3.9. Інноваційний розвиток туристського бізнесу як національний пріоритет України

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Петрова Надія Борисівна, к.е.н, ст. викладач кафедри туризму і готельного господарства Харківської національної академії міського господарства

Інноваційна система України переживає не найкращі часи свого становлення та розвитку, що пов'язано перш за все з політичними подіями й постійними процесами перерозподілу влади на рівні Кабінету Міністрів України. Постійний перерозподіл сфер впливу як міністерствами, відомствами, так і їх керівними особами не дозволяє створити дану систему як систему організаційно-економічного та інформаційного забезпечення розвитку інноваційних процесів на рівні держави, а тим більше - дати змогу ций системі розвиватися, поширюватися і ефективно працювати в ринку і на ринок України.

Аналіз інноваційного розвитку [10] дав змогу побачити не лише проблемні сторони, а й відстежити позитивні тенденції, що зводяться до:

створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення;

поступового зростання бюджетного фінансування потреб науково-технічного розвитку;

формування потенційних передумов зростання попиту на інноваційну продукцію у вітчизняній економіці;

зростання споживчого попиту суб'єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання;

зростання завдяки постійному збільшенню доходів населення споживчого попиту, що супроводжується приростом попиту на складну наукомістку продукцію;

посилення конкурентного тиску на внутрішньому і зовнішньому ринках, що поступово підштовхує підприємства до розуміння важливості інноваційної переорієнтації виробництва;

активізації участі українських виробників у конкуренції на зовнішніх ринках, які висувають додаткові жорсткі вимоги до їхньої інноваційної адекватності;

збільшення частки іноземних замовлень українським науковцям на виконання досліджень, в тому числі з боку США і країн Євросоюзу, що є свідченням збереження ще не до кінця втраченого потенціалу фундаментальної науки;

посилення ролі регіональних органів управління в забезпеченні науково-технічної діяльності.

Крім того, на державному рівні була здійснена спроба системазувати

інноваційне законодавство України, що зумовили Закон «Про інноваційну

діяльність» [1], постанова КМУ «Про затвердження державної цільової

інвестиційної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на

2009 - 2013 роки»» [2], згідно з якими затвердження інноваційної моделі

розвитку - один з найважливіших системних чинників підвищення рівня

конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки

держави. Однак, інноваційна інфраструктура в Україні є функціонально

неповною, недостатньо розвинутою, не охоплює всі сфери інноваційного

процесу, у сфері матеріального і нематеріального виробництва не підтримується

належним чином діяльність винахідників, раціоналізаторів, вчених, які мають

завершені НДР. Не в повному обсязі використовується освітній і науковий

потенціал, насамперед вищих навчальних закладів у сфері інформаційно-

комунікаційних, високих наукоємних технологій, а також інформаційні ресурси

системи науково-технічної та економічної інформації, а саме бази даних

технологій, науково-технічних досягнень. Не визначено механізм стимулювання

створення інноваційної інфраструктури. Інновації розглядаються з різних точок

зору: технологічної, комерційної, соціальної. Інновації в туризмі мають деякі

особливості. Так, впровадження будь-яких нововведень в туризмі утруднено в зв'язку з відсутністю сформованої законодавчої бази в туристському секторі й у сфері інноватики. Будь-які зміни інноваційних процесів і норм вимагають додаткової адаптації законодавчої бази в туристському секторі.

Так, туризм є сферою економіки України, що розвивається досить бурхливо. Розвиток туризму в усьому світі визначає низка факторів серед яких найчастішими є наступні [4]:

зростаючі потреби населення у знайомстві з образом життя в інших регіонах і придбання нових знань;

насичення багатьох класичних і традиційних напрямів поїздок;

небезпека втрати квоти ринку у в'їзному туризмі;

загострення конкуренції, зростання пропозицій стандартизованих глобальних продуктів;

необхідність стримувати виїзд своїх громадян в зони, аналогічні за умовами регіонам своєї країни (природа, культура, клімат);

гармонійне поєднання привабливих умов відпочинку та подорожей (природних і культурних особливостей, можливостей проведення дозвілля, придбання специфічних товарів і спеціальних туристичних послуг) для повного задоволення потреб найвимогливіших туристів;

технологічна революція і експансія послуг в економіці;

перехід від економіки пропозиції до економіки попиту.

Базуючись на положеннях Генерального погодження з торгівлі послугами, інновації в туризмі можуть розвиватися в трьох напрямках (рис. 3.9.1)

Напрямки розвитку інновацій в туризмі

Впровадження нововведень (організаційні інновації), пов'язані з розвитком підприємства і туристського бізнесу в системі і структурі управління, включаючи реорганізацію, укрупнення, поглинання конкуруючих суб'єктів на основі новітньої техніки та передових технологій; кадрової політики (оновлення і заміна кадрового складу, система підвищення кваліфікації, перепідготовка і стимулювання праців­ників); раціональної економічної та фінансової діяльності (впровадження сучасних форм обліку та звітності, що забезпечують стійкість положення і розвитку підприємства)

У всьому світі інновації в сучасній економіці становлять основу конкурентоспроможності підприємств, галузей і країн. Саме вони дозволяють вигравати змагання за ринки збуту та закупівель шляхом освоєння нових, більш привабливих для споживачів продуктів, або більш економічних нових технологій з випуску колишніх продуктів і послуг. У більшості наукових досліджень інновації класифікуються на продуктові й технологічні. А.М. Халагер [9] використовував класифікацію інновацій, що виділяє інновації п'ять типів, представлених на рис.

класифікації. При цьому залишається нерозглянутим детальний аналіз чинників, що впливають на очевидну різницю у типах інноваційного пошуку і ступеня розвитку інновацій у різних секторах індустрії туризму, країнах і організаціях.

Продуктові інновації в туризмі. Туризм, на думку багатьох науковців, слід розглядати як галузь економіки, що стоїть на порозі важливих і ґрунтовних змін. Щоб оцінити це зауваження, необхідно звернутися до історії і зрозуміти, що реактивні літаки, післявоєнний світ, добробут, економічне зростання, пільгові ціни на проїзд, чартерні рейси, «пекідж-тури», скоординована діяльність багатонаціональних корпорацій виробили своєрідний туристичний феномен - феномен масових, стандартизованих і жорстко спакетованих відпусток. Однак змінилась також і структура власне


туризму. Дж. К. Холловей та Н. Тейлор [7] виділяють чотири поведінкові групи сучасних туристів (табл.3.9.1).

До групи А входять туристи, які віддають перевагу класичному відпочинку зразка „сонце, море, пісок", але в той же час тих, що шукають більш динамічні форми відпочинку: спорт, активні розваги в готелі, дослідження місцевості, вечірки під відкритим небом, нічні дискотеки -усього цього й формується нова модель „традиційного" відпочинку.

До групи Б відносяться молоді, безтурботні й ризикові люди, які воліють новизни. Звичайно вони користуються громадським транспортом та інфраструктурою, спілкуються з місцевими жителями, навіть якщо не знають місцевої мови.

До групи В входять туристи старшого віку, які не визнають нічого, крім традиційних морських курортів (як правило, вибір припадає на сусідні держави, а ідеальний варіант - відпочинок на батьківщині).

Групу Г складають енергійні представники старшого віку, які взмозі придбати індивідуальні тури до Латинської Америки, Японії та інших держав Сходу.

Виходячи з цього, доцільно сформувати інноваційний розвиток продуктів туризму в Україні. Так, першочерговим завданням має стати вирішення питання реформації курортних закладів. Україна має великий потенціал розвитку так званого пасивного (а для старшого покоління він є оздоровчим) туризму. Усього в Україні налічують 79 родовищ мінеральних

вод на 109 земельних ділянках, на базі яких може розвиватися курортне господарство, однак експлуатується тільки 8,9 %.

Великі можливості для розвитку курортного господарства мають Автономна Республіка Крим, Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області. Найсприятливіші умови для розвитку рекреації й туризму мають Карпати, на території яких виявлено 800 джерел мінеральних вод. На їх базі працюють санаторії, пансіонати, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, в яких можуть поліпшити здоров'я до 800 тис. чол. Такі курорти, як Трускавецький, Моршинський, Свалявський та ін., відомі далеко за межами України. Оскільки тут незначна природна радіація, Карпати використовують для оздоровлення населення із забруднених радіонуклідами районів Чорнобильської зони. Площа зарезервованих для рекреації ландшафтів дає змогу прийняти 1,5 млн. чол., розвідані ж запаси мінеральних вод можуть посприяти оздоровленню 7 млн. чол. Значні перспективи для розвитку рекреації й туризму мають Буковина й Полісся. Причорноморсько-Азовське узбережжя і Крим мають прекрасні ресурси для таласотерапії, тобто лікування морем, масового відпочинку та оздоровлення. Сонячне світло й тепло, мінерально-сольовий склад і температурний режим морської води, чудові пляжі створюють сприятливі умови для подальшого розвитку санаторно-курортного господарства. Тут налічують близько 800 санаторіїв, будинків відпочинку й туристських баз, майже 400 з них - у Криму. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Одеса, Алушта, Алупка, Судак, "Артек", Планерське (Коктебель), Феодосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. У таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморсько-Азовське узбережжя, рекреація має стати пріоритетною сферою перспективного розвитку, оскільки вона може забезпечити більшість валютних надходжень, сприяти зміцненню національної грошової системи, створенню в цій сфері додаткових робочих місць [8].

Що стосується розвитку активного туризму то пропаганда здорового

образу життя призвела до того, що щороку збільшується кількість „активних

туристів", що має двояке значення. З точки зору суспільства це є позитивним фактором: зменшується кількість захворювань (особливо серцево-судинної та легеневої системи та нірок), сприяє розвитку та підтриманню суспільного транспорту та підштовхує його для подальшого інноваційного розвитку, з'являються нові маршрути (в тому числі пішохідні), що підтримує лісові та єгерську господарства та примушує їх більш якісно виконувати свої обов' язки, а з іншого загострює екологічні проблеми. В індустрії туризму проблеми навколишнього середовища в основному пов'язані зі збільшенням обсягу і кількості туристів або трафіку певної дестінації (туристського регіону). Прогнози щодо подорожей показують, що обсяги будуть різко зростати в поточному десятиріччі, оскільки подорожі стають звичними не тільки в східноєвропейських, але й у країнах, що розвиваються, якою є Україна. Це призводить до обговорення проблеми скорочення туризму як такого і заміни подорожей відпочинком у відповідних зонах за місцем проживання з метою зниження негативного впливу на навколишнє середовище.

Інновації у класичних процесах в основному направлені на поліпшення виконання вже існуючих операцій. Виробництво удосконалюється за рахунок зміни технології, що дозволяє досягти зниження витрат на робочі ресурси або інші виробничі витрати. Іноді необхідність інтенсифікації виробничих процесів йде пліч-о-пліч з концепцією загального розвитку. Наприклад, шляхом раціоналізації процесів обслуговування нові технології можуть зберегти і працю, і енергію. Електричні лампи з низьким споживанням енергії економлять як кошти на оплату електроенергії, так і витрати на технічний персонал, оскільки заміна лампи потрібна набагато рідше. Індукційні печі (які включаються від дотику посуду) економлять до 50% енергії в ресторанних кухнях. У той же час знижується час, що витрачається на приготування страв [8].

Для туризму першочергового значення набуває розвиток нових видів

транспорту серед яких є поява нових потужних літаків, літаків змішаного

типу, які завдяки значному зниженню рівня лобового опору будуть

споживати в двічі менше пального, ніж звичайний реактивний літак, що

також зменшить вартість перельоту й зробить авіаподорожі більш

доступними. Реальним виглядає також перспектива створення літака з

зворотними крилами, якому не потрібна довга злітно - посадкова смуга,

відрив від землі вийде на меншій швидкості. Це наблизить літаки до

гелікоптерів та дозволить робити зліт та посадку навіть у віддалених місцях.

Що стосується морських перевезень, то тут основні зусилля направлені на

зниження затрат пального. Крім того важливе значення набуває стан доріг.

Стосовно України відзначають що інновації тут знаходяться лише на стадії

становлення, однак останнім часом спостерігається позитивна тенденція

щодо збільшення науково-дослідних робіт у транспортній сфері, отже є

перспективи для технологічного та економічного ривка вперед.

Інновації у процесах обробки інформації. Радикальний розвиток

інформаційних технологій має великий вплив на індустрію туризму, оскільки

підвищує ефективність діяльності і надає можливості для розширення

бізнесу в географічному, маркетинговому й операційному аспектах.

Інформаційні технології життєво важливі для обробки інформації, а також

для моніторингу проблем навколишнього середовища. В останні роки

великого поширення набули розробки систем інформації та резервування,

прив'язаних до конкретного регіону або дестинації (туристські інформаційні

системи). Мета цих розробок - забезпечити привертання уваги до місцевих

туристичним організаціям і заходам [8]. Розвиток телекомунікацій відіграє

неабияке значення в інноваційному розвитку процесів обробки інформації.

Серед останніх досягнень у цій сфері можна віднести демонстрацію „живих"

картинок з того чи іншого курорту, які в разі необхідності можна

надрукувати, що приводить до зниження попиту на традиційні рекламні

проспекти, хоча їх повного зникнення найближчим часом не очікується.

Оренда автомобіля, вибір пам'ятки, атракціону, розваги - всі ці послуги

тепер можна замовляти, не виходячи з дому, хоча щодо єдиної мови

погодження доки не досягнете - на сьогодні більшість сайтів продають дані лише на місцевій мові, навіть якщо держава користується популярністю серед іноземців.

Великі масиви інформації, що доступні користувачам Інтернету в усьому світі, дають споживачеві шанс самостійно сформувати свій турпакет і економити на послугах посередників.

Згідно з результатами дослідження, проведеного компанією ComScore, у грудні 2008 р., сьогодні світова Інтернет-аудиторія складає приблизно 1,07 млрд. осіб. За кількістю користувачів Інтернет на першому місці знаходиться Китай (179 млн. осіб), на другому місці - США з більш ніж 163-мільонною Інтернет-аудиторією, на третьому - Японія (60 млн. осіб). Росія посіла 8-е місце - близько 29 млн. користувачів. На Європу припадає 28 % світової Інтернет-аудиторії - насамперед завдяки Німеччині (3,7 %), Англії (3,6 %), Франції (3,4 %) та Італії (2,1 %). Активні користувачі складають в цих країнах у середньому від 40 % до 60 % всього населення, але це не найвищі показники. Серед країн ЄС найбільшою популярністю Інтернет користується в Нідерландах, де зі 100 осіб близько 90 є користувачами. У Норвегії цей показник складає 85 на 100, у Швеції - 80 на 100, у Бельгії - 70 на 100. Найменше в Євросоюзі охоплення населення мережею Інтернет має Греція - 20 на 100. Що ж до України, то вона досі зберігає один з найнижчих в Європі показників доступу населення до Інтернет - нині він складає 17,8 користувачів на 100 жителів. З іншого боку, наявною є висока динаміка інформатизації країни і зростання вітчизняної Інтернет-аудиторії: наприкінці 2007 р. названа пропорція складала 12 користувачів всесвітньої мережі на 100 мешканців, у 2006 р. - 9 на 100 [4].

За результатами дослідження агентства Gemius - лідера

онлайн-вимірювань у регіоні Центрально-Східної Європи - абсолютна

кількість української Інтернет-аудиторії у 2008 р. склала

7,1 млн. користувачів (real users) у віці 16 років і більше. Це на

1,7 млн. користувачів, або на 30 % більше, ніж у попередньому році.

Ключовими чинниками зростання чисельності вітчизняної Інтернет-аудиторії є досить інтенсивна інформатизація країни - розбудова телекомунікаційних мереж, швидке впровадження інформаційних комп' ютерних технологій на тлі підвищення (принаймні до четвертого кварталу минулого року) платоспроможності населення. Сегмент послуг комп' ютерного зв' язку, зокрема надання доступу до Інтернет, є найбільш динамічним на вітчизняному ринку зв'язку. Тільки в 2008 р. доходи від послуг комп' ютерного зв' язку зросли в 1,5 раза, у тому числі від надання доступу до Інтернет - на 148 %.

В 2008 р. позицію абсолютного лідера, як і раніше, продовжував займати Київ - 58 % загальної чисельності користувачів. Далі, у порядку зменшення частки користувачів, йдуть Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Львів, Крим і Запоріжжя (їх сумарна частка складає 31 %). На решту ж регіонів припадає лише 11 %. Далі, якщо в розвинених країнах зазвичайно немає суттєвої різниці між охопленням населення Інтернет-сервісами у місті й на селі, то в Україні в сільській місцевості мешкають тільки 10 % від загальної кількості користувачів.

Сьогодні обсяг ринку Інтернет послуг, за різними оцінками, складає від 18 до 22 млн. дол., і можна досить впевнено прогнозувати його зростання щонайменше на 20-40 % завдяки, зокрема, таким чинникам: а) швидке зростання аудиторії; б) наявність значної кількості дешевих рекламних площ на тлі зростання розцінок в інших різновидах медіа; в) широкі можливості варіювання рекламних стратегій, форм подачі інформації, вибору „нішових" аудиторій. Таким чином можна відзначити, що Україна має значні перспективи з точки зору розвитку Інтернет - туризму.

Інновації в менеджменті, пов'язані з обробкою інформації, вже згадані вище, крім цього, інформаційні технології удосконалюються щороку, і з'являється безліч інших інформаційних систем, покликаних допомогти менеджменту туризму у вирішенні найрізноманітніших завдань. У цій рубриці концентрується увага на аспектах менеджменту по зв'язку і співпраці

з людьми. Для такого аналізу інноваційних можливостей важливо взяти до уваги всі категорії людей, залучених до процесу виробництва й споживання туристських продуктів.

Прикладом інновації в менеджменті може служити залучення жителів певної дестинації у проекти із захисту навколишнього середовища. Для того, щоб показати занепокоєння долею місцевих жителів при розвитку туристичних регіонів, багато авторів розробляють відповідні теорії з цієї теми. Визначення «екотуризм», яке дає М. Зіффер [6], досить категоричне щодо цього: «... екотуризм практикує неспоживні використання природних ресурсів і робить свій внесок у розвиток відвідуваного регіону шляхом створення робочих місць та припливу інвестицій, спрямованих безпосередньо на розвиток заходів з підтримання навколишнього середовища і матеріального добробуту місцевих жителів. Подібна практика має посилити доброзичливе ставлення до екотуризму і підвищити рівень освіти широких мас в плані захисту навколишнього середовища з урахуванням специфічних потреб місцевих жителів. Екотуризм також передбачає керований підхід у відвідуваною країні або регіоні для організації та розвитку зон відпочинку за участю місцевих жителів».

Інновації в організації. Головною умовою дієздатності організацій є стабільність. Однак організації змінюються з часом для досягнення нових цілей і подолання періодів нестабільності, викликаних змінами попиту, виснаженням ресурсів і науково-технічним прогресом. Наростаюча занепокоєність проблемами навколишнього середовища є ситуацією нестабільності, що стимулює розвиток організаційних інновацій.

Таким чином можна виділити, які з аналізованих груп інновацій мають в Україні найбільші перспективи (табл.3.9.2).


Проаналізувавши можливості впровадження інновацій можна зробити висновки щодо того, що перш за все необхідно розвивати внутрішній туризм: сільський, екологічний, оздоровчо-спортивний, релігійний, дитячо-молодіжний, екстремальний, мисливський і ті, що найбільш популярні серед молоді, в зв'язку з тим, що дослідження ринку попиту України показує зростання туристів саме молодого віку. Серед названих напрямів особливої уваги заслуговує сільський туризм. Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з європейських житниць, зі збереженням сільського устрою життя, багатою культурною спадщиною. Тому розвиток сільського «зеленого» туризму прискорить становлення інших його видів. В Україні з 1996 р. діє Спілка сприяння розвитку сільського «зеленого» туризму. Головна мета її діяльності - популяризація відпочинку в українському селі, сприяння розвитку сільської інфраструктури, зайнятості сільського населення, сприяння збереженню навколишнього середовища, захисту прав та інтересів своїх членів.

Для ефективної діяльності сільської туристичної мережі необхідно

впровадити добровільну систему сертифікації житла як базового елементу

сільського туризму, забезпечити функціонування інформаційно-туристичних

центрів при регіональних осередках сільського туризму, створити прозорий

механізм відносин між організаторами, власниками садиб та органами

місцевого самоврядування. Основою ж збереження інформаційно-організаційної інфраструктури сільського туризму мають стати членські внески власників садиб. Такі кроки створять умови, за яких турист відпочине від урбанізованого міста. Матеріальної бази для такого відпочинку вистачає.

Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським туризмом, то є тільки два сценарії подальшого перебігу подій. Саме тепер відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з' ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу в бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму. Таким чином, стоїть альтернатива: або робити акцент на іноземного споживача, або реанімувати внутрішній туристичний процес, для чого необхідним є обрання інноваційного шляху розвитку.

Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то це потребуватиме серйозного перегляду всієї суті самого поняття туристської послуги. За останні чотири роки можливості України з прийому іноземних туристів використані на 10 %, від чого втрачено 80 % валютних надходжень. Під великий сумнів можна поставити надії на істотне пожвавлення процесу припливу іноземних інвестицій на туристичний ринок України.

Необхідним шляхом обрання напряму розвитку туризму є форсування темпів доведення рівня туристичного комфорту до міжнародних стандартів, а також налагодження сервісу й реанімування внутрішнього туристичного процесу.

Україна має розвиватися у двох напрямках руху, розвиваючи - в' їзний

(регіональний) та виїзний туризм. Так, організація поїздок за межі України -

справа досить прибуткова, і на ній заробляють гроші безліч організацій,

зокрема й туристичні агенції. Але у більшості випадків - це так звані "шоп-

тури", які спричинені нестабільною економічною ситуацією в країні і тому не

можуть залишатися пріоритетними надовго. Крім того, вони не є безпосередньою функцією туристичних фірм, а лише дозволяють їм отримати певний прибуток. Тим часом, у більшості держав закордонний туризм посідає останнє місце. Так, у Японії з 15 000 туристських фірм тільки 5% організовують поїздки за її межі, решта працюють на іноземний та внутрішній туризм. Тому більш доцільним є розвиток саме в' їзного туризму, який дає додаткові робочі місця й валютні надходження.

Структура українського туризму, яка існує вже протягом багатьох років потребує зміни, та відповідної адаптації до сучасного становища як в країні, так і у світі. На сьогодні вона є досить своєрідною. Так, майже половина (близько 43%) належить відпочинку на курортах та в інших рекреаційних зонах. Цю особливість доволі легко пояснити історичними обставинами, коли туризм саме всередині країни розвивався великими кроками. Звичайно, ніхто не стверджує, що це може стати негативною рисою нового українського туризму, але слід приділяти більшу увагу також й іншим видам туризму. Так, розмір сільського, мисливського та інших спеціалізованих видів туризму становлять лише 9%.

Незважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що Україна має потужний туристичний потенціал, який, використовується неефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам' ятки. Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам'ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам'ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачеві); палацеві комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам' ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачеві і Чернівцях, а також дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам' ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні й автомобільні магістралі, порти Чорного і Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні забезпечити її інтенсивні багатосторонні зв'язки з багатьма країнами.

Як вже згадувалося вище, великі надії покладаються на реалізацію глобальної програми створення в Україні транспортних коридорів. Вони можуть дати не тільки тисячі й тисячі нових робочих місць на строк будування, а й створити певний поштовх до появи багатьох малих та середніх підприємств інфраструктури подальшого обслуговування транспортних коридорів.

Таким чином, для розвитку туризму в Україні перш за все необхідно обрати інноваційний шлях розвитку, де на першому місці стають інновації у сфері інформаційних технологій, друге місце займають продуктові інновації, адже зазначений туристський потенціал України розкритий не повністю. Крім того важливим аспектом розвитку туристичної галузі є розвиток суміжних галузей: транспорт, дорожне господарство, готельне господарство та ін.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України №40-IV „Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 зі змінами та доповненнями. Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php? lang=ua& get=55&law_id=23 (1)

Постанова № 447 від 14.05.2008 „Про затвердження Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури" на 2009 - 2013 роки". Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ru&get =55&law id=180#1 (2)

Гнатюк С. Д. Розвиток мережі Інтернет та он лайн-ресурсів в Україні: проблеми і перспективи. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ Monitor/April2009/1 .htm

Новиков В.С. Инновации в туризме М.: ИЦ "Академия", 2007. - 208 с.

Тищенко О. М., Дуленко А.Л., Петрова Н. Б. Визначення рівня конкурентоспроможності сфери туризму в регіонах України/У монографії „Социально-экономическое развитие Украины и ее регионов: проблемы науки и практики". - Х.: ИД «ИНЖЭК», 2009. - С. 260-274.

Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. - К.: Вища школа, 2002. - 195 с.

Холловей Жд. К., Тейлор Н. Туристический бизнес: Пер. с 7-го англ. изд. - К.: Знання, 2007. - 798 с.

Широкова Г.В. Инновации в индустрии туризма: экологический аспект//Вестник СПбГУ. Сер. 5. - 1999. - вып. 2 (№ 12). - С. 5-12.

Hjalager A.-M. Innovation patterns in sustainable tourism //Tourism Management. - 1997. - Vol.18. - N.1. - P.36. (3)