетичний ефект, стимулюють його просторово-часовий розвиток. Вихідними положеннями цієї концепції є:

поняття про туристський процес як безперервний розвиток споживання туристських послуг, забезпечений відповідним розвитком міжгалузевого господарського комплексу індустрії туризму;

розуміння туристського процесу як явища, властивості якого проявляються у функціонуванні ринку туристських послуг;

специфіка формування і функціонування туристського ринку.

Масштабність туризму як суспільного явища, а саме прискорений

розвиток в часі та поширення по території (з орієнтацією на наявні

туристсько-рекреаційні та культурно-історичні ресурси, особливо на перших

етапах розвитку), комплексність, обумовлена функціональною єдністю

складових, глобальність, спрямована на «всеохоплення» світу, при одночасній конкретності, заснованій на неповторності, унікальності регіонів за сполученням умов та чинників розвитку туризму, дозволяє визначити його сутність як туристський процес з властивою йому хронологічною структурою, що відтворює послідовну зміну стану та стадій розвитку.

Соціально-економічною сутністю туристського процесу є формування потреби в змістовному проведенні вільного часу в подорожі і задоволення цієї потреби через формування певного виду діяльності з надання послуг та виробництва продуктів спеціального призначення. Рушійними силами даного процесу є об'єктивні потреби людського організму у відпочинку, обумовлені соціально-економічними умовами його здійснення, в тому числі шляхом подорожування.

В основі туристського процесу лежить рух: рух як розвиток в часі (прогресивна динаміка туристських потоків, зростання економічної, соціокультурної, екологічної тощо ролі туризму і нарощування обсягів діяльності) і рух як переміщення в просторі (туристів-споживачів від місць проживання в місця відпочинку, робочої сили та кваліфікованих кадрів, грошей у вигляді платежів, інвестицій тощо, інформації рекламного, службового та іншого характеру). Наслідком руху є поширення туризму як складової стилю життя та індустрії туризму як складової економічного комплексу країни. Поширення відповідно до інтенсивності проявів може мати рівномірний, хаотичний, компактний, розсіяний характер і закріплюватись в певних формах. Зазначені властивості туристського процесу дозволяють розглядати його як процес просторово-часової відповідності (узгодженості) попиту на туристські послуги і їх задоволення внаслідок діяльності міжгалузевого комплексу індустрії туризму.

Проаналізувавши туризм і туристський процес взагалі, сліж відмітити, що йому притаманні:

• єдність, взаємозв'язність механізмів формування попиту і

пропозиції, які обумовлюють інтернаціоналізацію процесу задоволення

туристських потреб впровадженням міжнародних стандартів обслуговування, діяльністю суб' єктів ринку в глобальних розподільчих та інформаційних мережах тощо. Саме ця єдність обумовлює глобальність туризму, його динамізм;

циклічність, обумовлена планетарною ритмікою Землі (річний та добовий цикли) та суспільною практикою (тижневі та сезонні цикли, обумовлені процесами життєдіяльності людей - відпустки, свята, вихідні

дні);

граничність, наявність, об' єктивних ресурсних можливостей для розвитку туризму з урахуванням екологічних навантажень на територію та соціокультурних, психологічних навантажень на місцеве населення;

поліморфізм або різноманітність ресурсної бази, яка відбиває об' єктивно наявну диференційованість геопростору і є основою туристського поділу праці. Ресурсна зорієнтованість туристського процесу потребує інвентаризації, оцінки наявних ресурсів для інтенсифікації їх використання та посилення атрактивних властивостей з одночасним створенням нових туристсько привабливих об' єктів відповідно до економічних можливостей територій (країн, регіонів);

зональність, обумовлена природно-рекреаційною складовою туристського продукту і є похідною загальногеографічного закону природної зональності;

•           регіональність є також проявом ресурсної детермінації

туристського процесу. При цьому ресурсну детермінанту слід розуміти

розширено як наявність складових туристського продукту, призначеного для

споживання (природних, культурно-історичних, етнорелігійних, соціальних,

інфраструктурних) і суспільних умов його споживання (рівень соціально-

економічного розвитку та розвитку) індустрії туризму, рівень і стиль життя

населення, інтегрованість у світогосподарські процеси тощо. Регіональність,

що проявляється в неповторності, унікальності місцевих умов формування

попиту і пропозиції, визначає стадійність туристичного процесу, напрямки та

обсяги переміщень і обумовлює формування територіальних ринків різного рівня, типу і виду.

Таким чином специфічними ознаками ринку туристських послуг можна вважати наступні:

Ринок туристських послуг утворюється внаслідок виникнення потреб і запитів населення на змістовне проведення дозвілля в подорожі і реалізоване в платоспроможному попиті на пропоновані послуги та товари. Ринок туристських послуг є похідною суспільного поступу і в той же час певною ознакою соціально-економічного рівня розвитку країни, її інтегрованості в світогосподарську систему. Він пов'язаний з іншими ринками, процесами обміну, характер і інтенсивність яких великою мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку території. Чим розвиненішою і стабільнішою є економіка країни, чим різноманітніша її спеціалізація на світових ринках, тим більш сталі позиції займає національний ринок туристських послуг і його місце в економіці країни конкурентне іншим складовим.

Туристський попит і відповідна туристська пропозиція стосується одразу певного комплексу природних благ, матеріальних і нематеріальних ресурсів, послуг та товарів як загального, так і спеціального призначення, який є туристським продуктом і виступає специфічним товаром на ринку туристських послуг. Формою споживання туристського продукту є туристська подорож - переміщення туриста від місця постійного проживання в місце проведення дозвілля, тобто туристи повинні бути доставлені до місця споживання туристського продукту. Цим туристський експорт відрізняється від товарного: у товарному - рухома пропозиція і рухомий споживач, у туризму - навпаки, - пропозиція нерухома і повинна пристосовуватись до нерухомого потенційного й рухомого реального попиту.

3.         Попит на послуги туризму формується під дією об'єктивно-

суб' єктивних умов і чинників, тому характеризується нестабільністю,

мінливістю в часі і в просторі й мобільністю. Мобільність попиту (як на

традиційні, так і на нові види, форми і райони туризму) зростає пропорційно рухомості населення і потребує відповідної мобільності від пропозиції. У той же час існує певний розрив (у часі й просторі) між рухомим, динамічним попитом та стаціонарною постійною пропозицією, можливості якої обумовлені місцевими умовами.

Туристський попит підвладний коливанням, які обумовлюють сезонний характер туристичної діяльності. Ці коливання проявляються як в часі, так і в просторі, впливаючи на характер туристичного процесу: його ритміку, напрямки руху, величину потоків та інші параметри. Коливання попиту в часі задають ритмічність туристичного процесу протягом певних відрізків часу (тижня, року, формуючи «гарячі» й «мертві» сезони). Коливання попиту в просторі відбивають туристську привабливість окремих видів, форм, районів відповідно до моди й кон' юнктури, формуючи географію туристських потоків.

Туристський ринок характеризується рівнем розвитку -спроможністю виробника туристського продукту задовольнити існуючий попит, і ємкістю - інтенсивністю та обсягами операцій з куплі - продажу туристського продукту залежно від співвідношення умов та чинників внутрішнього й зовнішнього ринкового середовища. Кон' юнктура ринку, зафіксована в цінах за певний продукт на певний час, є інтегральним ринковим показником. Гнучка цінова політика ґрунтується на різноманітності пропозиції, а пропозиція забезпечується розвитком індустрії туризму, її структурністю (комплексністю) та пропорційністю розвитку складових. Розвинена індустрія туризму дає можливість країні зайняти певне місце на світовому ринку туристських послуг, забезпечивши конкурентоздатність власного туристського продукту. Чим сформованіший ринок туристських послуг, тим більш узгодженою є цінова політика всіх учасників виробничого процесу. Щільний ринок виробника переміщує акценти конкуренції з цінової на дію нецінових факторів.

6.         Ринок туристських послуг є полікомпонентним,

структурованим, диференційованим та ієрархізованим.

Компонентна структура представлена суб' єктами ринку, що є складовими міжгалузевого комплексу індустрії туризму і відтворена в сегментації ринку попиту та ринку пропозиції турпродукту. Компонента структура відбиває видове різноманіття попиту (пропозиції) відповідно до мотивації подорожі та її параметрів (форма, сезон, термін, клас тощо), сегментацію ринку попиту (масовий, нестандартний, елітарний). Динаміка туристського процесу обумовлює диверсифікацію ринку, а ускладнення його компонентної структури прискорює інтеграційні процеси. При цьому зростає тіснота зв' язків як між видовими, так і між регіональними елементами туристського ринку.

Територіальна структура відтворює властивості туристського процесу і спрямована на зростання доступності турпродукту, що є одним із основних оптимізаційних критеріїв. Саме властивості туристського процесу (особливо поліморфізм, зональність, регіональність) обумовлюють диференціацію туристських ринків. Територіальна диференціація національних ринків ґрунтується на нерівномірності соціально-економічного розвитку країн. Участь туристському процесі обумовлена як рівнем та стилем життя населення, так і можливостями індустрії туризму. Індустрія туризму як міжгалузевий комплекс із формування та задоволення потреб населення у проведенні вільного часу в подорожі може розвиватися інтенсивним або екстенсивним шляхом залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни та її участі в поділі праці.

7.         Основною одиницею дослідження є національний

туристський ринок як керована, інституціональна одиниця. Діяльність

суб' єктів національного ринку регулюється державною туристською

політикою, що є системою сполучення державних та бізнесових інтересів із

задоволення туристських потреб населення шляхом розвитку індустрії

туризму і виконання туризмом його економічних, політичних, соціально-

культурних, екологічних і просвітницьких функцій.

Місце національному ринку туристських послуг у світовому туристському процесі є результатом співвідношення факторів, представлених туристсько-рекреаційними, трудовими ресурсами та капіталом, що забезпечують абсолютні та відносні переваги країнам на світовому ринку туристських послуг, визначаючи обсяги та напрямки туристських потоків.

Функціонування ринку туристських послуг ґрунтується на кругообігу грошей та інформації.

Збалансованість національного ринку визначається швидкістю та характером руху капіталу, інтенсивністю обігу коштів та інформації. Розвинені ринкові структури прискорюють фінансові процеси, що робить діяльність індустрії туризму ефективнішою для економіки країни. Розвинений туристський ринок характеризується щільним інформаційним полем з прискореним рухом інформації та зворотних комунікаційних реакцій. Сучасні технології, докорінно змінюючи, значно ущільнили інформаційне поле ринку, прискорили обіг інформації і зробили її адресною та безперервною.

Кінцевою метою функціонування ринку туристських послуг є задоволення потреб туристів, реалізоване в обсягах та структурі споживання. Туристське споживання, згідно із законом зростання потреб населення, є комплексним, відзначається динамізмом та диверсифікованістю, його обсяг залежить від ємкості ринку пропозиції. Умови споживання визначаються станом певного національного ринку, ступенем його інтегрованості до світового туристського процесу, тому різнорідні, що спричиняє мінливість споживання за обсягами, якістю і структурою і обумовлює територіальну диференціацію споживання туристських послуг.

Соціальний туристський продукт як передумова розвитку соціально орієнтованої держави постіндустріальної формації.

Враховуючи особливості туристського ринку та сформульовані методологічні положення, автором виділені основні напрямки його

Потрібно розрізняти поточні дослідження туристського ринку та його суб'єктів від досліджень довгострокових тенденцій економічного розвитку, оскільки в залежності від того, що є об'єктом дослідження, є розбіжності в методиці дослідження, в системі показників та їхньому значенні при аналізі й подальшому прогнозі.

Слід завжди мати на увазі, що в зв'язку з появою нових факторів, нових тенденцій і закономірностей, тобто зі зміною значущості кон' юнктуроутворюючих факторів, відбувається старіння методики дослідження туристського ринку. Тому, доцільно й необхідно регулярно удосконалювати й переглядати методику дослідження ринку туріндустрії, згідно з нею, уточнювати основні напрямки дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

Беляевский И. К. Статистика товарного рынка: оценки рыночной конъюнктуры // Вопросы статистики. - 1997. - №4. - с. 14-26.

Вайнштейн А. Л. Проблемы экономического прогноза в ее статистической постановке. - М.: Ранион, 1930. - 76 с.

Карпов В. А., Кучеренко В. Р. Маркетинг: прогнозування кон'юнктури ринку. - К.: Знання, 2001. - 215 с.

Каурова А. Д. Организация сферы туризма: Учебное пособие. - Издание 2-е, переработанное и дополненное. - СПб.: «Издательство дом Герда», 2006. - 320 с.

Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики. - М.: Экономика,

1989. - 526 с.

Кондратьев Н. Д. Основные проблемы экономической статики и динамики. - М.: Экономика, 1991. - 567 с.

Левшин Ф. М. Мировые товарные рынки (Методология изучения конъюнктуры). - М.: Международные отношения, 1978. - 360 с.

Любінцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - 3-є вид., перероб. та доп. - К.: «Альтерпрес», 2006. - 436 .: іл., картосхеми

Митчелл У. Экономические циклы. - М. - Л.: Гос. изд., 1930. - 503 с.

Никитин С. П. Конъюнктура мировых товарных рынков: преемственность и специфика. - М.: Международные отношения, 1982. - 216 с.

Опарин Д. И. Конъюнктура и рынки. - М.: Изд-во «Техника управления», 1928.- 392 с.

Организация туризма: Учеб. Пособие / А. П. Дурович, Н. И. Кабушкин, Т. М. Сергеева и др.; Под общ. ред. Н. И. Кабушкина и др. - Мн.: Новое знание, 2003. - 623 с.