3.4. Дослідження проблем транспортного забезпечення туризму в Україні

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Краснокутська Юлія Вадимівна, асистент кафедри туризму і готельного господарства Харківської Національної академії міського господарства

Успіх в'їзного туризму, динаміка його розвитку, розмір відрахувань у держбюджет, а також престиж країни багато в чому залежать від ступеня досконалості туристичної інфраструктури і її відповідності світовим стандартам. Велику роль тут відіграє транспорт: він повинен бути доступним, швидким, безпечним, комфортабельним і зручним. До кінця XVIII ст. жоден із засобів пересування цим критеріям не відповідав. Бурний технічний прогрес, який ознаменував початок XIX ст., привів до появи швидких та порівняльно дешевих видів транспорту. Із зростанням швидкості перевезень активізувалась і туристська діяльність, було зведено до мінімуму вплив фактора віддаленості міст відпочинку й покращена їх транспортна доступність.

Потреба в обслуговуванні туристів певним видом транспорту випливає з визначень понять сфери туризму, серед яких можна виділити наступні [1]:

туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без виконання оплачуваної діяльності в місці перебування;

турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без проведення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов' язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

3) туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менш ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за певною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов' язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об' єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) [1].

Згідно з даними визначенням послуга тимчасового переміщення з постійного місця проживання до іншої місцевості або країни є обов' язковою.

Туризм нерозривно пов'язаний з процесом організації перевезення та використанням технічних транспортних засобів.

Транспортні послуги присутні в різноманітних складових туристського продукту і можуть проявлятися у вигляді:

перевезення з місця відправлення до місця призначення та трансфер;

перевезення туриста до цільового об' єкту призначення;

транспортні послуги на місці.

Можна також виділити способи застосування засобів перевезення у якості:

місць розміщення (ночівлі) - круїзні судна, туристичні потяги, спальні автобуси - послуга розміщення;

об' єктів розваг - видовищні заходи, катання з метою розваг, спортивні змагання, шоу та виставки - послуга розваги;

об' єктів товарної купівлі - натурні зразки, модельні експонати -покупки;

індивідуальних транспортних засобів - прокат автомашин, фрахт яхт тощо - послуга прокату або фрахту [3].

Технологія обслуговування туристів різними видами транспорту передбачає процес перевезення повітряним, залізничним, автомобільним та водним видами транспорту та включає: планування перевезень,

здійснення перевезень за обраним маршрутом, бронювання місць, надання сервісного обслуговування, забезпечення страхування, реєстрацію пасажирів та багажу, паспортної та візової підтримки, забезпечення трансферу, дотримання туристських формальностей.

Важливі вимоги, що висуваються до транспорту сьогодні, полягають у комфортності перевезень пасажирів, скороченні часу переміщення туристів, підвищенні швидкості доставки пасажирів, зростанні обсягів перевезень, екологічної чистоти та ефективності. Для традиційних видів транспорту ці вимоги іноді суперечать одна одній і в сукупності виконуються неповністю.

До переваг автомобільного транспорту відносять:

висока маневреність та рухливість, що дозволяє зосередити транспортні засоби у необхідній кількості у потрібному місці;

здатність забезпечити перевезення «від дверей до дверей» без додаткових пересадок;

велика швидкість перевезення;

відносно невеликі капіталовкладення у будівництво автодоріг при малих потоках пасажирів.

Але автомобільний транспорт має і недоліки, це:

висока собівартість перевезень на великих відстанях;

високий рівень забруднення навколишнього середовища;

велика трудомісткість та низький рівень продуктивності праці внаслідок невеликої пасажироміскості транспортного засобу;

великі металоємність та енергоємність галузі.

До переваг залізничного транспорту можна віднести:

можливість прокладення колії на будь-якій сухопутній місцевості, а за допомогою мостів, тунелів та паромів здійснення залізничного зв'язку і з розділеними, у тому числі острівними територіями;

-           масовість перевезень та висока провізна спроможність залізниць;

можливість великих обсягів перевезень пасажирів з великою швидкістю;

регулярність перевезень, незалежно від пори року, періоду доби та метеоумов;

невисока собівартість перевезень на великих відстанях у порівнянні з іншими видами транспорту.

Залізничний транспорт має наступні недоліки:

капіталоємність будівництва залізниць;

великий термін окупності інвестицій;

велика трудомісткість та металоємність галузі. Повітряний транспорт має наступні переваги:

велика швидкість перевезень пасажирів;

висока мобільність та автономність у польоті;

відсутність складної транспортної інфраструктури;

значне скорочення шляху прямування (прямі траси польоту). Недоліки повітряного транспорту:

відносно низька пасажиромісткість транспортного засобу;

висока собівартість перевезень;

високий рівень забруднення навколишнього середовища;

залежність від погодних умов;

наявність системних перепон, що ускладнюють подорож: реєстрація, здача багажу, паспортний контроль, очікування.

Переваги водного транспорту:

широкі міжнародні міжконтинетальні шляхи;

відсутність обмежень лінійної пропускної спроможності, що дозволяє підвищити вантажо- та пасажиромісткість транспортних засобів (обмежують пропускну спроможність водного транспорту лише порти, канали та інші штучні

споруди);

незначні питомі витрати палива та витрат енергії на одиницю перевезення у зв' язку з відповідною технологією водного перевезення (менший опір руху, ніж на сухопутних видах транспорту);

відносно низька собівартість перевезень;

перевезення морським транспортом в міжнародному сполученні дозволяють виконувати перевезення на далекі й наддалекі відстані.

Недоліки водного транспорту:

залежність від географічних особливостей місцевості;

залежність від метеоумов (течії, вітри, тривалість навігаційного періоду тощо);

значні капіталовкладення у портове господарство та транспортний флот.

Вибір виду транспорту при організації подорожі залежить від відстані перевезення, його вартості та швидкості. Залежність виду транспорту від дальності подорожі наведена на рис. 3.4.1.


Для більш повного задоволення потреб туристів, підвищення їх безпеки, забезпечення при організації подорожі зниження впливу транспортних засобів на навколишнє середовище необхідна координація декількох видів транспорту, оскільки жоден з існуючих видів транспорту не може задовольнити всі вимоги пасажирів до транспортного перевезення.

Важливим напрямком у галузі транспортного обслуговування туризму є тісне співробітництво різних транспортних систем. Це сприяє створенню мультимодальних вокзалів, узгодженню розкладів, гармонізації транспортних послуг, їх комплексному наданню пасажирам та забезпеченню перевезень туристів з мінімальними, трудовими, енергетичними ресурсами.

По суті, будь який процес перевезення пасажирів має інтермодальний характер, тобто при перевезенні залучають декілька видів транспорту. Єдиний вид транспорту, який може обійтись без застосування іншого транспорту, є автомобільний, оскільки відповідає вимозі перевезення «від дверей до дверей». Але неможливість використання автомобільного транспорту при перевезенні на великі відстані вимагає залучення до перевезення туристів інших видів транспорту: авіаційного, водного та залізничного.

Синергетичного ефекту від взаємодії декількох видів транспорту можна досягти тільки при ретельній координації та узгодженості розкладів відправлення літаків, потягів та інших транспортних засобів, при розробці системи здачі багажу й контролю за його пересуванням під час всієї подорожі, а також при єдиній системі резервування місць й простості пересадок. Реалізації цих вимог сприяє розвиток міжнародних транспортних коридорів.

Міжнародні транспортні коридори - це сукупність магістральних

транспортних комунікацій, що забезпечують перевезення вантажів і

пасажирів у міжнародному сполученні й транзиті в напрямках їх

найбільшої концентрації [4]. Коридори охоплюють напрямки з найбільшими обсягами перевезень і високою технічною оснащеністю.

Існування міжнародних транспортних коридорів передбачає використання на конкретному напрямку кількох видів транспорту, а також обов'язкову наявність високонасиченої інфраструктури для їхнього обслуговування, зв'язку, сервісу. Транспортні коридори передбачають швидке й безпечне просування пасажирів за рахунок реалізації наступних принципів:

діють спрощені правила і порядок переміщення пасажирів;

застосовуються пільгові тарифи на всі види послуг і зборів, у тому числі при митному оформленні, термінальних, портових зборах тощо;

існує єдиний орган керування, що об'єднує і синхронізує роботу його окремих ділянок і служб;

діє стабільна правова база, забезпечено надійний захист та безпеку пасажирів.

Ділянки міжнародних транспортних коридорів, що проходять територією України, наведено у табл. 3.4.1.

Табл. 3.4.1 - Система міжнародних транспортних коридорів в

 

Україні

Коридор

Ділянки

1

2

1. Автомобільні транспортні коридори

Критський

Краківець - Львів - Рівне - Житомир -

№3

Київ

Критський

Косини - Чоп - Стрий - Львів

№5

(відгалуження: Сторож ниця - Ужгород -Мукачеве)

Критський

Нові Яриловичі - Чернігів - Копті - Київ

№9

- Любашівка - Платонове (відгалуження: Любашівка - Одеса, Копті - Бачівськ)

ЧЕС

Рені - Ізмаїл - Одеса - Миколаїв -Херсон - Мелітополь - Бердянськ -Маріуполь - Новоазовськ

Європа -

Краківець - Львів - Рівне - Житомир -

Азія

Київ - Полтава - Харків - Дебальцеве -Ізварине

 


1

2

Балтійське

Ягодин - Ковель - Жовкла - Луцьк -

море - Чорне

Тернопіль - Хмельницький - Вінниця -

море

Умань - порти Чорного моря

Європейсько-

Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой -

Азіатський

Керч

2. Залізничні транспортні коридори

Критський

Мостиська - Львів - Красне - Тернопіль

№3

- Хмельницький - Жмеринка - Козятин -Київ

Критський

Чоп - Стрий - Львів

№5

 

Критський

Кучурган - Роздільна - Жмеринка -

№9

Козятин - Київ - Ніжин - Чернігів -Горностаївка (відгалуження: Роздільна -Одеса - Ізмаїл - Рені, Ніжин - Зернове)

ЧЕС

Рені - Ізмаїл - Одеса - Колосівка -Помічна - Знам'янка - Дніпропетровськ -Яснувата - Квашине, Харків -Синельникове - Джанкой (Керч, Євпаторія), Колосівка - Миколаїв -Херсон - Чаплине - Бердянськ, Донецьк -Маріуполь

Європа - Азія

Мостиська - Львів - Здолбунів - Козятин - Фастів - Знам'янка - Дніпропетровськ -Красна Могила

Балтійське

Одеса - Жмеринка - Козятин -

море - Чорне

Шепетівка - Здолбунів - Ковель - Ягодин

море

 

Європейсько-

Херсон - Миколаїв - Одеса

Азіатський

 

3. Водний транспортний коридор

Критський

Усть-Дунайський - Ізмаїл - Рені

№7

 

 

Важливе значення для України (і європейсько-азіатського трансконтинентального шляху) набуває подовження 3-го й 5-го «критських міжнародних транспортних коридорів» від Львова до Києва і від Києва до Харкова.

На автомобільних шляхах мають бути вирішені завдання збільшення пропускної спроможності шляхом реконструкції наявних і будівництва нових автошляхів, посилення та поліпшення якості дорожнього покриття, обминання населених пунктів.

На залізничному транспорті необхідно вирішити питання прискорення швидкості руху, оновлення рухомого складу та будови колії, підвищення якості обслуговування.

Паралельно з розвитком сухопутних транспортних шляхів треба розвивати повітряний транспорт. Важливими «перевалочними» пунктами для цього можуть би стати крупні аеропорти Києва, Харкова, Львова тощо.

Створення міжнародних транспортних коридорів не тільки сприяє

поліпшенню транспортного обслуговування туризму, але й справляє

значний безпосередній вплив на соціально-економічний розвиток

прилеглих регіонів. Спорудження транспортних магістралей та створення

сучасної сервісної інфраструктури вздовж них забезпечить роботою

тисячі працівників як на будівництві, так і при експлуатації траси,

замовлення на дорожньо-будівельні матеріали, машини і механізми

сприятиме піднесенню і зростанню окремих секторів економіки, дасть

потужний поштовх розвитку великої кількості підприємств транспортно-

машинобудівного комплексу та виготовлення будівельних матеріалів

(зокрема по виробництву цементу, металу і металоконструкцій). За

рахунок поліпшення роботи транспорту набудуть прискореного розвитку

галузі народногосподарського комплексу регіонів, територією яких

проходитимуть магістралі. Розширення мережі міжнародних

транспортних коридорів має значно зменшити негативний вплив

автотранспорту на навколишні території. Це можливо досягти завдяки

істотному поліпшенню умов руху, зменшенню перевантаження

автомобільних шляхів, здійсненню на нових автомагістралях певних

природоохоронних заходів та підвищенню рівня обслуговування водіїв,

пасажирів і автотранспорту. Забезпечення сприятливих умов руху на магістралях, більш рівномірна швидкість, усунення затримок і необгрунтованих змін режиму руху істотно зменшать шкідливі викиди в повітря.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України Про внесення змін до Закону України «Про туризм». N 1282-IV, 18.11.2003 // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2004. - №13. -

С.434-452. (7)

Александрова А.Ю. Международный туризм. - М.: Аспект пресс, 2002.

- 470 с. (43)

Биржаков М.Б. Индустрия туризма: перевозки / М.Б. Биржаков, В.И. Никифоров. - СПб.: Изд. дом «Герда», 2001. - 400 с. (58)

Новикова А. М. Україна в системі міжнародних транспортних коридорів. - К.: НІМБ, 2003. - 494 с. (136)