РОЗДІЛ 2 ТУРИЗМ У КРАЇНАХ ЄВРОПИ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 

Австрія

Офіційна назва — Республіка Австрія. Площа 83 858 км2. Столиця — Відень. Час відстає від київського на 1 год. Офіційна мова — німецька. Населення 8 млн осіб. Грошова одиниця — єв-ро. Найбільші міста, тис. осіб: Відень — 1610, Ґрац — 240, Лінц — 190, Зальцбург — 145, Інсбрук — 111.

Географічне положення

Вигідне географічне положення в центрі Європи, де перети­наються найважливіші шляхи зі сходу на захід та з Балтики до Середземномор' я. Австрія межує з Німеччиною, Швейцарією, Італією, Словенією, Угорщиною, Словаччиною, Чехією. Майже % країни займають Східні Альпи (найвища вершина Гросглок-нер — 3797 м вище р. м.). Фантастичні гірські ландшафти, аль­пійські вершини, луки, гірські озера, водоспади, густі ліси роб­лять красу Австрії неповторною.

Державний устрій

Австрія складається з дев' яти федеральних земель. Законода­вчий орган — парламент. Глава держави — президент, глава уря­ду — канцлер.

Історичні факти

Найдавніше поселення на території сучасної Австрії — кель­ти, що з 15 р. до н. е. перебували під владою Римської імперії. В IX ст. н. е. з' явилися перші племена германців, нащадки яких жи­вуть тут і сьогодні. Впродовж шести століть Австрія була осере­дком величезних імперій: Священної Римської (1273—1806), Ав­стрійської (1804—1867), Австро-Угорської (1867—1918), до якої входили українські землі — Буковина, Галичина і Закарпаття.

Туризм

Відень — місто, де завжди панує романтична атмосфера, яку породжують багата історія, чари музики Моцарта і Штрауса, пи­шнота стародавніх палаців і соборів епохи Габсбургів, Віден­ського лісу і Дунаю. Огляд історичних визначних пам' яток до­поможе ліпше ознайомитися з культурою й історією Відня.

Собор св. Стефана розташований у центрі міста. Стеффл, як його часто називають, є своєрідним орієнтиром не тільки столиці, а й усієї Австрії, таким же, як Ейфелева вежа в Парижі. Спочатку собор був невеликою парафіяльною церквою в романському сти­лі, збудованою в 1137 р. Після пожежі 1945 р. його реконструю­вали і відновлювали аж до 1966 р. Нині собор св. Стефана, без­сумнівно, — це витвір мистецтва. Його північна вежа ще не до кінця відреставрована, але тут є один із найбільших дзвонів у сві­ті масою 21 т. Цей дзвін дзвонить тільки в особливих випадках і якщо пощастить, ви зможете почути його звучання, що лунає з висоти 60 м. За допомогою ескалатора, яким оснащена вежа, чи по спіральних сходах можна піднятися на дзвіницю.

«Монумент чорної чуми» — архітектурна споруда в стилі ба­роко. Це був дарунок імператора Леопольда I в пам' ять про жах­ливу епідемію чуми в 1679 р. Вершину монумента прикрашають великі ангели і зображення Трійці. Особливо красивою є скульп­тура «імператора, що молиться», розміщена з південної сторони монумента.

Грабен — це вулиця в центрі Відня, на якій є безліч історич­них пам' яток, у тому числі Палац Бартолотті і будинок багатого видавця Едлера гер Траттнера, в якому 1784 р. жив Моцарт. Гра­бен був ровом перед римською фортецею. Пізніше його засипали землею англійські солдати армії Річарда Левине Серце. Незаба­ром на цьому місці виник ринок, де продавали м' ясо, овочі та хліб. Ще однією визначною пам'яткою вулиці Грабен, як це не дивно, є суспільні туалети, виконані з горіхового дерева і венеці­анського скла.

Найкрасивіша будівля на площі Міхаелерплац — церква Мі-хаель, архітектура якої поєднує безліч стилів: від романського до класицизму. Вартим уваги є будинок Лооса, створений відомим австрійським будівничим Адольфом Лоосом. За старих часів по­стійними відвідувачами дому були відомі критики. Нині — це один із найважливіших будинків сучасного Відня.

Навпроти Будинку Лооса є імператорський палац Хофбург, побудований у XV ст. Хофбург — це величезний комплекс, що

складається з 18 будинків і 19 дворів. Слід зазначити, що впро­довж 600 років його не розширювали і не реконструювали. Осно­вна частина палацу, а також фортечний рів, міст і каплиця, були створені в 1275 р. Усі інші будівлі виникли пізніше. В одному з будинків палацу колись проживала Марія Тереза. Нині тут є ре­зиденція австрійського президента. Хофбург відомий тим, що са­ме тут Гітлер оголосив про об' єднання Австрії з нацистською Німеччиною. На території сучасного імператорського палацу є: Національна бібліотека, Школа верхової їзди, Музей музичних інструментів.

У 1713 р. (рік епідемії чуми) — король Карл VI вирішив побу­дувати величезну церкву на честь «заступника епідемії». Так ви­никла Карлскірше. Незважаючи на те, що через рік епідемія від­ступила, за розпорядженням короля будівництво цього гігант­ського місця поклоніння в стилі бароко було довершено і нині це найвидатніша барокова пам' ятка у Відні.

Важливою особливістю Концертного будинку Мьюзикверейн є його Золотий зал, що відрізняється легендарною акустикою. Луна тут триває всього 2 секунди, навіть якщо в залі перебуває 2000 осіб. Поки ще ніхто не зміг пояснити таємницю цього акус­тичного «дива» і ніхто не зміг відтворити його в іншому місці. В архівах Концертного будинку було знайдено унікальні записи здобутків таких відомих композиторів, як Штраус і Шуберт.

Палац Бельведер був літньою резиденцією принца Eugen von Savoyen. Палац складається з двох частин: верхньої (для офіцій­них заходів) і нижньої (для особистого користування). Між ними розміщений парк, апельсиновий гай і звіринець.

Термальні курорти

Бад Гастайн — унікальне місце, де природа і людина існують гармонійно серед гір на висоті 1000 м над р. м. Тутешні готелі утворили кілька ярусів, що прекрасно вписуються в навколишні ландшафти. Родзинка курорту — сім відкритих термальних ба­сейнів (до 360С) і бурхливий стрімкий водоспад. У кожному го­телі є спеціальний кран з цілющою водою, пити яку можна без обмежень.

Бад Кляйнкірхайм — найвідоміший гірськолижний і термаль­ний курорт Карінтії, розміщений у вузькій долині на висоті 1087 м над р. м. Бад Кляйнкірхайм ідеальний для тих, хто бачить свій відпочинок у гармонійному поєднанні водних процедур і ак­тивного життя на курорті та в його околицях — піші й велосипе­

дні маршрути. На курорті є два термальні комплекси, що склада­ються з оригінально оформлених термальних басейнів, різнома­нітних цілющих ванн, саун, солярію, масажного кабінету і центру краси. Бад Кляйнкірхайм відомий величезним вибором солодо­щів і теплою атмосферою, барами, ресторанами, нічними клуба­ми. На висоті 1319 м над р. м. розмістилися знамениті карінтій-ські туристичні села — двоповерхові дерев' яні будинки з усіма сучасними зручностями.

Вармбад Філіах — невеликий курорт, розміщений приблизно за 3 км від другого за величиною міста Карінтії — Філіаха. Зна­менитий термальними джерелами, що володіють цілющою си­лою, національним парком із територією 20 га, а також комфор­табельними готелями.

Бад Блюмау — оздоровчий комплекс пропонує класичні мето­ди: грязелікування, масаж, ванни з мінеральною водою (звукоте-рапію) та альтернативні методи: акапунктуру, шиатцу (масаж — відродження життєвої сили). В межах курорту розміщений тер­мальний комплекс (15 тис. м2 водної площі) із критим і відкри­тим термальними басейнами (+36оС), лежаками, залом для гімна­стики і тренажерним залом, солярієм. Відпочиваючим на тер­мальних курортах пропонують екскурсії: озера та замки Карінтії, Гроссглокнер, Зальцбург, Тарвіс, Відень, музей дерев' яної архі­тектури в м. Марія Зааль, Гора Піраміденкогль, Парк гномів Гурк, Музей автомобілів «Порше», Музей ляльок Еллі Ріель у Треффене, Сталактитові печери в Обір, Зоопарк рептилій Хаппа і парк динозаврів у Клагенфурті, Парк «Мінімундус» у Клагенфу-рті, Заповідник Розегг.

Карінтія — південна провінція Австрії, що межує з Італією і Словенією. Її територія простягається на 110 км із півночі на пів­день і на 140 км із заходу на схід. Тут є найвища гірська вершина Австрії — Гроссглокнер (3797 м над р. м.). Рельєф більшої час­тини провінції горбистий з долинами та мальовничими озерами, на березі яких розміщені популярні курорти.

Невипадково мовою давніх кельтів слово «карінтія» означало «місце друзів» — тут кожний знайде собі куточок до душі: від веселого Фельдена з його святами і феєрверками до тихого і за­тишного Крумпендорфа.

У далекому минулому Карінтія була резиденцією кельтських королів, західноримською провінцією, герцогством німецьким, власністю Габсбургів. Вона зберегла пам' ятники архітектурної і культурної спадщини: собори, монастирі, замки і фортеці XII— XVII ст.

Столиця Карінтії — м. Клагенфурт налічує близько 90 тис. осіб, має свій аеропорт. Озера Карінтії найтепліші в Австрії, влі­тку вони прогріваються до 26—280С, вода в озерах офіційно ви­знана питною. Найбільше озеро Вертезеє простягається на 16,5 км у довжину і 1,2 км у ширину. Висота над рівнем моря — 440 м, глибина — 84,6 м. М'який субальпійський клімат та ці­люще гірське повітря сприяє відновленню сил, а тепле сонце да­рує незабутню засмагу. Знаменитими є курорти на березі озера: Фельден, Пертчах, Крумпендорф, Марія Верт. Найбільший рома­нтичний і мальовничий курорт, розміщений на невеликому пів­острові на південному березі Вертерзеє.

Андорра

Офіційна назва — Князівство Андорра. Площа: 453 км2. Насе­лення: 64 тис. осіб, чисельність корінного населення країни (ан-доррців) — 12 тис. осіб, інші — іспанці, французи і португальці. Офіційна мова — каталонська. Релігія — католицизм. Столиця — Андорра-ла-Веллья —21,6 тис. осіб. Найбільші міста тис. осіб: Андорра-ла-Веллья, Лес-Ескальдес — 15,4, Сан-Джуліа-де-Лорія — 7,4. Грошова одиниця — євро. Час відстає від київсько­го на 1 год.

Географічне положення

Розміщена в Піренейських горах — на кордоні між Іспанією і Францією, більшою частиною в долині р. Валіра. Найвища точка країни — вершина Кома Педроса (2947 м над р. м.), найнижча — на кордоні з Іспанією — 840 м. Завдяки унікальному клімату Ан­дорра є найсонячнішою серед гірськолижних курортів Європи. Сезон починається з грудня і продовжується до травня, глибина снігового покриву досягає 3 м.

Адміністративний устрій

Андорра поділена на сім адміністративних областей. На даний час співправителями Андорри є президент Франції і єпископ іс­панського міста Сеу-де-Уржель. Головний законодавчий орган — генеральна рада, яка призначає з кількості своїх членів першого синдика і його заступника, що здійснюють виконавчу владу.

Історичні факти

Перша згадка про Андорру датується 805 р., коли місцеві жи­телі провели війська франків через гірський перевал у тил маврів. Заскочені зненацька, маври були розбиті, а король франків Лю­довик за таку послугу подарував жителям Андорри незалежність. Проте в подальшій історії Франція та Іспанія не могли змиритись із цим фактом і старались приєднати цей клаптик землі кожен до свого володіння. Закінчилась боротьба договором про спільне володіння в 1278 р.

Туризм

Країна є привабливою серед туристів унаслідок наявності трас будь-якого рівня; європейського сервісу за доступними цінами; зони безмитної торгівлі; стабільного снігового покриву, що за­безпечується сніговими гарматами; термальних вод в унікально­му комплексі Кальдеа; музеїв і пам' ятників архітектури.

В Андоррі створено сприятливі умови для організації спорти­вно-оздоровчого туризму. У Камілло є Льодовий палац; траси для рівнинних лиж прокладено в Солдеу і Ла Рабата, у спортив­но-розважальному комплексі Ордіно є боулінг. У вечірній час се­ред туристів популярні дискотеки.

Національні страви домашньої кухні, приготовані згідно зі стародавніми рецептами пропонують у багатьох ресторанах, зок­рема в невеликих ресторанчиках Бордас найвідомішими стравами є: ла паріллада, приготована на грилі з різних сортів м' яса (яло­вичина, баранина, свинина, кролятина, індичка), каталонська ко­вбаса бутіфарра, яка подається як смажена з гарніром, так і в тра­диційному густому супі ескуделла.

Музеї

Краєзнавчий музей-садиба Де-арні в Пландоліті — побудова­на в 1633 р. (Ордіно); музей автомобілів у м. Енкамп; музей ро­сійських матрьошок, який налічує 200 експонатів, описує історію їхнього створення (м. Ескальдес); музей скульптури Віладомат (м. Ескальдес); музей православних ікон, російських, українських і болгарських майстрів (м. Ордіно); музей прикладного мистецт­ва — мініатюри з дорогоцінних металів (м. Ордіно); музей маке­тів Андорри.

Головні гірськолижні курорти

Андорра-ла-Велла і Ескальдес. Ці міста розміщені в мальовни­чій ущелині. В них вдало поєднуються забудова суперсучасних будинків банків і комерційних центрів із стародавніми особняка­ми, романськими церквами в обрамленні засніжених гірських ве­ршин. Андорра-ла-Велла і Ескальдес — центр комерційного і культурного життя країни, тут є найбільше магазинів, ресторанів, барів і дискотек, які знаходяться вздовж головної вулиці.

Енкамп — невелике гостинне місто, спокійніше порівняно зі столичними містами, до яких приблизно їхати 7—10 хв автобу­сом. Головними туристичним об' єктами є: музей автомобілів і спортивно-розважальний комплекс з двома басейнами, майдан­чики для гри в баскетбол, волейбол, міні-футбол, сквош, трена-жерний зал, 2 сауни, масажний кабінет. З 1998 р. Енкамп популя­рний серед гірськолижників, внаслідок відкриття нового витягу «Фанікамп», розміщеного недалеко від готелів «Енкамп» і «Гуі-лем». Витяг налічує 32 кабіни, кожна з яких розрахована на 24 особи, за 15 хвилин кабіни доставляють туристів у Енрадорт — сектор із синіми і червоними трасами. Приблизно на половині дороги роблять невелику зупинку в секторі для початківців.

Канілло — містечко, розміщене за 5 км від гірськолижної ста­нції Солдеу. Безкоштовний «лижний автобус» за 5 хв довезе до одного з витягів. Головною визначною пам' яткою міста є льодо­вий палац Палау де Гел з басейном, критою ковзанкою, тренаже-рним залом, сауною, залом ігрових автоматів, рестораном і кафе.

Солдеу — маленьке гірське селище з кількома готелями, мага­зином спортивного спорядження та невеликими затишними рес­торанчиками. Гірськолижна станція приваблює шанувальників цього виду активного туризму.

Ла Массана — з цього містечка на автобусі можна за 10— 15 хв добратися до гірськолижних станцій Пал і Арінсал. До зони катання Аркаліс (м. Ордіно) можна добратися рейсовим автобусом за 25 хв. Доповнити враження туристів можуть ресторани, бари, магазинчики і дискотека.

Арінсал — невелике селище розміщене біля підніжжя гір, у межах якого є декілька готелів, ресторанів і магазинів. Упродовж зимового сезону курорт заповнений англійськими гірськолижни­ками. В центрі міста, поруч з канатним витягом, є одна із найпо-пулярніших дискотек в Андоррі — Сюрф.

Ордіно — містечко з великою кількістю пам'яток архітектури (романські церкви, стародавні особняки, кам' яна бруківка), ото­

чених величними горами. Тут проводяться концерти класичної музики, а в ресторанах подають страви національної кухні. В Ор-діно є три музеї (краєзнавчий, мініатюри та іконографії). Для гір­ськолижників і місцевих жителів недавно було збудовано сучас­ний спортивно-розважальний комплекс з басейном, саунами, джакузі, майданчиками для гри в сквош, боулінг. До гірськолиж­них станцій за 15 хв довозить автобус.

Бельгія

Офіційні назва — Королівство Бельгія. Площа: 30,6 тис. км2. Населення: 10,2 млн осіб. Офіційна мови — фламандська, фран­цузька. Столиця — Брюссель. Час відстає від київського на 1 год. Релігійна належність: римо-католики, протестанти. Головні міс­та, тис. осіб.: Брюссель — 960, Антверпен — 449, Гент — 225, Шарлеруа — 205, Льєж — 188, Брюгге — 116. Грошова одини­ця — євро.

Географічне положення

Бельгія — невелика європейська держава, що межує з Нідер­ландами, Німеччиною, Люксембургом і Францією, має вихід до Північного моря. На території країни виокремлюють три природ­них райони: берегова рівнина, центральне плато і гори Арденни. Берегова рівнина, розміщена на північному заході країни, склада­ється з пісчаних дюн і польдерів. Центральне плато — горбкува­та область із родючими ґрунтами. Стародавні Арденни, сильно зруйновані ерозією, розміщені на південному сході Бельгії, про­довжуючись у Франції.

Державний устрій

Парламентська демократія у вигляді конституційної монархії, форма устрою — федерація. Законодавчу владу має Король, Па­лата Депутатів і Сенат. Глава держави — король, глава уряду — прем' єр. Складається з 10 провінцій і 1 міста (Брюссель).

Історичні факти

Територію сучасної Бельгії в 50 р. до н. е. населяло кельтське плем'я бельгів, підкорене Стародавнім Римом. Їхні нащадки, що розмовляють мовою, схожою на французьку, населяють сьогодні

південну частину Бельгії (Валлонія). Тривалий час Бельгія нале­жала до складу різних імперій, незалежність здобула в 1831 р. У Середньовіччі країна була осередком Північного Відродження, де започаткувалася Фламандська школа малярства. Фламандці є нащадками германських племен і займають північну частину Бельгії, їхня мова близька до німецької.

Туризм

Туристичний маршрут Бельгією рекомендуємо розпочати з столиці Королівства — Брюсселю, яка є двомовною і вважається третьою столицею ЄС, тут знаходиться штаб-квартира Ради Мі­ністрів Європейського Співтовариства, НАТО й інших міжнаро­дних організацій.

Брюссель заснований у 977 р. Цифра сім — фатальна для Брюсселя: сім пагорбів, сім доріг ведуть у місто, влада була за­кріплена за сімома знатними родами, сім тварин охороняють го­ловну площу міста Гроті Маркт (по-французькому Гран-Плас); у нідерландській версії назви міста — сім букв, сім парламентів має сучасний Брюссель і споруди семи епох: герцогів Брабантсь-ких, іспанських Габсбургів (1482—1713), австрійських Габсбур-гів (1713—1794), панування Франції (1794—1814), Голландії (1815—1814), епоха сучасної Бельгії (з 1830).

Гранд Плац є найкрасивішою площею світу, де розміщено: королівський палац, готичний будинок муніципалітету, королів­ську церкву, театр, будинок придворних.

Королівський палац. З початку XII ст. був резиденцією бага­тьох бельгійських герцогів, графів і королів. У 1713 р. він згорів, а потім був цілком відновлений. Розміщений поруч із Брюссель­ським парком, що має важливе історичне значення для країни. На його території знаходилися мисливські угіддя Герцогів Брабант-ських, а в 1830 р. відбувся вирішальний бій, внаслідок якого Бельгія отримала незалежність.

Сьогодні в Королівському палаці проходять важливі прийоми на державному рівні, королівські аудієнції, а також судові роз­гляди. Особливий інтерес для туристів мають окремі кімнати па­лацу: Тронна кімната вражає своїми розмірами (150 футів у дов­жину) і унікальною мозаїкою на підлозі; гордість Блакитної кімнати (музичного салону Луїса XVI) — фортепіано з чорного дерева, прикрашене напівкоштовними каменями; чотири величе­зних дзеркала від підлоги до стелі, встановлених між мармуро­вими колонами, роблять дзеркальну кімнату особливо просторою

і світлою. Продовжувати екскурсію можна на північ до міст Пів­нічного Відродження, що вражають своєю величчю.

Антверпен — найбагатше місто Бельгії завдяки значному роз­витку ювелірної промисловості (4 діамантові біржі та декілька фабрик з оброблення дорогоцінних каменів); одного з найбіль­ших в Європі портів (123 км2) та багатьох мистецьких заходів, які проходять в Академії образотворчих мистецтв, Академії моди, галереях, біржах антикварів, художніх майстернях і салонах. Го­ловними туристичними об'єктами Антверпена є: церква св. Яко­ва, собор Нотр-Дам (XIV ст.), шпиль якого піднімається на висо­ту 121,9 м; ратуша (XVI ст.), собор Богоматері, церква св. Чарльза і Джеймса, Палац правосуддя (XVI ст.), королівський замок Гаасбек, ринок, зоопарк.

Гент називають квітковою столицею Бельгії. Бегонії й аза­лії, вирощені в околицях міста, відомі практично в усьому сві­ті. Раз у п' ять років у Генті проводять дивне «Квіткове шоу» (Gentse Floralin), яке відвідують тисячі туристів. Визначні ар­хітектурні пам' ятки: кафедральний собор св. Баво (1432) з роз­писами Ван Ейка; церква св. Миколая; вулиця Граслей, де є найбільше стародавніх будинків; ратуша; замки графа Філіпа (XII ст.) і Герарда Диявола (XIII ст.); монастир Бегінок; абатс­тво св. Баво, засноване св. Амандусом у VII ст.; церква св. Ми­хайла; середньовічний міський центр; Хоогпорт — фортеця з двома вежами.

Брюгге. Символом міста є лебідь, безліч цих птахів можна по­бачити на поверхні озера Мінневотер. У місті налічується понад 2000 визначних пам' яток архітектури, зокрема: Стара ринкова площа з будівлями XIII ст. Сторожова вежа Белфорд, заввишки 89 м (XIII ст.), будинок уряду провінції в готичному стилі (XIX ст.), готична міська Ратуша (1376 р.), мармурова статуя Мадонни роботи Мікеланджело, церква Богоматері (XIII ст.), собор св. Са-льватора (XIII ст.).

Окремою частиною Бельгії є Валлонія, яка вражає своїми кра­сивими стародавніми замками, традиційними садами, історични­ми абатствами. Валлонія охоплює такі міста південної Бельгії: Льєж, Намюр, Турне і Спа.

Льєж. Безліч церков міста залучають туристів із усього світу. Церква Сен-Бартелемі в романському стилі — одна з найкраси­віших. Тут є шедевр ливарного мистецтва з бронзи — Купіль, створена майстром Реньє в XII ст. Серед інших визначних пам' яток можна виділити музей Курціуса. Це будинок аристокра-та-промисловця, побудований у XVII ст. у мосанському стилі. У

музеї представлені різні види зброї, серед яких можна побачити екзотичні й вишукані експонати.

Намюр історичне і стратегічне місто на ріці Мез. Цитадель Намюра — оборонний бастіон, що захищав місто від нападів, найбільшого руйнування зазнав наприкінці XVII ст. під час Вій­ни Великого Альянсу. У 1692 р. відомий архітектор та інженер Вобан зміцнив оборону Намюра, місто здавалося абсолютно не­приступним, проте через три роки Вільям Оранж менше ніж за місяць зруйнував цю фортецю. Оглянути панораму міста і доли­ну рік Самбр і Мез, можна піднявшись на Цитадель за допомо­гою канатної дороги. На вулицях Старого міста варто оглянути також особняки та церкви XVII—XVIII ст.

Замок Фреюр розміщений на березі ріки Мез. Гордість са­дів, що оточують замок, — апельсинові дерева, вік яких сягає 350 р. У 1770 р. площа садів уздовж ріки значно збільшилася, а на схилах гір до пагорба Фредеріка було створено приваб­ливі тераси.

Місто Турне. Кафедральний собор Нотр-Дам, збудований в XII—XIII ст. у романському стилі є візитною карткою міста. Над внутрішнім оформленням собору працювали Рубенс і його су­часник Джорданс. Також у Турне варто відвідати музеї гобелену і образотворчих мистецтв. За герцогів Бургундських місто було головним центром виробництва гобеленів, багато з яких нині є в королівських колекціях і музеях Європи. В музеї образотворчих мистецтв, який створений у 1928 р. роботи фламандських і фран­цузьких художників. З Турне туристам пропонують екскурсію в замок Белейл з його величезними садами.

Спа. Завдяки бельгійському місту Спа, всі оздоровчі курорти з мінеральними джерелами почали називати спа-курортами. Багато аристократів Європи в XVIII—XIX ст. приїжджали в м. Спа на лікування, у тому числі Петро І, який вилікував мінеральними водами курорту серйозні форми розладу шлунка.

Болгарія

Офіційна назва — Республіка Болгарія. Площа: 111 тис. км2. Населення: 9 млн осіб. Офіційна мова — болгарська. Релігія — православ' я, іслам. Столиця — Софія — 1,1 млн осіб. Найбільші міста, тис. осіб: Софія, Пловдів — 340, Варна — 300, Бургас — 194. Грошова одиниця — лев. Час рівний київському.

Географічне положення

Розташована у південно-східній Європі, у східній частині Бал-канського півострова. Чорноморське узбережжя країни має дов­жину понад 370 км і славиться одними з кращих у Європі піщани­ми пляжами. Середня температура повітря 23—27оС, води 17— 25 оС. Чисті й спокійні морські води з низьким вмістом солей і відсутністю небезпечних для людей риб і тварин ідеально підхо­дять для купання і підводного плавання. Понад 25 % території країни охоплено лісами, де ростуть переважно дуб, бук, граб, ясен, липа, ліщина. Вони переважають у Старій-Планіні, Середній Горі та Странджі. Хвойні ліси переважають на висотах понад 1000 м. Болгарська фауна подана майже 13 000 різновидами тваринного світу, що становить 14 % усіх європейських різновидів. Льодо­викові озера є найчисленнішими в Болгарії. Приблизно 280 з них розміщені високо в горах. Найвисокогірніше озеро — Леденіка (гірський масив Ріли), розміщено на висоті 2715 м над р. м.

Державний устрій

Форма правління — парламентська республіка, форма уст­рою — унітарна держава. Глава держави — президент, глава уряду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — Національна Асамблея. Складається з дев' ятьох провінцій.

Історичні факти

Найдавніші сліди людської цивілізації, знайдені у Болгарії, датуються раннім неолітом. Цю територію населяли фракійці, що створили могутню Фракійську державу, яка пізніше стала части­ною Еллінської держави, Римської та Візантійської імперій. Тут Кирило і Мефодій створили перший слов' янський алфавіт, а в стародавніх монастирях довгі сторіччя турецького ярма зберіга­лися православні святині — древні ікони і рукописи. З 1878 р. веде свій початок сучасна історія Болгарії. На Берлінському кон­гресі південна частина країни була проголошена автономною провінцією, що перебувала, проте номінально, під владою туре­цького султана.

Туризм

Албена розміщена у красивій затоці північного чорноморсько­го узбережжя Болгарії, є першим приватним курортом країни. Пляжна смуга має довжину 5 км і ширину 150 м, пік сезону три­

ває із середини липня до кінця серпня. Море поблизу берегів Ал-бени неглибоке, а пляж з розвиненою відпочинковою інфрастру­ктурою. В' їзд в Албену обмежений строгою пропускною си­стемою.

Бальнеологічний центр Албени — Добруджа. Розміщений на території, яка межує із заповідником. Лікувальними чинниками курорту є: морська і лужно-мінеральна вода, біла глина, лікува­льні грязі, бджолині продукти, цілющі трави і ефірні олії. Курорт приймає відпочиваючих цілий рік, додаткові послуги з розмі­щення надає 4-х зірковий готель Добруджа, де кваліфікований персонал розробляє індивідуальні програми для кожного клієнта.

На території Албени 40 готелів від 2 до 4-х зіркових, 5 дачних селищ і 1 кемпінг, що можуть одночасно прийняти 13 000 гостей. Готелі в Албені розміщені на пляжі чи на найближчих пагорбах, з яких відкривається прекрасна панорама на море. Для спортивно­го відпочинку на курорті існують різноманітні можливості: водні лижі, яхти, парашути, риболовля, веслування, скутери, серфінг, польоти на планері, альпінізм, сучасний клуб верхової їзди, 13 тенісних кортів, майданчик для міні гольфу, 6 волейбольних майданчиків, 9 басейнів із мінеральною водою, боулінг і фітнес зали.

Острів Святого Костянтина й Олени — поєднання екзотики і сучасності, один із найпривабливіших курортів чорноморського узбережжя Болгарії. У 1908 р. був побудований перший будинок відпочинку, в якому зупинялися переважно чехи, поляки і німці. Природний парк із кипарисами і шовковицями в лісистій місце­вості, рельєфний морський берег, невеликі тихі затоки, лікуваль­ні мінеральні джерела, сполучення морського бризу на висоті 25 м над р. м. із лісовою прохолодою й ароматом вікових дерев, зумовлює його популярність серед туристів. Мінеральних джерел так багато, що деякі з них стікають в море, це робить його узбе­режжя навіть узимку теплим і привітним. Розвитку екологічного та наукового туризму сприяє різноманітна орнітофауна. Курорти, що є недалеко мінеральних джерел, залучають багато туристів і є місцем для відпочинку і лікування.

У бальнеологічному центрі курорту св. Костянтина (Гранд Го­тель Варна) надається великий спектр лікувальних програм: гря­зелікування, програми схуднення, антистресові програми, фітнес-і фітолікування, лікування бджолиними продуктами. Пляжі роз­міщені в маленьких затишних піщаних затоках серед кам' я-нистих скель — рай для рибалок і аматорів дайвінгу. Для органі­зації активних видів туризму створені майданчики для міні­

гольфу, верхової їзди, прокладені велосипедні маршрути; на уз­бережжі створені умови для водного спорту (яхти, катери, сер­фінг, водні лижі та велосипеди). Курортний комплекс містить 16 готелів, село Летовище, що складається з 25 дерев' яних коте­джів і єдиний п' ятизірковий готель Гранд Готель Варна, 11 рес­торанів, серед яких є відомий своєю фольклорною програмою ре­сторан «Болгарська сватьба», а в знаменитій «Монастирській хаті» дегустують вино «Шепіт ченців».

Несебр одне з найстаріших і найвідвідуваніших міст на болгар­ському Чорномор' ї. Дорога в місто веде вузенькою морською ко­сою. Біля в' їзду в Несебр гостей зустрічає один із символів міс­та — старий млин, почорнівший від часу, а далі, серед руїн старої церкви — старий невтомний болгарин, що грає цілий день на бол­гарському національному інструменті. Можна годинами блукати вулицями міста, розглядаючи виставлені на продаж вироби місце­вих ремісників і майстрів, відпочиваючи в маленьких кав' ярнях і ресторанчиках. Головними туристичними об' єктами є: Метрополія V ст., яка привертає увагу своїми величними розмірами; середньо­вічні церкви св. Стефана або Нова Метрополія, св. Іоанна Хрести­теля, Пантократор, св. Івана, св. Архангелів Михаїла і Гавриїла, св. Параскевії, які збереглися з часів середньовіччя до наших днів. Об' єктом релігійного туризму є церква Святої Богородиці, яка діє і до сьогодні, відома чудотворною іконою. Кожного року напередо­дні свята Святої Діви віруючі проводять в цій церкві цілу ніч у мо­литві з надією, що всі їхні хвороби зціляться.

У місті створені прекрасні умови для проживання — туристи переважно селяться в старовинних будинках минулих століть, які мають усі сучасні вигоди. Вони відрізняються багатими зовніш­німи прикрасами: поєднання білого каменю з червоною цеглою. Несебр складається з двох частин Старе і Нове місто. Стара час­тина Несебру з 1983 р. внесена до списку світової національної скарбниці ЮНЕСКО. Держава контролює будь-яку забудову в старій частині міста.

Пляжна смуга м. Несебр простягається на 7 км, тоді як все мі­сто займає 423 км2 з населенням понад 21 тис. осіб. Найкращі пляжі є в новій частині міста, де розміщені сучасні готелі: Алєк-сандроф плаза (*****), Арсена (****), Маріна палас (****), Гер-діка (****), Арсенал (***), Панорама (**), Естреа (**), Златен клас (**), Кортен (**). Крім готелів, є величезна кількість прива­тних котеджів, умови проживання в яких нічим не поступаються готелям, а деколи і кращі: Атлантік, Анчо, Глоріа, Емілі, Софі та ін.

Сонячний берег — найпівденніший курорт Болгарії, розміще­ний за 120 км від аеропорту м. Варна. Довжина пляжної смуги понад 8 км, а ширина від 40 до 60 метрів. Курорту притаманні золотисто-жовтий пісок та природні бархани, чиста морська вода та пологе дно. Середня температура повітря +26 — +28оС. Тем­пература води: +24 — +28. До самого берега простягається лісо­паркова зона, в якій розміщено понад 100 готелів, а також дачні поселення, кемпінги. Багато атракціонів, басейнів, спортивних майданчиків, тенісних кортів, все це для дітей та дорослих. Ті, які бажають зайнятись водними видами спорту, Сонячний Берег пропонує великий вибір: яхти, водні лижі, віндсерфінг, водні мо­тоцикли.

Гірськолижні курорти

Банско розміщений на схилах Пірінських гір, за 160 км на південь від Софії. Цей лижний регіон досить молодий, що не за­важає йому бурхливо розвиватися. Головні переваги курорту: стійкий сніжний покрив, що досягає часом двометрової товщини; красива природа і чарівність міста Банско. Пірінський заповід­ник, на території якого розкинувся цей курорт, занесений до спи­ску природних пам' ятників ЮНЕСКО і вважається одним із най­красивіших місць. Мальовничі долини, білосніжні льодовики і грізні гірські піки, кришталево чисті гірські озера — усе це при­ваблює любителів природи з усього світу. На курорті прокладено шість гірськолижних трас: одну синю, три червоних і дві чорних. Зона катання 930—2630 м над р. м., максимальний перепад висот 1700 м, сезон триває із середини грудня до кінця квітня. Траси обслуговують 8 бугельних і один крісельний витяги.

Боровєц має репутацію одного з найкращих курортів у Болга­рії. Тут представлені всі категорії трас — від легких і пологих спусків, що прекрасно підходять тим, хто вперше вирішив спро­бувати гірські лижі, до найскладніших схилів, що будуть під силу лише досвідченим спортсменам. Тут регулярно проводять міжна­родні змагання зі швидкісного спуску на схилах гори Мусала (2925 м), щорічно проходить етап кубка світу з гірських лиж. Ре­гіон катання Маркуджик став традиційним місцем проведення змагань із гігантського слалому. Особливо славиться місцева гір­ськолижна школа — її інструктори відрізняються найвищим професіоналізмом. Зона катання 1350—2560 м над р. м., макси­мальний перепад висот 1210 м, сезон триває з кінця листопада до початку травня. До послуг відпочиваючих 10 ресторанів, 10 ба­

рів, 2 нічних клуби, прогулянки на санях, екскурсійні польоти на вертольоті, екскурсії в Софію і Рилу. Найближчий міжнародний аеропорт — Софія (1,5 години на автобусі).

Гірськолижний курорт Вітоша розміщений на території наці­онального природного парку Алеко, на східному схилі гори Чер-ни-Врих. Розміщений на висоті 1800 м над р. м., цей курорт є найвисокогірним курортом Болгарії. До недоліків цього гірсько­лижного центру можна віднести невелику кількість трас, які об­слуговують 12 витягів. На курорті панує приємна, затишна атмо­сфера. Найчистіше високогірне повітря, хвойні ліси і прекрасні умови для катання — так можна виразити основну суть тутеш­нього відпочинку. Однією з безумовних переваг курорту є близь­кість до столиці Болгарії — від центра Софії сюди можна добра­тися за півгодини. Зона катання 1650—2290 м над р. м., максимальний перепад висот 640 м.

Пампорово стало активно приймати гостей ще в 60-х роках минулого століття. За рівнем сервісу не поступається західно­європейським курортам. Розміщений у Родопських горах гірсь­колижний центр називають найсонячнішим курортом Болгарії, сонце світить тут 300 днів у році. Траси прокладені по схилах го­ри Снєжанки, розраховані на лижників середнього рівня. На ве­ршині Снєжанки розміщена телевізійна вежа з оглядовим майда­нчиком. У ясну погоду звідси можна побачити Егейське море. Серед заможних туристів мають велику популярність панорамні екскурсії на вертольоті. Зона катання 1420—1926 м над р. м. Ма­ксимальний перепад висот 506 м.

Популярні екскурсії

Болгарія — країна дивної культури, древніх традицій і чудо­вих пам' ятників. До екскурсій належать: відвідування Велико-Тарново, середньовічної столиці болгарського царства; міста-музею Несебра; прогулянки вуличками Софії, Габрово, Варни; піднятися на легендарну гору Шипка, з якої видно півкраїни. Па­ломницькі тури охоплюють найдавніші християнські монастирі.

Варна і Дельфінарій. У найбільшому порту Болгарії вражає передусім морський сад із різноманітною місцевою і середзем­номорською рослинністю; пам' ятники епохи Римської і Візантій­ської імперій, а дітей розважить шоу-програма Варненського Дельфінарію.

Балчик-Каліакра. Екскурсії в м. Балчик та історичний мис Ка-ліакра охоплюють відвідування Ботанічного саду і вечеря в рес­

торані на мисі Каліакра з різноманітною музикою і танцями. Різ­номанітність послуг задовольнить найвибагливішого туриста: морська рибалка, катання на кораблі чи яхті, а також концерти Церковнослов'янської музики в церкві св. Костянтина й Олени у м. Балчик.

Рильський монастир, що занесений до списку світової спад­щини ЮНЕСКО є на висоті 1147 м над р. м., займає площу 8800 м2, залучає іноземних гостей і прочан з усієї Болгарії. Відві­дування Рильського монастиря ознайомить не тільки з архітекту­рою, але і з навколишніми ландшафтами. Монастир був заснова­ний у X ст. пустельником Іваном Рильським. У північній частині монастиря відкритий музей, де наведені багаті колекції золотого і срібного начиння, стародавніх монет, зброї, прикрас, вишивок. У бібліотеці монастиря, що налічує 16 тисяч книг, зберігаються 134 рукописи XV—XIX ст., безліч стародруків і документів. При монастирі є готель.

Софія. Найвизначніші пам'ятки Софії: діюча мечеть Лазні Баші, одна з уцілілих будинків османської епохи, доступ у неї строго заборонений; мінеральне джерело, що володіє зміцнюва­льною і лікувальною дією, стіни Мінеральної лазні прикрашені різнобарвними кахлями; церква св. Пєткі Самарджийської, побу­дована цехом лимарів наприкінці XIV ст., ротонда св. Георгія, національний історичний музей, національна художня галерея, собор Олександра Невського, який збудований на честь російсь­ких солдат, що загинули в боях за звільнення Болгарії від осман­ського панування, церква св. Софії, одна з найстаріших споруд міста (VI ст.).

Созополь на р. Ропотамо. Одна з найдавніших грецьких коло­ній на Чорноморському узбережжі, заснований у VI ст. до н. е. Сьогодні це маленьке колоритне містечко з мальовничими вулич­ками і стародавніми будинками, що зберігає надзвичайну атмос­феру романтики. На невеликому судні можна піднятися вгору від гирла р. Ропотамо, щоб помилуватися плантаціями білих латать.

Болгарське село — місце, де гостинно зустрінуть в одному із сільських будинків типовими стравами місцевої кухні та вином. Ознайомлення з побутом і традиціями болгарського народу, від­відання фруктових садів, де можна наповнити кошик свіжими фруктами, зірваними прямо з дерева.

Стамбул. З Варни чи Бургаса можна швидко добратися до Стамбула морським транспортом, екскурсія пролягає через Бос­фор з відвіданням Блакитної мечеті, іподрому, палацу Топ Капи, ринку Капаль Чарші.

Велика Британія

Офіційна назва — Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Площа 244,1 тис. км2. Населення 57,7 млн осіб. Офіційна мова — англійська. Релігія — англіканська, римо-католицька. Столиця — Лондон (7,2 млн осіб). Найбільші міста, тис. осіб: Лондон, Шеффілд — 512, Бірмінгем — 992, Лівер­пуль — 441, Манчестер — 176, Глазго — 612. Грошова одини­ця — фунт стерлінгів. Час відстає від київського на 2—3 год.

Географічне положення

Острівна держава в північно-західній Європі охоплює чотири історичні національні області: Англію, Шотландію й Уельс на острові Великобританія, і Північну Ірландію, що займає північ­но-східну частину о. Ірландія. Острів Мен і Нормандські острови в протоці Ла-Манш, що не входять до складу Великобританії, але є власністю Британської корони і мають право на внутрішнє са­моврядування. Берегова лінія Великобританії порізана фіордами й естуаріями, завдяки чому тут чимало зручних заток і бухт. Пів­нічна частина острова переважно гориста, її займають: Північно-Шотландське нагір' я (максимальна висота — 1343 м над р. м.), Південно-Шотландські, Пеннінські й Кембрійські гори. Паную­чий рельєф Північної Ірландії — низькі, часто заболочені рівни­ни. Клімат Великобританії, завдяки навколишнім теплим морям, характеризується підвищеною вологістю, м' якою зимою і прохо­лодним літом. Найменше дощів випадає в березні-червні у центрі та на сході країни. Середня температура в Лондоні змінюється від +2 до +6 °С у січні та від +13 до +22 °С у липні.

Державний устрій

Конституційна парламентська монархія, королівське успадку­вання. Глава держави — королева (король). Законодавчий орган — парламент. Глава уряду — прем'єр-міністр. Форма устрою — уні­тарна держава. Складається з чотирьох частин: Англії, Уельсу, Шотландії, Північної Ірландії, які поділяються на графства. Крім того, їй належать кілька островів у різних частинах світу.

Історичні факти

Першими на території сучасної Великобританії поселились понад 2500 р. тому бритти — кельтські племена. Англи, сакси і юти (германські племена) з'явились набагато пізніше, в V—VI ст.

н. е. Англійці — це нащадки германських племен та бриттів, які утворили Британську колоніальну імперію, що була найбільшою за площею і населенням (36 млн км2 і 400 млн осіб — чверть жи­телів землі в 1919 р.). Англійська мова та товари заполонили світ, та й донині англійська залишається найпоширенішою мовою в світі.

Туризм

Лондон є великим міжнародним центром і займає площу бли­зько 625 кв. миль. Історія Лондона, зафіксована в документах, починається від поселень римлян, які розташовувались на місці сучасного району Сіті приблизно в 60 р. н. е., побудували міст через Темзу і створили відомий комерційний центр, який приваб­лював багатьох торговців. Вестмінстер був побудований як коро­лівський палац незадовго до вторгнення у 1066 р. Вільгельма-Завойовника, пізніше він став місцем для засідання уряду. Палац є недалеко від Темзи, поруч з Вестмінстерським Абатством, у де­кількох милях від Сіті. Біг-Бен, голос Лондона, показує точний час з 1859 р. Будівництво годинникової вежі висотою в 320 футів почалося у 1837 р. унаслідок сходження на престол королеви Ві­кторії. У цей час йшла реконструкція будинків парламенту, поте­рпілих від пожежі в 1834 р. Великий дзвін неодноразово тріскав, його знову відливали.

Музеї Лондона

У Великобританії туристів приваблюють музеї, які є найбага-тшими у світі, адже англійці вміли цінувати і кропітливо збирати найліпші доробки всіх часів і народів. Використовуючи своє па­нівне становище над багатьма народами, Британська імперія ста­ла власником багатьох безцінних колекцій. Грецький фриз Пар­фенона, відомий як «Ельгінський мармур» та єгипетський «Розетський камінь», зберігаються в Британському національно­му музеї, відвідати який можна безкоштовно. Це один із найста­рших музеїв світу, заснований у 1753 р.

На другому місці, у рейтингу безкоштовних музеїв Лондо­на — Національна галерея (National Gallery) і її головна перли­на — чудова колекція з 2000 картин, що охоплюють період з 1290 по 1900 рр. Національна галерея, що виходить фасадом на Трафальгарську площу, була заснована в 1824 р. за наказом бри­танського парламенту. Впродовж XIX ст. колекції галереї безпе­

рервно поповнювалися. Сьогодні для огляду виставлені роботи Ботічеллі, Моне, Ван Гога, Ван Ейка і Рембрандта. Національну колекцію картин британських художників можна побачити в Га­лереї Тейт (Tate Britain). У цьому музеї, заснованому в 1987 р. на гроші цукрового магната сера Генрі Тейта, наведені кращі зразки британського мистецтва починаючи з XVI ст., зокрема роботи Блейка, Росетті, Спенсера і Стаббса.

Туристичні маршрути Лондона

Оріджінал тур — найпоширеніший варіант лондонської екс­курсії на червоному двоповерховому автобусі із серії оглядових автобусних турів, практикується понад 50 років, охоплює деталь­не знайомство з 28 лондонськими об' єктами. Зокрема з Біг Беном і Парламентом, Трафальгарською площею, Букінгемським пала­цом і Тауером. Серед найпопулярніших одноденних екскурсій із Лондона є поїздка у Віндзор, що є за 20 миль від Лондона.

Віндзор славиться замком, який понад 900 р. має статус улюб­леного місцеперебування англійської королівської родини. Істо­рія замку починається в XI ст., коли Вільгельм Завойовник купив цю місцевість і побудував дерев' яну фортецю. За Генріха I вона була перебудована в кам' яну; удосконалили замок королі Едвард III і Чарльз II. Зовні замок — це дві окремо розміщені квадратні споруди, між ними на насипному кургані височіє 45 метрова ве­жа. З її вершини, куди ведуть 220 сходинок, — прекрасний вид на долину Темзи. Після недавньої реставрації відкриті для публі­ки Парадні покої, Георгіївський зал, де є дубовий трон, подібний коронаційному і 11 парадних портретів англійських королів ви­конаних відомими художниками, Велика приймальня, меблі для якої зроблені з дорогоцінних порід дерева, за легендою гобелено­ві килими цього залу належали Марії-Антуанетті. У замку можна побачити бойову зброю Генріха VIII, і кулю, що вбила адмірала Нельсона. Загальну увагу привертає і Ляльковий будинок коро­леви Мері, витвір Едвіна Лютьєна. Тут також можна простежува­ти церемонію зміни варти, деколи навіть за участі самої коро­леви.

Інший улюблений об'єкт екскурсій — Хемптон Корт, найбі­льший і величний палац в Англії епохи Тюдорів — споруда в стилі бароко, збудована з червоної цегли, а його карнизи і конту­ри виділені білим каменем. До воріт палацу веде кам' яний міст XVI ст., прикрашений фігурами геральдичних звірів з білого ка­меню. Біля палацу розміщений великий сад, розпланований за

зразком версальського парку. У ньому є лабіринт із живоплоту XV ст., довжина доріжок лабіринту — 800 метрів. Шлях у Хемп-тон Корт від центра Лондона на річковому трамваї займає 3 го­дини, можна доїхати також на потязі від вокзалу Ватерлоо.

Гринвіцька обсерваторія. Темзою від центра Лондона можна доплисти до Гринвіча. Місто відоме Старою Королівською обсе­рваторією — тут уперше був заміряний середній час за гринвіць­ким меридіаном. Обсерваторія розміщена в парку Гринвіч, най­старшому з Лондонських Королівських парків.

Зміна варти. Найкрасивішою англійською традицією є цере­монія зміни варти (The Changing of the Guard). Це театралізоване дійство можна спостерігати не тільки в Букінгемському палаці (хоча саме цю церемонію найчастіше показують по телевізору), але і ще в декількох місцях Лондона. Щоб побачити це видовище потрібно тільки знати, де і коли воно відбудеться. Історія усіх видів змін варти починається з 1660 р. Цим роком датується по­чаток традиції, згідно якої тільки гвардійці королівського двору охороняють палаци британських монархів. Першим будинком який охороняли, став палац Уайтхолл, де на службі була королів­ська Кінна гвардія. У 1689 р. двір разом з охороною і ритуалом зміни варти переїхав у палац Сент-Джеймс. У 1837 р., коли коро­лева Вікторія вибрала місцем королівської резиденції сусідній Букінгемський палац, гвардія стала охороняти саме його. І робить це донині, демонструючи туристам найкрасивіший ритуал зміни варти у Великобританії. Зміна варти починається завжди в 11.30 і триває 45 хвилин під звуки оркестру.

Також у Лондоні є ще одна приваблива для туристів тради­ція — Церемонія Ключів (Ceremony of the Keys). Вже 700 років поспіль, щоночі головний тюремник лондонського Тауера, відо­міший як біфітер (одягнений як персонаж на пляшці відомого джина), проробляє обряд закривання воріт Тауера. Усі ворота по­винні бути замкнені рівно о 21 годині 53 хвилини. Після цього штатний сурмач Тауера сурмить відбій і церемонія завершується. Щоб побачити цю церемонію потрібно попередньо (за місяць) записатися, оскільки кількість учасників обмежена.

Це далеко не всі подібні церемонії, які можна побачити в Ло­ндоні. Є ще церемонія відкриття чергової сесії Парламенту, парад Лорда Мера, в якому бере участь до 6000 осіб, одягнених у сере­дньовічні костюми, і багато чого іншого. Проходять вони нерегу­лярно, усього лише раз чи кілька разів у рік.

Кембридж — всесвітньо відоме університетське місто з непо­вторними історичними традиціями. Переконатися в реальному

існуванні університетів можна під час оглядової автобусної екс­курсії, замовити яку можна на місці або з Лондона. Судноплавна ріка і невисокий пагорб на плоскій болотистій місцевості прива­били перших поселенців. Римські загарбники теж визнали цю мі­сцевість придатну для поселення і побудували укріплений табір з мостом. Після прийняття Датських законів у 878 р. Кембридж став головним містом графства і зберігає цю позицію донині. За­будова Кембриджу налічує понад 700 р. та ідеально вписується в навколишній сільський пейзаж.

Кожен коледж міста по-своєму відомий. Найперший коледж Кембриджу — Пітерхаус був заснований у 1284 р. У бібліотеці Коледжу Корпус Крісті, заснованому в 1352 р., є унікальна коле­кція манускриптів. Квінс Коледж відомий своєю чудовою вежею головних воріт і дивним сонячно-місячним циферблатом XVII ст. Гонвілль енд Кіз Коледж відомий своїми трьома воротами, що символізують академічні стадії життя студента: він входить у Ворота Смиренності, проходить через Ворота Чесноти і виходить через Ворота Честі. Крім відвідування Коледжів можна побувати в одному з численних музеїв міста. Фольклорний Музей, присвя­чений історії людей Кембриджа з 1650 р. — розміщений в будин­ку XV ст., у якому впродовж 300 р. був заїжджий двір «Білий Кінь». У масивному неокласичному будинку Музею Фіцвільяма з його багато прикрашеним холом, зберігаються численні колекції предметів мистецтва. Разом з єгипетською, грецькою і римською колекціями антикваріату, у музеї також виставлені колекції при­кладного мистецтва всіх часів і народів, охоплюючи кераміку і зброю. У Музеї Седжвіка — велика колекція окам' янілих тварин і рослин усіх геологічних періодів. Серед експонатів найстарша, цілком збережена геологічна колекція в Британії. У Музеї Уіпла наведені всі аспекти історії науки, охоплюючи чудову колекцію наукових інструментів і Великий планетарій Джорджа Адамса. У Музеї зоології — повна колекція тварин, які вимерли, і нині живучих, в окам' янілій формі, у виді кістяків чи опудал. Музей археології й антропології — тут виставлена колекція археологіч­них знахідок з усього світу. Варто відвідати Ботанічний сад, де розміщені озеро, сад каменів, оранжерея і унікальна колекція ро­слин.

У місті є багато цікавих місць, що залучають як самих жите­лів, студентів, так і туристів. Наприклад, Куейсайд — популярне місце зустрічей біля мосту Магдалени. Тут безліч кафе і барів. Садовий ярмарок Олл Сейнтс, є навпроти Коледжу Трініті, від­критий на один-два дні у тиждень. Гучна пристань Мілл Пул під

мостом вулиці Сільвер Стріт — одне з місць, де можна взяти на прокат човен. Книгарні Кембриджу вважаються одними з най­кращих у країні. Можна знайти нові, старі чи антикварні книги. Книгарня Кембридж Юніверсіті Пресс у південному кінці вулиці Трініті Стріт, збудована на місці першої книгарні Британії, дату­ється 1581 р.

Ліверпуль. Місто відоме з XII ст., стародавніх будинків збере­глося небагато. Ліверпуль — найбільший порт Великобританії (другий після Лондона), саме звідси відправлялися колись кораб­лі з переселенцями в Новий Світ (про це розповідає експозиція в Морському музеї Мерсісайд). У південній частині міста увагу привертає неоготичний англіканський собор з понад 100-метро-вою дзвіницею, а також римо-католицький собор Метрополітен, що сполучає елементи неовізантійського і футуристичного стилів (довершений у 1967 р.). У місті розміщена філія лондонської га­лереї Тейт, картинна галерея Уолкера.

Манчестер, місто-графство у Великобританії, на території Ланкашира. Розміщений на західному схилі Пенін, на ріці Еруел. Збереглися пам' ятники: готики — кафедральний собор «перпен­дикулярного стилю» (1422—1520); класицизму — біржа (1806— 1809), Атенеум (1837—1839); неоготики — ратуша (1868—1877). Художня галерея (1824—1835), де є колекція англійського мис­тецтва XVII—XIX ст.).

Ноттінгем, місто у Великобританії, на р. Трент. Адміністра­тивний центр графства Ноттінгемпшир. Планування Ноттінгема порівняно регулярне, із прямокутною площею в центрі. Замок (XI ст., перебудовували в XVII і в XIX ст.), пізньоготична церква Сент-Мері (кінець XV ст.), ратуша (1789—1791) і Каунті-холл (1770—1772); парки — Арборетум, Форест, Уоллатон (із відомим палацом Уоллатон-холл).

Батс — бальнеологічний курорт, який розміщений у Півден­ній Англії. Побудований на руїнах курортного римського сели­ща. Будівлі міста виконані з місцевого каменю золотавого кольо­ру в георгіанському стилі.

Шотландія — невелика країна з різноманітними ландшафта­ми, в її межах 790 островів (Шотландські, Оркнейські та ін.), з них 130 населені. На тихих островах, що з'єднані з материком переправами, можна познайомитися з рідкісними видами квітів і морських птахів, тюленями і видрами, а також купити вироби традиційних ремесел — в' язані речі, срібні та золоті вироби.

На острові Оркні є визначна пам' ятка Шотландії — село кам' яного віку Скара Брас. На схід від міста Інвернесс є найвище

плоскогір'я Великої Британії Каірнгормс (1310 м вище р. м.). До­лина Спій славиться чистотою своїх рік і великою кількістю за­водів з виробництва скроні. Щоб спробувати кращі сорти знаме­нитого шотландського самогону треба відвідати центр Віскі Херітедж (Whisky Heritage Center) в Единбурзі. Іншим туристич­ним об' єктом є озеро Лох Несс, де згідно з легендами можна по­бачити відоме чудовисько.

Найпопулярнішим містом Шотландії є столиця країни Едін-бург. Місто розміщене на південному березі затоки Форт, засно­ване в VI ст. Символ міста — Едінбурзький замок, що збудова­ний на 133-х метровій скелі, всередині замку є музей зброї. Згідно з історичними свідченнями, замок існує з XI ст., але перші будівлі на цьому місці з' явилися майже 1400 р. тому. Найстарі­шою є каплиця св. Маргарити — королеви, дружини короля Шо­тландії Малькольма III, що померла в Едінбурзькому замку в 1093 р., зведена в XII ст. Замок постійно добудовували і розши­рювали, аж до 1927 р., коли був встановлений Військовий мемо­ріал, присвячений шотландцям, що загинули в Першій світовій війні. Найгарніша споруда — це, звичайно, королівський палац з восьмигранною вежею, увінчаною зубцюватою короною (1368). Біля воріт замку є еспланада — невелика площа, призначена для проведення парадів. Щорічно, наприкінці серпня, тут відбуваєть­ся основна дія барвистого Тату — фестивалю військових оркест­рів усього світу, що традиційно відкривається виступом шотла­ндських волинщиків і барабанщиків.

Біля північного підніжжя скелі розкинувся мальовничий парк, що відокремлює замок від так званого Нового Міста — великого ділового і торгового району, де є монумент Вальтера Скотта (у місті є ще один пам' ятник письменнику, поряд з Бернсом і Стівенсоном його заслужено шанують як гордість шотландської літератури), будинок Шотландського Королівського банку на площі св. Андрія (заступника Шотландії) і площа Шарлоти з кра­сивими будинками XVIII ст.

На схід від замку розміщене старе місто (більшість будинків побудовані в XVI—XVII ст.), що оточує пагорб Келтон Хіл, на якому встановлені Національний Монумент, Монумент Нельсону й обсерваторія. На вулиці Ройял Майл можна побачити незви­чайний за архітектурою собор св. Жиля, побудований у 1829 р. із використанням елементів древніших будівель, величний будинок міських зборів (City Chambers), численні монументи і стародавні будинки. Вулиця виходить до палацу Холірудхаус (Будинок Свя­того Хреста). Його будівництво розпочате в 1498 р. Джеймсом IV

поруч з абатством, руїни якого збереглися донині. У цьому пала­ці велику частину життя прожила Марія Стюарт, а в 1745 р. анг­лійський принц Чарлі влаштував бал на честь взяття ним Едінбу-ргу. У музеї, який розміщений в палаці, є прекрасні колекції стародавніх меблів, коштовностей і портрети понад 100 шотла­ндських королів. Палац збудований точно на лінії, що з'єднує Келтон Хіл із Троном Артура (Arthur Seat) — вершиною найви­щого (250 м) із семи пагорбів, на яких розміщений Едінбург.

Друга за популярністю пішохідна екскурсія — Національ­ною шотландською галереєю, яка є найбагатшим музеєм світу. Щороку в серпні організовується Едінбурзький міжнародний фестиваль, під час якого відбуваються театральні вистави, ху­дожні виставки, концерти. Вулиці міста перетворюються в сцени для невідомих артистів різних жанрів, що сподіваються на увагу відомих продюсерів. Головне традиційне видовище фестивалю — щовечірній святковий військовий парад на пло­щі перед замком.

Гігантська споруда Стоунхендж — кам'яний монумент, розміщений в Англії. Зараз археологи дійшли згоди, що цей архітектурний пам' ятник зведений у три етапи між 3500 і 1100 р. до н. е. Стоунхендж І — це кільцевий рів із двома за­лами і, можливо, слугував цвинтарем. По колу вздовж зовніш­нього вала розміщені 56 маленьких похоронних «лунок Обрі», названих так на честь Джона Обрі, що першим описав їх у XVII ст. До північного сходу від входу в кільце стояв величез­ний, семиметровий П' ятковий камінь. Унаслідок будівництва Стоунхенджа II була прокладена земляна алея між П' ятковим каменем і входом. Було зведено два кільця з 80 величезних кам' яних брил блакитного кольору, що, ймовірно, привозилися за 320 км із Південного Уельсу. На завершальному етапі буді­вництва була зроблена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилитів, кожний з яких складався з двох вертикальних каменів і горизонтальної плити, що спиралася на них. У середині кільця була встановлена під­кова з п' яти окремо стоячих трилітів.

Виявляється, цей древній моноліт є не тільки сонячним і міся­чним календарем, як передбачалося раніше, але — це точна мо­дель сонячної системи в поперечному розрізі. Згідно з цією мо­деллю сонячна система складається не з дев' яти, а з дванадцяти планет, дві з яких є за орбітою Плутона (останньої з відомих на сьогоднішній день дев' яти планет), а ще одна — між орбітою Марса і Юпітера, де зараз розміщується пояс астероїдів. У прин­

ципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і цілком узгоджується з уявленнями багатьох древніх на­родів, які також думали, що кількість планет у нашій сонячній системі дорівнює дванадцяти.

Греція

Офіційна назва: Республіка Греція. Столиця: Афіни (разом з Піреєм) — 3,1 млн осіб. Територія: 132 тис. км . Населення: 10 млн осіб. Офіційна мова: грецька. Час рівний київському. Грошова одиниця — євро. Головні міста, тис. осіб: Афіни, Сало­ніки — 384, Патри — 153, Ларіса — 113.

Географічне положення

Греція, по-грецьки Еллада, — країна на Південному сході Єв­ропи. Країна є найпівденнішою околицею Балканського півост­рова. Вона межує з Албанією, Болгарією, Туреччиною і колиш­ньою Югославією. Протяжність кордонів — 1166 км. Грецію омивають Егейське, Іонічне, Крітське і Лідійське моря. Берегова лінія простягається майже на 4000 км. Греція розташована на пе­рехресті важливих морських, повітряних і наземних сполучень, які з' єднують розвинуті в економічному відношенні західноєвро­пейські країни з багатими на різноманітні ресурси державами Близького Сходу. Таке географічне положення країни з давніх часів сприяло розвитку міжнародних стосунків. Складається з материкової Греції (Аттіка, Пелопоннес, Центральна Греція, Фессалія, Епір, Македонія, Фракія) і островів Егейського й Іоніч­ного морів. П'ята частина території країни — острови. Їх близько 20 тисяч, але таких, де мешкають люди — менше 200. Греція — гірська країна. Гори займають 80 % території країни. Найвища вершина Греції — гора Олімп, 2917 м.

Державний устрій

Парламентська республіка. Глава держави — президент, глава уряду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — парламент. По­діляється на 13 адміністративних округів, 51 префектуру і один автономний район (Айон-Орос біля гори Афон).

Історичні факти

Перша європейська держава Греція виникла в ІІІ тис. до н. е. і проіснувала до II ст. до н. е. Втратила незалежність, ставши час­тиною Римської імперії. З IV ст. н. е. — частина Візантійської ім­перії, а з 1453 по 1821 рр. — під владою Османської імперії. У Першій світовій війні грецький уряд вступив у союз з Франці­єю і Британією. У 1941—1945 рр. — окупована Німеччиною. Член Європейського Співтовариства з 1981 р., НАТО — з 1951 р.

Туризм

Поїздка в Грецію поєднує відпочинок на сонячних пляжах з ви­вченням історії та культури країни, вік якої налічує п' ять тисячо­річ. Тут не тільки великі й відомі, але і невеликі міста і незліченні острови мають свої пам' ятники, свою багату подіями історію.

Афіни — одне із стародавніх міст світу і одночасно одна із мо­лодих столиць в Європі. Це місто було визнаним центром куль­тури і мистецтва античного світу ще в той час, коли багатьох єв­ропейських столиць не існувало. Проте статус столиці Афіни набули в 1834 р. Місто розміщене в центрі Аттичної рівнини і з усіх боків оточене горами. У межах міста піднімаються пагорби Лікабетт і Акрополь з його знаменитими храмами — Парфено­ном і Ерехтейоносом. Також цікаві скарби, що зберігаються в афінських музеях. Мають велику архітектурну цінність храми Посейдона й Афіни на мисі Суніон, храм Немезиди в Рамнунді, храм Деметри в Елевсині, а також численні монастирі, пам' ятники еллінської архітектури і музеї.

Острів Кріт — найбільший острів Греції площею 8336 км2. На Кріті живе близько півмільйона осіб, що передусім вважають себе критянами, а потім уже греками. Острів Кріт — гористий, найвища його вершина — гора Іда (2456 м над р. м.). Гірські ма­сиви (Лефка Ері, Псилоритіс, Дікті) розсікають ущелини, що за­кінчуються родючими долинами. В горах острова налічується понад трьох тисяч печер, багато з яких відомі своїми сталактита­ми і сталагмітами. Природною перлиною називають високогірне плоскогір' я Ласиті. Воно зрошується за допомогою тисяч вітря­них млинів, що приводять у рух насоси, які видобувають воду з артезіанських свердловин, а також у літню жару є оазисом про­холоди і свіжості. Усе це створює неповторність пейзажу о. Кріт.

Клімат о. Кріт вважається дуже м' яким і здоровим. 340 днів у році тут світить сонце. Купальний сезон починається наприкінці

квітня і закінчується в середині листопада. З травня по жовтень середня температура коливається в межах +20—26оС. Зима не­тривала із середньою температурою +13—18оС. Температура во­ди, звичайно, не опускається нижче +16оС.

Східний край острова найбільш цивілізований і облаштова-ний. Тут розміщено головні туристичні зони — Херсонес, Малія й Агіос Ніколас. На західному березі розміщені так звані «венеці­анські» міста, такі як Ретимнон і Ханія, де існують поруч венеці­анська і грецька архітектури.

Кріт — найбільша історична загадка Європи. Тільки наприкі­нці ХІХ ст. острів почав відкривати таємниці своєї історії завдяки сенсаційним знахідкам археологів. Столицею острова є його най­більше місто-порт Іракліон. Це великий індустріальний і культу­рний центр, всесвітньо відомий своїм Археологічним музеєм у Кносському Палаці. Привертає увагу стара фортеця, розміщена неподалік Кносського Палацу.

За міфами, на о. Кріт був народжений і виріс Зевс, цар богів. Печеру, де Зевс жив дитиною, можна і сьогодні побачити своїми очима. Зевс став родоначальником критської раси. На цьому ост­рові, розвинулася одна з найвищих цивілізацій людства — Мі-нойська культура. На острові було споруджено палац Міноса і Лабіринт, у якому жив Мінотавр — чудовисько, що пожирає лю­дей. Руїни цього архітектурного ансамблю — одне з найвідвіду-ваніших туристами археологічних музеїв під відкритим небом. З о. Кріт пов' язаний і зліт християнського образотворчого мистец­тва. Очолив плеяду чудових художників Доменікос Феотокопу-лос, відомий Ель Греко.

Кіклади — це група з 56 великих і малих островів, розміщених у південній частині Егейського моря на схід від Пелопоннесу і на південний схід від узбережжя Аттики (область Афін). Вважаєть­ся, що своїм ім' ям острови Кіклад (по-грецьки «кіклос» — окру­жність) зобов' язані своєму географічному положенню: вони утворюють кільце навколо священного острова Делос. Красою своєю острови залучали людей зі стародавності, коли добратися туди було достатньо складно. Тут народилася одна із найдревні-ших середземноморських цивілізацій, названа Кікладською (3000—1000 р. до н. е.).

Острови відомі своїми мальовничими ландшафтами, чистим морем і чудовими пляжами, маленькими містечками і селами, ба­гато з яких цікаві з архітектурного погляду визначними пам' ятками, що відносяться до всіх історичних періодів. Напри­клад, з ім' ям острова Санторіні пов' язано безліч легенд: одні йо­

го називають Атлантидою, інші — Помпеями Егейського моря. Столиця острова Фіри розмістилася прямо навпроти вулкана Неа Камені, що діє донині.

Керкира — найпівнічніший острів Іонічного моря. Будучи пе­рехрестям Сходу і Заходу на вході в Адріатику, він залучав бага­тьох завойовників, виконуючи фукції «воріт» у Грецію для манд­рівників з Європи. Сьогодні Керкира — найпопулярніший курорт Греції. На цьому маленькому географічному просторі (592 км2) з різноманітною береговою лінією співіснують природні дива з іс­торичними пам' ятниками різних епох.

Місто Корфу — столиця острова, одне із найвідвідуваніших міст Середземномор' я, побудоване у середній частині східного узбережжя острова. Місто розміщене на вузькій смужці суші, що виступає в море. Його неповторну красу створюють архітектурні елементи різних культур, що процвітали на острові, з' єднані в одне гармонійне ціле.

Старе місто — середньовічний комплекс Греції. Він охороня­ється державою. Розміщення вулиць безладне, а мальовничі вузь­кі вулички — «кантуня», по яких можна ходити тільки пішки, — ведуть до пам' ятників, візантійських церков, венеціанських схо­дів і одягнених у камінь джерел. Нове місто не відділене від Ста­рого міста і, таким чином, поруч з тісними вузькими вуличками тягнуться широкі вулиці з просторими площами, серед яких ви­діляється Спіанада.

Місто Корфу — це вигадлива суміш венеціанської, французь­кої і британської архітектури. Венеціанські фортеці — «Стара» XII ст. і «Нова» XVI ст. оточують Старе місто, центр якого при­крашає Літня Резиденція Грецьких Королів і розміщений недале­ко Кафедральний собор св. Спиридона XVI ст. — святого заступ­ника острова (мощі святого зберігаються в соборі). Острів буквально потопає в зелених маслинових деревах, кипарисів, ли­монних і апельсинових гаях.

Острів Кос. Площа — 290 км2, протяжність берегової лінії 112 км. Найбільше місто — Кос (15 тис. осіб). Острів дав світу Гіппократа, батька медицини. У IV ст. до н. е. на острові існувала одна з перших лікарень стародавності. Цей острів має подовжену форму, з рівнинним ландшафтом із двома височинами — Дікеон (875 м) і Сімбатро, що перетинають південну частину острова. Найвизначніші будівлі: Асклепіон, кругова колонада II ст. до н. е. Археологічні розкопки на трьох терасах загальною площою 24 га відкрили два храми бога лікування Асклепія, храм Аполлона та безліч статуй серед яких Афродита Анамедіона. Периметром

першої тераси знаходились гостьові кімнати для пацієнтів, в центрі — зал для лікування водою.

Під час перебування на острові цікаво відвідати мальовничі села, розкидані по всьому острову — Асфенду на схилах гори Ді-кео і видом на море, Пилі з руїнами візантійської фортеці, Термес з діючими мінеральними джерелами, Кардамена — морський ку­рорт, Тігакі (тут є аеропорт) і Мармарі — мальовничі рибацькі села, Кефалос з чудовим піщаним пляжем і руїнами древнього міста. На острові щорічно проводиться фестиваль «Клятва Гіппо­крата».

Паломницькі маршрути

Свята гора Афон (тільки для чоловіків) — це безцінний скарб, пам' ятник історії християнства і візантійської культури. Свята Гора в будь-який час залишалася незалежною й автоном­ною «чернечою республікою». У соборах монастирів зберігають­ся чудотворні ікони, мощі святих апостолів і великомучеників, безліч інших великих святинь. Від' їзд на Святу Гору Афон здійс­нюється в міру набору православної паломницької чоловічої гру­пи в кількості 5—10 осіб.

Острів Патмос — одна з найбільших святинь православного світу. Тут відбував заслання Святий Апостол і Євангеліст Іоанн Богослов, тут він написав свій «Апокаліпсис», найзагадковішу і таємничу книгу Нового Завіту. Православні християни називають острів Патмос «Егейським Єрусалимом» і прочан тут не менше, ніж у Палестині. Алексіс Комнінос (Візантійський імператор, XI ст.) подарував Патмос ченцю Христодулу Летриносу, щоб тут заснувати монастир на честь Апостола Іоанна. Так був побудова­ний святий монастир Патмоса, найвизначніша пам' ятка острова. Патмос має гірський ландшафт, кам'янистий ґрунт і багато неве­ликих бухт. Його білосніжні будинки з арками, між якими там і тут піднімаються маленькі церківки і будинки морських капіта­нів, вузькі вулички, призьби і площі з видом на Егейське море оточують стіни фортеці-монастиря, розкидані по схилах пагорба, на вершині якого піднімається величний монастир.

Монастирі Метеори розміщені в горах Фесалії, на півночі Греції — унікальний і загадковий пам' ятник візантійської епо­хи. Серед долини, покритої садами і гаями, височіють 24 чорні стрімкі скелі висотою до 300 м. Монастирський комплекс за­сновано в Х ст., 1988 р. внесені до переліку світової спадщини

ЮНЕСКО.

Можна відвідати ще багато островів, кожен із них має свою унікальність, історію, міфи і зачарування. Серед них: Родос, Ка-сос, Скарпантос, Кастеллорізо, Халки, Цимі, Тілос, Нісірос, Асті-палеа, Калімнос та ін.

Данія

Офіційна назва — Королівство Данія. Площа: 43 тис. км2. На­селення: 5,3 млн осіб. Офіційна мова — датська. Релігія — люте­ранство. Столиця — Копенгаген (491 тис. осіб, із передмістями понад 1,3 млн осіб). Найбільші міста, тис. осіб: Орхус — 284, Оденсе — 184, Ольборг — 161, Фредеріксгавн — 90, Есб'єрг — 83. Грошова одиниця — датська крона. Час відстає від київського на одну годину.

Географічне положення

Країна розташована на північному-заході Європи, на півострові Ютландія і островах Датського архіпелагу: Зеландія, Борнхольм, Лесі, Лолланн, Мін, Сторстрем, Фюн, Фальстер та ін. (понад 400). Сухопутний кордон проходить на півдні з Німеччиною (68 км). З заходу узбережжя Данії омивають води Північного моря, зі схо­ду — Балтійського. Протоки Ересунн (Зунд), Скагеррак і Каттегат відокремлюють країну від Норвегії і Швеції. До складу країни та­кож входять розміщені на північному сході Атлантики вулканічні Фарерські острови (1399 км2), а також о. Гренландія — найбіль­ший острів світу. Загальна площа «материкової» частини країни — 42,9 тис. км2. Рельєф країни рівнинний, сформований льодовика­ми, що зумовлює наявність численних улоговин з озерами і боло­тами, а також плоских рівнин. Найвища точка Ідінг-Сковхой, 173 м вище р. м. Східні береги країни сильно порізані, західні і північні рівні, облямовані піщаними дюнами. Уздовж низинних берегів збудовані численні дамби. Найбільша річка — Гудено в східній Ютландії завдовжки 158 км. Найкращий час для відвіду­вання країни — з липня по серпень, коли температура повітря ста­новить +16—18оС, а опадів порівняно небагато.

Державний устрій

Форма правління — конституційна монархія на підставі кон­ституції від 5 червня 1953 р., королівське успадкування; форма устрою — унітарна держава. Король (королева) є верховним го­

ловнокомандувачем збройними силами Данії і главою офіційної державної церкви. Законодавчою владою наділені король і на­родні Збори (Фолькетінг). Вищий орган законодавчої влади оби­рається громадянами країни на чотири роки, складається з 179 членів. Виконавчу владу король здійснює через уряд (кабінет міністрів). Країна складається з 14 областей (амти) і двох адміні­стративних округів. У сільських комунах обираються ради на чо­лі з виборним головою; у містах — міські ради на чолі з бургомі­стром.

Історичні факти

У 960 р. прийнято християнство. У 1018—1035 рр. король Ка­нут Великий об' єднав під своєю короною Данію, Англію і Нор­вегію. За правління короля Вальдемара I (1157—1182) відбува­ється розквіт Данії і зміцнення її військово-політичної могутності. 1219 р. — завоювання Північної Естонії. 1320 р. — поразка королівських військ, ліквідація королівської влади. Від­новлення і зміцнення монархії відбулося за короля Вальдемара PV (1340—1375). 1397 р. — Кальмарська унія Данії, Швеції і Но­рвегії (з Ісландією) за Маргарити Данської, згідно з якою Скан­динавія опинилася під пануванням данської корони. Впродовж XVIII ст. у зовнішній політиці данський уряд дотримувався принципу невтручання. Щоб уникнути вторгнення Наполеона, Данія змушена була продовжувати війну з Англією і Швецією. Згідно з мирними угодами територія Данії була обмежена Дансь-ким півостровом, герцогством Лауенбург і Голштинією. 5 червня 1849 р. була затверджена конституція. У 1729 р. Гренландія стала колонією Данії, а в 1979 р. — отримала автономію. Країна була окупована Німеччиною в 1940 р. У 1945 р. визнана незалежність Ісландії, надане право самоврядування Фарерським островам у 1948 р. У 1949 р. — вступила в НАТО, 1973 р. — в ЄЕС.

Туризм

Копенгаген заснований у 1167 р. на північному сході острова Зеландія як фортеця, столиця країни з 1417 р. Компактний істо­ричний центр Копенгагена — Індре Бю, сформувався в межах оборонних стін, збудованих за Еріка VII на острові Слотсхолмен (Замковий острів), відділений від іншої частини міста каналом Фредеріксхолмз. Центром міста вважається Ратушна площа з розміщеною на ній Ратушею (1892—1905), скульптурою заснов­

ника міста єпископа Абсалона, оригінальним термометром із ме­ханічними фігурками і Міським музеєм. Поруч із ратушною площею є Кругла вежа (1637—1642), сходів у вежі немає, на гору веде пологий гвинтовий підйом довжиною 210 метрів. З вершини вежі відкривається вигляд на старий Копенгаген. На о. Слотсхо-лмен розміщений палац Крістіансборг (1928), який збудований на місці старого замку єпископа Абсалона (XII ст.). У палаці є: Пар­ламент, урядові заклади і Королівські парадні апартаменти. В од­ному з крил палацу розміщений музей карет та історії театру. Ін­ші туристичні об' єкти: фондова біржа Борсен (XVII ст.), міст Марбл і парадний вхід у палац Крістіансборг.

На найбільшій міській площі Конгенс-Ньїторв розміщені: кін­на статуя Хрістіана V, Королівська академія образотворчих мис­тецтв (1754) з виставковими залами в приміщеннях колишньої королівської резиденції Шарлоттенборг (1683) і Королівський те­атр (1722). Поруч є Національна бібліотека і королівський музей Арсенал із колекціями стародавнього одягу, карет і вогнепальної зброї. До площі примикає мальовничий канал Нюхавн (1673), у якому пришвартовані стародавні судна. Район Нюхавн — улюб­лене місце художників, фотографів, журналістів і туристів, тут розміщені Національний музей і художня галерея Карлсберг (1888) із зимовим садом і багатою колекцією французького і дат­ського мистецтва, найкращі готелі та престижні ресторани. На набережній можна побачити символ міста — відому скульптуру Русалочки, яка була встановлена в 1913 р., моделлю для скульп­тора Е. Еріксена була відома датська балерина.

Серце Копенгагена — довга торгова вулиця — Стрегет, що стала першою у світі пішохідною зоною. Вона охоплює чотири вулиці, що з' єднують Ратушну і Оперну площі. До визначних пам' яток Копенгагена зараховують: парк Тіволі, один із кращих зоопарків Європи, Датський Національний музей. На північ від Копенгагена є парк оленів, раніше це було місце полювання ко­роля, а тепер — заповідник із багатою флорою і фауною. Парк Тіволі — один із найвідоміших у світі парків розваг. Він був за­снований у 1843 р. Г. Карстенсеном. У найстаршому будинку па­рку, театрі Пантоміми (1874), вистави проводять щодня. Парк прикрашають безліч тюльпанів, троянд, хризантем.

Палацевий комплекс зимової королівської резиденції Амаліе-нборг (1749—1760), розміщений на північний схід від центру мі­ста, оточує своїми будинками красиву площу з пам' ятником Фе-деріку V. Поруч із палацом височіє знаменита Мармурова церква (1749—1770), біля якої проходить ритуальна церемонія зміни по­

чесної палацевої варти, неподалік розміщена православна церква О. Невського (1864). Замок Росенборг (1632) збудований в ото­ченні невеликого парку, відомий музеєм датських королів (1858) з унікальною колекцією фамільних королівських коштовностей і художньою експозицією. Палац Фредеріксборг (1602) розміще­ний північніше столиці, у Хіллереді, на трьох маленьких остро­вах посередині озера. Відомий внутрішніми інтер' єрами Тронно­го і Лицарського залів, а також збереженою внаслідок пожежі замковою церквою. На захід від палацу розміщений зоопарк, один із найбільших зоопарків у Європі (понад дві тис. видів тварин).

У Хельсінгере розміщений замок Кронборг (1577—1585), у якому нібито жив шекспірівський Гамлет, музей судноплавства, монастир кармелітів і церква св. Олафа (XV ст.). Оточене морем північне узбережжя острова Зеландія до півночі від Копенгагена є улюбленим місцем відпочинку данців і туристів.

Острів Лолланн сприятливий для організації активного відпо­чинку з можливостями для гри в гольф, рибного лову, водних ви­дів спорту і велотуризму. Порізана затоками й обрамлена вапня­ковими стрімчаками берегова лінія Лолланна і прилеглих островів Фальстер, Сторстрем і Мін, надає прекрасні можливості для спокійного відокремленого відпочинку практично в центрі Європи, в декількох хвилинах їзди від усіх благ цивілізації.

Портове місто Нюборг пишається титулом першої столиці Да­нії і замком Данехоф (1170) — найстарішим королівським зам­ком Скандинавії. Оденсе відоме як місце народження відомого казкаря Г. Х. Андерсена, місто відвідують заради музею Андер­сена, а також у кафедрального собору св. Кнуда (XI ст.). На пів­день від Оденсе розміщений замок Егескев, збудований у 1554 р. посередині маленького озера, оточений англійським парком площею понад 15 га. У замку працює автомобільний музей, де є понад 300 експонатів.

У Ольборзі варто відвідати будинок Йенса Банга (1624), що вважається однією з найкращих ренесансних будівель північної Європи, собор Будоф Домкірке (XIV ст.), замок Ольборг (XVI ст.), Ратушу (XVII ст.) з величезним залом міської ради, монастир (XVI ст.), Історичний і Художній музеї Північної Ют­ландії з колекцією сучасного мистецтва, а також найбільше похо­вання вікінгів у країні.

Столиця Східної Ютландії, друге за величиною місто Данії Орхус (X ст.), є батьківщиною Вітуса Берінга і великим універси­тетським центром країни. Старе місто (Ден-Гамле-Бю) зосере­джене навколо кафедрального собору св. Клемента (XIII ст.) із

відомим органом (XVIII ст.), знане церквою Фор-Фру-Кірке (XIII ст.), музеєм вікінгів і музеєм Старого Міста, в якому під відкритим небом із усієї країни зібрано понад 75 будинків, вік яких перевищує 400 р. В Орхусі є літній маєток датської короле­ви, а в приміській зоні Біллунд — всесвітньо відомий парк Лего-ленд.

Леголенд. Значна популярність Лего-індустрії зумовила ство­рення у 1968 р. розважального тематичного парку Леголенд Біл-ланд. Парк розділений на три частини: Мініленд, Легоредо таун i Каселленд. У Мініленді під ногами маневрують автомобілі, в порту відчалюють пороми, діти почувають себе тут дійсними ве­летнями. Відтворено «Молочний шлях», де можна наочно про­стежити за переміщенням продукту від ферми до вашого столу. У Легоредо таун відтворено містечко в стилі Дикого Заходу часів Фенімора Купера і Карла Мея, ковбоїв та індіанців. У Каселленді створено величезний королівський замок, пересуваючись верхи на спині дракона, можна побачити, як жили люди сотні років то­му, як лицарі борються один з одним на турнірі, який закінчуєть­ся веселим бенкетом у камінному залі в компанії ченців, елегант­них леді, стражників і блазнів. На завершення дракон довезе до королівських скарбниць і підземелля замку. Леголенд великий парк з унікальними насадженнями.

Естонія

Офіційна назва — Республіка Естонія. Площа 45227 км2. Сто­лиця — Таллінн (412 тис. осіб). Час рівний київському. Офіційна мова — естонська. Населення 1,4 млн осіб. Грошова одиниця — естонська крона. Найбільші міста, тис. осіб: Таллінн, Тарту — 101, Нарва — 74, Кохтла-Ярве — 67, Пярну — 52. Традиційною релігією є християнство у формі лютеранства (Естонська Єванге­льська Лютеранська Церква (14,8 %) і православні (14,0 %).

Географічне положення

Розміщена в Північній Європі, омивається Балтійським мо­рем на заході та Фінською затокою на сході. Естонія має кордон з Латвією на півдні (339 км), та з Росією на сході (294 км), а та­кож морський кордон із Фінляндією на півночі. Середня висота над рівнем моря становить лише 50 м. Естонія має близько 1400 озер, найбільше — озеро Пейпсі 3555 км2 (56 % площі по­

верхні належить Російській федерації), численні болота, 3794 км узбережжя з численними затоками, протоками та фіордами. Найвища точка країни — Суур-Мунамягі на піденному сході країни (318 м над р. м.).

Державний устрій

Форма правління — парламентська республіка. Форма уст­рою — унітарна держава. Естонія є конституційною демократі­єю, президента якої обирають однопалатним парламентом кожні п' ять років. Уряд або виконавчу владу формує прем' єр-міністр, якого призначає президент. Уряд складається з 14 міністрів і при­значається президентом після схвалення парламентом. Законода­вча влада належить однопалатному парламенту — Державній асамблеї, яку утворюють 101 депутат. Депутатів на чотирирічний термін обирає безпосередньо народ. Адміністративно країна по­діляється на 15 головних адміністративних одиниць (повіти).

Історичні факти

Християнство прийнято племенами естонців після завоювання Братством Меча з Німеччини і Данією у 1227 р. З ХІІІ ст. Естонія в різні часи була під владою багатьох країн — Данії, Швеції, Польщі та Росії. Після розвалу Російської імперії внаслідок Жов­тневої революції Естонію було проголошено незалежною респу­блікою 24 лютого 1918 р. Насильно включена до складу СРСР у червні 1940 р., повернула незалежність 20 серпня 1991 р. 1994 р. Естонію залишили останні російські війська. Країна самостійно вибудовувала економічні й політичні відносини із Західною Єв­ропою та іншими країнами, стала членом НАТО 29 березня 2004 р., а з травня 2004 р. — член ЄЕС.

Туризм

Таллінн — найбільш збережене середньовічне місто Європи, оточене фортечною стіною. Старе місто (Vana Tallinn), яке поді­ляється на Вишгород, розміщений на пагорбі Тоомпеа, і Нижнє місто, оточене середньовічними міськими оборонними споруда­ми, від яких збереглися 18 веж і фрагменти стін XIII—XVI ст.

У Талліні збереглося дуже багато пам' яток архітектури і мис­тецтва XIV—XVIII ст.: ансамбль площі Раекоя (Ратушна площа) з Міською Ратушею (1402—1404), на якій обертається знамени­

тий флюгер Старий Томас — символ Талліна; готичні будинки Великої Гільдії (1417); житлові будинки XV—XVI ст.; Доміні­канський монастир (XIII—XV ст.), готична церква Пюховайму (XIV ст.); вежа Довгий Герман (Пік Херманн); православна церк­ва Олександра Невського і церква Казанської Богоматері; церква Олівісте (XIII ст.) з 123,7-метровим шпилем та п'ятьма оглядо­вими майданчиками.

У місті збереглися Великі Морські та Віруські ворота. Найві-домішими серед туристів є вулиці: Віру з найцікавішими таллін-ськими крамницями і ринком рукодільниць, Пікк Ялг і Люхіке Ялг (в перекладі, відповідно, Довга Нога і Коротка Нога). Люхіке Ялг називають також «вулиця-сходи» через сходинки, які трап­ляються по всій її довжині (близько 100 метрів).

За межами Старого міста варто оглянути колишній Палац Пе­тра Великого (Кадріорг) із величезним парком, що був збудова­ний Петром I, зараз тут розміщена резиденція президента Естонії.

Музеї. У фортечній оборонній вежі Кіік-ін-де-кек (в перекладі з естонського — «дивися на кухню») розміщений музей старода­вньої зброї та інших предметів оборони. У вежі Толста Маргари­та (Пакс Маргарете) є експозиція Морського музею, де можна довідатися, на чому і в чому ходили в море естонські рибалки в давні часи, подивитися моделі стародавніх кораблів тонкої робо­ти, потриматися за товсті корабельні канати, відчути суворий морський дух Таллінна. Всього в Таллінні розміщено 13 музеїв з їхніми філіями, охоплюючи Талліннський міський музей, Держа­вний історичний музей, Таллінський художній музей. Цікавою буде поїздка в національний парк Лаахемаа і ознайомлення з приватними колекціями стародавніх автомобілів, мотоциклів і велосипедів.

Нарва розміщена за 14 км від упадіння ріки Нарва у Фінську затоку. Перші згадки про місто є в російських літописах з 1171 р. У різні періоди історії Нарва належала Данії, німецьким орденам, Швеції. У XVII ст. була одним із найбільших торгових центрів на Балтиці. У 1704 р. Нарва була захоплена російськими військами. З 1919 р. є у складі Естонії. Найстарішим промисловим підпри­ємством міста є бавовняна фабрика «Кренгольмська мануфакту­ра», зберігся замок (XIII—XV ст.), міські укріплення (XIV ст.), будинок ратуші (XVII ст.). Ратуша збудована в 1668—1671 рр. за проектом архітектора Г. Тейфеля. Її загальне планування виріше­не в традиціях нідерландських міських палаців. У 1686 р. вхід у ратушу був прикрашений порталом роботи скульптора Н. Міллі-ха. До порталу ведуть круті двосторонні сходи (1687, майстер

С. Гест). У 1727 р. над ратушею з' явилася дерев' яна вежа в баро­кових формах. Будинок був частково зруйнований під час Другої світової війни.

Тарту — друге за величиною місто Естонії. Відоме одним із найстаріших у Європі університетом, заснованим у 1632 р. за на­казом шведського короля Густава Адольфа, в якому працювали багато знаних учених. Місто збудоване у стилі класицизму, із строгими силуетами будинків і монументальною ратушею. На Ратушній площі постійно проводяться ярмарки, фестивалі, концерти і театральні вистави. Від колишніх часів збереглися руїни кафедрального собору Петра і Павла (XII—XV ст.), поро­ховий льох біля підніжжя пагорба Тоомемягі (зараз у ньому рес­торан), церква Яани (XIV ст.), тартуська обсерваторія і ботаніч­ний сад. У місті працює багато музеїв: музей історії Тартуського університету, естонський музей спорту, музей геології, музей зоології, музей мистецтв, художній музей, етнографічний музей, музей історії міста та ін. Понад 11 % території міста займають парки.

Невеликий курорт Нарва-Йиесуу розміщений північніше На­рви у сосновому лісі на березі Фінської затоки. Соснові ліси на сухих піщаних дюнах і свіже морське повітря створюють уніка­льний мікроклімат, що підсилює лікувальний ефект місцевої мі­неральної води «Ауга».

На західному узбережжі з піщаними пляжами і сотнями ост­ровів найвідомішим курортом є Пярну, його називають літньою столицею. Курорт відомий унікальним мікрокліматом, грязьови­ми ваннами і доглянутими парками. Крім найрізноманітніших оздоровчих установ високого рівня та відмінних пляжів, варто оглянути: церкви св. Катерини (1764—1768) і св. Єлизавети, Мі­ську ратушу, Талліннські ворота, Червону вежу (єдина уціліла частина міської стіни, XV ст.), житлові будинки XVII ст., Пярну-ський музей, музей Лідії Койдула і Чаплиновський художній центр.

Курортне місто Хаапсалу, розміщене на березі однойменної мілководної затоки, відоме санаторіями, дачами і лікувальними грязями. Засноване в XIII ст. як центр Сааре-Ляенеського єпис­копства. В XIX ст. було популярним бальнеологічним курортом серед російської аристократії. Найвизначніші пам' ятки міста: се­редньовічний єпископський замок XIII—XVI ст., Естонсько-шведський музей, Матсалуський заповідник.

Острів Сааремаа (Езель) — другий за величиною острів Бал­тійського моря (2668 км2) і найбільший в Естонії. На острові збе­

реглися дерев' яні вітряні млини, середньовічні кам' яні церкви і стародавні хутори з критими соломою будівлями. Курессааре, центр острова Сааремаа, виник у XIV ст. як фортеця, а в середині XVI ст. був відомим портом і торговим центром. Місто відоме Єпископським замком — єдиним цілком збереженим і найбіль­шим середньовічним замком у країнах Балтії. У замку розміщено Сааремааський музей і Художню галерею. Варто відвідати Вій-думяеський і Вілсандійський заповідники, геологічний заказник озера Каалі (метеоритного походження віком близько три тис. років).

Ірландія

Офіційна назва — Республіка Ірландія. Столиця Ірландії — Дублін. Час відстає від київського на 2 год. Офіційно мов в Ірла­ндії дві — англійська та ірландська. Територія 70,3 тис. км2. На­селення: 3,8 млн осіб. Найбільші міста, тис. осіб: Дублін — 481, Корк — 127, Лімерік — 76. Грошова одиниця: євро

Географічне положення

Держава Ірландія займає велику частину (близько 5/6) одно­йменного острова, другого за величиною в групі Британських ос­тровів. Північно-східна територія (велика частина історичної провінції Ольстер) входить до складу Великобританії.

Західний берег порізаний глибокими затоками. У внутрішніх районах панують низовини з численними озерами і болотами, у південній частині острова і на узбережжі піднімаються невисокі гори. Найвища вершина — гора Каррантухіл (Carrauntoohill) 1041 м над р. м. Клімат Ірландії помірний океанічний. З рослин­ності переважають луги і верескові пустища, у горах трапляються невеликі масиви дубових і соснових лісів. Туристичний сезон — липень, серпень. Ірландське море є одним із найпідступніших морів у світі. Нерідко бували такі випадки, коли за одну ніч в Ір­ландському морі потопало до двох десятків кораблів.

Державний устрій

Основою політичного устрою Республіки Ірландія є двопалат­ний конституційний парламент. Глава держави — президент. Президент Ірландії у повсякденній політичній діяльності багато в

чому є символічною фігурою. У Нижній палаті парламенту (по-ірландськи — Дейл Ейреан) — 166 депутатів. Члени Парламенту обирають прем' єр-міністра і 15 міністрів уряду, склад яких за­тверджує президент. Верхня Палата Сенат за своєю діяльністю і функціями багато в чому дуже схожа на англійську Палату лор­дів. Членів Сенату обирають від груп виборців, наприклад від профспілок, промисловців, фермерів, підприємців і т. п. Респуб­ліка Ірландія входить до складу Європейського Співтовариства. Адміністративний розподіл: 32 графства об'єднані в чотири про­вінції.

Історичні факти

Острів був заселений кельтами багато століть до нашої ери. У IX ст. Ірландія було підкорена англійцями і приєднана до анг­лійської корони. Ірландія стала першою англійською колонією, і встановлений режим був досить суворим. Будь-які визвольні ру­хи карали найжорстокішим чином. Упродовж 800 років, до 1922 р., Ірландія залишалась колонією Британії. Дублін був дру­гим за величиною, після Лондона, містом Британської імперії. У 1922 р. острів був політично розділений (внаслідок визвольної війни) на Північну Ірландію та Ірландську вільну державу (Домі­ніон), що у 1949 р. стала незалежною Республікою Ірландія. Те­риторія Північної Ірландії (шість графств) залишилась у складі Британського Об' єднаного Королівства.

Туризм

Інтерес туристів до Ірландії послюється з кожним роком. «Сма­рагдовий острів» (друга назва Ірландії) відвідали в 1998 р. понад 5,5 млн туристів, а в 2000 р. кількість відвідувачів зросла до 6 млн осіб (у 1977 р. Ірландію відвідало тільки 566 тис. туристів).

Не існує поняття кращої пори року для відвідування Дубліна. Після безлічі років зневаги до цього міста, зараз зростає загальний інтерес до історичного минулого Дубліна, його багатої культури і дивної краси. Ніхто не знає скільки років місту насправді. Малень­ке поселення, що займалося землеробством і рибальством, знахо­дилося на місці нинішнього Дубліна майже 5000 р. тому.

Для ознайомлення з Дубліном є дуже мальовничий пішохід­ний маршрут — «Узбережжя Дан Лері (Dun Laoghaire)». Довжи­на: 3 милі (4,8 км). Час 1—1/2 години. Екскурсію можна почати із залізничної станції Чорна Скеля (Blackrock Station), що є поруч

одноіменного парку. Пройшовши через невеликі аркові ворота, що ведуть до будинку Рок хіл, попадаємо у великі торгові центри. Назва Чорна скеля (Black rock) походить від великого чорного рифа, що виходить у цьому районі на поверхню води вздовж морського берега. Повернувши ліворуч на вулицю Мейн стріт (Main Street), потрапляємо в прекрасні вікторіанські кварта­ли. Раніше цей район бурхливо розвивався в зв' язку з тим, що через нього проходила залізниця, що стимулювала ділову актив­ність. Але ще до того, як сюди провели залізничну колію, тут бу­ло побудовано кілька прекрасних маєтків, таких як Фраскаті ха­ус, Блек рок хаус, Маретімо і Ньютон хаус.

Також у цьому районі існували популярні серед привілейова­них класів XVIII ст. добре обладнані місця для купань у морі. На жаль, у пізніший час місця купань розчинилися серед міських будівель.

Далі за маршрутом є кам' яний хрест, встановлений на сучас­ному п' єдесталі. На цьому стародавньому камені зображене люд­ське обличчя. Ця статуя символізує зародження християнства в Ірландії. Коли володіння Дубліна розширилися до цих місць, Лорд-мер міста і дублінська корпорація у XVIII ст. щорічно зби­ралися біля цього хреста для традиційно-символічного проголо­шення своєї виконавчої влади на черговий термін. Будинки, роз­міщені навколо цього місця, датуються 1835 р., ратуша (Town Hall) — відкрита у 1865 р. Усі ці будинки належать до вікторіан-ського періоду. На вулиці Айдрон Терас (Idrone Terrace) є 27 бу­динків названих величним ім' ям Айдрон. Наприкінці вулиці над залізницею збудований подвійний пішохідний міст, невеликий храм і місце для купання. Усе це було побудовано залізничною компанією для лорда Клонкаррі як частина плати за те, що заліз­нична колія проходить через його землі. По вулиці Ньютон аве­ню (Newtown Avenue) є вигравіруваний камінь, на ім'я Маретімо, що створює велике враження. Це усе, що залишилося від маєтка лорда Клонкаррі. За найближчим поворотом дороги є будинок Блек рок хаус (Black rock House). У XVIII ст. це була літня рези­денція віце-короля Ірландії.

Надзвичайно гарний краєвид відкривається від Брайтон Велі: на міські райони, морські доки, півострів Ховс, морський пірс у Дан Лері й на кораблі в Дублінській затоці. Наприкінці вулиці Брайтон Велі є стародавня вогнева гарматна позиція, що нині пе­реустаткована в мініатюрний парк, прикрашений скульптурами. 74 фортів охороняли ірландське узбережжя від вторгнення фран­цузів у часи Наполеона, 27 фортів охороняли дублінське узбе­

режжя. Продовжується прогулянка вздовж залізниці, повз заліз­ничні станції Солтхіл і Монкстаун.

Уздовж берега, перейшовши вуличний міст, можна дістатись до порта Дан Лері. Значним поштовхом для розвитку містечка Кінгстаун (Kingstown), відомого за назвою Дан Лері (у перекла­ді з ірландської — форт короля Лері), було будівництво заліз­ниці в 1834 р. із центра Дубліна. Одночасно в Дан Лері було збудовано велику і добротну залізничну станцію. Вона обслуго­вує пасажирів і донині, охоплюючи тих, що прибувають кілька разів на добу з Великобританії поромом у морський порт, роз­міщений по сусідству. Дуже цікавим є огляд Королівського ір­ландського яхтового клубу (Royal Irish Yacht Club), з восьмико-лонним будинком, заснованим тут у 1851 р. Перші ж вітрильні перегони, регати, тут були зареєстровані відразу після закінчен­ня будівництва пірса у 1828 р.

Далі розміщений новий будинок морського вокзалу Stena Ferry Terminal, введеного в експлуатацію у 1996 р. Вартість ці­єї споруди, і причалу для порома типу HSS — Високошвидкіс-ний Корабель (High Speed Ship), одного з найбільших у світі швидкісних поромів, загалом становить 22 млн ірландських фунтів.

Особливістю площі, розміщеної перед терміналом, є те, що звідси є змога частково оглянути саме містечко Дан Лері. Непо­далік розміщена залізнична станція створена в стилі, що перева­жав на морському узбережжі в Дан Лері у минулому столітті. Да­лі розміщений архітектурний шедевр, виконаний у венеціан­ському стилі, — Таун хол (1880), реставрація лицьової частини якого завершилася у 1997 р. Нині у цьому будинку розмістилася державна установа Дан Лері Ратдаун Каунті Кансел (Dun Laoghaire Rathdown County Council).

Трохи вище по вулиці Роял мерін роуд (Royal Marine Road) видніється шпиль церкви св. Михайла, спустошеної пожежею у 1966 р. По цій же вулиці, але з лівої сторони, розміщений парк Моранс, що, на жаль, вирубується за вказівкою власників готелю Роял мерін, які почали тут споруджувати терасу в стилі францу­зької епохи Відродження і висотний будинок.

Далі, з лівої сторони, видніється шпиль церкви Матіе^ Church (1837). Нині в цьому будинку розмістився державний морський музей (National Maritime Museum). У колекції цього музею є баркас, що у 1796 р. брав участь у складі французької ес­кадри у вторгненні на територію Ірландії. Це найстаріший баркас із подібних збережених у світі.

Далі шлях пролягає вздовж берега моря, де на вулиці Сендікав авеню вест, фасадом до моря, розміщений цілий ряд будинків ві-кторіанського стилю. В однойменній гавані розміщене обладнане місце для купань, популярне і понині, за назвою «Джентельменс бейсінг плейс». Щорічно 26 грудня на цьому місці організовують масові купання.

Останнім пунктом на цьому пішохідному маршруті є вежа Мартелло, де зараз розміщений музей Джеймс Джойс. Сам Джойс жив у цій вежі в 1904 р. усього лише шість днів, перечі­куючи поки затихне його сварка з хазяїном будинку, в якого він орендував житло. Тут закінчується пішохідний маршрут. Можна повернутися в Дан Лері, щоб відвідати магазини чи відпочити або перекусити в якому-небудь затишному місці.

Археологічні пам'ятки

Містечко Брю на Буан, розміщене на березі ріки Буан (Boyne), між ірландськими містечками Слейн (Slane) і Дрохеда (Drogheda), було заселено людьми з найдавніших часів. Тут є ар­хеологічні пам' ятки і поховання Ньюгрендж (Newgrange), Наут (Knowth) і Даут (Dowth). Статус міжнародного історичного зна­чення цьому унікальному містечку був офіційно привласнений ЮНЕСКО усього лише в 1993 р.

Ньюгрендж, Наут і Даут створені приблизно 5000 років тому, в епоху неоліту (кам' яного віку). Ньюгрендж, Наут і Даут доводять те, що в цих місцях жили древні люди в четвертому тисячолітті до нашої ери. Тут же сконцентровані сліди діяльності людини, що на­лежать до епох бронзового і залізного віків, а також періоду початку нашої ери, у часи норвезького вторгнення на ці території.

Ньюгрендж — древнє курганне поховання (по-ірландськи — Si an Bhru), одна із найдавніших споруд у Західній Європі, збу­доване людьми приблизно 5000 років тому. Особливе значення в цьому похованні має довгий кам' яний коридор, що веде в се­редину величезного кургану, від назви якого і походить це міс­течко. Курган розміщений на одному акрі (близько 0,4 га). Дре­вні люди спорудили його з 200 000 тонн каменю і землі. Висота кургану 11 метрів, загальний діаметр близько 79—85 метрів. Він облямований 97-ма кам' яними брилами, на багатьох з яких збереглися древні малюнки. Таємниця малюнків ще не розкри­та. У містечку Брю на Буан розміщено близько 50 древніх спо­руд і поховань. На цей момент для екскурсій відкриті тільки

Ньюгрендж і Наут, інші древні споруди і поховання розміщені на приватній землі.

Ісландія

Офіційна назва: Республіка Ісландія. Столиця — Рейк'явік (110 тис. осіб). Площа 103 тис. км2. Населення 268 тис. осіб. Го­ловні міста, тис. осіб: Рейк'явік, Копавогур — 23, Хабнарфор-дур — 19, Акюрейрі — 15. Офіційна церква — Лютеранська. Мова ісландська. Грошова одиниця: ісландська крона. Час від­стає від київського на 2 год.

Географічне положення

Розміщена на однойменному острові в Північній Атлантиці поблизу полярного кола. Належить до активної сейсмічної зо­ни, тому там є майже 200 вулканів з усіма ознаками діючих: лавові поля, гарячі джерела, гейзери. Клімат суворий, літо со­нячне. Відстань до сусідньої Норвегії — 1050 км, 320 км — до Гренландії.

Державний устрій

Конституційна республіка. Глава держави — президент, глава уряду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — альтинг (най­старіший парламент у світі). Поділена Ісландія на 23 графства і 14 незалежних міст.

Історичні факти

Ісландія була самостійною державою і відзначалась прагнен­ням до відкриття нових земель. У кінці Х ст. Гренландія була відкрита і колонізована ісландцями під проводом Ейрикура Чер­воного. Близько 1000 років ісландці, очолені його сином Лейфу-ром, Лейфом Щасливчиком, стали першими європейцями, що ступили на американський континент, за 500 р. до Колумба, хоча їхні спроби закріпитися в Новому Світі не мали успіху. У 1000 ро­ці ісландці мирно прийняли християнство. В часи Реформації, оголошеної данським королем, останній католицький єпископ Джон Арасон був обезголовлений без суду разом зі своїми двома

синами в 1550 р. Уся власність католицької церкви була конфіс­кована королем, що завдяки цьому сильно збільшив свою могут­ність і в 1602 р. встановив данську монополію на торгівлю із су­ворими штрафами. У 1662 р. ісландці силоміць були змушені прийняти його абсолютну монархію. В 1918 р. проголошена не­залежність Ісландії.

Туризм

Південно-західний півострів — найгустіше заселена територія Ісландії, центром якої є Рейк' явік. З Рейк' явіком межує місто Ко-павогур, що помітно виросло з часів Другої світової війни; у де­кількох кілометрах розміщене місто Хафнарфьердур, старий ри­бацький і торговий центр, а нині зростаючий промисловий центр. Рейк 'явік — це найпівнічніший метрополіс у світі, розміщений згідно з ісландськими сагами у тому місці, де перший постійний поселенець Інголфур Арнарсон побудував своє житло у 874 році. Місто розміщене на ріці Елідар і головними його пам' ятками є його неповторна природа. Рейк' явік став незалежним містом у 1786 р.

Серед стародавніх будинків Рейк' явіка — Будинок Парламен­ту (побудований у 1881 р.) і старий Урядовий Будинок (середина XVIII ст.), обоє знаходяться в Старому Центрі Рейк' явіка між за­токою й озером. Арберський народний музей експонує низку старих будинків Рейк' явіка, реконструйованих в оригінальному стилі, церква в традиційному стилі з дахом, покритим дерном і фермерські знаряддя ХІХ ст. і початку ХХ ст.

Це маленьке і затишне місто, оточене із трьох сторін морем і має зовсім нехарактерну для столиці забудову, вважається одним із найнезвичніших міст світу. Центр міста «Старий Рейк' явік» — великий зелений простір галявин і озер, що перемежовуються з традиційними будинками старої забудови, що зберегли безліч ознак ранньоскандинавської архітектури. Тут дотепер можна по­бачити кошари і хліви, прибудовані до основного будинку, в якому проживають люди. Природно, худоби в них не тримають уже багато років і більшість із них переустатковані в крамнички і кафе. Серед стародавніх будинків Рейк' явіка цікавий Будинок Парламенту (1881) і старий Будинок Уряду (XVIII ст.), розміщені між гаванню й озером. Сучасний Рейк' явік розмістився на схід від старого міста. Популярні серед туристів Національна галерея Ісландії, Національний музей з унікальною історичною колекці­єю і Міський художній музей Рейк' явіка. Відразу за Національ­

ним музеєм є Інститут Арні Магнуссона, де містяться унікальні древні книги з традиційними переказами-сагами, а також великі колекції історичних робіт. Однією з головних визначних пам' я-ток вважається центральна церква Рейк' явіка — Халлгримскір-кья, в якій, крім її оригінальної архітектурної форми, цікавий унікальний орган у стилі модерн. Перед церквою стоїть пам' ятник вікінгам — першовідкривачам Америки. Серед інших визначних пам' яток привабливі: невеликий Ботанічний сад, парк відпочинку, а також низка музеїв, присвячених діяльності веду­чих ісландських артистів.

У місті велика кількість басейнів, у тому числі й відкритих, з температурою води до +27 оС, безліч нічних клубів, дискотек, бо­танічний сад, драматичні, оперні й балетні театри, кінотеатри, а також зелений район уздовж берегів ріки Еллідар, що протікає через східну частину столиці, яка вважається однією з найбагат-ших ісландських рік, де водиться лосось.

Поблизу міста розміщений кратер згаслого вулкана Есья (906 м) — найкращого місця для активного відпочинку. Ще далі на південь розміщене велике озеро Блаулоун чи Льодовикова Лагуна, з' єднане протокою з океаном. Тут, серед унікальних ка-м' яно-мохових пустищ з реліктовою рослинністю і гігантськими льодовиковими язиками, розміщені прекрасні пішохідні марш­рути. 100 км на схід від Рейк' явіка, у підніжжі льодовика Лаун-гйекулль, міститься унікальна долина гейзерів — Хаукадалур. Саме тут є відомий Великий Гейзер, чий триметровий кратер то заповнюється перегрітою сильно мінералізованою водою разю­че бірюзового кольору, то пересихає, оголюючи дно з туфових порід. Головна особливість Великого Гейзера — періодичні де-сятихвилинні виверження пари, що піднімаються на висоту 40—60 метрів, що, на жаль, останнім часом стають усе рідкі-шими. Навколо розміщені десятки інших гейзерів. Не менш ці­кавий район Хенгил біля Рейк' явіка, гаряча вода якого в даний час використовується для опалення столиці і численних відкри­тих басейнів. У долині на схід гейзерних полів є місце станов­лення ісландської державності — описані в сагах Тінгвеллір (полюючий Тінга).

Не менш колоритні райони льодовика Торфу на схід від вул­кана Гекла, вулкан Кверкфьелль, район Гримских озер біля льо­довика Ватна, райони Нама, Керлінгарських і Кверкських гір, за­токи Крису, геотермальні джерела Кьелюр, Ландманналейгар, Несявеллір, Онавфельснес, Рейкір та інші. Деякі джерела вики­дають на поверхню воду, перегріту в підземних «казанах» до те­

мператури біля +75 оС. Приміром, найбільше гаряче джерело в Ісландії — Дейльдартунгухвер, дає щомиті понад 150 літрів кип­лячої води. Місцеві жителі використовують підземний окріп для обігріву жител і випаровування солі з морської води, а також для створення численних басейнів із гарячою водою, настільки попу­лярних у тутешньому холодному кліматі.

«Блакитна лагуна» — унікальне геотермальне озеро, насичене природними солями, де можна купатися в будь-який час року — температура води тут завжди вище +16 оС. В околицях лагуни ці­каві лавові поля, геотермальна електростанція з басейном, мальо­вниче скелясте узбережжя і пташиний базар. Проїхавши на схід від Блакитної лагуни по покритому лавою півострову Рейкьянес, і відвідавши рибальське сільце Гриндавік, варто поїхати до півні­чного заходу до поселення Рейкхольт, де тривалий час жив Сно-ррі Стурлусон — занний ісландський поет, письменник і політик, автор відомої історії норвезьких королів — «Кола земного».

Не менш цікаві й водоспади країни. Найкрасивіші з них — «водоспад богів» Гоудафосс, Гуллфосс («золотий водоспад») на річці Хвитау, недалеко від Великого Гейзера, Скоугарфосс і «спадаючий водоспад» Дехтіфосс на півночі острова. Найвищим вважається Хауіфосс, розміщений на річці Фоссад (висота 130 м). Незвичайні водоспади Ісландії — Хрейнфоссар («лавові водоспа­ди»), є поруч з Рейкхольт і отримали свою назву від того, що ви­пливають каскадами з-під лавового поля і спрямовуються в річку дивно синього (від розчинених у воді мінеральних солей) кольору.

Внутрішні райони острова — це практично безжиттєве плос-когір' я, де можна насолодитися абсолютною тишею чи спостері­гати за життям реліктового природного світу Ісландії. Також ці місця овіяні романтикою тисяч саг і легенд, у яких кожній ділян­ці надається якась чарівна властивість. У Східному Боргарфьорді, на крайньому сході країни, є скеля Аульваборг, що згідно з ісла­ндськими казками є житлом ісландських короля і королеви ель­фів, а також їхнього народу. Щороку звідси в Норвегію нібито відправляється ельфійський корабель у гості до норвезького ко­роля ельфів. Прохід Керлингаскар («ущелина відьми»), розміще­ний поблизу західного підніжжя гори Керлингарфьелль, за місце­вими повір' ями є місцем знаходження злих сил, а в прилеглому озері, як вважається, водиться місцевий аналог лохнеського чу­довиська.

Акюрейрі. За межами області Рейк'явіка щільність населення набагато менша і розміщується на узбережжі з декількома важ­ливими містами. На півночі Ісландії найбільше місто Акю­

рєйрі — «столиця» регіону, що відіграє дуже важливу роль у галузі комерції, комунікацій, туризму, зимового спорту, культу­ри й творчості.

Місто Акюрейрі розміщене на березі Ейя-фьорда. Поблизу розміщується незамерзаюче озеро Міватн («комарине озеро», од­не із найбагатших рибою в північній півкулі), що вважається од­ним із див світу, а також водоспад Гуллфосс — одне з найкраси­віших і мальовничих місць острова. Тут можна зробити сход­ження на кратери вулканів Граубок і Хверфелль, звідкіля відкри­вається живописний краєвид, відвідати крижані печери Кверкфь-елль і Немаскаро. З Акюрейрі ходять пороми на «острів біля По­лярного кола» Грімсей, що вважається одним із «екстремальних» місць, заселених людьми, що також славиться своїми дикими ландшафтами і колоніями морських птахів.

Одна з головних природних визначних пам' яток країни — ву­лкани. За їхньою кількістю на одиницю площі країна впевнено займає перше місце у світі. Ісландія вважається одним зі світових центрів спортивного рибальства й екстремального туризму. Іс­нують величезні можливості для скелелазіння і походів, ловлі форелі й лосося в річках, струмках і озерах, своєрідного дайвін-гу в мінеральних водоймах і під «підошвами» айсбергів, а також занять традиційнішими видами спорту в усіх куточках країни ці­лий рік.

Ексклюзивний тур: прекрасні кити. Одне з останніх відкриттів у туризмі Ісландії — екскурсії зі спостереження за китами. Фак­тично, Ісландія найбільш конкурентоздатний представник у ту­ристичному бізнесі Європи. З 1991 по 1996 р. кількість туристів, що бажають спостерігати за китами, збільшувалася в середньому на 147 % у рік. Екскурсія дає змогу з літака спостерігати також за прекрасними пейзажами Ісландії.

Іспанія

Офіційна назва: Королівство Іспанія. Столиця: Мадрид. Тери­торія: 504,8 тис. км2. Населення: 39,6 млн осіб. Час відстає від київського на одну годину. Валюта: євро. Релігійна належність: римо-католики. Грошова одиниця — євро. Головні міста, тис. осіб: Мадрид — 2882, Барселона — 1506, Валенсія — 702, Севі­лья — 702, Сараґоса — 603. Під керуванням Іспанії перебувають міста: Сеута і Мелілья (на території Марокко), острови: Велес де ла Гомера, Алусенас і Чафаранас.

Географічне положення

Розміщена на південному заході Європи і займає приблизно 85 % території Піренейського півострова, а також Балеарські та Пітиузські острови в Середземному морі, Канарські — в Атлан­тичному океані. На сході і півдні країна омивається Середземним морем, на заході — водами Атлантичного океану. Іспанія має су­хопутні кордони з Францією, Португалією, Андоррою й англій­ською колонією Гібралтар. Країна є на перетині важливих морсь­ких і повітряних шляхів, що зв' язують Європу з Африканським і Американським континентами. Велика частина країни покрита плоскогір' ями і гірськими хребтами, навколо яких розміщуються рівнини і низовини. Ліси займають тільки 10 % території Іспанії.

Державний устрій

З 1978 р., після смерті іспанського диктатора — генерала Франко, Іспанія є конституційною монархією. Глава держави — король Хуан Карлос I, вищий орган виконавчої влади — уряд. Законодавчі функції і, відповідно, контроль за діяльністю уряду здійснюють Генеральні Кортеси (парламент), що складаються з двох палат: Сенату і Конгресу депутатів. Король представляє країну в міжнародних відносинах, має право розпуску Кортесів, а також наділений іншими важливими повноваженнями. Іспанія розділена на 17 адміністративних областей, які складаються з 50 провінцій.

Історичні факти

Історія Іспанії налічує багато століть величі й могутності. На­зва «Іспанія» — фінікійського походження. У 209 р. до н. е., піс­ля поразки в Другій Пунічній війні, Іспанія переходить під владу Риму. Після розпаду Римської імперії землі були об' єднані під владою вестготів, а після навали маврів у 711 р. на території Іс­панії утворена ісламська держава Кордовський емірат, на півночі збереглося християнське королівство Астурія. У 1492 р. маврів виганяють з Іспанії. Відкриття Колумба і Магеллана, а також за­воювання конкістадорів започатковують заморські колонії Іспанії в Латинській Америці та на Філіппінах. У XVI ст. у країні затве­рдився абсолютизм, поступово відбувається формування іспансь­кої колоніальної імперії. З другої половини XVI ст. почався еко­номічний занепад країни. Внаслідок невдач у війнах з Англією

XVI—XVII ст. Іспанія втратила перевагу на морі. У XVII ст. країна втрачає свої території: Португалію в 1640 р., Нідерланди в 1648 р., а в 1659 р. віддала Франції провінції Артуа і Русільон. На початку XIX ст. Іспанія захоплена Наполеоном, війна за незале­жність тривала до 1814 р. Упродовж XIX ст. значна частина ко­лоній Іспанії отримала незалежність. З 1923 по 1930 рр. унаслідок державного перевороту в країні була встановлена військово-монархічна диктатура. З 1931 по 1975 рр. Іспанія стає республі­кою, а з 1975 р. конституційною монархією. У 1986 р. вступила в Європейський Союз.

Туризм

Серед можливих маршрутів екскурсій можна виокремити дві найпопулярніші типові програми. Перша з них дає змогу впро­довж восьми днів відвідати найвідоміші міста Іспанії, такі як: Ба­рселона, Мадрид, Валенсія, і ознайомитися з їхнього історією, культурою й архітектурою. Друга програма, крім традиційних екскурсійних об' єктів, охоплює відвідування трьох знаменитих міст південної провінції Андалузія: Кордови, Севільї і Гранади. Значна частина туристів останніми роками поєднує екскурсійні тури з наступним відпочинком на узбережжі. Популярним турис­тичним маршрутом є «Зелена Іспанія», який проходить головно по чотирьох областях, розміщених на півночі Іспанії: Країні Бас­ків, Кантабрії, Астурії і Галісії. Початковий і завершальний відрі­зки шляху проходять центральними областями країни. Стандарт­на програма розрахована на 15 днів і 14 ночей. Головні тури­стичні об' єкти маршруту: замки X—XV ст., фамільний будинок XVII ст., монастир VIII ст., стародавній млин, Королівський гос­піталь XV ст., найстаріший п'ятизірковий готель у світі, серед­ньовічна фортеця на атлантичному узбережжі, палац у ренесанс­ному стилі XV ст. та ін.

Мадрид — географічний центр Іспанії, розміщений на південь від гірського хребта Сьерра-де-Гвадарама, посередині Кастильсь­кого плоскогір' я. Заснований маврами в IX ст. Сьогодні Мадрид належить до кількості найвідвідуваніших великих міст світу. Іс­торичні пам' ятки і скульптурні композиції сконцентровані в центральній частині міста, обмеженій трьома площами: Голо­вною (Plaza Mayor), «Воротами Сонця» (Plaza Puerta del Sol), що вважається за традицією центром міста, і площею Іспанії (Plaza de Espana). Тут є церкви Сан-Хінес і Сан-Ісідро ель Реаль, ан­самбль Королівського палацу, оточений садами, мальовничі фон­

тани XVIII ст., парк Ретіро, відомі кінні статуї Філіпу III і Філіпу IV, пам' ятники Колумбу, Сервантесові, Дон Кіхоту і Санчо Пан-се. Тільки в Іспанії можна повною мірою ознайомитися з арабсь­ко-мавританським мистецтвом і простежити історію його розвит­ку від самого початку до епохи вищого розквіту в XIII—XIV ст. У Мадриді налічується понад 100 музеїв і художніх галерей. Особливо виділяється Прадо, визначна пам' ятка міста. У цьому музеї зберігається одна з найбагатших колекцій західноєвропей­ського живопису, найбагатша частина галереї — іспанська. Тут виставлені картини Веласкеса, Ель Греко, Мурільо, Рібейри, Гойї. В Ель Прадо зберігаються здобутки художників старих єв­ропейських шкіл: Рафаеля, Тиціана, Рубенса, Веронезе, Карава­джо, Рембрандта, Ван Дейка, Ватто та інших.

Барселона. У столиці Каталонії, Барселоні, заснованої в II ст. до н. е., зберігся майже недоторканим весь історичний центр у готичному стилі, а також безліч архітектурних пам' яток. Визнач­ним у місті вважається найбільший у Каталонії Кафедральний собор св. Теклі, побудований на місці древнього святилища Юпі­тера. Будинок побудований у готичному стилі в XIV—XV ст. і поєднує в єдиний ансамбль ще три палаци: Каза-дел-Канонжес, Дега і Каза-де-Л' ардіака. Старе місто (Парті-Альта) оточує рим­ська стіна, яка датується III ст. до н. е. Зараз у межах старого міс­та розміщений палац Претора з музеєм Римської імперії, фонтан на Пла-де-Палау і копія знаменитої римської «Капітолійської во­вчиці», дві добре збережені циліндричні вежі римської фортечної стіни й акведук. Готичний квартал Барріо-Готіко розміщений у межах захищеного фортечними стінами римського поселення й отримав назву через значну кількість пам' яток готичного стилю. У межах району є: палац Реал-Майор (XI—XIV ст.), каплиця Санта-Агата та Історичний музей на площі Дель Рей.

Центр древньої Барселони є на місці, де сьогодні розміщена площа Сант Жаума, — тут був розміщений римський форум. Прогулянку готичною Барселоною найкраще почати з площі Пласа Нова, де є залишки римських і середньовічних фортечних міських стін, що нібито захищають фасад Кафедрального собору. Ансамбль собору прикрашений двома вежами фасаду, шпилем центральної частини і двома чудовими восьмигранними вежами з кулями. Інтер' єр вражає строгістю, витягнутими і гармонічними колонами, елегантними зводами. Поруч із Кафедральним собо­ром є палац Архієпископа.

Площа Сант Жаума — суспільний, політичний та історичний центр Барселони всіх часів. Головна споруда цієї площі — палац

Женералітета, установа самоврядування Каталонії. Через дуже низький арковий проріз можна потрапити у внутрішній дворик, шедевр готичного каталонського мистецтва.

На площі Дель Рей розміщена каплиця Санта Агента, під її просторою аркою містяться напівкруглі сходи, що ведуть у Ко­ролівський Палац. Сьогодні тут є Архів Корони Арагону, де зі­брано понад чотири мільйони документів із королівської Канце­лярії, Королівської Аудієнції. Поруч із цією площею є Будинок Кларіана-Падельяс, готичного стилю, де зараз знаходиться музей історії міста. На кварталі Раваль є Центр сучасної культури Бар­селони й авангардний музей сучасного мистецтва Барселони. У музеї наведено художні напрями, що з' явилися в другій поло­вині XX ст.

На вулиці Ля Рамбла є два великих фонтани, безліч книжко­вих і квіткових кіосків. Цією вулицею можна спуститися до са­мого моря, до Порта де ля Пау, над якою піднімається пам' ятник Христофору Колумбу, тут також розміщений театр Гран Театра дель Лісе, де виступали відомі артисти Монтсеррат Кабальє і Хо-се Каррерас. Поруч із морем піднімається гора Монтжуік (173 м над р. м.), з її вершини видніється місто. На схилах гори створено один з найбільших парків Європи, прикрашений фортецею (1640)

Найулюбленішим видовищем іспанців є бої биків (корида). Сезон триває з березня по жовтень. Найбільші кориди сезону проходять у середині червня (свято «Святе місто»), 2 травня і в жовтні (релігійне свято Сан Ісідро Лабрадор).

Курорти

Коста Бланко. Назва Коста Бланко дослівно перекладається з іспанського як «білий берег». Це один із найголовніших курортів Іспанії. Популярність відпочинку серед туристів з усього світу зумовлена сприятливими кліматичними умовами: згідно з стати­стикою, у Коста Бланці є в середньому 305 сонячних днів на рік, що є дуже унікальним показником. У найхолодніший час року, у січні, температура майже ніколи не опускається нижче +10 оС. У розпал туристичного сезону повітря прогрівається в середньому до +26 оС, а море — до +24 оС. Курорт відомий ультрасучасними готелями. Тут є знаменитий готель Гранд готель Балі (Grand Hotel Bali), що входить до кількості 40 найвищих будинків світу.

Коста Браво міститься в північній частині середземноморсь­кого узбережжя Іспанії, пляжний сезон тут трохи коротший, ніж на південних курортах — з початку червня по жовтень. Берегова

лінія Коста Браво — чергування мальовничих скелястих стрімча­ків із затишними бухтами і піщаними пляжами. Пляжі, звичайно, покриті золотавим піском. Широке поширення одержали на Кос-та Браво водні види спорту, особливо дайвінг. Велика кількість таємничих підводних печер приваблює аматорів дайвінга.

Майорка. Острів Майорка, що входить до складу Балеарского архіпелагу, відоме передусім як традиційне місце відпочинку іс­панського короля і членів його родини. Серед урочистих заходів і визначних подій, що супроводжують візит королівської особи на Майорку, особливо виділяється вітрильна регата на Кубок Короля.

Ібіца — третій за величиною острів Балеарского архіпелагу, є за 92 км від Валенсії і 200 км від узбережжя Африки. Острів не­великий (40 на 20 км), проте тут створені всі умови для повно­цінного і цікавого відпочинку. Курорт відомий як місце для весе­лого молодіжного відпочинку.

Канарські острови. Острови Канарського архіпелагу унікаль­ні за кліматичними умовами і географічним положеннями, їхні флора і фауна незвичайно різноманітні. Завдяки постійному па­сатному вітру, погода на островах незмінно сприятлива і нічим не поступається знаменитим Гавайям.

Канарські острови є однією з 17 провінцій Іспанії. Вони роз­міщені в Атлантичному океані за 1500 км від Піренейського пів­острова і 100 км від узбережжя Африки. Архіпелаг складається із семи основних населених островів і декількох маленьких. У центрі є найбільший острів — Тенеріфе (2057 км2). На сході є Гомера (378 км2), Ієрро (277 км2) і Пальма (728 км2). Острів Гран Канарія є на заході від Тенеріфе, третій за величиною острів ар­хіпелагу (1532 км2). Західніше розміщений також острів Фуерте-вентура (1730 км2) і Ланцароте (795 км2).

Лас-Пальмас — найбільше місто на Канарських островах. Це історичний і торговий центр, міжнародний курорт і важливий морський порт, у який щомісяця заходить до тисячі кораблів. Су­часний порт був побудований наприкінці XIX ст. і перетворився у величезну комерційну зону, де базується великий рибальський флот Гран Канарії. Вегета — стародавня частина міста, де іспан­ці, що висадилися на острові в 1478 р., заснували свій перший та­бір. Красивий будинок на вулиці Колумба закономірно назива­ється Будинком Колумба і датується IV ст. У будинку була резиденція першого губернатора острова, а Колумб, зупинявся тут на кілька днів у 1492 р. Зараз там розміщений музей Століття Відкриттів з навігаційними приладами, картами, зброєю й інши­ми експонатами, що належать до цієї епохи. У церкві Ерміта де

Сан Антоніо Абад молився Христофор Колумб перед тим, як від­правитися у велике плавання. Пізніше будинок перебудовували і значна його частина належить до XVIII ст. У дванадцятьох залах Канарського Музею зберігається колекція зброї, кераміки й ін­струментів гуанчей (індійського племені, що населяло острів до прибуття іспанських конкістадорів). Канарці — один із деяких народів, що муміфікували своїх небіжчиків, канарські мумії схо­жі й на єгипетські, і на мумії інків. На площі Святої Анни (Plaza Santa Ana) знаходиться Кафедральний собор (Catedral de Santa Ana). Будівництво собору тривало кілька сторіч, тому в ньому змішалися готичний, бароковий і неокласичний стилі. Найкошто-внішим експонатом вважається Прапор Завоювання, що власно­ручно вишила королева Ізабелла. В соборі є музей Діоцеса, у якому зберігається колекція скарбів доколумбової епохи: карти­ни, скульптури, гобелени, предмети релігійного культу.

Найбільше цікавих об'єктів для туристів є на острові Тенері-фе. На схилах вулкану Тейде (3710 м) розміщений національний парк Тейде, заснований іспанським урядом на початку 50-х років. Ущелина з безліччю кратерів поділяє острів на дві області з різ­ним кліматом: вологу північну і суху південну. У північній час­тині, на морському узбережжі долини Оротава, є один зі найві-доміших курортів острова — Пуерто де ла Крус. Південь острова відомий прекрасними пляжами Лос Крістіанос, Коста дель Сілен-сіо і Плайа де Лас Амерікас. Варто відвідати парк Мартіанес, на його території є вісім басейнів, заглянути в найстаріший сад на Тенеріфе — Ситіо Літрі, в якому зібраний найбільший орхідарій на острові та знаменитий Лоро Парк — парк папуг. Крім найбі­льшого в Європі дельфінарію і пінгвінарію, у ньому є понад 230 видів різнобарвних птахів. Карнавал, що проходить на остро­ві з лютого по березень, відомий в усьому світі, і деякі вважають, що за пишністю і красою процесій він поступається тільки відо­мому бразильському карнавалу. На півночі Тенеріфе є архітекту­рна перлина острова — Оротава, добре збережене місто з істори­чними будинками і брукованими вулицями.

В Лоро Парку є найбільше тайське поселення за межами Таї­ланду. Селище Тай засноване принцесою Галіані. Усі матеріали для будівництва були завезені з Таїланду, будинки розроблені і побудовані в Таїланді місцевими архітекторами, а потім перепра­влені на Тенеріфе. Основний будинок, зведений над озером, є тайською храмовою будівлею. Внутрішнє приміщення розділене на два зали, один із яких обладнаний під бібліотеку, а другий, що вміщає 136 осіб, використовується як конференц-зал для прове­

дення виставок і дискусій із питань навколишнього середовища, екології, туризму. В інших будинках розміщено магазини і при­ватний музей порцелянових папуг, в колекції якого є унікальні фігурки XVIII ст.

Сьерра Невада — найпівденніший із усіх європейських гірсь­колижних курортів, є на півдні Іспанії, за 32 км від Гранади. У гарну погоду з гірськолижних схилів можна побачити Серед­земне море і обриси Африки. Гірськолижний сезон на курорті триває з грудня по квітень. Зона катання 2120—3142 м над р. м., максимальний перепад висот 1022 м. Прокладено 22 синіх, 18 че­рвоних і п' ять чорних трас, загальною протяжністю 64 км. На ку­рорті споруджено хафпайп і сноупарк, працює декілька рестора­нів і кафе. Майже всі траси обладнані сніговими гарматами. Лижний регіон Сьерра Невада став відомий всім аматорам гірсь­ких лиж після того, як у 1996 р. тут був проведений чемпіонат світу з зимових видів спорту. Тут люблять тренуватися найвідо-міші спортсмени-гірськолижники, нерідко на Сьерре Неваде від­почивають представники іспанської аристократії.

Італія

Офіційна назва — Республіка Італія. Столиця — Рим. Час від­стає від київського на 1 год. Мова — італійська. Територія — 301,3 тис. км2. Населення — 57,5 млн осіб. Основна релігія: като­лицизм. Найбільші міста, тис. осіб: Рим — 2643, Мілан — 1301, Неаполь — 1002, Турин — 903, Палермо — 684. Валюта: євро.

Географічне положення

Італія займає Апеннінський півострів, невелику частину кон­тинентальної території Європи, їй належать острови Сицилія, Са­рдинія та ін., у її межах розміщені міні-держави Ватикан і Сан-Марино. Межує із Францією, Швейцарією, Австрією і Словені­єю. В італійських Альпах є найвища гора Європи — Монблан (4807 м над р. м.). В Апеннінських горах і на Сицилії — два дію­чих вулкани: Етна і Везувій.

Державний устрій

Парламентська республіка. Глава держави — президент. Кері­вник уряду: прем' єр-міністр. В адміністративному відношенні

поділена на регіони (20), регіони на провінції (94), а провінції на комуни.

Історичні факти

У V—III ст. до нашої ери територія Італії була основною ча­стиною Римської держави. В середньовіччі характерною фор­мою італійської держави були міста-держави з республікансь­ким ладом. З кінця XVIII ст. у країні розгорнувся рух за національне звільнення і ліквідацію територіальної роздробле­ності. Наприкінці XVIII ст. — під французькою окупацією. Ві­денський конгрес 1814—1815 рр. реставрував у Італії феодаль­но-абсолютистські монархії. Боротьбою за єдину Італію керували карбонарії, «Молода Італія» та інші організації, клю­човими фігурами в яких були Джузеппе Гарібальді та Джузеппе Мадзині. До кінця 1860 р. територія Італії була об' єднана на­вколо Сардинського королівства (з 1861 — Італійське королівс­тво), у 1870 р. до Італійського королівства був приєднаний Рим. У 1922 р. до влади прийшли фашисти, які встановили диктатуру на чолі з Беніто Муссоліні (1922—1943). Уклавши військовий союз із фашистською Німеччиною і Японією, Італія в 1940 р. вступила в Другу світову війну, що закінчилась у 1945 р. У 1946 р. Італія стала республікою.

Туризм

Італія — країна із найдовшою береговою лінією в Європі, з багатокілометровими пляжами і з тисячами великих і малих ку­рортних міст. Три найцінніші перлини в цьому різномаїтті — це Рим, Флоренція і Венеція. Пам' ять про ці прекрасні міста надовго залишиться в душі тих, кому пощастило відвідати їх.

Рим. У період розквіту Римської імперії, що почався в VI ст., місто збагатилося чудовими шедеврами всіх видів мистецтва: все­світньо відомий Пантеон — античний храм, зведений у 27 р. до н. е.; Колізей, побудований у 80 р. н. е.; кілька Тріумфальних арок на честь римських імператорів і полководців; Римський форум і Імператорський форум; лазні Каракалла (217 р.); катакомби, в яких рятувалися від переслідувань перші християни; форт Кастель-Сант-Анжело, зведений спочатку як мавзолей імператора Адріа-на, а в середньовіччі перебудований під фортецю; базиліка св. Іо-анна Латеранського (IV ст., перебудована в XVII— XVIII ст.); ба­зиліка св. Павла (IV ст.); базиліка св. Петра (V ст.), в середині якої

є мармурова скульптура Мойсеяроботи Мікеланджело; Пьяцца Навона з трьома фонтанами: один роботи Джанлоренцо Берніні, у фонтан Треві в стилі бароко туристи звичайно кидають монет­ки; церква Триніта-дей-Монті (XV ст.). Рим славиться великою кількістю різних музеїв і галерей: Капітолійський музей, Націо­нальний музей Вілла Джулія (колекція предметів етруського і римського мистецтва), галерея Боргезе (живопис і скульптура), Національний римський музей (давньогрецька і давньоримська скульптура), кілька середньовічних палаців, у яких також розмі­щені музеї і галереї.

Флоренція. Якщо від візиту в Рим залишається враження ве­личі цього міста, то Флоренція вражає приїжджих своєю добірні­стю і красою. Флоренція ніколи не була столицею імперії чи ре­лігійним центром, але славиться людським генієм. Саме тут народилися знамениті художники, що принесли славу не тільки Флоренції, але також збагатили Італію. Саме тут імениті купці і банкіри склали величезні капітали, їхні контори і банки одержали поширення по всій Європі. Саме тут з'явилися зачатки Гуманізму і Відродження, що дали новий імпульс розвитку літератури і ми­стецтва, творили талановиті і натхненні художники. У незлічен­них крамницях митецькі ремісники продовжують традиції майс­терності своїх знаменитих предків.

У Флоренції — собор Санта-Марія-дель-Фьоре (1296—1461) у готичному стилі, прикрашений червоним, зеленим і білим ма­рмуром; дзвіниця XIV ст.; баптистерія Сан-Джованні (XI— XV ст.), відома позолоченими бронзовими дверима, східні двері, прикрашені скульптурними сценами зі Старого Завіту, називається «Райські Врата»; Національний музей, у якому є колекція скульптур роботи Донателло; фонтан Нептуна (1576); палаццо Веккіо (1299—1314); Галерея Уфіцці — одна з найбільших колекцій італійських майстрів; галерея Пітті з роботами Рафаеля, Перуджіно, Тиціана, Тінторетто; гробниця родини Медичі з мармуровим барельєфом роботи Мікелан-джело; палац Медичі-Рикардій (XV ст.), у якому розміщений музей Медичі; монастир Сан-Маріно, у музеї якого є роботи Фра Анжеліко і Фра Бартоломео, у ньому ж келія філософа Савонаролі; галерея Академії образотворчих мистецтв, де зберігається відома скульптура роботи Мікеланджело — Давид; Археологічний музей; францисканська церква Санта-Гроче (XIII—XIV ст.), розписана Джотто, її називають Пантеон Флоренції, тому що в ній поховані Мікеланджело Буонаротті, філософ і політичний діяч Ніколо Маккіавеллі, композитор Рос-сіні.

Венеція з її унікальними пам'ятниками вже впродовж багатьох століть вважається визнаною «королевою» Адріатики. Місто ви­никло і розвивалося під заступництвом Візантії доти, поки його могутність не стала настільки сильною, що воно перетворилося в небезпечного супротивника для самої Візантії. У зеніті свого розквіту Венеція мала колонії і торгові бази уздовж усього узбе­режжя Далмації, на Пелопонеських та Іонічних островах, на ост­ровах Циклади, Кандія і Саламін, а також у Центральній Європі.

Художній вигляд Венеції сформувався під впливом країн Бли­зького Сходу. Собор Сан Марко побудований у венеціансько-візантійському стилі. У готиці венеціанських палаців вгадуються елементи мавританської архітектури. Місто унікальне не тільки своєю історією, архітектурою, мистецтвом, але також і способом життя з його «плавучими» ринками, традиційними гондолами, що слугують не тільки розвагою для туристів, — з їх допомогою відзначаються найважливіші етапи в житті кожного венеціанця: отож, весільний кортеж обов' язково рухається по каналах на гон­долах.

У Венеції (розміщена на 122 островах, між якими 170 кана­лів) — 400 мостів, найвідомішим серед них є «Міст подихів», по якому злочинці йшли після суду Дожів; собор св. Марка (828 р.); палац венеціанських дожів; гранітні колони, зведені в 1180 р., на одній з яких зображений крилатий лев св. Марка (заступника Ве­неції), на другій — св. Теодор на крокодилі; кілька художніх му­зеїв.

Мілан. Універсальне місто Мілан — це звичайно і місто мис­тецтв. Продовжуючи традиції, творили в Мілані класики оперної музики Джузеппе Верді, місто пишається Ла Скалою — найбіль­шою оперною сценою світу. З іншого боку, особливий архітекту­рний вигляд Мілану робить екскурсію по ньому — незабутньою. Центром Мілану є площа Дуомо, на якій розміщується відразу кілька архітектурних пам' яток: Собор Дуомо, пам' ятник і галерея Вітторіо Еммануелю. Галерея Вітторіо Еммануеля починається на площі тріумфальною аркою і тягнеться всередину скляною вулицею. Сьогодні ця галерея є центром культурного життя міс­та: тут є знамениті книгарні, відомі кафе і ресторани. А в глибині, під центральним куполом галереї ви зможете знайти мозаїчного бика. Собор Дуомо (Piazza Duomo) — визначна пам'ятка Мілану. Будівництво собору розпочате в 1386 р., а закінчено лише у 1813 р. Внаслідок цього цей собор є одним із найбільших у світі готичних соборів. Праворуч від собору є жовтий будинок коро­лівського палацу, що до 1138 р. був будинком міського керуван­

ня, потім герцогським палацом Вісконті. Палац був сильно зруй­нований у 1943 р., але відновлений і тепер тут є державний музей сучасного мистецтва і музей собору Дуомо.

Міланська базиліка Санта Марія делла Граціє (XV ст.) примі­тна своїм куполом роботи Донато Браманте. А перед церквою є знаменита трапезна з прославленою фрескою Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря».

У інших частинах міста є не менш цікаві місця:

Церква св. Маурісіо монастиря Маджоре (Corso Magenta).

Церква св. Амброджіо збудована в IV ст., її перебудовували в IX—XI ст. і в даний час є прекрасним зразком ломбардського романського стилю.

Церква св. Марії — чудовий ансамбль XV ст. із великим куполом роботи Донато Браманте (1492).

Церква св. Лоренцо (Corso de Porta Ticinese). Ранньохристи­янська церква, яку перебудовували кілька разів. Зберегла мозаїки IV ст. Перед нею зберігся портик з 16 римських колон.

Церква св. Еусторджіо. Романська церква. В одному з нефів є капела Портнарі — шедевр епохи Відродження (XV ст.) із Фре­сками В. Фоппа (1468).

Неаполь. Перлиною півдня Італії є Неаполь, розміщений у ма­льовничому місці на березі Неаполітанської затоки. Місто сла­виться найрізноманітнішими мовами і культурами, створивши свій неповторний «неаполітанський стиль». Неаполь — одне з найдавніших італійських міст. Воно було засноване греками-колоністами понад дві тисячі років тому. Саме греки дали місту його сьогоднішню назву: Неаполь у перекладі з грецького озна­чає «нове місто». Неаполь багатий архітектурними пам' ятками, однак головна визначна пам' ятка регіону, в якому розміщений Неаполь, є за містом. Це — розміщений порівняно недалеко вул­кан Везувій. Археологічний музей Неаполя славиться багатою колекцією експонатів, що доводять життя давньоримських міст Помпеї і Геркуланум, потерпілих від виверження Везувію.

Чисте море, гірське повітря, безліч термальних джерел і най-багатша культура, залучають у Неаполь безліч туристів, але саме місто вважається дуже перенаселеним й одним із найурбанізова-ніших в Європі. У Неаполі збереглася безліч церков і музеїв: Ко­ролівський Палац (XVII ст.), капела св. Януарія (Сан Дженнаро, заступник міста) зі святими реліквіями, музей і галерея Камподі-монте, Національний Музей ді Сан-Мартіно, галерея дей Джиро-ламіні, музей Кіостро ді Санта Кьяра, історичні апартаменти Па­лаццо Реалі, театр Сан Карло й ін. Тут є і найбільший архео­

логічний музей Європи — Національний археологічний музей, який славиться унікальною колекцією експонатів, що розказують про життя давньоримських міст Помпеї і Геркуланум, знищених виверженням Везувію. Поруч із Неаполем розміщені: найбіль­ший у Європі оптовий торговий центр «Сіс Нола», курортні ост­рови Капрі, Вентотен та Іск' я, а також дитячий оздоровчий ком­плекс Кастро Болето і популярний курорт Сорренто. До природних чудес цього району можна віднести гроти ді Пертоза, 70 км від Салерно, яким понад 35 млн років.

Термальні курорти

У Ломбардії і Венето, недалеко від Мілану і Верони, є при-альпійські озера, що утворилися в долинах, прокладених льодо­виками — озера Гарда, Комо, Маджоре.

Озеро Лаго-Маджоре. Від холодних вітрів озеро надійно за­хищене горами, тому його термальні курорти вважаються най­кращими в Італії. Стародавні палаци і замки, сучасні готелі і ку­рорти розміщені в мальовничих куточках недоторканої природи і гармонійно сполучаються з навколишнім пейзажем. Прибережні містечка Черноббіо і Белладжо на озері Комо (довжина 50 км, максимальна ширина 4,4 км) знамениті віллами аристократії XVIII ст. Міста на південних берегах озера зачаровують краси­вими пейзажами і величними соборами. Стреза на озері Маджоре (довжина 65 км, максимальна ширина 4,5 км) — чарівне містечко з набережною, уздовж якої тягнуться стрункі ряди пальм і сади з віллами і готелями в стилі бароко. Острови Белла і Мадре при­ваблюють туристів своїм палацом XVII ст. і чудовим ботанічним садом.

Озеро Гарда — найбільше озеро Італії є в трьох провінціях: Ломбардії, Венето і Трентіно. Найвідоміші курортні міста — Си-рміоне (центр термальних вод і Гарделенд), Лацизе, Бардоліно, Сало Дезенцано, Ріва дель Гарда (місце проведення міжнародних змагань із серфінгу). Відмінно розвинута мережа поромів дозво­ляє подорожувати озером у будь-який час року. Любителі екску­рсій можуть відвідати Мілан, Верону, Венецію, Мантую і Тренто.

Озеро Комо, зване також озеро Ларіо, поділяється практично на рівні частини — рукави Комо, Коліко і Лекко. Околиці терма­льного курорту відомі мальовничими селами в середньовічному стилі, віллами, замками і вежами. Романтичне озеро Маджоре розмістилося на границі Італії і Швейцарії. Це дивне за своєю красою місце. Тут завжди тепло і сонячно.

Гірськолижні курорти

Характерна риса гірськолижних курортів Італії — об' єднання декількох зон катання в одну велику гірськолижну зону за допо­могою єдиної системи витягів. Це дуже зручно для туристів, але часто зовсім спантеличує, бо тяжко знайти межі курортів. Най-престижніші курорти країни зосереджені в Доломітових Альпах. Гірська країна Доломіти Супер-Скі з курортами Валь Гардена, Валь ді Фасса, Альта Бадіа, Арабба, Кортіна д' Ампеццо, Кронп-лац, Альта Пустерія, Валь ді Фьемме, Сан Мартіно ді Кастроцца, Валле Ізарко, Тре Валлі і Чіветта — це 1180 км трас і 464 витяги. На захід від Тренто розміщена зона Доломіті ді Брента — Ма­донна де Кампільо, Пінзоло, Валь де Соле, Пассо Тонале і Монте Бондоне — 260 км трас і 103 витяги.

Латвія

Офіційна назва — Латвійська Республіка. Столиця — Рига. Час рівний київському. Офіційна мова — латишська. Національ­на валюта — лат. Територія — 64,5 тис. км2. Населення — 2,5 млн осіб (латиші, росіяни, білоруси, українці). Основні релі­гії: протестантство, католицизм, православ' я. Найбільші міста, тис. осіб: Рига — 800, Даугав-пілс — 118, Лієпая — 98, Елгава — 71, Юрмала — 59, Вентспілс — 47.

Географічне положення

Латвія розміщена на березі Балтійського моря і межує з Лит­вою на півдні, Естонією на півночі, Росією на сході і Білорусією на південному сході. Внутрішні області країни горбкуваті, з гус­тими лісами, понад 3000 озер і 12 000 рік. Клімат у Латвії помір­ний із невеликими коливаннями температури.

Державний устрій

За формою правління Латвія — демократична республіка. Ви­борчі права мають 1,8 млн її жителів, а 480 тисяч мають статус «негромадян» і не можуть брати участі у виборах. Главою держа­ви є — прем' єр-міністр, звичайно, лідер парламентської фракції, що перемогла на виборах. Президентa Латвії обирає парламент на чотири роки, здійснює представницькі функції, хоча може за­

блокувати прийняття визначних рішень. Латвія розділена на чо­тири історичних регіони: Відземе, Курземе, Латгале і Земгале.

Історичні факти

До кінця ХІІ ст. територія нинішньої Латвії була заселена племенами древніх балтів: курши, сели, земгали ще не мали своєї державності, займалися сільським господарством і були язични­ками. Наприкінці ХІІ ст. німецькі хрестоносці захоплюють ці зе­млі і на території нинішньої Латвії й Естонії утворюють конфе­дерацію феодальних держав — Лівонію. На початку ХІІІ ст. Ригу, Цесіс, Лімбажі, Кокнес і Валмієру прийняли в об' єднання північ­но-німецьких торгових міст — «Ганзейський союз», що сприяло бурхливому розвитку цього регіону. Рига стає важливим торго­вим пунктом між заходом і сходом. У 1558 р. Росія, Польсько-Литовське князівство і Швеція почали війну за володіння цими територіями, яка закінчилася в 1583 р. розділом Лівонії між Польсько-Литовським князівством і Швецією. Унаслідок поразки в Північній війні Швеції, Латвія переходить до Російської імперії (1710—1917). З кінця ХІХ ст., у Латвії посилюється національна самосвідомість, виникають зачатки національного руху, що при­водить до повного відокремлення від СРСР в 1990 р.

Туризм

Рига. Екскурсія містом починається з Ризького замку, який збудований у 1330 р. Його неодноразово перебудовували різні власники. Зараз замок — резиденція президента Латвії. Над ним завжди майорить прапор Латвійської республіки, а в ті дні, коли Президент є в країні, і прапор Президента. Крім того, у замку є кілька музеїв: Закордонного мистецтва, Історії Латвії, літератури, театру і музики.

Наступним об'єктом, який варто відвідати, є Етнографічний музей. Музей заснований у 1924 р., з метою запам'ятати і відтво­рити уклад життя латишів у Х'У!—XIX ст. Сюди з усіх країв Лат­вії були перевезені й встановлені під відкритим небом дійсні жи­тлові і господарські будівлі селян, рибалок і ремісників, а також корчма і вітряний млин. У виставковому залі — виставки при­кладного мистецтва. Улітку проводяться концерти органної і фо­льклорної музики, ярмарки народного прикладного мистецтва. Тут можна придбати оригінальні сувеніри з дерева, шкіри, янта­рю, плетені вироби.

«Три брати» — три будинки по вулиці Маза Пілс (Мала Зам­кова). Зразок житлової архітектури середньовічної Риги. Найста­рший із «братів» крайній правий у ряді, якщо стояти до будинків обличчям, був побудований наприкінці XV ст.

Домський собор. Будівництво Домського собору і монастиря почали в 1211 р. і продовжували багато століть. Остаточно баро­кові обриси 90-метрова вежа набула у 1766 р. У соборі міститься орган — один із найбільших у світі. Він був встановлений у 80-х роках ХІХ ст. Спеціальні мелодії для органа Домського собору писав Ференц Ліст.

Шведські ворота прорубані в ризькій фортечній стіні в 1689 р. За легендою будинок, де зараз є ворота, належав багатому ризькому купцю. Щоб не платити постійно податки при ввозі то­варів у місто, він прорубав цей проїзд. Це єдині міські ворота Ри­ги, що збереглися в первісному виді.

Порохова вежа. Єдина збережена вежа ризької фортечної сті­ни. Побудована в ХІІІ ст., вона була найбільшою і до XVII ст. за­хищала головний сухопутний в' їзд у місто. Пороховою вона ста­ла називатись із XVII ст., коли в ній почали зберігати порох. Зараз тут розміщений Військовий музей.

Будинок котів. Будинок побудований у 1910 р. Згідно з леге­ндами багатий купець, латиш за національністю, якого не хотіли приймати в Гільдію, де заправляли німці, побудував цей буди­нок і встановив на ньому котів, задом звернених до будинку Гі­льдії. Після тривалих судових розглядів, справи купця, начебто, були залагоджені, а коти повернені в більш дипломатичному напрямі.

Мала гільдія. Гільдії — союзи городян і об' єднання за родом занять, почали створюватися з 1221 р. Мала гільдія утворилася в ХІІІ ст. Перший будинок був побудований у XIV ст. і його неод­норазово перебудовували. Нинішній будинок побудований у 1864—1866 рр. і останній раз реставрований у 2000 р. Інтер'єр будинку багато оброблений: вікна прикрашені вітражами з цехо­вими гербами, портретами старшин ремесел і гільдії, настінним живописом із видами міста.

Пам 'ятник Свободі — символ незалежної Латвії. З моменту здобуття незалежності почалися пошуки придатного художнього рішення, був організований збір пожертвувань. У 1931—1935 рр. монумент був споруджений, його автором є відомий латишський архітектор Карлис Залі. Статуя Свободи (скульптор Р. Мірсме-ден) тримає в руках три зірочки — символи історичних областей Латвії: Курземе, Відземе, Латгале. У 2001 р. було проведено по­

вну реконструкцію пам' ятника, встановлено почесну варту, про­водяться урочисті заходи.

Конвенту Сету. У ХІІ ст. на цьому місці був замок Ордена Хрестоносців. Будинки, що примикали до нього, і двори одержа­ли ім'я «дворик конвенту» за назвою типу забудови. Громадяни Риги, намагаючись звільнитися від влади Ордена наприкінці ХІІІ ст., зруйнували замок і будівлі, що примикають до нього. В 1330 р. місто зазнало поразки, жителі змушені були побудувати новий замок на березі р. Даугави, а госпітальне подвір' я старого замку почало називатися Конвентом св. Духа. Тут з 1488 р. був заснований монастир терціаріїв. Сьогодні Конвенту Сету — це самостійний світ у центрі Старого міста, що охоплює готель, му­зей порцеляни, антикварні магазини і численні кафе. У дворик Конвенту ведуть усього чотири входи, що на ніч зачиняються.

Вежа Петра. Перша згадка про церкву св. Петра датується 1209 р. Це була головна церковна споруда середньовічної Риги. Тут діяла одна з найстаріших шкіл. Церква багаторазово горіла, її добудовували і перебудовували. Останній раз дерев' яна вежа згоріла від снаряду в 1941 р. У 1973 р. вона була відновлена, але стала вже не дерев' яна, а металева. У середньовіччі церква св. Петра була найвищим у Європі будинком дерев' яної конструкції, і донедавна — найвищим будинком у Ризі (123,25 м). На ниж­ньому (57 м) і верхньому (71 м) рівнях вежі є оглядові майданчи­ки, з яких відкривається чудесний вид на дахи Старого міста, центр Риги, ріку Даугаву. Церква св. Петра — лютеранська, по неділях тут проходять богослужіння. Шпиль вежі увінчаний Пів­нем, що символізує пильність і здатний уберегти від погані.

Будинок Чорноголових уперше згадується в 1334 р. Спочатку був місцем збору городян, згодом (у XV ст.) ризький мігістрат здає парадний зал Братерству Чорноголових, а з 1713 р. весь бу­динок переходить у їхню власність. Братерство Чорноголових — об'єднання молодих неодружених іноземних купців. Як заступ­ника вони обрали собі св. Маврикія. Чорноголові використовува­ли будинок для представницьких цілей і зберігання товарів. У будинку існував підземний хід, що вів до ріки Даугава, до їх­ньої власної пристані. На площі перед Будинком Чорноголових є статуя Роланда — символ судової влади, волі і незалежності се­редньовічного міста, а також охорони торгівлі. Зараз у будинку Чорноголових знаходиться музей і концертний зал.

Центральний ринок м. Риги — найбільший ринок у Європі. Він складається з чотирьох головних павільйонів (м' ясний, риб­ний, овочевий, молочний). Продуктами на березі Даугави торгу­

вали починаючи з 1571 р., а в 1863 р. тут було збудовано торгові ряди. Сучасна споруда ринку збудована у 1930 р. Для його будів­ництва було використано конструкції ангарів для дирижаблів, за­лишені німцями після Першої світової війни. Ринок Риги вражає своїми розмірами, запахами, чистотою і здачею до сантима.

Цесіс — невелике містечко, розташоване в центрі історичної області Відземе, за 90 км від Риги. Засноване на початку ХІІІ ст. Головним туристичним об' єктом є замок Лівонського ордену (1207), який зазнав незначних руйнувань під час Північної Війни (1700—1721 рр.). На даний час він є найкраще збереженою фор­тифікаційною спорудою ХІІІ ст., поєднує в собі елементи готики, класицизму і бароко. З найдавніших споруд варто виділити також церкву св. Іоанна (ХІІІ ст.). В Новому замку (XVIII ст.) розміще­но історичний музей і музей мистецтв. Старе місто Цесіса скла­дається із декількох вузеньких вулиць, які зберігають середньові­чне планування, а також вкриті бруківкою. З 2001 року кожного літа в місті проводять Балтійський фестиваль середньовіччя.

Елгава — містечко, яке розміщене на берегах р. Лієлупе за 40 км від Риги. Дата заснування міста вважається 1265 р., коли був збудований замок Лівонського ордену. Перша назва міста — Мітава, збереглася до 1917 р. Головний туристичний об' єкт — Елгавський палац, який збудований за проектом Ф. Б. Растреллі в стилі бароко. Будівництво тривало в два етапну з 1738—1740 рр. і з 1763—1772 рр. завершував будівництво С. Йенсен, який надав споруді деякі риси класицизму. На даний час у палаці знаходить­ся Латвійська сільськогосподарська академія, а також виставка експонатів часів Курляндського герцогства.

Вентспілс. За останні п'ять років Вентспілс став одним із най-популярніших туристичних центрів Латвії. Будучи великим по­ртом, місто активно вкладає доходи від нафтового транзиту в розвиток туристичної інфраструктури.

Замок лівонського ордена (Хііі—XTV ст.). Цілком відновлена пам' ятка старовини, звідки бере початок місто. У ньому розмі­щений історичний музей, оснащений за сучасною технікою. «Пляж блакитного прапора» — добре обладнаний пляж, відпо­відає стандартам ЄС. Звідси можна прогулятися до південного молу, що виступає в море на 1 км, де розміщений діючий маяк (1814), світло якого можна бачити на відстані 23 км. У приморсь­кому парку розміщений етнографічний музей під відкритим не­бом, де є зразки рибальських шхун, якорів, млин і багато чого іншого. У парку прокладена вузькоколійна дорога, якою курсує справжній потяг «Зозуля» зразка 1916 р. Дитяче містечко з різ­

номанітними сучасними атракціонами. Всі атракціони розбиті на групи за віком (є свої мотузкові сходи і для п' ятилітніх і для де­сятилітніх), кожна група присвячена певному місту світу, які мо­жна відшукати на глобусі висотою 1,5 метра, що стоїть біля вхо­ду. Відкритий аквапарк із гірками, саунами, джакузі, кафе. Температура води в басейнах завжди +23оС. В олімпійському центрі Вентспілса створено скейтпарк, ковзанку, басейн і багато чого іншого.

Лієпая — третє за величиною місто Латвії, розміщене на узбе­режжі Балтійського моря. Населення — 87 тис. осіб. Перша письмова згадка про Лієпаю датується 1253 р. У травні 2003 р. місто відзначило своє 750-річчя. Лієпая знаходиться на відстані 200 км від Риги, і всього за 50 км від кордону з Литвою. Право­славний собор св. Миколая — перлина Лієпаї. Побудований у 1900—1903 рр. на території військового порту. Перший камінь у його фундамент заклав Цар Микола II. На даний час собор по­ступово відновлюють на кошти парафіян, тут регулярно прохо­дять служби. Пішохідна вулиця Тіргоню (купецька), де розміщені популярні кафе і магазини. Церква св. Анни, найдревніша в Ліє­паї, збудована в 1508 р.

Особливість Лієпаї в тому, що з початку ХХ ст. тут знаходив­ся великий військово-морський порт, форпост Російської Імперії на Балтійському морі. Військове містечко, що зараз вважається частиною міста, тривалий час, аж до відновлення незалежності Латвії, було закритою самостійною зоною. Після виходу радян­ської армії містечко спорожніло, і зараз колишню військову ін­фраструктуру використовують для туристичних цілей. На місці фортів, збережених із царських часів, відбуваються бої в пейнт-бол. У гарнізонній в' язниці порту розігрується театралізоване дійство «За ґратами», у стилі екстрім — ви у в'язниці: допит, ме­дичний огляд, повернення у тюремну камеру. При бажанні, за додаткову плату, у камері можна залишитися до ранку.

Санаторне лікування

Юрмала — найбільший курорт у Прибалтиці, розміщений за 20 км від Риги, на березі Ризької затоки. Унікальний, золотавий оксамитовий пляж простягається на 32 км. Пляжі в Юрмалі від­повідають найвищим європейським стандартам чистоти. Непо­вторність Юрмалі додає неглибоке море, в якому можна не тіль­ки плавати, але і гуляти, стояти, сидіти і лежати, а також високі сосни, що облямовують пляж, соснове повітря і затишні дюни.

Юрмала — місто-парк, забудований двоповерховими маєтка­ми оригінальної архітектури, дерев' яного зодчества і сучасних котеджів. У Юрмалі знаходяться унікальні мінеральні джерела і лікувальні грязі. Санаторії і пансіонати Юрмали мають давній досвід лікування багатьох захворювань, і пропонують оздоровчі процедури за прийнятними цінами. У місті розвинута інфрастру­ктура відпочинку і розваг: кафе, ресторани, тенісні корти, ігрові зали. У концертному залі «Дзинтарі» усе літо проходять концер­ти зірок світової величини, фестивалі «Нова Хвиля», «КВН», «Юрмаліна».

Бєлорусія — санаторій, розміщений на березі моря, в центрі Юрмали. Пропонується затишне і комфортабельне розміщення в 11-поверховому житловому комплексі, а також у двоповерховому спальному корпусі. Новітні лікувальні, діагностичні та реабіліта­ційні технології, оздоровчі програми, стоматологія, програми ко­рекції фігури й естетики тіла. До послуг гостей: басейн, сауна, інфрачервона і турецька лазні, різноманітні процедури: перлові, вихрові ванни, ванни з різними лікувальними екстрактами і бага­то іншого.

Бурштиновий берег. Санаторій знаходиться на березі моря, від аеропорту Риги — 37 км і 45 км від залізничного вокзалу (транс­фер на замовлення). Спальний корпус розрахований на 105 номе­рів. Лікувальний корпус із водо-грязелікарнею розміщений на охоронюваній території площею 19 га серед величезних сосен і мальовничих піщаних дюн, покритих м' яким зеленим килимом з моху. Основний профіль — лікування захворювань серцево-судинної системи й опорно-рухового апарату. Медичні послуги охоплюють сірководневі і перлові ванни, грязьові аплікації, фізі­отерапію, магніто-лазерну терапію, масаж класичний, підводний і антицелюлітний. До послуг гостей 20-ти метровий басейн, сауна, відкриті тенісні корти, волейбольний майданчик.

Литва

Офіційна назва — Литовська Республіка. Територія 65,2 тис. км2. Населення 3,6 млн осіб. Час рівний київському. Національ­ний склад: литовці (понад 80 %), росіяни (8,7 %), поляки (7 %). Офіційна мова — литовська. Найбільші міста, тис. осіб: Віль­нюс — 578, Каунас — 414, Клайпеда — 203, Шауляй — 147. Грошова одиниця — литовський літ, з 1 лютого 2002 р. літ прив' язаний до євро.

Географічне положення

Розміщена в Східній Європі, на східному узбережжі Балтійсь­кого моря. Межує з Польщею і Білорусією на півдні й південно­му сході, з Росією — на сході й південному заході, з Латвією — на півночі. Територія країни є невисокою горбкуватою рівниною, що поступово піднімається від низинних берегів Балтійського моря і Середньо-Литовської низовини до невисокої Балтійської гряди (Аукштайтська і Дзукська височини) на сході. Найвища точка країни — пагорб Юозапіне (294 м над р. м.). Характерною рисою ландшафту країни є залишки древніх льодовикових море­нних валів, а також піщані дюни на узбережжі та південному сході. Найбільше озеро Дрісвяти, площа дзеркала становить 45 км2, найглибше — Таурагне (глибина 60,5 м), використову­ються для купання, човнових прогулянок і яхтінгу.

Державний устрій

Форма правління — парламентська республіка, форма уст­рою — унітарна держава. Країна складається з 44 районів. Зако­нодавча влада належить однопалатному парламенту (Сейм), тер­мін повноважень — чотири роки.

Історичні факти

Наприкінці ХІІ ст. на території Литви і частини Білорусії утворилося Велике князівство Литовське. Перший відомий пра­витель Великого князівства Литовського Міндовг (1238—1263). У ХІІІ—ст. територія Великого князівства Литовського до­сягла берегів Чорного моря. Литовські князі вели боротьбу з Тев­тонським орденом, що був розбитий у 1410 р. у Грюнвальдській битві об' єднаними військами Литви і Польщі. У 1386 р. великий князь литовський Ягайло був коронований королем польським, а в 1387 р. офіційно хрестив Литву. За час правління Витовта (1392—1430) Литва досягла вершини своєї могутності. У 1569 р. була укладена унія в Любліні, згідно з якою Литвою і Польщею правив король, якого спільно обирали, державні справи вирішу­вали в загальному Сеймі. У XVI—XVIII ст. Велике князівство Литовське втрачало литовський національний характер, прогре­сувала польська культура. Після Північної війни (XVIII) Польсь­ко-Литовська держава занепала, потрапивши під протекторат Ро­сії. У Першу світову війну (1915) Литва була окупована Ні­

меччиною, незалежність проголошено в 1918 р.; окупована СРСР у 1940 р.; захоплена Німеччиною в 1941—1944 рр. Незалежність визнана у вересні 1991 р. До складу ООН і ОБСЄ ввійшла у 1992 р. До складу НАТО — у 2002 р., до Європейскої Спільно­ти — у 2004 р.

Туризм

Вільнюс (Вільно, Вільна) є найбільшим містом Литви, як сто­лиця згадується з 1323 р. Старе місто Вільнюса — одне з найбі­льших у Європі (360 га) і головна пам'ятка країни (з 1994 внесене у список Світової культурної спадщини ЮНЕСКО). Головні пам' ятки столиці: залишки Верхнього замку (XIV—XV ст.), ста­рий арсенал (XVI ст.), площа Гядимінаса (Гедиміна, початок XIX ст.) зі статуєю засновника міста — Великого князя Гедиміна (1316—1341); символ міста — вежа Гядимінаса з оглядовим май­данчиком, новий арсенал (XVIII ст.), Кафедральна площа, залиш­ки міської стіни (XVI ст.) з воротами Аушрос (Мединінкські во­рота), Артилерійський бастіон (1640), ансамбль університету (XVI—XIX ст.), дзвіниця костьолу св. Іоанна, що входить в уні­верситетський комплекс (найвища вежа Старого міста — 68 м), міська Ратуша (1786—1799), палац єпископа (1825—1832), Вяр-кяйський палац і Кафедральний собор у підніжжі гори Гедиміна (1251) з могилами Великих князів литовських і мощами заступ­ника Литви — святого Казимира, 52-х метрова дзвіниця Кафед­рального собору (XIII—XVII ст.), Президентський палац (1387), вулиця Пилес (Замкова), замок Раудондваріс та ін. Церкви і кос­тьоли — візитна картка Вільнюса. Найцікавішими є: готична це­рква Мікалоянус (костьол св. Михайла, XIV ст.), церква і монас­тир бернардинів (XVI ст.), церква св. Анни (XV—XVI ст.), церква Миколая (XVI—XVII ст.), церква Святого Духа (єдина барокова православна церква в Литві, 1624—1638), костьол св. Петра і Павла, П' ятницька церква (перша християнська кам' яна будівля столиці, 1345), костьол св. Юргіса (1506), костьол св. Ва­рфоломія (1824), ансамбль костьолу св. Ігнотаса (XVII ст.), кос­тьол Пресвятої Діви Марії (XV—XVIII ст.), бароковий костьол св. Казимира (перший у Литві костьол у стилі бароко, 1604— 1618) та ін.

Вільнюс також вважається одним із найбільших виставкових і музейних центрів Європи. Для аматорів музики будуть цікаві: Національна філармонія, Палац конгресу, Зал музичної академії, Палац працівників мистецтв, Палац концертів і спорту, в яких ре­

гулярно проводять музичні заходи. У місті є декілька театрів: Те­атр опери і балету, Молодіжний театр, Національний театр дра­ми, Російський драматичний театр, Ляльковий театр «Леле», Те­атр Старого міста, Малий театр, Театр «Вайділос» та ін.

Тракай — давня столиця Литви, цікавий острівним замком, що вважався однією із неприступних фортець у Східній Європі, тривалий час був резиденцією великих литовських князів. Зараз у ньому розміщений Тракайський історичний музей. Об' єкти тури­зму: руїни Півострівного замку і домініканського монастиря, па­лац Узутракіс із парком у французькому стилі, караїмські релі­гійні споруди, унікальний льодовиковий ландшафт зі десятками озер навколо міста. Окрема гордість міста — Національний істо-рико-культурний парк Тракай, загальна площа якого становить 8,2 тис. га. На території парку розміщено два заповідники і де­сять культурних, ландшафтних і природних пам' яток, а також понад 50 стародавніх будинків, безліч археологічних і архітекту­рних пам' яток.

Каунас — друге за величиною місто Литви, відоме середньові­чною архітектурою, дзвоновими концертами, музеями. В місті ва­рто відвідати: Каунаський замок (XIII—XVII ст.), романський ка­федральний собор Петра і Павла (XV—XVII ст.), церква Вітаутаса (1400), костьол Воскресіння Господнього (1932), Православний собор Благовіщення, костьол св. Франциска і монастир єзуїтів (1666—1725), собор св. Архангела Михаїла (1891—1893), костьо­ли св. Трійці, св. Миколая (XIV ст.), домініканський монастир, мі­ську Ратушу (1542), ренесансний палац князів Масальских (XVII ст.), бароковий монастир камальдолійців (1664—1712), православ­ні церкви в неовізантійському стилі в новій частині міста. В Кау­насі, та його околицях є величезна кількість музеїв: народного по­буту (за 22 км на схід Каунаса), авіації Литви, парк Будинку президентів, кераміки, народної музики, литовської музики, меди­цини і фармацевтики, пошти, телекомунікацій та інформатики, де­портацій і литовського національного відродження та ін.

Шуляй. Історичну частину міста було знищено під час Другої світової війни. Місто відоме музеями: Аушра, Будинок Венска-лусків, музей велосипедів, Фотомузей, палац X. Френкеля, Буди­нок Иовараса, музей радіо і телебачення, музей кішок, Пожежно-технічний музей, музей історії Шауляйського університету, му­зей історії залізниці, музей історії водопостачання і каналізації та ін. За 11 км від міста є відоме Гора Хрестів — місце паломництва католиків. Перші хрести було поставлено у 1863 р. у пам'ять про загиблих повстанців, які виступили проти Російської імперії.

Клайпеда — великий незамерзаючий морський порт на березі Куршської затоки, одне з найдавніших міст у Литві, засноване у

р., як замок Мемельбург. Після Другої світової війни збере­глися залишки замку на Куршській косі, численні театри і галереї (XVII—XVIII ст.), квартали старих кам'яних складів (XVIII— XIX ст.), будинок магістрату (1770) і театру (1870). В місті варто відвідати Музичний і Драматичний театри, музей ковальських виробів з унікальними залізними хрестами зі старого цвинтаря міста, Краєзнавчий музей, Картинну галерею, Скульптурний парк «Мазвідас», музей історії Малої Литви, Литовський Морський музей, а також акваріум у будинку старого форту і дельфінарій.

Курорти почали активно розвиватися з першої половини ХІХ ст. На Куршській косі розміщено один із найкращих курорт­них районів країни — Нерінгу, утворений у 1961 р. унаслідок об' єднання курортних селищ Ніда, Юодкранте, Прейла і Пярвал-ка. На курорті варто відвідати будинок Томаса Манна, етногра­фічний музей, морський музей, музеї рибалки і природи в Сміль-тині, бурштинові галереї й унікальні збірки дерев' яних скульптур «Відьмова гора». З історією Куршської коси можна ознайомитися в Нерінгському історичному музеї, в якому є дві експозиції: етно­графічна садиба рибалки й експозиція ремесел та промислів жи­телів Куршської коси. За поселенням Юодкранте піднімаються «Мертві дюни», висота яких досягає 30 — 40 м.

Паланга — це кліматичний, бальнеологічний і грязьовий ку­рорт у західній частині Литви, розміщений на березі Балтійського моря, за 25 км від Клайпеди. Курортна площа — 7393 га. Довжи­на піщаного пляжу обмеженого сосновим бором понад 10 км. У писемних документах селище Паланга вперше згадується в

р. У середньовіччі місто було важливим торговим центром. У першій половині ХІХ ст. містечко здобуває популярність як приморське дачне місце. У другій половині ХІХ ст. власник Па-лангського маєтку граф Юозапас Тишкявічюс побудував кілька дачних комплексів, заснував літній театр, проклав у лісі прогуля­нкові маршрути, на морському узбережжі побудував кабіни для купання, а також купальні з мармуровими ваннами і теплою во­дою. Головні лікувальні чинники курорту: цілюще морське пові­тря, морські купання, хлоридна натрієво-кальцієва вода, яку ви­користовують для ванн, прекрасні торф' яні грязі, дендропарк. Нині на курорті працюють шість санаторіїв і реабілітаційних центрів, будинок відпочинку, пансіонати і готелі. Курорт приваб­лює не тільки литовців, але й туристів із Німеччини, Польщі, Швеції, Данії, Росії й інших країн. На курорті безліч різноманіт­

них кафе, ресторанчиків і таверн, кожне кафе намагається залу­чити відвідувачів кулінарними шедеврами чи самобутніми ін­тер'єрами. Недалеко від Паланги, поруч із селом Жибінінкай, розміщений національний ресторан-броварня «Пас Юозапа», де варять власне оригінальне пиво трьох сортів і створений цілий комплекс розваг.

Друскінінкай — невеликий затишний курорт на півдні країни, за 130 км від Вільнюса, відомий унікальними мінеральними дже­релами (хлоридна група натрію і кальцію) і лікувальними грязя­ми, які аналогічні за лікувальними властивостями знаменитих карловарських. Село Друскінінкай і його мінеральні води згаду­ються в історичних документах XVI ст. Пастухи помітили, що вода місцевих джерел унікальна — зменшує втому, лікує рани, шкірні висипки і т. д. В другій половині XVIII ст. чутки про ці мінеральні води досягли Вільнюса і Варшави. Король Литви і Польщі тих часів Станісловас Аугустас видав декрет (1794), згід­но з яким Друскінінкай був оголошений курортним місцем. Про­те курортом він став після того, як професор Вільнюського уні­верситету І. Фонберг дослідив джерела і запропонував царському уряду заснувати тут курорт (1837). У радянський період Друскі­нінкай перетворився в головний курорт Литви. На курорті варто відвідати музей знаменитого художника і композитора М. К. Чю-рленіса і Друскінінкайський парк Грюто. Сюди на лікування що­річно приїжджає понад 100 тис. осіб. На курорті діють вісім здравниць, що одночасно можуть прийняти понад чотири тисячі відпочиваючих. У центрі курортної зони є готель Друскінінкай.

Бірштонас — розміщений у південній частині країни, на від­стані 90 км від Вільнюса і 40 км від Каунаса, з давніх часів сла­виться цілющими водами і прекрасною природою. З усіх боків курорт омиває ріка Нямунас, русло якої утворює унікальні петлі. Займана курортом площа — 1280 га, кількість жителів — 4,1 тис. Щорічно тут лікується 15 тис. осіб. Курорт відомий також при­родним парком: насадженнями туї, ялинки, алеями каштанів, лип і кленів. У історичних джерелах Бірштонас уперше згадують у XIV ст., з XV ст. тут містився мисливський маєток і місце відпо­чинку Великих князів литовських. У першій половині XIX ст. Бі-рштонську мінеральну воду почали використовувати для ліку­вання, нині є 13 джерел мінеральних вод. Головні лікувальні чинники: хлоридно-натрієві і магнієво-кальцієво-натрієві води питного призначення, подані місцевими мінеральними джерела­ми «Вітаутас» і «Біруте», торф' яні грязі й природно-кліматичні умови. На курорті працюють два санаторії.

Монако

Офіційна назва — Князівство Монако. Столиця: Монако. На­селення — 32 тис. осіб, площа — 1,95 км2. Державна мова: фран­цузька. Головні міста: Монако, Монте-Карло, Ла-Кондамін. Релі­гійна належність: римо-католики (90 %), протестанти (6 %). Час відстає від київського на 2 год. Грошова одиниця: євро.

Географічне положення

Князівство Монако — одне із найменших держав світу — зна­ходиться в Південній Європі, на кордоні Франції та Італії. На півдні країна омивається Середземним морем, на півночі — ото­чена територією Франції. Опади випадають восени, від зимового холоду князівство захищене гірським масивом Приморських Альп. Берегова лінія 5,16 км.

Історичні факти

З Х ст. до н.е. на території Монако існувало фінікійське укріп­лення. У ІІ ст. ця територія входила до складу Римської імперії. Історія Монако — значною мірою історія родини Грімальді, що є власником цих земель понад сім століть, у 1997 р. відзначалося її 700-річчя. У 1918 р. між Монако і Францією був укладений дого­вір, згідно з яким після повного зникнення династії Грімальді Монако стане автономною областю Франції. Колись Монако бу­ло найбіднішою державою Європи. Однак усе змінилося з тих пір, як у 1863 р. було відкрито казино «Монте-Карло», що стало незабаром відомим у всьому світі та навколо якого виросло відо­ме місто. У Першій світовій війні Монако зберігало нейтралітет. В 1918 р. підписано договір із Францією, Французька республіка визнавала і гарантувала незалежність, суверенітет і територіаль­ну цілісність Князівства. В 1993 р. країна стала членом ООН. Но­вий договір між Францією і Монако укладено в жовтні 2002 р.

Державний устрій

Спадкоємна конституційна монархія (князівство). Законодав­чий орган — Національна рада, яка складається з 24 членів, що вибираються на 5 років. Тільки власна етнічна група — монегас-ки, яких 16 відсотків від загальної кількості жителів, володіють

правом обиратися в парламент, що підкреслює традиційність і спадковість суспільного устрою Монако. Адміністративна оди­ниця — округ.

Туризм

Сьогодні Монако — один із кращих і найфешенебельніших ку­рортів Європи. У Монако сотні ресторанів, дискотек і нічних клу­бів, казино і барів. Найпопулярніші заклади Монако: ресторан Луі XV, Ла-Бель-Епок, Ла-кабаре-де-казино, Ля-Куполь, Тіффані, Чайна-Таун. П' ята частина території Монако зайнята садами і пар­ками. Тут ростуть: інжир і гранат, мигдаль і хурма, лимони й апе­льсини. Туристи приїжджають у цю країну не тільки за морем, со­нцем і розвагами, але і за враженнями від багатої культурної спадщини — це музеї і виставкові центри з унікальними колекція­ми, замки і собори, парки і палаци. Будучи світовим центром тури­зму, Монако славиться високим рівнем проведення фестивалів та інших заходів як європейського, так і міжнародного рівня. У січні проходить Міжнародний цирковий фестиваль і авторалі Монте-Карло, а лютий відомий Міжнародним фестивалем телебачення. У інші місяці проводять: бал Троянд, Фестиваль сучасної скульпту­ри, Міжнародний конкурс квітництва і багато іншого.

Князівство Монако відоме лікувальними і оздоровчими цен­трами талассотерапії. Серед найвідоміших закладів — Ле-Монте-Карло-Спортинг-Клаб. В оздоровчих центрах застосовуються но­вітні методи з використанням морської води, морського клімату в комплексі з оригінальними продуктами морського походження. Відвідувачам пропонується широкий вибір оздоровчих процедур: релаксація і гідромасаж, аромотерапія й аква-аеробіка.

Древня столиця князівства — Монако-Вілль — побудована на вершині скелі, на висоті 60 м над р. м. У цій частині країни дуже багато культурних та історичних місць. Серед них — Кафедраль­ний собор Монако, побудований на стрімчаку в 1875 р., що стоїть на місці старої церкви ХІІІ ст. В інтер' єрі собору використано ка­ртини відомого художника Луі Бреа. Під час концертів релігійної музики і свят звучить орган. Князівський палац, побудований на місці фортеці, спорудженої в 1215 р. на вершині скелі, є офіцій­ною резиденцією правлячої родини Грімальді. Площа перед па­лацом оточена батареєю гармат, відлитих в епоху Людовика XIV. Щодня тут відбувається ритуал зміни варти, що не мінявся сто­літтями. Форт Антуан — фортеця початку XVIII ст., побудована Князем Антуаном I, сьогодні є відкритим театром.

Сади святого Мартіна — мальовничі сади, з яких відкрива­ється вигляд на море. Серед сосен, агав і алоє розмістилися фон­тани і бронзові фігури. Каплиця Шапель-де-ля-Мізерікорд, роз­міщена на площі Мерії, була побудована в 1635р., як місце для збору Братерства розкаяних грішників. Головним скарбом Кап­лиці є дерев' яна скульптура Христа, яка виконана офіційним скульптором імператора Наполеона I — Франциском-Жозефом Босіо.

Океанографічний музей із підземним Акваріумом є справжнім шедевром сучасної архітектури, оскільки споруда розміщена майже на стрімкій скелі. Музей, заснований у 1910 р. князем Альбертом I, став науковим і культурним центром країни. У му­зеї створений унікальний акваріум із водами з 90 морів. Це один із деяких акваріумів світу, в якому є живі корали, які переважно в неволі не живуть.

У музеї Наполеона й Історичному архіві Князівського палацу є понад тисячі предметів і документів, що належать до Першої Ім­перії, а також особисті речі Наполеона I. У музеї виставлено предмети, що належать російському імператору Олександрові II. Є окремі зали, присвячені різним періодам історії Монако. В од­ному з таких залів можна побачити повну колекцію поштових марок і монет Князівства. Музей Старого Монако демонструє унікальні колекції, що відкривають сторінки з історії країни. Тут є живопис, кераміка, фотографії, костюми різних епох.

Монте-Карло — це, передусім, нічне життя, розваги й азартні ігри. Центром району є, безсумнівно, Казино-де-Монте-Карло — перший гральний будинок у Європі з галереєю розкішних залів: Салон-Ренесанс і Європейський салон, Білий зал і зал Американ­ських ігор, Салон грацій і безліч інших. При казино відкрито Ле-Кабаре — теж один із перших закладів подібного роду, а також ві­домий Оперний театр «Зал Гарньє». Навпроти казино розміщено розкішні квіткові клумби, галявини, ставок з очеретами і ліліями.

У районі Монте-Карло цікаво відвідати Національний музей ляльок, церкву св. Чарльза і Японський сад. Елегантний будинок з 30-ти метровою дзвіницею, виконаний в стилі французького Ренесансу, — церква св. Чарльза. Дев' ятнадцять кольорових віт­ражів освітлюють храм разом зі чудовою виблискуючою люст­рою. Японський сад займає площу в 7 тис. м2, розміщений на бе­резі моря. Це унікальне місце, де в єдине ціле з' єднуються камінь, вода і рослинність. Водоспади і ставки прикрашені штуч­ними острівцями. Чайний будиночок, огорожі з бамбука, кам' яні ліхтарі — усе це було привезено з Японії.

У Ла-Кондаміні проживає значна частина населення Мона­ко. Це бізнес-центр країни, де розміщено офіси і банки, супер­маркети і великі магазини. Однією з основних визначних пам' яток району вважається церква св. Девоти, присвячена по­кровительці Монако. За легендою, у часи римської ери була страчена одна молода корсиканка Девот, її тіло помістили в човен і направили в Африку. Човен збився з курсу і сів на мі­лину біля узбережжя Монако, де і було засновано державу на честь цієї дівчини.

Вулиця принцеси Кароліни — незвичайно красива і затишна пішохідна вулиця, забудована магазинами, кафе і ресторанами. Апельсинові дерева, кошики і клумби з квітами, що поступо­во починають підсвічуватися ввечері, — супроводжуються му­зикою.

Ще одна визначна пам' ятка Монако — Екзотичний сад. Він розміщений на гірському схилі і містить кілька тисяч видів тро­пічних рослин. У підніжжі схилу є вхід у грот зі сталактитами і сталагмітами. Крім того, у саду зібрано понад сім тисяч видів ка­ктусів.

Район Фонв 'єй. Основна визначна пам'ятка району — величе­зний комерційний центр, у якому розміщений музей стародавніх автомобілів принца Реньє III. Це одна із найбагатших колекцій у світі — понад 100 машин. Стадіон Луі II — величезний стадіон на 20 000 місць, де є все необхідне устаткування для проведення міжнародних змагань високого класу. Це один із найкращих спортивних комплексів у світі.

У Пейзажному парку Фонв' єй, розміщеному на території 4 га, зібрано розкішну колекцію рослин з усього світу. Одна з частин парку — це розарій принцеси Грейс. Розарій був відкритий у 1984 р. князем Реньє III і присв'ячений його дружині, аматорці квітів.

Морський музей охоплює 180 моделей відомих морських ко­раблів — від трансатлантичних лайнерів до військових кораблів. Колекція музею простежує історію розвитку кораблебудування. Також цікаво відвідати музей Філателії та Нумізматики.

Монако славиться безпрецедентним порядком і рівнем без­пеки. Звичайно, на малій території легше організувати захист від злочинності й тероризму, і зробити проживання безпечні­шим, ніж у великій державі, але в Монако це питання доведене до маніакальної чистоти. Це одне з небагатьох місць на плане­ті, де дами можуть носити коштовності, а не зберігати їх у сейфах.

Нідерланди (Голландія)

Офіційна назва — Королівство Нідерланди. Столиця: Амстер­дам (725 тис. осіб). Територія: 41,5 тис. км2. Населення: 15,5 млн осіб. Час відстає від київського на одну год. Релігійна належ­ність, у %: римо-католики — 32, протестанти — 26. Найбільші міста, тис. осіб: Амстердам, Роттердам — 600, Гаага — 441, Утрехт — 234, Ейндговен — 200. Грошова одиниця — євро.

Географічне положення

Нідерланди — держава в Західній Європі, на узбережжі Півні­чного моря. Близько половини території (у західній частині) є нижче рівня моря. На сході переважають плоскі й пологохвилясті рівнини, їх висота інколи досягає 50 м над р. м. На півдні терито­рію перетинають ріки Рейн, Маас і Шельда, що формують єдину дельту, яка забезпечує морському транспорту доступ до внутрі­шніх районів Європи. Уздовж берега простягається смуга піща­них дюн, далі розміщено великі низовини, захищені від затоп­лення греблями і дамбами. У морі паралельно до берега, про­стягаються Західнофризькі острови — це зовнішній ланцюг дюн, частково затоплених.

Історичні факти

У середньовіччі Нідерланди були частиною Німецької імперії, яка також називалася Священною Римською імперією. Після припинення чоловічої лінії графів Голландських, графство пере­йшло в руки Баварців, а пізніше до герцогів Бургундських. Упро­довж XV ст. останні об' єднали під своєю владою практично всю територію сьогоднішніх Нідерландів, Бельгії, Люксембургу і зна­чну частину північної Франції. Імператор Карл V, став одночасно королем Іспанії і правителем Бургундської держави. Внаслідок цього Нідерланди потрапили під іспанське панування. Війна Ні­дерландів за незалежність закінчилася в 1648 р., коли в Мюнстері (Німеччина) був підписаний договір з Іспанією. У 1713 р. унаслі­док Утрехтського договору завершилася війна за іспанські тери­торії. У XVII—XVIII ст. Нідерланди були федеральною респуб­лікою. У 1810 р. Нідерланди приєднані до Французької імперії. Після поразки Наполеона у 1813 р. знову отримали незалежність. У 1940—1945 рр. окуповані Німеччиною. З 1949 р. всупили в НАТО, а з 1958 р. — в ЄЕС.

Державний устрій

Парламентська демократія у формі конституційної монархії. Глава держави — королева (король), глава уряду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — парламент. Поділяється на 12 провінцій.

Туризм

Більшість екскурсій Амстердамом починається від споруди з червоної цегли з годинником і флюгером у неоготичному сти­лі — Центрального вокзалу (ХІХ ст.), що відокремлює місто від старої гавані Ей. Від вокзалу віялом розбігаються вулиці і «грах-ти» — канали Амстердаму, у тім числі й головна вулиця міста — Дамрак, якою можна потрапити в історичний центр міста, — «Квартал Великих каналів». Його канали: Сингл («оборонний»), Хейренграхт («канал панів»), Кайзерсграхт («імператорський»), Прінсенграхт («канал принців») і безліч інших, поділяють місто на 90 островів. Тут є також відома площа Дам, на якій також розміщено Королівський палац з величезним музеєм ^VII ст.); монумент Свободи (1956), у фундаменті є капсули з землею тих країн, де воювали голандці; церква Ньіве-Керк (1408), яку неод­норазово перебудовували є місцем коронації нідерландських мо­нархів, і відомий музей Мадам Тюссо. Неподалік розміщено бу­динок біржі Берлаги (1897—1903), що слугувала в середньовіччі монетним двором, дерев' яну Вежу Мюнт зі шпилем і курантами (1620), нульова точка відліку рівня моря для усього світу — Амс­тердамський футшток, комплекс будинків Ост-Індської компанії, одна з найцікавіших споруд міста — Будинок кораблів, музей ка­тувань і музей сексу на Дамрак, а також численні мальовничі жи­тлові будинки Х"^—XVIII ст.

У Амстердамі величезна кількість церков, серед яких особли­во виділяються найстарша церква міста — готична Уде-Керк (1300), у якій регулярно проводять органні концерти, найбільша в Нідерландах ренесансна церква — Вестеркерк (1619) з могилою Рембранта, перша протестантська церква країни — Зюдкерк («південна»), Нордеркерк («північна», 1620—1623) і найбільша у світі Португальська синагога (1675), а також один із найбільших католицьких соборів Європи — Амстелькрінг (XVII ст.), у якому зараз розміщений музей.

Амстердам — один із найбільших художніх і музейних центрів світу. Ряйксмузеум (Rijksmuseum) — це найбільший музей

Голландії. Цей музей має велику і різнобічну колекцію предметів мистецтва, світовою славою користується колекція мальовничих полотен. Центральне місце в цій колекції займають роботи відо­мих голландських майстрів XVII ст. — Рембрандта і Вермеєра.

Музей Ван Гога (Van Gogh Museum). Тут наведено постійну виставку, що складається з 200 полотен і близько 500 малюнків Ван Гога і його сучасників.

Будинок — музей Ганни Франк (Anne Frankhuis). Будинок, у якому під час Другої світової війни ховалися Ганна і її родина. Тут вона написала свій відомий щоденник, що дає уявлення про війну і переслідування євреїв.

Музей Мадам Тюссо (Madame Tussaud Scenerama). Завдяки особливим ефектам і восковим фігурам, що рухаються, можна уявити картину в Амстердамі «золотого» (XVII ст.) століття.

Крім історичних і культурних пам' яток, безліч гостей приваб­лює знаменитий «квартал червоних ліхтарів» навпроти Центра­льного вокзалу і торгові заклади міста.

У Зандамі, що розміщений за 20 км від Амстердама, варто відвідати будиночок Петра I і архітектурний музей під відкритим небом «Зандам у XVII ст.» Північніше Зандама розміщений зна­менитий Алкмар («оточений водою») — єдине місто у світі, де до наших днів збереглися середньовічні сирні ярмарки і навіть гіль­дія «носіїв сирів». Цікаві вузькі середньовічні вулички, численні міські канали, собор св. Лаврентія і готична Ратуша. Тут працю­ють: музей сиру, музейний комплекс Цаанс Шанс, Національний музей пива в будинку старої броварні, Нідерландський грубний музей і міський музей історії та мистецтв.

Гааґа (Графенхаге) — резиденція уряду, парламенту і коро­лівського двору, третє за величиною й одне із найстаріших (1248) міст країни, хоч статус міста Гааґа отримала тільки 1811 р. Це мі­сто чиновників, дипломатів і пенсіонерів. Тут розміщений Палац світу, в якому працює Міжнародний суд ООН. Навколо старода­внього замку Бінненхоф (1248), у якому зараз засідає парламент країни — Генеральні штати, є історичний центр міста. Перед замком, на площі Плейн, височіє пам' ятник Вільгельмові I Оран-ському, а навколо — безліч архітектурних та історичних пам' я-ток — будинок трибуналу Ріддерзал (ХІІІ ст.), середньовічна в' язниця Гевагенпорт (зараз тут розміщено музей інквізиції), мі­ністерство колоній, найстарший у країні міський Пасаж (1882— 1885), міністерство юстиції і літературний клуб Де Вітте. Поблизу розміщено палац колишнього намісника нідерландських володінь у Бразилії — Мауріцхейс (1633—1644), у якому є одна з

кращих картинних галерей світу — Королівська художня галерея із колекцією робіт голландських і фламандських майстрів живопи­су XV—XVIII ст. — Рембрандта, Вермеєра, Халса, Стіна й ін. По­руч, на ратушній площі, є готична Стара Ратуша, біржа Берлаге і найвідоміший собор міста — церква Гроте-Керк (XV—XVI ст.) із зображеними на фронтоні гербів лицарів Золотого Руна і симво­лом міста — дзвоном із зображенням лелеки. Резиденція королеви є в палаці Кенінклійк Пале Нордейнде (1533—1655), що літом від­критий для вільного відвідування (королева живе в палаці Хейс-тен-Бос). Ще одна визначна пам'ятка міста — парк Мадуродам, своєрідний музей під відкритим небом, у якому в масштабі 1:25 зображено практично всю країну і всі її пам' ятки, причому всі ці мистецько виконані макети діючі. Також цікавий ультрасучасний квартал Резиденція, над створенням якого працювали кращі архі­тектори світу. Безліч туристів приваблює побудована на кошти Наполеона Бонапарта Валлонська церква (1807), будинок-музей Спінози, унікальний музей цукерок і карамелі Гаагше Хофье, ста­ра католицька церква (1722), Палац світу (1913), картинна галерея принца Вільгельма V, міжнародний музей преси, поштовий музей і музей костюма, а також Акваріум і Морський центр, в якому по дні океану прокладено підводний тунель.

Свята і фестивалі

Свята і фестивалі проводяться цілий рік: в лютому проходить Амстердамський карнавал, в березні організовують Амстердам­ські тижні мистецтв, в останню суботу квітня відзначається день народження королеви, який є народним святом. З 9.00 припиня­ється рух у центрі міста, весь Амстердам бере участь у карнавалі. Різноманітні концерти, народні бали відкриті для всіх бажаючих. Свято починається напередодні дня народження і продовжується цілу добу. В травні святкують річницю звільнення від фашистсь­кої окупації, у червні в Амстердам з' їжджаються театральні тру­пи, проводять платні й безкоштовні концерти і спектаклі, у тому числі в міських парках. У вересні проходить свято квітів, Амсте­рдам і всю Голландію прикрашають квітами всіх кольорів.

Німеччина

Офіційна назва — Федеративна Республіка Німеччина. Сто­лиця: Берлін (3,5 млн осіб). Територія: 357 тис. км2. Населення:

79 млн осіб. Найбільші міста, тис. осіб: Берлін, Гамбурґ — 1600, Мюнхен — 1200, Кельн — 928, Гессен — 623, Франкфурт-на-Майні — 619, Дортмунд — 584, Дюссельдорф — 563, Штут-ґарт — 552. Релігійна належність: протестанти, католики, мусу­льмани, православні. Час відстає від київського на 1 годину. Грошова одиниця: євро.

Географічне положення

Німеччина, держава в Центральній Європі, межує на півночі з Данією, на заході з Нідерландами, Бельгією, Люксембургом і Францією, на півдні зі Швейцарією й Австрією, на південному сході з Чехією і на сході з Польщею. З півночі територію омива­ють води Північного і Балтійського морів. У Німеччині, що про­стягається на 876 км із півночі на південь і на 640 км із заходу на схід, наявно як мінімум п' ять великих типів ландшафтів. У межах країни є Північно-німецька низовина, Середньовисотні гори, Швабсько-Баварська височина (альпійське передгір' я) та Альпи.

Державний устрій

Федеративна республіка очолювана президентом, але фактична влада є в руках канцлера, глави уряду. Законодавчий орган: двопа­латний парламент — Федеральна Рада і Федеральні Збори. Німеч­чина складається з 16 земель із внутрішнім самоуправлінням.

Історичні факти

У кінці першого тисячоліття до нашої ери з' явились кельтські племена, які згодом об' єднались у Франкську державу, що вела активну завойовницьку політику. З XVI ст. розпочався період Реформації, що закінчився значним піднесенням промислового виробництва. У 1871 р. другий раз було проголошено Німецьку імперію. Третій Рейх — третя спроба проголосити під час Другої світової війни Німецьку імперію. Після поразки у загарбницькій війні, Німеччина була розділена на дві частини в 1949 р. У 1990 р. її землі знову об' єдналися.

Туризм

Подорожуючи на півночі країни, можна побачити середньові­чні квартали, що розказують про історію країни, старі цегляні будівлі, що доводять багатство Німеччини, яка колись панувала

над морем Ганзи, так званого союзу приморських міст, що утри­мували монополію на всю торгівлю. Навколо панує стримана і велична атмосфера, що несе відбиток стилю життя багатих тра­диціями купецьких родин. Далі до півдня на зміну їм приходять колишні імперські міста, князівські та єпископські резиденції з їх величними соборами, замками, палацами і ратушами. У багатьох містах старий центр відреставрований відповідно до його істори­чного вигляду, а багато будинків узяті під охорону пам' яток ста­ровини.

На півночі цікаво подивитися Кіль із його «кільським тиж­нем» вітрильних змагань у червні-липні, чи Гамбург із його відо­мим портом, давні ганзейські міста Любек, Вісмар і Штральзунд з їх величною цегляною готикою, будівлі везерського ренесансу в Гамельні, собори в Оснабрюці, Брауншвайзі, Хіпьдесхаймі і Ма­гдебурзі. У Галлі народився Георг Фрідріх Гендель, Мартін Лю­тер — у Ейслебені, у Віттенберзі на Ельбі почався реформатор­ський рух. Свідченням тодішніх подій залишається будинок Лютера, могила Лютера і замкова церква.

Бремен — старе ганзейське місто на Везері й відоме як одне з найдавніших міст країни. Центром Бремена вважається стара Ри­нкова площа з ратушею (1405—1410) і собором св. Петра (Хі ст.), тут є будинок міського парламенту (1966), побудований замість зруйнованого англо-американськими бомбардуваннями старого парламенту, а також дивом збережені середньовічні бюргерські будинки і символ міста — 10-ти метрова скульптура Роланда (1405). Перед Ратушею, яка перебудована в 1608—1612 рр., сто­їть відома скульптурна група «Бременські музиканти». Найзна-менитіша в Бремені вулиця — Беттхерштрассе, має довжину 100 м і складається лише з семи будинків XVII ст., що самі по собі є унікальними пам' ятками архітектури, в них розмістилися дзвіниця, три музеї, галерея і театр. Визначними пам' ятками Бремена також є величний Бременський собор (XI—XIII ст.) і стара вулиця Шнервіртель.

Гамбург розміщений на березі р. Ельба, за 110 км від місця її впадіння в Балтійське море. Це найбільший морський і четвертий за величиною річковий порт Німеччини, одна з кращих якірних стоянок на Балтиці і великий яхт-центр країни. Ганзейске місто Гамбург вражає відвідувачів величною і елегантною манерою. Особливо це стосується району Внутрішнього Ольстера з його торговими палацами і пишним променадом Юнгфернштіг. Біль­шість старих будинків міста зруйновано під час війни, але символ міста «Мішель» — 132-х метрова вежа церкви св. Михаїла, май­

же не постраждала і була ретельно відновлена. Найпопулярніший курорт на узбережжі Балтійського моря — Тіммендорфський пляж, що фактично є курортним передмістям Гамбургу.

Саксонія, що займає північно-західну частину країни, — одна з головних центрів туризму країни. Тут, на узбережжі Північного моря, є безліч природних парків, великих ділянок пустищ і боліт, мальовничі Східно-Фризькі острови, а на півдні — красиві ланд­шафти Везергебірге, Оснабрюккер Бергланда, Лаппвальда, Дейс-тера, Зюнтелья, ітха, Хільса і Золлінга.

Столицею Нижньої Саксонії є древній Ганновер («місто на високому березі»), що вперше згадується в хроніках 1150 р. — місто міжнародних виставок, парків і оригінальної архітектури. Ганновер також піддався страшним руйнуванням під час Другої світової війни, але швидко відновив свою колишню велич. Най­цікавішими пам' ятками міста є: бароковий сад Херренхаузен (1666—1714), чий величний замок був зруйнований бомбарду­ваннями, збереглися оранжерея і галерея, а також Колона Ватер­лоо (46 м висотою, 1832), штучне озеро Маш, центральний вок­зал Гауптбанхоф, Оперний театр. На головній площі міста — Крепке, розміщена знаменита «Роза вітрів», що вказує відстань від Ганновера до головних міст світу, а також вежа Бегінен (1357). Варто відвідати готичну церкву Маркткірхе (XIV ст.), за­мок Лауенроде, руїни церкви Егіденкірхе і Нову Ратушу (1901— 1913). У міських музеях зібрано чудові колекції творів мистецт­ва — Шпренгель Музеум славиться колекціями 1900—1930-х ро­ків, Кестнермузеум (1889) — збірками античного мистецтва і ре­місничих виробів, а Музей Нижньої Саксонії — дуже багатими колекціями історичних раритетів, природно-історичною колекці­єю, відділом живопису і скульптури.

Дрезден (перша згадка — 1206). «Флоренцією на Ельбі» нази­вали Дрезден до Другої світової війни. Унаслідок англо-американських бомбардувань у ніч з 13 на 14 лютого 1945 р., Дрезден був практично стертий з лиця Землі, але на сьогодні він поступово повертає собі славу світового культурного центру. Тут розміщено такі унікальні споруди, як церква в стилі рококо Хоф-кірхе (1739—1751), всесвітньо відомий шедевр барокового мис­тецтва — палацевий ансамбль Цвінгер (1710—1722), палацевий міст, капела замку Торгау, Альбертінум, Академія мистецтв, Ху­дожня школа і готична Креіцкірхе (XV ст.). Відкрита в 1854 р. Дрезденська галерея, чиї скарби щасливо уникли жахів бомбар­дувань у скельних галереях прилеглих гір, здобула славу однієї з найбагатших колекцій світу. Відновлений із руїн і побудований у

стилі італійського ренесансу Оперний театр (1870—1878). В око­лицях Дрездена є знаменита Мейсенська мануфактура — батькі­вщина європейської білої порцеляни. У відкритому для публіки демонстраційному залі підприємства виставлено понад чотири тис. експонатів, що розповідають про історію цієї відомої торго­вої марки. Можна зробити екскурсію в навколишні Рудні гори, що отримали за свої мальовничі ландшафти назву «Саксонської Швейцарії».

Лейпціг — найбільше місто Саксонії, місто ярмарків, найбі­льший центр видавничої справи і торгівлі. Тисячі туристів відві­дують Цитадель (XIII ст.), знамениту церкву Томаскірхе (церква св. Томаса, XIV—XVct.), гігантський пам'ятник Фолькерсшлах-тденкмаль («Битва народів», 1898—1913), зведений на честь сол­датів (у тому числі й 22,6 тис. російських воїнів), що загинули в битві з армією Наполеона у Лейпцизі в 1813 р., найстарша і най­більша церква міста — Ніколайкірхе (св. Миколая), відновлений центр міста зі знаменитим торговим пасажем Медлер і Шпеккс Хоф, православна церква в пам' ять про загиблих російських сол­датів (ХіХ ст.), всесвітньо відома Картинна галерея, стара Ратуша і зоопарк. Варто подивитися Потсдам — колишню резиденцію пруських королів із палацами і будівлями в бароковому і класич­ному стилях, а також із його парком Сан-Сусі.

Берлін. На бульварі Унтер-ден-Лінден берлінські закохані призначають один одному побачення біля пам' ятника Фрідріха Великого, причому не де-небудь, а під хвостом його коня. Насту­пною пам' яткою архітектури є університет імені Гумбольдта. Тут їздять затишні двоповерхові автобуси-доппельдеккери — до Бра-нбенбургських воріт, Рейхстагу і далі на Захід. В стародавньому кварталі біля церкви св. Миколая можна просидіти весь день за столиком у кафе як у театрі, де Берлін із задоволенням показує себе своїм гостям. Бульвар Курфюрстендамм — це квартал доро­гих бутиків і величезних торгових центрів, де серед сучасних бу­динків видніється церква пам' яті. У 1944 р. у церкву потрапила бомба, а після війни її не стали відновлювати — залишили як спогад про воєнні події. Берлінці прозвали церкву пам' яті «По­рожнім зубом Берліна». У самому центрі розміщено знаменитий Берлінський зоопарк, збудований у XVIII ст.

Візитною карткою міста є величні Бранденбурзькі ворота (1788—1791) з контрольно-пропускним пунктом «Чарлі» — од­ним із символів «холодної війни» (зараз перетворений у музей), біля західної стіни якого збережена ділянка сумно знаменитої «Берлінської стіни», що розділяла місто в період «великого про­

тистояння». Довжина стіни складала близько 155 км (43,1 км приходилися безпосередньо на місто), а висота досягала 4,1 м. Оснащена 293 сторожовими вишками, 57 бункерами і довгостро­ковими вогневими точками, обвита багатьма сотнями кілометрів колючого дроту й обмежена 100-метровою смугою відчуження, ця стіна перетворилася в символ поділу Німеччини і була буква­льно рознесена демонстрантами під час об' єднання країни, а її уламки перетворилися в сувеніри.

Берлін відомий своєю багатою культурною програмою, досить згадати хоча б його найзнаменитіші музеї, зокрема, Музейний ос­трів із музеєм Пергамон на Шпреї, Нову національну галерею, Картинну галерею в Далемі та Єгипетський музей.

Одне із найгарніших місць в околицях міста — Потсдам, що був з XVII ст. резиденцією пруських королів. Цей величний архі­тектурний комплекс у стилі бароко і класицизму розміщений на ріці Хафель і славиться прекрасними палацами Шлос Сансусі й особняком Вільгельма II, в якому в липні 1945 р. проходила По­тсдамська конференція.

Баварія — найбільша і найчастіше відвідувана туристами зем­ля Німеччини. Завдяки своєму культурному різноманіттю, бага­тому історичному минулому і своєрідному географічному поло­женню, Баварія праву вважається однією з кращих туристичних областей не тільки Німеччини, але й всієї Європи. Ця територія славиться різноманіттям своєї природи — саме тут простягають­ся Баварські Альпи, є безліч мальовничих озер (Кімзеє, Штарн-бергерзеє, Аммерзеє і західна частина Боденського озера), великі альпійські пасовища, ліси і ріки. Саме тут розміщено унікальний національний парк Баварський ліс. Цікавою є і архітектурна спа­дщина баварських міст.

Мюнхен, третє за величиною місто Німеччини, розміщене в підніжжі Альпійських гір на берегах річки ізар. Центром міста є площа Маріенплатц із будинками нової (ХІХ ст.) і старої (1470) ратуш, сьогодні тут є музей іграшок. В околицях Маріенплатц є відомі пам'ятки міста: церква Петерскірхе (ХІ ст.), англійський сад, пішохідна зона і головна шоп-вулиця міста — Нойхаузер Штрассе, вулиця Таль, площа Правосуддя і старий ботанічний сад. Головним собором міста і його символом є Фрауенкірхе. Південніше комплексу королівської Резиденції (XVI—XIX ст.) розміщено Баварський Національний театр (Баварська Націона­льна опера, 1811—1818) і першу південнонімецьку церкву в стилі бароко — Театінеркірхе. Ще одна визначна пам'ятка — найвідо-міша і найстаріша мюнхенська пивна — Хофбройхаус (XII ст.),

розміщена у містечку Платцль. Саме тут у 1923 р. відбувся «Пи­вний путч», що став початком політичної кар' єри Гітлера.

Щоосені (кінець вересня — початок жовтня) на галявині Те-резіенвізе проходить наймасовіший щорічний фестиваль світу — фестиваль пива «Октоберфест», що проводиться вже майже двіс­ті років, для якого навіть варять спеціальний сорт пива — «Візн».

Місто славиться своїми художніми галереями світового масш­табу — тут розміщені Стара і Нова пінакотеки — одні з кращих картинних галерей Європи, Баварський національний музей, Мюнхенський міський музей, державні мінералогічні і нумізма­тичні збори, Німецький театральний музей і Державна галерея Ленбаха. Обов' язково варто побувати в унікальному музеї БМВ.

Нюрнберг, друге за величиною місто Баварії, міститься в бага­тому лісами регіоні на р. Пегніц. Найкрасивіший вид на старе мі­сто відкривається з Фюрстерських воріт — кільце стін Штадтма-уера (XIV—XV ст.) з безліччю воріт і веж, «старе місто» сторони Лоренц і замок. Вхід у старе місто йде через «Королівські воро­та» з величезною оглядовою вежею, від якої починається найста­рша вуличка міста — Кенігштрассе, на якій розміщено церкву св. Марти, Німецький національний музей, найбільший музей мис­тецтв, культури й історії всіх німецькомовних країн (заснований у 1852) і церква св. Лоренца — найбільша церква Нюрнберга (XIII—XV ст.). Недалеко від моста Музеумбрешке є площа Хау-птмаркт, з 17-ти метровою скульптурою Шене Бруннен, церквою Фройенкірхе (1352—1361) і відомим годинником «Маенлейнла-уфен» (1509), Ратушею (1616—1622) і церквою св. Себальдуса (1225—1273). Варто відвідати Нюрнберзький музей іграшок з іг­рашками всіх епох і різних культур, Нюрнберзький замок і буди-нок-музей Альбрехта Дюрера, в якому він прожив з 1509 р. до останнього дня свого життя (1528).

Вражаючими є баварські палацово-паркові ансамблі, розмі­щені у мальовничих куточках краю. Найвідоміші з них — коли­шня літня резиденція баварських королів — замок Німфенбург, «казковий» замок Нойшванштайн біля австрійського кордону, стилізований під середньовічну фортецю замок Хоеншвангау, замок-палац Ліндерхоф (1869—1879) з парком, Мавританським павільйоном і храмом Венери, а також палац Херренкімзеє.

Тюрінгія розміщена на стику найважливіших транспортних шляхів, тут здавна розвивалися торгівля і ремесла, особливо виго­товлення оптики, знаменитої синьої фарби і збройова справа. На початку ХІХ ст. Тюрінгія була духовним центром Німеччини і Єв­ропи — тут жили Мартін Лютер, Шиллер, Ліст і Ґете, народився

Йоганн Себастьян Бах. Хоча столицею Тюрінгії є Ерфурт, велика частина туристів прагне в місто Айзенах на р. Херзель. Тут розмі­щено знаменитий замок Вартбург (ХІ ст.), побудований на висоті 190 м, оточена стародавніми будинками Ринкова площа, церква св. Георгія (1180), Ратуша (1596), трьохнефна базиліка церкви св. Ми-колая (ХІІ ст.), заводський музей фірми «Опель», будинок-музей і пам' ятник Мартінові Лютеру, музей Йоганна Себастьяна Баха з виставкою стародавніх музичних інструментів і церква св. Анни (XV ст.). У Веймарі, де було проголошено першу демократичну республіку на німецькій землі, останніх 57 років життя прожив ве­ликий Ґете, тут він і похований в одному саркофазі із Шиллером. З будь-якого міста землі Тюрінгія організовуються піші та кінні екс­курсії мальовничими місцями Тюрингського лісу, що надихнув ба­гатьох німецьких поетів на створення романтичних здобутків, та­кож тут безліч рибальських баз і центрів водного спорту.

Бонн. Центр міста, що розкинувся навколо собору Мюнстер (ІХ—ХІІІ ст.) і мальовничої старої Ринкової площі з міською ра­тушею (1782), славиться безліччю старих будинків, облицьова­них штуком, а також будинком, у якому народився Людвіг ван Бетховен, університетом — одним із найстаріших у Європі. На площі перед собором є дарунок Ф. Ліста — пам' ятник Бетховену (1845). Тут розміщений один із найдавніших римських портів на Рейні — у 1989 р., йому виповнилося дві тис. років. Від площі Бундесканцлерплац до Годесбергер-Аллеє тягнеться ціла низка по-своєму красивих урядових будинків — будинок Бундестагу (1950), вілла Хаммершмідт (колишня резиденція президента ФРН), палац Шаумбург (резиденція федерального канцлера) і па­лац Поппельсдорф із ботанічним садом.

У центральній смузі Німеччини є Франкфурт-на-Майні. У цьому місті, де в оточенні сучасних хмарочосів, є будинок, де народився Ґете, а також старий імператорський собор. Історич­ний центр міста — Ремерберг, зосереджений навколо ратуші Ре-мер (XVI—XVIII ст.), у чиїх залах проходили коронаційні захо­ди, славиться найбільшим виставковим залом країни — Ширн Кунстхалле, археологічним садом, церквою Ніколайкірхе, музеєм франкфуртської єврейської громади, готичним собором — буди­нок із червоної цегли з 95-ти метровою вежею, музеєм сучасного мистецтва «Тортенштук» і відомою церквою Паульскірхе. Також заслуговують на увагу Стара опера, Архітектурний музей, музей Опель, музей кіно, природний музей Зенкенберг, міські галереї, інститут мистецтва Кунстінстітут, гігантські теплиці Саду Пальм, зоопарк і Німецький музей шкіри.

На південному заході розміщено такі відомі міста, як Гей­дельберг і Штутгарт із його знаменитими музеями, Людвігсбург із його палацевою резиденцією, Фрейбург, Ульм і Констанц із пишними готичними кафедральними будівлями.

Чарівність Штутгарта полягає в його майже сільському ви­гляді. Розміщений серед виноградників і лугів, це велике місто нагадує швидше величезне село, яке живе виноробством, ніж центр респектабельного автомобілебудування. Це враження змінюється тільки після відвідання торгового центру, що не має собі рівного в країні з його величезними конструкціями зі скла, що утворюють високі зали з розміщеними терасами мага­зинів.

Кельн виник на місці римського поселення «Колоніа», від яко­го й одержав своє ім' я. Вже в раннє середньовіччя він входив до кількості найважливіших міст Ганзи на Рейні, у 1248 р. був за­кладений перший камінь у фундамент знаменитого тепер на увесь світ Кельнського собору, а в 1388 р. був заснований Кельн­ський університет. Під час Другої світової війни центр Кельна був майже цілком зруйнований, але швидко відновлювався, пере­творившись у наші дні у важливий торговий та індустріальний центр Німеччини, не менш знаменитий своїми карнавалами та традиційними пивними закладами. Символ міста — готичний Кельнський собор (1248—1880) із двома шпилями висотою по 157 м. Детальна екскурсія Кельнським собором триває близько трьох годин, під час якої оглядають золотий саркофаг (у ньому зберігають мощі святих Каспара, Мельхіора і Балтазара), уніка­льні вітражі, найбільший підвісний дзвін. На висоті 95 м розмі­щено оглядовий майданчик.

Також у місті безліч музеїв і храмів — дванадцять романських церков, готичні церкви св. Мартіна (XII ст.), Санкт-Гереон (XII ст.) і Санкт-Кліберт (XIII ст.). Цікаві Романсько-німецький музей з унікальною римською мозаїкою Діонісія, музей Людвіга і музей Воллраф-Річард із відомою картинною галереєю, численні театри, Опера і концертна сцена філармонічного оркестру, зоо­парк, акваріум і ботанічний сад.

За 15 хвилин із Кельна можна доїхати до парку розваг «Фан-тазіяленд», знаменитого своїми приголомшливими мультимедіа-шоу і тематичними круїзами, кулінарним туром «Берлін-Мехіко-Париж-Пекін», вар' єте «Зимовий сад», фантастичним шоу «Во­гонь, Вода і Світло», «Зоряним парадом» у театрах Танагра і Скеля, «берлінською каруселлю», неодмінними «російськими гірками» і багатьма іншими атракціонами.

Лікувальний і активний відпочинок

Баден-Баден. Курортне містечко Баден-Баден було засновано ще римлянами на початку нашої ери і донині вважається передо­вим європейським курортом, «літньою столицею Європи». Над­звичайно м' який клімат, елегантний центр міста, сади і парки, га­рячі термальні джерела, сучасні термальні комплекси і комфортабельні готелі — складові успіху Баден-Бадена. Культу­рний відпочинок курорту охоплює: музеї, філармонію, драматич­ний і музичний театр, крім того, у Баден-Бадені проходить кілька міжнародних фестивалів. У курзалі Баден-Бадена розміщене ка­зино, яке є головним розважальним об' єктом. Будинок курзалу побудований у середині XIX ст. у комплексі з колонадою над пи­тним джерелом, є центром Баден-Бадена. Сюди вдень йдуть ту­ристи, а ввечері з' їжджаються лімузини зі знаменитостями.

Бад Райхенхаль — місто солі та цукерок, розміщене на пів-денному-сході Баварії біля озера Кімзеє. Курортом він став з лег­кої руки короля Максиміліана Другого. Бад Райхенхаль рекомен­дують, передусім, пацієнтам з респіраторними захворюваннями. Терапевтичні властивості має насичена сіллю термальна вода мі­сцевих джерел. Лікувальні процедури приймають у градирні (Gradierwerk), побудованій понад сто років тому. Вона полягає в 160-ти метровій веранді висотою 13 метрів, по центру якої роз­міщена констуркція — решітка-штахети-стіна-ґрати, оповита ча­гарником, по гілках якого за добу стікає приблизно 400 тисяч лі­трів лікувальної води — частина води випаровується, насичуючи повітря цілющими солями. Тут розміщено фонтанчики з лікува­льною водою. А всього їх у місті близько півсотні, за що Бад Райхенхаль називають «Brunnenstadt» — «Місто джерел». У бе­резні 2005 р. тут відкрився муніципальний центр Rupertus Terme, де використовується термальна вода з 12-ти процентною концен­трацією солі. Узимку Бад Райхенхаль перетворюється в лижний курорт. Тут прокладено близько 25 км. трас для бігових лиж, а також є найстаріший у Німеччині витяг, побудований ще в 1928 р. Він піднімає туристів до висоти 1583 м над р. м.

Боденське озеро за своєю довжиною (63 км) займає третє міс­це в Європі. Його максимальна глибина — 252 м. У курортних містечках уздовж узбережжя Боденського озера є обладнані пля­жі: як платні (з розвинутішим сервісом), так і з вільним входом. У цьому районі Німеччини велика кількість архітектурних та іс­торичних пам' яток, церков, монастирів і замків. Аматори водних видів спорту можуть зайнятися серфінгом, плаванням, прогулян­

ками на яхтах. Також до послуг відпочиваючих — гольф, теніс, верхова їзда, велопрогулянки, а також катання на роликах по спеціальних доріжках уздовж озера.

Тематичні парки

Леголенд — перший у Німеччині розважальний парк всесвітньо відомої фірми Лего (Lego), розміщений у безпосередній близькості від автобану А8, що з'єднує найбільші міста Мюнхен і Штутгарт. Парк орієнтований на батьків із дітьми від 2 до 13 років.

Європа парк (Europa Park) — тут усю Європу можна обійти за день. Цей інтернаціональний парк розміщений на південному заході країни, де сходяться кордони Німеччини, Франції і Швейцарії.

Парк атракціонів Фантазіяленд працює вже понад 30 років. Найпопулярнішим є космічне шоу «Галактика» — неймовірна подорож Молочним Шляхом із приголомшливими ефектами і динамічною імітацією космічного польоту. Крім того, є «Приго­ди в Колорадо з Майклом Джексоном», «Круїз бурхливими ріка­ми», «Запаморочливе шоу», «Мертва петля», «Корабель вікінгів», «Вежа Кодак», «Берлінська карусель» і багато чого іншого.

Ханза парк (Hansa Park) — краще місце для аматорів гострих відчуттів. «Літаюча акула», «Буревісник», «Суперводоспад» та інші атракціони, що захоплюють, чекають найвідважніших. Створені умови і для тихого відпочинку з дітьми: можна відпра­витися парком на маленькому рейковому автомобілі в «Хейя-Сафарі».

Норвегія

Офіційна назва — Королівство Норвегія. Столиця: Осло (503 тис. осіб). Територія: 386,9 тис. км2 (разом з архіпелагом Шпіцберген, островами Ян-Маєн і Буве). Населення: 4,4 млн осіб. Мова — норвезька. Релігія — лютеранство. Час відстає від київського на одну годину. Валюта: норвезька крона. Головні мі­ста, тис. осіб: Осло, Берген — 235, Трондхейм — 152, Ставан-гер — 114, Крістіансанд — 74.

Географічне положення

Займає північно-західну частину Скандинавського півострова. Межує на сході з: Швецією, Фінляндією та Росією. Омивається Баренцовим морем на північному-сході, Норвезьким — на заході,

Північним — на південному-заході. Значну частину поверхні за­ймають Скандинавські гори (максимальна висота — 2469 м г. Га-льхьопіген). Високі плоскогір' я покриті льодовиками, загальна площа яких становить близько 5000 км2. Західні схили прорізані численними затоками-фіордами. Значна частина узбережжя роз­міщена за полярним колом, але завдяки теплій Північно­Атлантичній течії прибережні води не замерзають. Тут розміще­но безліч островів. Лише 3 % території придатні для землеробст­ва. Близько третини території покрито лісами.

Державний устрій

Конституційна монархія, яку очолює король, керує урядом прем' єр-міністр. Законодавчий орган — парламент. Адміністра­тивно поділяється на 19 фюльке (область). Фюльке поділяються на сільські (herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) комуни. Володіє о. Шпіцбергеном у Північному Льодовитому океані, Ян-Майєном — в північній частині Атлантичного океану, а в півден­ній частині — о. Буве.

Історичні факти

Виникнення держави відбувалось в епоху вікінгів. З 1380 р. по 1814 р. — під владою Данії, а потім Швеції. У 1905 р. — прого­лошення незалежності. В Першій світовій війні дотримувалась нейтралітету. З 1940 по 1945 р. окупована німецькими військами.

У 1949 р. вступила в НАТО, до Північної Ради — в 1952, ЄЕС —

в 1972, але вийшла після референдуму. З 1970 р. почали видобу­вати нафту та газ на шельфі Північного моря, що дало позитив­ний поштовх економіці. На референдумі (1994) норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄЕС, однак Норвегія залишається активним членом європейских організацій, дотримується Шен-генських домовленностей.

Туризм

Туристичною базою є гірські ландшафти, фіорди та льодови­ки, де круглий рік можна займатись зимовими видами спорту. Тут неодноразово проводились Зимові Олімпійські ігри. Цікави­ми є пам' ятники епохи вікінгів, неолітичні наскельні зображення в м. Альта. У списку ЮНЕСКО 4 об'єкти: дерев'яна церква в Ур­

несі (ХІ ст.), Берген часів Ганзи та вже згадувані наскельні ма­люнки.

Осло — стародавнє торгове місто норвезьких вікінгів, голо­вний центр туризму. Норвезьку столицю, відповідно до саг, за­снував король вікінгів Харальд Хардравде. Поїздка в Осло — змога поєднати різні види відпочинку. Головна вулиця Карла Юхана зв' язує дві домінанти центру — монументальний вокзал і Королівський замок. Вулиця чітко поділена на зони. Друга час­тина авеню тягнеться від Національного театру й університету до замку. Королівська резиденція потопає в зелені. У визначені го­дини відбувається зміна варти з великою кількістю гвардійців, схоже на прекрасно поставлене театральне дійство. Туристів зби­рається незліченна кількість. У будинку театру, серед клумб, скульптурна композиція — стародавня пекторальна сцена в ото­ченні квітів. Справжню революцію в справі прикраси міста зро­бив скульптор Вігеланн (1869—1943) — 150 його витворів зібра­но в міському парку. Парк нагадує французький Версаль. Однак скульптури майстра мають чисто норвезький колорит. Мистецт­вознавці визначають його стиль як сполучення натуралізму, сим­воліки й еротики. У них безодня життєвої сили. Одні назви бага­то про що говорять — «Материнство», «Любов», «Розлука», «Боротьба».

Найбільша колекція художніх творів Норвегії знаходяться в Національній галереї. Варто заглянути і в музей всесвітньо відо­мого художника-експресіоніста Едварда Мунка.

Людям, які приїхали в Норвегію з дітьми, неодмінно потрібно побувати в музеї «Кон-Тікі». Там є експозиція присвячена океан­ській експедиції, яку очолював один з найвідоміших норвежців Тур Хейердал. Також цікавим є музей корабля вікінгів, де пока­зано древні скандинавські кораблі. Найбільший з них служив усипальницею. Є в Осло і Музей лиж, що цілком закономірно — у побуті місцевих жителів це найпоширеніша річ. У вихідні дні більша частина столичного населення, охоплюючи малят, стають на лижі й відправляються на природу.

Країна Тролів. Північні землі дуже часто пов'язують з троля­ми. Тролі можуть бути маленькими різновидами гномів, а мо­жуть бути величезними як гори (звичайно, адже вони є далекими родичами титанів, що народжувалися зі скель і харчувалися ка­менями). Єдине в чому легенди не суперечать один одному, це те, що тролі були огидні й потворні.

Трольхеймен (Trollheimen), гірський масив у Норвегії. Це — один із найфантастичніших гірських районів у Норвегії з марко­

ваними туристичними маршрутами і гарними можливостями для риболовлі. Значною популярністю користується гора Троллхетта (Trollhetta) — Ковпак Троля. А в одній із долин є притулок Трол-лхелмсхитта (Trollhelmshytta) — хатинка в країні Тролів. Голо­вний прохід у цю країну — з боку Сюрнадал, долини ріки Сюрна, однієї із найбагатших на лосося у Норвегії. Одна з визначних пам' яток передгір' я — унікальний ботанічний сад Свінвікс Або-ретум.

Стіна Тролів. Найвища в Європі вертикальна і нависаюча ске­льна стіна висотою 1000 метрів. Це знахідка для альпіністів як улітку, так і взимку, з найважчими альпіністськими маршрутами у світі. Це місце розміщене на західному узбережжі Норвегії, у районі Рамсдаль. Згідно з легендою, відтоді тролі, що колись жи­ли в цих краях, були перетворені у вигадливо порізані стрімкі скелі. З Стіна Тролів, що буяє складними, не пройденими марш­рутами, приваблює до себе альпіністів усього світу. Там ще є це­рква тролів.

Околиці містечка Ондалснес (Andalsnes) мають велику попу­лярність серед троллелюбів. Південніше його височіє славнозвіс­на Стіна Тролів. На південний-захід є одна з найпопулярніших у Норвегії туристичних доріг — «Сходи Тролів». Вона є частиною «Золотої дороги», що проходить з Ондалснеса у Герангер. Най-популярніша туристична дорога в Норвегії відкрита в 1936 р. і є шедевром дорожнього будівництва. Серпантином з 11 поворота­ми піднімається на висоту 858 метрів, оточена гірськими піками.

Фіорди — це скелі на морському узбережжі природного похо­дження, з водоспадами, стрімкими стінами, що вражають пейза­жами. Порізане фіордами західне узбережжя Норвегії сформува­лося ще під час Льодовикового періоду. Найдовший фіорд у Європі — це Согне-фьорд, що простягається на 204 км у середи­ну країни, а його глибина становить 1308 м. Периметром Согне-фьорда розміщено величезні неприступні скелі. Кращий спосіб помилуватися найкрасивішими норвезькими фіордами, що здатні вразити будь-якого туриста — відправитися в круїз.

Польща

Офіційна назва — Республіка Польща. Площа 313 тис. км2. Столиця — Варшава (1,6 млн осіб). Час відстає від київського на 1 год. Офіційна мова — польська. Населення 38,7 млн осіб. Гро­шова одиниця — злотий. Найбільші міста, тис. осіб: Варшава —

1635, Лодзь — 823, Краків — 745, Вроцлав — 640, Познань — 581, Гданськ — 463, Щецін — 418. Головна релігія — католи-

Географічне положення

Республіка Польща розміщена в Центральній Європі, на захо­ді межує з Німеччиною, на півдні з Чехією і Словаччиною, на сході з Литвою, Білоруссю і Україною. Омивається Балтійським морем, межую з Росією (Калінінград). Найвища точка: г. Риси, 2499 м вище р. м. Клімат помірно-континентальний, перехідний від м'якого морського клімату Західної Європи до континенталь­ного клімату Східної Європи.

Державний устрій

Форма правління — парламентська республіка. Форма уст­рою — унітарна держава. Законодавчу владу має двопалатний парламент. Адміністративно Польща поділяється на 16 воє­водств, 308 повітів і 2489 ґмін, включаючи 65 міст, що мають статус міських повітів. Новий адміністративний розподіл введе­ний 1 січня 1999 р.

Історичні факти

Перші згадки про Польську державу датуються другою поло­виною Х ст. Польща на той час була порівняно великою держа­вою, що утворилася внаслідок об' єднання декількох племінних князівств. Перший історично достовірний правитель Польщі — Мєшко І. Перший та другий поділ Польщі відбулися, відповідно, в 1772 і 1793 рр. Унаслідок третього поділу (1795) Польща зникла з карти Європи як самостійна держава. Відродження Польщі відбу­лося у 1918 р. У 1947—1989 рр. — Польська Народна Республіка. Згідно з угодами між СРСР, США і Великобританії в Ялті і Потс­дамі Польща передала Радянському Союзу 177,8 тис. км2 своєї до­воєнної території (історичні українські землі, але без Холмщини, Підляшшя), отримавши від Німеччини більшу частину Східної Прусії, частину землі Бранденбурґ, а також Помор' я і Сілезію (100,9 тис. км2). Після розпуску Організації Варшавського Догово­ру і Ради Економічної Взаємодопомоги, проголошено курс на ін­теграцію у Європейське Співтовариство і вступ до оборонного со­юзу НАТО. У 2004 р. вступила до Європейського Союзу.

Туризм

Краків. Згідно з легендою виникнення міста Краків пов' язане із смертю дракона, кістки якого дотепер зберігаються в Королів­ському замку. Головним туристичним об' єктом міста є Королів­ська дорога. Площа Матейки, на ній є пам' ятник королю В. Ягел-ло, костел св. Флоріна (XIV ст.). Барбакан (1499) — бастіон, який був частиною міських укріплень і призначався для обстрілу з флангів ворожих військ, що наближалися до міських стін. На да­ний час у літній період Барбакан використовується для театраль­них чи естрадних постановок. Ринкова площа — одна з найбіль­ших ринкових площ у старій Європі (4 тис. м2), до неї сходяться всі вулиці Старого міста. Маріацький костел (1257) — головна святиня середньовічного Кракова, у XIV ст. перебудована спору­да набула готичного стилю. Велика вежа костелу має висоту 81 м. Вхід у церкву св. Андрія охороняють 12 апостолів, які як живі пильно дивляться вниз на перехожих. Церква захищала міс­цевих жителів від нашестя татар в ХІІІ ст.

Лодзь. Найбільша концентрація барокових будівель у місті є на вулицях Вулчанская і Гданська. Найвідомішими туристични­ми об' єктами є головний палац Познаньського, біла фабрика Лю-двіка Гейлера, ректорат Лодзинської Політехніки, кафедральний собор св. Костки, будинок Петерсі.

Варшава. Щорічно Варшаву відвідує декілька мільйонів осіб. У місті близько тисячі історичних пам' яток. Велику популярність має відбудоване після війни Старе місто з готичними костелами, фортифікаційними спорудами, фасадами ренесансних і бароко­вих будинків. У північній частині площі Ринок розміщений істо­ричний музей Варшави; у двох будинках, на східній стороні — музей літератури. З ресторанів особливої уваги заслуговує старий винний льох «Фукер», збудований 1590 р. До старих пам'яток культової архітектури Варшави зараховують кафедральний собор св. Яна (XIV ст.). У крипті собору поховані мазовецькі князі, ла­уреат Нобелівської премії Генрік Сенкевич, перший президент незалежної Польщі — Габрієль Нарутовіч. Під час варшавського повстання кафедральний собор був зруйнований. Символом польської державності є королівський замок, споруда в стилі ба­роко з готичними фрагментами і фасадом у стилі рококо з боку Вісли. У цьому місті народився і виріс Фредерік Шопен. Після смерті серце Шопена повернулося на Батьківщину і замуровано в лівій колоні костьолу Святого Хреста.

Щецін. У середньовіччі місто було столицею поморського князівства. Для туристів цікавою є стара частина, де збереглися стародавні пам' ятки архітектури: замок поморських князів (XIV ст.), зараз у ньому розмістилися опера і оперета, театр, ви­ставкові зали; готична Ратуша (тепер історичний музей Щеціна), кам' яниця сім' ї Лоїзув в пізньоготичному стилі; готичний собор св. Яна Євангеліста і храм св. Якуба, залишки середньовічних мі­ських укріплень (Дівоча Башта) і сучасніші пам' ятки (Королівсь­кі Ворота, Портові Ворота).

Торунь. У місті зберігся один із найбільших у Польщі компле­ксів готичних споруд, занесений ЮНЕСКО в список пам' ятків міжнародного значення. З одного боку Вісли можна побачити фрагменти колишніх міських укріплень із воротами, а також зер­носховища в стилі готики і ренесансу. Збереглися руїни замку хрестоносців (XV ст.). Більшість пам'яток архітектури сконцент­рована навколо Ринку і уздовж вулиць, що відходять від нього. У центрі ринку є ратуша. Поруч знаходиться кам' яниця, де 19 лютого 1473 р. народився видатний астроном Коперник, кос­тел святої Діви Марії та святого Яна.

Вроцлав складається з 12-ти островів, які сполучені між собою 112 мостами. У ньому збережені архітектурні споруди середньо­віччя: Ратуша — готична споруда, яка понад 700 р. є символом міста; Хол Леопольдіна — найбільша будівля Польщі у стилі ба­роко, на території якого в XVII ст. був університет. Панорама би­тви поблизу Вроцлава 7 квітня 1794 р. — oдна з найпопулярні-ших пам' яток, розміри панорами — 120 метрів завширшки і 15 метрів у висоту. Японський сад — жива реліквія, яка залиши­лася після Світової виставки, що відбувалася в Шчитницькому парку в 1913 р. Створений японським садівником сад відповідав вимогам садового мистецтва. У 1996 р. для відновлення цього са­ду було запрошено дев' ять японських спеціалістів.

Недалеко від Вроцлава знаходиться гірський масив Карконо-ші. Головними туристичними центрами є Карпач і Шкларска По-ремба, з яких починаються найпопулярніші маршрути в гори. Го­ловним туристичним об' єктом є водоспад Камєньчика в Шклярській Порембі, який спадає трьома каскадами висотою 27 м. За середнім порогом розміщена Золота яма, яка прикрита вод­ним струменем.

Узбережжя Балтики. Для узбережжя Балтійського моря ха­рактерні широкі піщані пляжі з широко розвиненою туристичною інфраструктурою, де розміщено комфортабельні готелі, будинки відпочинку, пансіонати, кемпінги, агрооселі. Найбільшою попу­

лярністю користуються пляжі: Свіноуйсьце, Мендзиздроє, Дзів-нув, Колобжег, Устка, Леба, Хел, Криніца-Морська. Найпопуля-рніша курортна місцевість на східному узбережжі Сопот.

Національні парки

У Польщі є 22 національні парки загальною площею — 307 041 га. Найстарший із них — це Б' яловежський (1932), а наймолодшими були — Нарв' янський і Бори Тухольські (1996). Незабаром має утворитись Мазурський національний парк і очі­кується значне розширення Б' яловежського парку. За площею найбільшим є Бєбжанський парк, а найменшим — Ойцовський. За відвідуваністю на першому місці зі значним відривом (понад 3 млн) — Татшанський парк, на другому місці (1 млн 200 тис.) — Великопольський, на третьому — Крконоський (1 млн). Польські національні парки можна назвати лісовими парками, оскільки в більшості з них понад 50 % поверхні вкрита лісом, за винятком Нарв' янського, Словінського і Бєбржанського.

Бабйогурський національний парк розташований на півдні Польщі, площею 3392 га. Зважаючи на винятковість його приро­ди, зарахований ЮНЕСКО до міжнародних біосферних резерва­тів. До особливостей належать малі неглибокі моренового похо­дження ставки (Мокрий став). Гірське пасмо Баб' єй гори (1725 м) — друге за висотою в Карпатах.

Б 'яловежський парк займає площу 10502 га на межі Польщі та Білорусі. Внесений до світового списку культурних та природних пам' яток ЮНЕСКО. В 1998 р. відзначений Радою Європи в сфері охорони Єропейської спадщини флори, фауни, природного сере­довища і екосистем. У склад Б' яловежського парку входить осе­редок розведення зубрів, а також музей пам' яток архітектури, се­ред яких мисливський будиночок царя Олександра.

Бєбжанський парк займає значну частину Бєбжанської улуго-вини на північному сході Польщі площею 59 223 га. Головним охоронним об' єктом парку є Червоне болото, що сформоване торфовищами низькими, перехідними та високими. У заплаві р. Бєбжки селяться колонії бобрів (близько 700 особин).

Бори Тухольські — парк на північному заході Польщі площею 4798 га. Центральною частиною є комплекс семи озер, що розмі­щені вздовж озера Кажиковського. З тварин цікавими є дикі ка­бани, олені, видри. На території парку переважають піщані ґрун­ти. В рослинному покриві домінують соснові бори.

Дравенський парк розташований в Поморському поозер'ї площею 11 342 га. Звичний ландшафт парку становлять озера і ріки, що займають 10 % парку. Деревостан складається з буків та вікових дубів. Тваринний світ є різноманітний, особливо багато птахів, плазунів та змій.

Бещадський національний парк охороняє зразки східнокарпат-ської природи у польській частині Західних Бещадів. Парк ство­рено у 1973 р. У 1999р його площу було збільшено до 29 тис. га. Це третій за розмірами національний парк у Польщі й водночас найбільший гірський національний парк країни. Найвищою вер­шиною польської частини Бещадів є Тарніца (1346). Особливістю парку є значне поширення букових лісів, які становлять 80 % всіх лісів парку. В Гошеві розташована дерев' яна греко-католицька церква.

Територія Маґурського національного парку становить 19 тис. га. Його розташовано на теренах семи ґмін. Парк займає центра­льну частину Низького Бескиду, одного з двох регіонів мезозой­ської ери, що створюють макрорегіон Центральних Бескидів. Парк простягається майже на 100 км пасмом у 30—40 км завши­ршки, по обидва боки польсько-словацького кордону.

Ойцовський парк (2146 га) розташований у південній частині Краківсько-Ченстоховської височини. Це найменший із польсь­ких національних парків, але дуже атракційний. У центральній частині знаходяться руїни замку короля Казимира Великого. Та­кож цікавим є факт перебування різноманітних видів кажанів.

У межах Балтійського узбережжя створено два національних парки — Словінський і Волінський. Словінський національний парк (близько 19 тис. га) відомий дюнами, які зміщуються близько 10 м за рік, оголяючи засипаний мертвий ліс. У парку гніздяться водоплавні птахи. Волінський національний парк (близько 11 тис. га) розміщений у центральній частині острова Волін. Зелені горби покриті змішаними лісами (буково-сосново-дубовими).

Крім описаних національних парків, функціонують також: Го-рчанський, Кампіноський, Татшанський, Крконошський, Пенін-ський, Поліський, Розтоцький, Свєнтокшиський, Великопольсь-кий та ін.

Лікувальні курорти

Зараз у Польщі функціонує понад 40 курортів у різних регіо­нах країни: на Балтійському узбережжі та Помор' ї, центральній Польщі, в Судетах і Карпатах.

Душникі-Здруй — курортна місцевість, розміщена на висоті 550 м над р. м., на межі Столових і Бистшицьких гір, поблизу польсько-чеського кордону. Мікроклімат створюють лісові маси­ви, що оточують курорт. Лікувальні чинники регіону: джерела вуглекислих, лужних і залізистих мінеральних вод з великим вмі­стом двоокису вуглецю, а також лікувальні грязі. Щорічно в сер­пні тут проходить Міжнародний фестиваль музики Шопена за участю видатних піаністів. Композитор виконував тут свої твори в 1826 р. під час лікування. Лікувальний профіль: захворювання органів дихання, системи травлення, гінекологічні.

Поляніца-Здруй розміщений на березі ріки Бистшица Душніцка на висоті 380—410 м над р. м., біля підніжжя Судетів. Із заходу місцевість оточена лісами. Влітку тут проходить Міжнародний ту­рнір Шахістів пам'яті Акіби Рубінштейна. Лікувальний профіль: захворювання серцево-судинної системи, системи травлення.

Цепліце-Здруй — здравниця розміщена на висоті 350 м над р. м., в Єлєнегурській улоговині, біля підніжжя гір Крконоше. Ліку­вальний профіль — захворювання опорно-рухового апарату і рев­матизм, очні захворювання, захворювання серцево-судинної сис­теми у дітей, запалення суглобів. Природні лікувальні ресурси: фтористі термальні води (21—62°С), лікувальні грязі. Протягом року в межах курорту відбуваються фестивалі: Віденської музики в Курортному театрі, Єлєнегурський вересень, Міжнародний фес­тиваль вуличних театрів, фестиваль польської та європейської му­зики. Функціонують два критих і три відкритих басейни, 17 тенісних кортів, школа верхової їзди, гірськолижні витяги в су­сідніх населених пунктах Карпач, Шклярська-Поремба, Дзівішувє.

Кудова-Здруй — курортна місцевість, розміщена в Клодській улоговині на висоті 390—400 м над р. м., біля підніжжя Столових гір. Клімат у цій місцевості м' який, помірний, гірський. Клімати­чні особливості курорту мають позитивний вплив на кровообіг, дихання і травлення, функціонування м' язової і нервової систем. Джерела мінеральних вод використовують у лікувальних цілях з 1636 р. Перші наукові дослідження мінеральних вод почались в 1787 р. У 1921 р. кількість відпочиваючих становила 12 000. Лі­кувальна база курорту складається з трьох курортних лікарень, дитячої гастрологічної курортної лікарні та двох санаторіїв. Що­річно тут проходить Міжнародний фестиваль музики Монюшко, виконуються його сольні твори, опери, оркестрові твори. Лікува­льний профіль: у дорослих захворювання серцево-судинної сис­теми, внутрішньої секреції і обміну речовин; у дітей — захворю­вання органів травлення.

Устронь розміщений у верхній течії річки Вісли, на межі Си-лезької височини і Силезького Бескиду, на висоті 340—450 м вище р. м., в оточенні хвойних лісів. Курортними чинниками є високотермальні хлоридо-натрієво-кальцієві, бромисті, борні, йодисті, радонові мінеральні води. В місті є зал і амфітеатр у ку­рортному парку, три музеї, галерея сучасного мистецтва. Протя­гом року організовують: Фестиваль релігійної творчості, Устрон-ське артистичне літо, Дні Устроня. Головні туристичні об' єкти: дерев' яний костел (1769), костел у стилі бароко (1787), традицій­ні гуральські хати (ХІХ ст). На курорті функціонує відкритий ба­сейн, тенісний корт, гірськолижні витяги, літня санна траса, шко­ла верхової їзди. З Устроня ведуть туристичні маршрути в Си-лезькі Бескиди. Взимку тут сприятливі умови для лижного спор­ту. Лікувальний профіль — захворювання опорно-рухового апа­рату, серцево-судинної системи, органів дихання, порушення об­міну речовин, а також ревматичні захворювання.

Щавніца — курортна місцевість на висоті 435—520 м над р. м., на межі Пенінських гір і Сондецьких Бескидів з особливим мікро­кліматом, схили покриті модриновими і буковими лісами. Головним лікувальним чинником є мінеральні води (йодисті, борні, бікарбо-натно-натрієво-хлоридні). Лікувальний профіль — захворювання органів дихання і алергічні захворювання, пульмонологія, ларинго­логія. На курорті розміщено тенісний корт, баскетбольний майдан­чик, криті басейни. Для велосипедистів промарковано п' ять марш­рутів, є прокат гірських велосипедів. Поряд є Пенінський націо­нальний парк і Попрадський ландшафтний парк. Щавніца відправна точка для багатьох туристичних краєзнавчих походів.

Криніца — курорт розміщений на сході Сондецьких Бескидів в оточенні лісів на висоті понад 500 м над р. м. Цю місцевість на­зивають «перлиною польських курортів». Лікувальними чинни­ками курорту є мікроклімат, мінеральні води і лікувальні грязі. Більшість санаторіїв розмістилася на схилах гір. Лікувальний профіль — захворювання серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, порушення обміну речовин, гінекологічні. В межах курорту знаходиться 5 природних джерел і 18 свердло­вин. Мінеральні джерела, крім внутрішнього використання, за­стосовуються у вигляді лікувальних ванн. У Криниці також зна­ходяться єдині в Польщі сухі ванни, які можна застосовувати для пацієнтів із хворобами серця і розладу кровообігу. Лижний сезон триває з листопада по березень. На курорті впродовж року орга­нізовуються різноманітні культурні заходи, в тому числі фести­валь пісень Яна Кепури.

Велічка — курортне місто, розміщене за 14 км від Кракова. Під землею, в шахті функціонує санаторій. Максимальна глибина шахти 340 м, загальна протяжність понад 350 км. Лікувальні вла­стивості солі з даної шахти були відомі з XVI ст. На даний час специфічний мікроклімат підземелля Велічки використовується в лікуванні бронхіальної астми, різних видів алергії, захворювань верхніх дихальних шляхів, серцево-судинної системи, захворю­вань шкіри, внутрішньої секреції, порушення обміну речовин. На глибині 101 розміщена капличка, в 1999 р. тут було створено з соляної брили пам' ятник Іоану Павлу ІІ.

Колобжег — найбільший курорт на Балтійському побережжі, розміщений в гирлі річки Парсенти, 40 км на захід від міста Ко-шаліна. Перша згадка про курорт датується 1710 р., а з ХІХ ст. — створено морську купальню міжнародного рівня. Тут працюють два оздоровчі центри, де використовуються фізіотерапія, а також курортні поліклініки, санаторії на березі моря або в оточенні сос­нових лісів. На курорті функціонують спортивно-профілактичні басейни, тенісні корти, тренажерні зали, спортивні стадіони, ве­лосипедні доріжки. Головними лікувальними чинниками є: спе­цифічний мікроклімат, який формується завдяки близькістю до моря, інтенсивне сонячне випромінювання, мінеральні джерела і родовища лікувальних грязей. Лікувальний профіль — захворю­вання серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, ревматизм, порушення обміну речовин.

Цехоцінек — найбільший бальнеологічний курорт розміщений у широкій долині річки Вісли. Його оточують луги і соснові ліси. Клімат помірний теплий, із невеликою кількістю опадів. Лікува­льний профіль — захворювання серцево-судинної системи, верх­ніх дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, ревматизм. Природні лікувальні ресурси: натрієво-хлоридні води, термальні мінеральні джерела (26—27°С). На курорті функціонують: фізіо­терапевтичні заклади, соляні та реабілітаційні криті басейни, від­критий термально-соляний басейн, соляна градирня довжиною 1740 м, яку використовують як відкритий інгаляторій. На курорті варто оглянути: солеварню (1830), костел в м. Раціонжкє (XVI ст.), старе місто в Торуні (25 км).

Наленчув — курорт розміщений у рівнинній місцевості на бе­резі річки Швидкої, 30 км від Любліна. Горби порослі лісами за­хищають цей курорт від вітрів і створюють м' який мікроклімат, який сприяє лікуванню серцево-судинних захворювань. У кінці ХІХ ст. Наленчув був модним курортом, куди приїжджали ліку­ватися видатні представники польської інтелігенції. На курорті

пропонують екскурсії до Казімєжа на Віслі, Любліна, Козлувки. В сусідньому містечку Войцехові варто оглянути Аріанську баш­ту, музей ковальства.

Португалія

Офіційна назва — Республіка Португалія. Площа 92,1 тис. км2. Населення 10,0 млн осіб. Столиця Лісабон (678 тис. осіб; 3,7 млн з приміською зоною). Найбільші міста, тис. осіб: Пор­ту — 309, Віла-Нова-де-Ґая — 247, Аматора — 187, Каскаїс — 155, Альмада — 153. Час відстає від київського на 2 год. Офіцій­на мова — португальська, вживаються англійська та іспанська. Міжнародні аеропорти є в Лісабоні, Порту, Фару, Фуншалі (Ма­дейра) і містах Азорского архіпелагу Понта Делгада (острів Сан Мігел) і Лажеш (острів Терсейра). Грошова одиниця — євро; Го­ловні релігії: католицизм, протестантство.

Географічне положення

Португалія розміщується на крайньому південному заході Єв­ропи, займаючи меншу частину Піренейського півострова, а та­кож острів Мадейра й Азорські острови в Атлантичному океані. На півночі та сході межує з Іспанією — 1232 км, має вихід до Атлантичного океану, берегова лінія 832 км. Найвища точка г. Сьєрра-да-Ештрела — 1993 м. Країну перетинають ріки, найбі­льші з яких — Тежу (Тахо), Дору (Дуеро) і Гвадіана починаються в Іспанії.

Державний устрій

Форма правління — парламентська республіка, форма уст­рою — унітарна держава. Адміністративно поділяється на 22 округи і дві автономні області.

Історичні факти

У 1095 р. Португалія була маловідомим прикордонним феода­льним маєтком королівства Леон. Її територія була далека від центрів європейської цивілізації, і складалася переважно з гір, лі­сів і боліт. До 1279 р. відбувається заснування королівства Пор­

тугалія і розширення його до нинішніх континентальних кордо­нів. 1279—1415 рр. поступово зміцнюється монархія, незважаю­чи на опір Церкви, знаті і королівства Кастилії. Упродовж XV ст. відбуваються декілька хрестових походів і географічних відкрит­тів, кульмінацією стало відкриття океанського шляху в Індію Ва-ско да Гамою (1497—1499). У XVI ст. Португалія перетворюєть­ся в найбільшу колоніальну імперію, охоплюючи Бразилію, північну і західну частину Африки, форпости в Індії та Японії. Період могутності різко змінюється занепадом — з 1580 по 1640 рр. Португалія втрачає незалежність від Іспанії. У другій половині XVII ст. відновлюється Португальська монархія. З 1826 по 1910 рр. в країні панує конституційна монархія, з 1910 по 1926 рр. — Республіка, а з 1926 по 1974 рр. — диктатура Салаза-ра. 25 квітня 1974 р. відбувся безкровний переворот лівого війсь­кового крила, до влади прийшов уряд, що почав кардинальні де­мократичні реформи. Португалія дає незалежність своїм Африканським колоніям (Португальська Східна Африка, Порту­гальська Західна Африка і Португальська Гвінея) і втрачає свою колонію в Азії Португальський Тімор унаслідок вторгнення Ін­донезії. 1 січня 1986 р. Португалія вступає в Євросоюз, а в 2002 р. входить у зону єдиної європейської валюти — євро.

Туризм

Лісабон. В околицях столиці є два головних туристичних об'єкти: історичний район із Віфлеємською вежею і монастирем Йеромінітів (Жеронімуш), які оголошені ЮНЕСКО надбанням загальносвітової культури і Белемським культурним центром. Лі­сабонське узбережжя простягається від широкого гирла ріки Те­жу до пляжів Алентежу з ідеальними умовами для організації во­дних видів спорту.

Мадейра розміщена за 1000 км на південний-захід від Лісабону i 700 км від узбережжя Африки, завдяки чому цілий рік на острові приблизно однакова температура повітря і води. Одноіменний ар­хіпелаг складається з острова Порту Санту і незаселених островів Дезерташ та Сельваженьш. Архіпелаг був відкритий у 1418 р. пор­тугальським мореплавцем Жуау Гонсалвешем Зарку, закинутим штормом до берегів острова Порту Санту. Щорічно у вересні про­водиться свято збору винограду — цікаве і красиве видовище. Ви­робництво вина, бананів і екзотичних квітів складають зараз осно­ву економіки Мадейри. Центром народних ремесел Мадейри вважається містечко Камаша, де виробляються відомі плетені ви­

роби. Мадейра стала одним з найпопулярніших курортів Європи завдяки м' якому клімату, екзотичній природі, відмінній кухні та гостинності місцевих жителів. Столиця острова — місто Фуншал розміщене від гірських схилів до узбережжя. На фунікулері можна піднятися на вершину гори Монте, з якої відкривається вигляд на місто й океан. Біля Ринкової площі розміщена інша гордість Ма­дейри — фабрика вишивки, вироби якої прикрашали будинки та одяг представників європейських королівських родин. Західна час­тина міста є головною туристичною зоною, де є найкращі готелі. Для шанувальників гольфу обладнані два поля міжнародного кла­су. Одне з них, «Санту да Серра», розміщене в евкаліптовому гаї на висоті 700 м над р. м. Мадейра є центром водних видів спорту, популярним є катання на водних лижах, серфінг і віндсерфінг, під­водне плавання, вітрильний спорт, спортивна рибалка.

За 15 км на захід від Лісабона розміщені чудові курорти Каш-кайш і Ешторил із унікальним мікрокліматом. Це традиційно улюблене місце відпочинку європейської знаті та резиденція ко­ролівських родин. Розкішні вілли, евкаліптові гаї, найкращі пляжі центральної частини країни, стародавні замки і церкви, сучасні готелі, вишукані ресторани, поля для гольфу світового класу, од­не з найвідоміших казино Європи і знаменита траса Формули-1 є головними туристичними об' єктами, що приваблюють мільйони відпочиваючих з усього світу.

Азорські острови

Сан-Мігель найбільший серед Азорських островів, розміром 65 на 12 км, з населенням 120 тис. осіб. Одна з визначних пам' яток ос­трова — кратер Сеті Сідадес, поруч з яким є кілька озер. На сході острова розміщені гори, з вершини Бартоломій відкривається пано­рамний вид на острів. Найбільше місто острова — Понта-Делгада, в ньому зосереджена значна частина готелів і ресторанів. Визначна пам' ятка міста — фонтани, розміщені наприкінці вулиці Руа Жао III. За 7 км від міста є поле для гольфу на 27 лунок.

Санта-Марія. На острів можна добратися на поромі з Понта-Делгада, а також використовуючи аеропорт, який залишився піс­ля Другої світової війни (на місці аеропорту знаходилася база військово-повітряних сил США). Розміри острова 17 на 9 км, на­селення 6 тис. осіб. Найбільше місто острова — Вію-ду-Порту. За своїми кліматичними і природними особливостями острів поді­ляється на дві частини. На одній частині (де є аеропорт і місто Вію-ду-Порту) завжди світить сонце, а дощі йдуть дуже рідко.

В іншій частині острова багато рослинності, пагорбів і невеликих гір, клімат тут вологіший. Найвища точка острова — вершина Alto. У серпні на острові проходить ралі.

Терсейра третій за величиною серед Азорських островів. Його розміри — 29 на 17 км, населення — 55 тис. осіб. Найбільше міс­то острова — Ангра-ду-Еройжму. У місті багато історичних бу­динків, соборів, музей, а також арена, де проходять бої биків. Друге за популярністю місто — Прайа-ду-Віторіа, розміщене по­руч з американськими авіабазами. Головний туристичний об'єкт — печера Algar do Carvao.

Піко — острів розмірами 42 на 15 км, населення — 15 тис. осіб. Головна пам' ятка острова — вулкан Піко, найвища точка Португалії (2351 м). Піко відомий виробництвом вин. На острові є можливість підводного плавання, де можна спостерігати за ки­тами і дельфінами.

Флорос — найкрасивіший серед Азорських островів з унікаль­ною природою. Розміри острова 13 на 17 км, населення — 4 тис. осіб. Головні туристичні об' єкти зосереджені в південно-західній частині острова, а також в околицях озер Раса і Фунда. Головне місто острова — Санта-Круз, розміщене поруч з аеропортом.

Відпочиваючи на Азорських островах, вам запропонують: підводні занурення з метою спостереження за китами, плавання з дельфінами, дайвінг, сафарі на джипах. У районі острова Сан-Мігель можна зустріти такі породи дельфінів: атлантичний, сірий дельфін, атлантичний плямистий, атлантичний смугастий. Пла­вання з дельфінами організовується з 5 червня по 9 жовтня. Ама­тори підводного світу отримують задоволення, насолоджуючись чудовими пейзажами зі скелястими рифами, підводними печера­ми і затопленими кораблями. Активне морське життя в цих водах зумовлене безліччю різноманітних риб, зокрема, риба-папуга, морський окунь, мурена, барракуда, восьминіг, червона кефаль і т. д. Сафарі на джипах здійснюється на автомобілях Ленд Ровер, за кермом кожного джипу англомовний водій. Є два маршрути подорожі — східний і західний, під час поїздки туристам пропо­нують обіди, що складаються із страв національної кухні.

Туреччина

Офіційна назва — Республіка Туреччина. Площа 780 тис. км2. Столиця Анкара (3 млн осіб). Населення 65,7 млн осіб. Час рів­ний із київським. Державна мова — турецька. Головні міста (млн.

осіб): Анкара, Стамбул — 7,8, Ізмір — 2,0, Адана — 1,1, Бурса — 1,1. Головна релігія — мусульманство. Грошова одиниця: туре­цька ліра.

Географічне положення

Країна розміщена в межах Малої Азії (Анатолія), що простя­гається з Азії до Південно-Східної Європи. На заході межує з Болгарією (259 км) і Грецією (203), на південному заході з Сірією (877) та Іраком (331), на південному сході з Вірменією, Грузією, Азербайджаном та Іраном (454). Довжина берегової лінії складає 5500 км, сухопутний кордон — 2628 км. Європейська частина країни, площею 23,8 тис. км2, межує на півночі з Болгарією, оми­вається водами Чорного моря і протоки Босфор на сході та Мар­мурового моря і протоки Дарданелли на півдні, а на заході межує з Грецією і має вихід до Егейського моря. Азіатська частина, площею 755,7 тис. км2, на півночі омивається Чорним морем, на півдні — Середземним. На сході знаходяться витоки рік Тигр і Євфрат, в Егейське море впадає ріка Мендерес. Значна частина Туреччини розташована в межах Анатолійського плоскогір' я (на заході) і Вірменського нагір' я (на сході). На півночі розміщені Понтійські гори, на півдні — гори Тавр. Найвища вершина краї­ни — згаслий вулкан Великий Арарат (5165 м). На внутрішніх плоскогір' ях — великі безстічні солоні озера Ван і Туз. Перева­жають степи і напівпустелі. Клімат країни змінюється за регіона­ми. На заході і півдні, де панує середземноморський клімат, літні місяці жаркі та сухі, а зима м' яка. На центральних рівнинах панує континентальний клімат, літо спектне і сухе, зима — холодна з рясними опадами. У східних районах переважає різко континен­тальний клімат. Клімат північного узбережжя через гірський ре­льєф характеризується середніми величинами опадів. Купальний сезон на узбережжі Егейського і Середземного морів починається в квітні і закінчується в листопаді.

Державний устрій

Форма правління — президентська республіка, форма уст­рою — унітарна держава. Глава держави — президент. Законода­вчу владу має парламент, який обирається на 5 років. Адмініст­ративно країна поділяється на 75 провінцій, які об' єднані у 7 географічних областей.

Історичні факти

Перші поселення на території сучасної Туреччини виникли у VIII ст. до н. е. Більша частина території входила до складу Ос­манської Імперії. Після падіння в 1918 р. Османської Імперії держави-переможниці планували розділити її територію. 23 квіт­ня 1920 р. в Анкарі під керівництвом М. К. Ататюрка були скли­кані Національні Збори, згідно із рішенням яких було оголошено війну за незалежність з державами Антанти та з грецькими війсь­ками, що спробували захопити значну частину Анатолії. Перемі-гши в національно-визвольній війні, 1 листопада 1922 р. М. К. Ататюрк оголосив про скинення монархії, а 23 жовтня 1923 р. Національні Збори проголосили Турецьку Республіку. Мустафа Кемаль був першим президентом Турецької Республіки. У 1952 р. Туреччина вступила в НАТО. З 1983 року в країні запа­нувала демократія. У 1987 р. тодішній президент Туреччини Тур-гут Озал почав роботу з досягнення Туреччиною повного членст­ва в ЄЕС.

Туризм

Анталія. Місто було засноване в 159 р. до н. е. королем Пер-гама Атталусом, в честь кого й одержала свою назву — Анталія. Місто багате історичними пам' ятниками, серед яких добре збе­режені ворота Адріана споруджені на честь відвідування міста римським імператором Адріаном у 130 р. н. е. З боків монумен­тальна арка, колись цілком облицьована мармуром, обмежена двома великими вежами, з лівої сторони арки зберігся імператор­ський герб. Потрапити до узбережжя можна через парк Карааліо-глу, поруч з яким знаходиться ще одна споруда античності — вежа Хидирлик Кулесі, побудована для захисту Анталійського порту і як орієнтир для мореплавців. Інші визначні пам' ятки Ан-талії належать до мусульманського періоду. Зрізаний мінарет одержав свою назву, коли його верхня частина була «зрізана» під час найсильнішого землетрусу. Мінарет разом із мечеттю був збудований османським принцом Коркут-беєм на місці древньої візантійської церкви. Рифлений мінарет висотою 38 м, побудова­ний у ХІІІ ст. Мінарет є вежею з цегли, що спирається на 8 колон. Ця вежа, була збудована сельджукським султаном Аладдіном Кейкубатом I з нагоди скорення Анталії. Поруч з мінаретом роз­ташована мечеть Ескі-джамі, побудована на півтора сторіччя піз­ніше туркменським еміром за зразком візантійської церкви. Уні­

кальні історичні знахідки експонуються в Археологічному музеї Анталії.

Аланья заснована в IV ст. до н. е., за часів Римської імперії бу­ла знаменитою базою піратського флоту і була відома як Кораке-сіон. Марко Антоній подарував місто і прилягаючі території Кле-опатрі, що стала використовувати наявні ліси для будівництва свого флоту. У XIII ст. місто захопив Сельджукський правитель Ала-ед-дін Кейкубат, що перейменував Коракесіон в Аланья і зробив його своєю зимовою резиденцією. Головний туристичний об' єкт міста — візантійська фортеця на вершині гори, що підні­мається над містом. Добре збереглася Червона вежа, яка захища­ла затоку. Аланья також знаменита своїми печерами, найвідвіду-ваніша з яких — Ламлаташ із сталактитами і сталагмітами. У Дівочій печері пірати ховали викрадених дівчат.

Сіде, оточений сучасними туристичними комплексами, є од­ним із найрозвинутіших курортів півдня Туреччини. Грецькі ко­лоністи вперше оселилися тут у VII ст. до н. е. Місто стало роз­винутим торговим портом, яке зобов' язане своїм процвітанням піратству і работоргівлі. Незважаючи на ряд землетрусів, у Сіде збереглися багато історичних пам' ятників: статуя імператора Ве-спасіана, храм Фортуни, Агора, амфітеатр на 16 000 місць.

Белек розташований за 30 км на захід від Анталії — найнові­ший курортний регіон Туреччини. На широких піщаних серед­земноморських пляжах знаходиться ряд комфортабельних готе­лів, побудованих і обладнаних за останнім словом техніки. На курорті розташовані в основному 4 і 5 зіркові готелі та клуби. Тут створені сприятливі умови для тренувань як у закритих спор­тивних залах, так і у великій лісовій зоні. З району Белек почина­ється рівнинний пейзаж із далеким гірським ландшафтом. Його особлива риса — соснові гаї, піщані пляжі, сучасні готелі, що пе­ревершують один одного за красою та комфортністю. Поруч із Белеком розташований національний парк Кепрюлю Каньйон, що займає площу понад 500 га. Це унікальний кипарисово-евкаліптовий ліс, де представлена флора і фауна середземно-мор' я. У заповіднику є можливість для занять альпінізмом, але найпопулярніший серед відпочиваючих — рафтинг гірською річ­кою Кюпрючай. Вражень від рафтинга не менше, ніж від туру на джипах гірськими дорогами. Белек є також визнаним світовим гольф-центром.

Кемер розташований на середземноморському узбережжі за 42 км на південний захід від Анталії. В місті два пляжі — один міський, гальковий з розмаїтістю пропонованих видів водного

спорту і захоплюючих екскурсій на яхтах, та — піщано-гальковий пляж «Місячного Світла», де цитрусові дерева ство­рюють привабливу тінь. У північній частині Кемера знаходиться Йорюк парк. Його експозиція, присвячена життю турків, які жи­ли сотні років тому.

Памуккале. Назва Памукалле по-турецьки означає бавовняний замок. У цьому мальовничому місці дія гарячих джерел, що міс­тять оксид кальцію, зумовили утворення вапняних відкладень на скелястих травертинових терасах. Здалеку ця білосніжна маса, що контрастно виділяється на тлі сусідніх пагорбів, викликає в уяві величезні бавовняні плантації. Якщо підійти ближче до цьо­го замку, можна побачити штучні басейни, утворені гарячими джерелами, води яких спрямовуються в природні ванни, розта­шовані нижче, і створюють застиглі потоки, схожі на фантастич­ні сталактити, що досягають величезних розмірів і нагадують за формою органні труби. Цілющі властивості вод, що були відомі жителям сусіднього міста Хієраполіса ще з древніх часів, сприя­ли будівництву декількох оздоровчих басейнів із мінеральною водою, переважно при готелях. Уся зона Памуккале внаслідок особливостей пейзажу і геологічного середовища узята під охо­рону місцевою владою.

В околицях Памуккале знаходиться археологічна зона Хіє-раполіса — «священного» міста, з другої половини ІІ ст. до н. е. Хєраполіс, за заповітом Аттала III, ввійшов у склад Римської імперії. Імператори піклувалися за процвітання краю, який славився своїми чудодійними термальними джерелами. У 17 р. н. е. землетрус стер місто з обличчя землі, поступово місто відбудовували. Головним туристичним об' єктом є римський театр (ІІ ст. н. е.), який зберігся в доброму стані, його трибуни могли вмістити до 25 тис. глядачів. Театр використовується й у наші дні.

Ізмір має сучасний вигляд, оскільки був перебудований після пожежі 1922 р., розташований біля підніжжя пагорба, де височіє фортеця Кадіфекале. В місті можна побачити декілька римських скульптур, частково ушкоджених, які зображують Нептуна, Це­реру і Діану. В археологічному музеї міста виставлено безліч предметів, виявлених при розкопках у західній Анатолії. Тут мо­жна побачити, жіночу статую без голови, знайдену в Еритреї (VI ст. до н. е.), архаїчні скульптури (VI ст. до н. е.), предмети елліністичної культури, римські та візантійські скульптури. Ві­домими туристичним об' єктом є також: парк культури — місце проведення щорічних міжнародних ярмарків; базар, де представ­

лені вироби ремісників; мечеті Хісар і Кемералті (XVI ст.), кара-вансарай Кизларагасі.

Зона Афродісії — місце грандіозних розкопок, розташована на плоскогір' ї, біля підніжжя гряди Акдаг, де протікає р. Бююк Ме-ндерс. У результаті археологічних розкопок виявлено, що ця те­риторія, на якій виникла одна із найбільших цивілізацій Малої Азії, була заселена в століття бронзи. Місто згадується також за назвою Нінова, що свідчить про його зв' язки з Вавілоном, назва Афродісія з'явилося в елліністичну епоху. Афродісія була від­крита на початку ХХ ст. французьким археологом П. Годеном, найрезультативніші археологічні дослідження були проведені професором К. Т. Еріма в 60-роках ХХ ст. Музей Афродісії роз­ташований біля входу на місце розкопок, оточених стінами, спо­рудженими римлянами в ІІІ ст. н. е. і згодом укріпленими. У му­зеї зберігається безліч знахідок, виявлених під час розкопок: предмети примітивної культури, барельєфи, погруддя імперато­рів, римська і візантійська скульптура, статуя сидячої Афродіти, кілька надгробків і скульптури з майстерень знаменитої школи ліплення. На території Акрополя видно сліди древніх поселень доісторичної епохи. Поруч знаходиться театр (І ст. н. е.), який використовуваний в наші дні для показу спектаклів, його трибу­ни могли вмістити до 10 000 глядачів. Храм Афродіти був побу­дований у І ст. до н. е., в VI ст. н. е. візантійці перетворили його в базиліку. Монументальний стадіон (I—II ст. н. е.) є межею архе­ологічної зони з північної сторони. Він вміщав до 30 тис. гляда­чів і часами використовувався як арена.

Сельчук — поселення, що виникло на місці античного Ефесу, знаменитого своїм храмом Артеміди. Після завоювання сельджу­ками в XI ст. місто одержало назву — Сельчук. На пагорбі Айя-солук поруч з головною вулицею Сельчука знаходяться руїни ві­зантійської фортеці. У цитаделі імператор Юстиніан у VI ст. н. е. наказав збудувати базиліку св. Іоана, цілком облицьовану зсере­дини мармуром. Нижче цитаделі розташована мечеть Ісибея, збудована в 1375 р., у дворі якої встановлені колони з античного Ефеса. Вхідний портал, над яким піднімається мінарет прикра­шений сталактитовим декором і орнаментом у вигляді перепле­тених стрічок із чорного і білого мармуру. Від всесвітньо відомо­го храму Артеміди, одного із семи чудес світла, збереглася лише одна відновлена колона. Перший храм був споруджений у VI ст. до н. е.

Бодрумський півострів — одне з найпривабливих місць на Егейському узбережжі Туреччини. Головні туристичні об' єкти:

Тургутреїс, Ортакент, Іалікават. Тургутреїс — центр торгівлі пів­острова, друге за величиною місто Бодрумского півострова, зна­ходиться за 20 км від Бодрума; місто одержало свою назву на честь адмірала Османської імперії XVI ст. Тургута Рейса. Зараз Тургутреїс курортний центр із піщаними пляжами довжиною близько кілометра, оточеними мандариновими гаями, з рестора­нами і нічними клубами. Між Бодрумом і Тургутреїсом розташо­ване місто-курорт Ортакент (Ортакент-Яхсі) з унікальною при­родою, піщаними і гальковими пляжами, сприятливими умовами для організації водних видів спорту. Іалікавак розташований за 20 км від Бодрума, традиційний центр рибальства на Бодрумсь-кому півострові. Торба — невелике село в затоці на північному сході Бодрумського півострова, відоме історичними пам' ятками та затишними гальковими і піщаними пляжами. У Торбі варто оглянути гробницю на вершині пагорба, збудовану 2500 років тому, а в околицях села (Яхсі, Дерекой, Дагберлен), в межах яких розташовані візантійські монастирі та кам' яні гробниці. У Торбі часто швартуються яхтсмени, які курсують Егейським морем, з узбережжя відходять пороми в Гюллюк і Дідім, а також організо­вуються екскурсії в древні міста Мілет і Прієну.

Гюндоан розташоване за 25 км від Бодрума. На території се­лища розташоване одне з найдавніших поселень, піднявшись ви-рубанними у скелі сходами туристи потрапляють у монастир, не­подалік знаходиться османська вежа, древні вітряні млини, скельні гробниці. Багато цікавого збереглося на прилеглих остро­вах: древня грецька церква (на Малому Заячому острові), руїни древнього монастиря і візантійської церкви з фресками ІХ ст. (Великий Заячий острів). На Бодрумському півострові розташо­вані також інші курорти: Кадикалесі та Гелькей.

Бодрум. Антична назва міста Гелікарнасос, тут народився да­вньогрецький учений Геродот. На місці сучасного Бодрума було збудовано одне із семи чудес світу — відомий Гелікарнаський мовзолей, який був частково розібраний у Середньовіччі хресто­носцями для будівництва іншої монументальної споруди — зам­ку св. Петра, збудованого у 1406 р. на мисі Зефіріон лицарями ордену Госпітальєрів св. Іоанна Єрусалимського. З фортечних стін відкривається вигляд на Бодрумську затоку. На подвір' ї зам­ку є ботанічний сад. У приміщеннях замку обладнано декілька невеликих музеїв. У місті щорічно проводиться фестиваль мис­тецтва і культури, практично кожні вихідні в затоці Бодрума про­водиться вітрильна регата.

Мармарис. Перше поселення на місці сучасного Мармариса було засновано в IV ст. до н. е. і називалося Фіскос, у північній частині міста, де розташовувалося це поселення, проводяться ар­хеологічні розкопки. Мармарис відомий масовими заходами: на початку травня проводиться відомий міжнародний вітрильний фестиваль, у червні — фестиваль музики й естради. Найпопуляр-ніше серед туристів Старе місто з вузькими грецькими вуличка­ми і гучним базаром, центр Старого міста — османська фортеця Мармара-Калесі, збудована за розпорядженням Сулеймана Чудо­вого. З фортечних стін замку відкривається вигляд на круїзні лайнери та невеликі яхти, що виходять з його затоки. На курорті запропонують екскурсії: на грецький острів Родос; Середземним морем; до межі Егейського і Середземного морів. Гордість Мар-мариса — новозбудована вітрильна пристань, найбільша на Егей-ському узбережжі. В готелях Мармарису організовують відпочи­нок на воді: віндсерфінг, водні лижі, парасейлінг.

Регіон Мармурового моря

Ізміт — промисловий і портовий центр, столиця провінції Коджаелі. Визначні пам' ятки: палац Саатчі Ефенді Конак (XVIII ст.), в даний час в ньому знаходиться етнографічний му­зей, мовзолей шейха Едебали, що відіграв значну роль в утворен­ні Османської імперії.

Хереке — місто, відоме на весь світ килимовими виробами, які користуються постійним попитом завдяки відмінній якості виго­товлення. На північ від міста, на березі Чорного моря, розташо­вані численні курортні центри.

Адапазарі — столиця провінції Сакар' ї, визначні пам' ятки мі­ста: музей засновника Турецької Республіки Кемаля Ататюрка; етнографічний музей; міст Бешкопру, який збудував візантійсь­кий імператор Юстиній у 553 р. н.е., його довжина складає 429 м. Околиці м. Адапазарі відомі також своїми озерами і мальовни­чою природою.

Сьогют — в межах сучасного міста було розташоване перше в регіоні Малої Азії тюркське поселення. Тут знаходиться могила вождя перших турецьких переселенців Ертугрула Газі. До інших визначних пам' яток міста зараховують етнографічний музей.

Ялова. В південно-західній частині міста розміщені термальні купальні, відомі своїми цілющими властивостями. У палаці Ата-тюрка, що був збудований у 1929 р. і задумувався як літня рези­

денція, тепер організований будинок-музей. Поруч із містом по­чинається курортна зона Чинарджік.

Ізнік розташований на східному березі однойменного озера. В І—ХІ ст. місто було могутньою римською фортецею, про цей період нагадують: фортечні ворота римського періоду; руїни храму св. Софії, в якому відбувся перший всесвітній собор; бірю­зова мечеть Ешіль. У музеї Ізніка найбільший інтерес викликає археологічна експозиція, в XVI—XVII ст. це місто було найбіль­шим центром із виробництва кераміки. Сьогодні він є невеликим провінційним містечком, розміщене в межах древніх римських оборонних стін.

Бурса — перша столиця Османської імперії, завойована в 1326 р. Орханом Газі, цим містом тривалий час володіли римляни і візантійці. На даний час Бурса одне із найбільших міст Туреч­чини, яке стрімко розвивається. Визначні пам' ятки: Мурадія — стародавній цвинтар із розкішними мовзолеями; мечеть султана Мурада II (1462), музей, що знайомить відвідувачів із побутом багатих османських вельмож, Осман-орхан — місце, де похова­ний засновник Османської імперії Осман Бек і його син Орхан Газі, Соборна мечеть (XIV ст.), Зелена мечеть і Зелений мовзолей усипальниця султана Мехмета I, який вважається другим заснов­ником Османської імперії після Османа Бека. Інші визначні пам'ятки: археологічний музей, музей Ататюрка, мечеті Баязіта, Еміра Султана. Найекзотичніша розвага — відомі турецькі лазні, розташовані в районі Чекердеш.

Баликесір — головне місто одноіменної провінції, обмеженої Мармуровим і Егейським морями. Визначні пам'ятки: мечеть Йі-лди-Рим (XIV ст.) — найстаріша мечеть у місті, Саат Кулесі (ве­жа з годинником) побудована Мехметом Пашею в 1827 р., мов-золей Каресі Бейа (1336).

Мармуровий острів (Проконесос) — був головним місцем ви­добутку мармуру в регіоні від Римської до Візантійської та Ос­манської імперій. Мармур продовжують добувати і в наші дні.

Гьонен — курорт, який відомий мінеральними водами, вважа­ється кращим термальним курортом у Туреччині. Воду темпера­турою понад 80оС добувають із глибини 82 м. Туристів також може зацікавити мозаїка V ст., яка збереглася з часів Древнього Риму.

Чанаккале — місто розташоване біля вузького входу (1,2 км) в затоку Чанаккале, яка розділяє Європу і Азію та з' єднує Марму­рове і Егейське моря, між материками регулярно курсують поро­ми. У місті є археологічний музей, де експонуються вироби з

древньої кераміки. В 1451 р. султаном Мехметом ІІ було збудо­вано дві фортеці на протилежних берегах затоки, з метою конт­ролю кораблів, на даний час в одній із фортець біля містечка Чі-менлик знаходиться військовий музей.

Геліболу — півострів, відомий своїм національним парком, в якому знаходиться Солоне озеро, та численними меморіалами і пам' ятниками, які присвячені турецьким солдатам, що загинули тут у 1915 р.

Троя — легендарне місто, оспіване Гомером. Головним турис­тичним об'єктом є зона розкопок, де можна побачити оборонні стіни міста, залишки численних будинків, храм, театр і величез­ного дерев'яного коня, побудованого в наші дні.

Гірськолижні курорти

Сарикамиш — великий гірськолижний центр, розташований на сході Туреччини. Розрахований як для досвідчених спортсме­нів, так і для початківців, сезон триває близько 120 днів на рік, товщина снігового покриву в середньому досягає 1,5 м. Схили обладнані витягами і канатно-крісельною дорогою. Функціону­ють пункти прокату спортивного спорядження, надаються послу­ги досвідчених інструкторів. Найвища точка 2700 м над р. м., зо­на катання: 2700—2169 м над р. м., найдовша траса 6200 м, загальна довжина трас 16,3 км.

Улудаг — є одним з найбільших центрів гірськолижного тури­зму в Туреччині, де створені всі необхідні умови для занять сла­ломом, біатлоном і проведення лижних турів. Національний парк Улудаг розташований за 150 км від Стамбула і за 36 км на пів­день від Бурси, лижний сезон триває 120 днів у році, найбільш сприятливий період для відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Гірськолижні траси розташовані на висотах 1750—2547 м над р. м., за звичайних погодних умов товщина снігового покриву сягає 3 м. Зона відпочинку оточена лісовим масивом. Гірськолижний центр має: 9 крісельних і 5 бугельних витягів, 1 канатний ліфт, можливе використання вертольотів замість витягів, навчання проводять професійні інструктори. На курорті є пункти прокату гірськолижного спорядження і першої медичної допомоги, а та­кож оздоровчий центр.

Паландокен — розташований на горі Паландокен за 5 км від м. Ерзурума. На курорті обладнано декілька лижних трас, при­значених як для вільного користування, так і для спортивних за­ходів: слалому, біатлону, лижних турів. Лижний сезон триває

150 днів у році, найсприятливіший період для відпочинку з 10 грудня по 10 травня. Гірськолижна зона прокладена на висоті 2200—3176 м над р. м., загальна довжина трас 30 км. За норма­льних погодних умов товщина снігового покриву досягає 2—3 м. Гірськолижні траси обслуговують: 4 крісельних і 2 бугельних ви­тяги, 1 канатний ліфт; працюють прокати гірськолижного споря­дження, оздоровчий центр, пункти медичної допомоги, заняття проводять професійні інструктори. Можливе використання вер­тольотів замість витягів, для спортивних заходів надаються гіди.

Ерджієс — розміщений на сході Кападокії, за 25 км на пів­день від м.Кайсері, зимовий сезон триває 150 днів, найсприятли­віший час для відпочинку з 20 листопада по 20 квітня. Гірсько­лижна зона розташована в межах 2200—3100 м над р. м., товщина снігового покриву досягає 2 м. У гірськолижному центрі діють 4 крісельних і 5 бугельних витягів, прокат гірськолижного спорядження. Створені відповідні умови для катання на ролико­вих лижах по траві, лижних турів, функціонує оздоровчий центр. Найпопулярнішою екскурсією є поїздка на килимові фабрики.

Карталкая — курорт розташований на заході Чорноморського регіону, на південний схід від м. Болу (40 км), у горах Кероглу, лижний сезон триває 120 днів, найкращий час відпочинку з 20 грудня по 20 березня. Гірськолижна зона прокладена в межах 1800—2221 м над р. м., товщина снігового покриву досягає 3 м. Гірськолижний курорт розташований в центрі соснового лісу на­ціонального парку Кероглу. Тут створені умови для проведення слалому, біатлону на довгі дистанції, а також лижних турів. Гір­ськолижні траси обслуговують: 3 крісельних і 7 бугельних витя­гів, діє прокат гірськолижного спорядження. Лижні траси і техні­чні споруди знаходяться під спостереженням фахівців. У кож­ному готелі є пункти першої медичної допомоги. Професійні ін­структори допоможуть освоїти гірськолижний вид спорту.

Фінляндія

Офіційна назва — Республіка Фінляндія. Столиця Гельсінкі (551 тис. осіб). Площа 338 тис. км2. Населення 5,2 млн. осіб. Час рівний київському. Державні мови: фінська, шведська. Етнічний склад: фіни (93,4 %), шведи (5,7), росіяни (0,4), естонці (0,2). Го­ловні міста (тис. осіб): Гельсінкі, Еспо — 225, Тампере — 200, Вантаа — 186, Турку — 176. Релігійна приналежність: протеста-нти-лютерани (84 %), православні. Грошова одиниця — євро.

Географічне положення

Розміщена в Північній Європі між 60 і 70 паралеллю. Межує на заході зі Швецією (586 км), з Норвегією на півночі (729), з Ро­сійською Федерацією на сході (1269), на півдні і південному за­ході має вихід до Балтійського моря (1100). Більша частина краї­ни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187 тис. озер і 179 тис. островів. Південне і південно-західне узбережжя досить си­льно порізане. Аландський архіпелаг простягається майже до бе­регів Швеції. Північна третина території знаходиться за Поляр­ним колом. На крайньому північному-заході знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Клімат помірний, перехідний від морського до континентально­го, на північному сході континентальний. Річки короткі, багато­водні і порожисті. Взимку в Центральній і Північній Фінляндії створюються ідеальні умови для аматорів зимових видів спорту. У середині літа в Лапландії туристів цікавить полярний день і, відповідно, взимку — полярна ніч.

Державний устрій

За формою правління — президентська республіка, форма устрою — унітарна держава. Законодавча влада здійснюється па­рламентом спільно з президентом. Однопалатний парламент складається з 200 депутатів, що обираються прямими виборами на 4 роки. Верховна виконавча влада зосереджене в руках прези­дента, що обирається терміном на 6 років. Адміністративно поді­ляється на 5 губерній (ляни), ляні поділяються на комуни (kunta). Аландські острови з травня 1991 р. мають статус самоврядування.

Історичні факти

Сім століть, починаючи з ХІІ ст. і до 1809 р., Фінляндія була частиною Швеції. Постійні війни з Росією і часті голодомори за­вдавали Фінляндії значного збитку. У 1696—1697 рр. голод зни­щив третину населення. Протягом XVIII ст. відбулось декілька воєн із Росією, внаслідок чого у 1809 р. увійшла до складу Росії. В другій половині XIX ст. Фінляндії було надано автономію, з назвою Велике князівство Фінляндське. Падіння Російської імпе­рії та комуністична революція 1917 р. зумовили оголошення фін­ським Сенатом 6 грудня 1917 р. незалежності. Дії служб безпеки Радянського Союзу щодо території фінської Карелії призвели до

війни 1939 р. Після декількох місяців боротьби Фінляндія втра­тила частину своєї Карелії і деякі прилеглі острови. В Другій сві­товій війні разом із німецькими збройними силами чинила опір у Лапландії до весни 1945 р. Член ООН з 1955 р., у 1995 — приєд­налася до ЄС.

Туризм

За останні роки значного розвитку в країні набула індустрія санаторно-курортного лікування, туризму та відпочинку. Лікува­тися на курортах Фінляндії стало не тільки популярним, а й пре­стижним. Тут діє 25 курортних центрів, багато з них — у мальов­ничих куточках країни, де створено умови для лікування і відпочинку. В цих центрах можна отримати всі види оздоровчого масажу, фізіотерапевтичних процедур, косметологічне лікування.

До складу фінляндських курортних центрів входять сучасні готельні комплекси з лікувальними установами, що здійснюють лікувальні спеціалізовані й терапевтичні процедури. Серед готе-лів-курортів, тропічним теплом і послугами яких можна насоло­джуватися цілий рік, найвідомішими є: аквапарк «Серена» (м. Еспоо), два однойменні готелі-курорти «Еден» (м. Нокіа, м. Оулу), готелі-курорти «Лапінніємі» (м. Тампере), «Тропіклан-дія» (м. Вааса), парк «Сані-Фапі» (м. Калайокі), профілакторій «Іматра» (м. Іматра) та ін.

У країні діє приблизно 200 туристичних баз і понад 10 тис. будиночків-дач для відпочинку, 5 тис. з яких здаються туристам, майже 350 кемпінгів. Відпочити можна і на фінляндській фермі: приблизно 250 фермерських будинків готові прийняти відпочи­ваючих з повним чи частковим пансіоном. Більшість об'єктів розташовані у фінляндському центральному озерному краї. На­звані об'єкти туризму мають все необхідне для забезпечення но­рмального побуту (меблі, постіль, кухонний посуд, опалення) відпочиваючих. Окремі турбази пропонують найрізноманітніші послуги: катання на човнах, водних лижах, екскурсії, прогулянки, заняття на спортивних майданчиках (гольф, теніс тощо), вечори в кафе чи ресторанах.

Гельсінкі. Місто було засновано за вказівкою короля Швеції Густава в 1550 р. як торгове місто на противагу Таллінну в боро­тьбі за володіння торгівлею на Балтиці. Гельсінкі стало столи­цею, коли Росія відвоювала Фінляндію у Швеції в 1809 р. і при­йняла її під підданство російського імператора як Велике Кня­зівство Фінляндське.

Майже 25 % площі міста складають парки, Центральний парк пролягає через усе місто. Архітектурний та історичний центр мі­ста — Сенатська площа з величними будинками Кафедрального собору, Університету, палацу Держради, пам' ятником Олександ­рові II у центрі площі. У літню пору площа використовується для численних заходів, навколо розміщені кафе, ресторани, бутіки і художні галереї.

На узбережжі знаходиться Торгова площа — найяскравіше і людне місце. Тут можна купити все: від фруктів і риби до різно­манітних виробів фінляндських майстрів. Від Торгової площі по­чинається парк Еспланади з вуличним освітленням і безліччю бу-тіків — центр життя літнього Гельсінкі. Екскурсію з центра міста можна продовжити парковою зоною берега затоки Теєленлахті. Тут розташовані палац Фінляндія (концертно-конгресний ком­плекс) і Національна опера Фінляндії. З морських визначних пам' яток варто оглянути острівну фортецю Суоменлінну (XVIII ст.) і музей під відкритим небом на острові Сеурасаарі. Побудована на Гельсинському рейді морська фортеця Суоменлінна (Свеа-борг) є перлиною міста і внесена в список пам' ятників світової спадщини ЮНЕСКО. Музей під відкритим небом серед зелені острова Сеурасаарі знайомить із традиційною фінляндською де­рев' яною архітектурою. У літню пору на території музею прово­дяться народні гуляння, а також традиційне святкування з багат­тями.

До головних туристичних об' єктів зараховують також музеї: міста Гельсінкі, Маннергейма (будинок, у якому жив видатний маршал Фінляндії Г. Маннергейм), Військовий (колекція зброї, обмундирування, предмети мистецтва), Національний музей Фінляндії, Морський музей Фінляндії, Музей пошти (великі ко­лекції поштових марок і мультимедійні демонстрації), Природно-науковий музей; виставкові центри та спортивні споруди.

Турку — одне з найстаріших міст, колишня столиця. У 1640 р. тут відкрився перший у країні університет. На даний час у місті є два університети — фінляндський і шведський. До головних ви­значних пам' яток зараховують фортецю (найстаріша її частина збудована в ХІІІ ст.) і відомий Кафедральний собор, на хорах якого улаштований музей із унікальною колекцією дерев' яної скульптури, церковного начиння і тканин. Турку є одним з най­важливіших портів країни, з міста стартує пором «Сілья Лайн», який доставляє пасажирів до берегів Стокгольму.

За 50 км від Гельсінкі знаходиться ще одне стародавнє містеч­ко Порвоо, центральна частина міста збережена без істотних змін

із XVII—XVIII ст., у головному соборі Порвоо 1809 р. фіни при­сягали на вірність Олександрові I.

Лапландія. Сніг у Лапландії лежить із жовтня по травень, по­лярна ніч триває півтора місяця. Повітряними воротами Лаплан­дії є Рованіемі, за 9 км від аеропорту побудована «офіційна рези­денція» Санта-Клауса, іменованого в себе на батьківщині Йолло Пуккі.

Активний туризм

Найбільш популярна Фінляндія серед класичних лижників. Вже на початку листопада на півночі країни випадає перший сніг і починається лижний сезон. На гірськолижному курорті Леві (м. Кіттіля) в Західній Лапландії можна зупинитися в готелях чи зру­чних котеджах та будиночках. Усі вони розташовані на відстані пішохідної прогулянки до витяга. У центрі міста розміщені суве­нірні магазини, численні ресторани, СПА-центри, басейни, супе­рмаркети, спортивні магазини, перукарні, дитячий центр Lastenmaa з цікавими програмами — пошуками скарбів, сніговою олімпіадою та випіканням млинців на вогнищі. Новинки курор­ту — шестимісний крісельний витяг та восьмимісна гондола, сервісна гірськолижна база та конгрес-центр, а також нова сімей­на екскурсія «У пошуках Снігової Королеви». Прокладено 44 траси (9 синіх, 22 червоні, 3 чорні, 10 дитячих), найдовша тра­са 2,5 км. Функціонує 27 витягів.

На гірськолижному курорті Центральної Фінляндії Вуокатті, побудований унікальний тунель довжиною 1,5 км, у якому під­тримується постійна температура — 5 градусів, і де лижники можуть тренуватися цілий рік. Обладнано 120 км лижних трас, з них 12 км освітлених, 13 гірськолижних схилів, 6 з них освітлені, перепад висот — 170 м, найдовша траса — 1100 м. Гірськолижні траси обслуговують 8 витягів, пропускна здатність — 104 тис. осіб за рік.

У Фінляндії існує понад 120 гірськолижних курортів, облад­наних витягами, штучним освітленням, спеціальним устаткуван­ням для обробки схилів. За допомогою снігових гармат гірсько­лижні траси підтримують у відповідному стані до весни, а в окремих випадках аж до травня. Найбільший перепад висот на трасах пагорбів Центральної Фінляндії — Хімос, Ювяскюля (пе­репад висот до 200 м, довжина схилів близько 1 км). Найбільша довжина схилів — на курортах Лапландії (до 5 км). Найвідоміші з них — Рованіємі, Юлляс-Коларі, Леві. У фінських лижних шко­

лах можна пройти курс навчання і менш розповсюдженим варіа­нтам зимового відпочинку: телемарку (стиль, що припускає ка­тання на устаткуванні із шарнірним кріпленням), сноуборду, ка­танню нагору по схилі, фрістайлу (лижної акробатики) чи льодовому серфінгу. Окремі туристичні фірми розробляють і ор­ганізовують спеціальні рибальські тури, що зумовлене наявністю значної кількості видів риб: салака, лосось, судак, сиги, лящ, окунь та ін. Найвідоміша риболовля на ріці Тено — протягом се­зону на її берегах з'являється до 50 тисяч рибалок. До рибалок у Фінляндії ставляться з розумінням, у деяких ресторанах, що роз­ташовані поблизу водойм, ваш вилов може будь-якого вигляду — закоптять, засолять чи приготують на грилі.

Франція

Офіційна назва — Республіка Ф2ранція. Столиця — Париж (2,1 млн осіб). Площа — 552 тис. км2. Населення — 58 млн осіб. Мова — французька. Релігія — католицизм. Час відстає від київ­ського на одну годину. Найбільші міста, тис. осіб: Париж, Лі­он — 445, Марсель — 798, Тулуза — 391, Ніцца — 342. Грошова одиниця: євро.

Географічне положення

Роміщена в крайній західній частині Європейського материка. Межує на півдні з Андоррою та Іспанією, на північному сході з Бельгією і Люксембургом, на сході з Німеччиною, Швейцарією та Італією. На заході та півночі омивається водами Атлантичного оке­ану, Біскайської затоки і протоки Ла-Манш, на півдні — Середзем­ним морем. Найбільші гірські масиви — Альпи, Піренеї і Централь­ний Французький масив. Найвища точка — г. Монблан в Альпах (4807 м). Найбільші річки — Сена (1012 км), Луара, Гаронна, Рона. До французької території належить острів Корсика, крім того, Франція володіє заокеанськими департаментами (Французькою Гві­аною, Гваделупою, островами Реюньон і Мартинікою).

Історичні факти

У 58—51 рр. до н. е. відбувається підкорення Стародавнім Римом кельтських племен, що проживали на сучасній території країни. З І ст. до н. е. і до V ст. н. е. — Римська Галлія, що пере­

творилася на Франкську державу (V—X ст.). 987—1792 рр.— ко­ролівство Франція, яке пережило Велику французьку революцію. У XVIII—XIX ст. Франція, як і інші імперії, приєднує низку ко­лоній на різних континентах. Сьогодні ці колонії здобули неза­лежність, але економічно продовжують залежати від своєї коли­шньої метрополії.

Державний устрій

Парламентська республіка керована президентом, глава уря­ду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — парламент. Поді­ляється на 22 регіони, які, передусім, складаються з 96 департа­ментів. Існує також поділ на 37 історичних провінцій Володіння поза Францією представлені в парламенті: Французька Гвіана (Південна Америка), о-ви Гваделупа і Мартиніка (Вест-Індія), о. Реюньйон та Майотта (Індійський океан), о-ви Сен-П' єр і Мі-келон (Північна Америка), Французька Полінезія (Тихий океан).

Туризм

Франція за відвідуваністю туристами посідає чи не перше міс­це серед всіх країн світу. У списку ЮНЕСКО 22 об' єкти: монас­тирі Мон-Сен-Мішель і Фонтене, палаци і парки Версаля і Фон­тенбло, собори в Шартрі, Ам' єні, Буржі, малюнки первісної людини в печерах Везера, палац Шамбор, давньоримські пам' я-тки в Оранжі, Арлі, Пон-дю-Гарі, центри Авіньйона, Нансі, Страсбурга, і Реймса, королівські соляні копальні в Арку і Сена-ні, природний парк Скандола на Корсиці, канал Гаронна — Се­редземне море.

Париж. Французька столиця належить до найбільших міст світу. У міській частині, що порівняно невелика (105 км2) — живуть понад 2 млн осіб, а у Великому Парижі — понад 10 млн осіб. Символами міста є: Ейфелева вежа, собор Паризької Бо­гоматері, Лувр і Єлисейські поля, міський центр із бульварами і витонченими міськими особняками часів Наполеона. Париж — місто компактне і орієнтуватися в ньому неважко: варто лише триматися течії Сени, що поділяє Париж на право- і лівобереж­ний. Густа мережа метро дозволить потрапити в будь-яку точку міста.

Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам-де-Парі) — один із найбільших доробків ранньої готики (1163—1345). Гідні уваги три портали собору, галерея з химерами і вежі висотою 69 м.

Усередині собору варто звернути увагу на ансамбль вітражів, 14 різьблених дерев'яних стільців на хорах, на багату колекцію скарбів собору, головні з яких — реліквії Пристрастей Господніх.

Лувр — один із найстаріших, а також найбагатших музеїв сві­ту. Упродовж сторіч був фортецею, в' язницею, резиденцією фра­нцузьких королів і академією. Історія будівництва цього компле­ксу починається від Меровингів і продовжується до сьогодні. Сім відділів музею дають великий огляд розвитку мистецтв від анти­чності до ХІХ ст.

Версальський палац — будували з 1661 по 1710 р. упродовж майже всього періоду царювання Людовика XIV, належить до найвизначніших пам' яток Франції: геометричне планування площі навколо палацу символізує уявлення монарха як про воло­даря, Короля-сонце. Усе було призначено для задоволення капри­зів короля, спонукувало прославляти його особистість і владу. Три розбіжні промені вулиці ведуть до Збройової площі перед палацом. Після ґратчастих воріт є одна за другою Міністерська площа, оточена будинками, в яких колись жили придворні, Коро­лівська площа і Мармурова площа — внутрішній двір палацу. У самому палаці парадні апартаменти, в тому числі й знаменитий Дзеркальний зал. Останній налічує 17 вікон і стільки ж відповід­них їм дзеркал. У Дзеркальному залі в 1919 р. був підписаний Версальський мирний договір. У центрі палацу розміщена спаль­ня короля. Далі розміщена Галерея військових боїв, капела і те­атр. Розплановані Ле-Нотром сади простягнулись 950 м на захід, найкрасивіші об' єкти: басейн Нептуна і Великий канал. У північ­но-західній частині парку розміщено два заміських палаци: Ве­ликий Тріанон і Малий Тріанон.

Єлисейські поля — це назва одного з найвідоміших і найкраси­віших проспектів Парижа. Довжина цього проспекту майже 7 км і ширина 70 м. Будівництво цього широкого проспекту в Парижі почалося в перші десятиліття XVII ст. Сучасний вигляд Єлисей­ські поля набули в другій половині ХІХ ст., у період переплану­вання.

Проміжок у 2,5 км від площі Згоди до Тріумфальної Арки — це суцільний ряд красивих і недешевих магазинів і ресторанів. Спочатку цей великий район був заболоченим місцем. Після його осушення, у 1667 р. А. Ленотр створив широкий проспект, що одержав назву Гран-Курей (свою нинішню назву район одержав у 1709 р.). Він простягається від Тюільрі до площі Етуаль, назва­на сьогодні площею Шарля де Голля. На початку проспекту є знаменита скульптурна група «Коні Марлі» Гійома Кусту. Звідси

і до «Рон-Пуен» (Кругла площа) по обидва боки проспекту є про­гулянковий парк. Праворуч — театр Послів — площа П' єра Кар­дена, а ліворуч — ресторан Ледуайен, епохи Людовіка XVI. На площі Клемансо встановлена бронзова статуя цього великого по­літика, що отримав перемогу в 1918 р. Звідси відкривається пер­спектива на авеню Черчіль з мостом Олександра III і ансамблем Інвалідів. Уздовж авеню Черчіль розміщено Великий і Малий па­лаци — обоє величезних пропорцій, із високими колонадами, фризами і скульптурними групами. Вони були споруджені у зв' язку з Всесвітньою виставкою 1900 р. у Парижі.

Рон-Пуен Єлисейських полів — велика кругла площа (140 м у діаметрі) — розміщена наприкінці Єлисейських полів. Праворуч є редакція газети Фігаро, ліворуч — газети Жур де Франс. Звідси відходить велика артерія (два тротуари по 22 м кожен і проїжджа частина — 27 м). Уздовж її — офіси авіакомпаній, банки, автоса­лони, а також відомі галереї: Боеси, Лркад і Пуен-Шоу.

Ейфелева вежа збудована у 1889 р. за проектом інженера Гю-става Ейфеля. Вночі вежа підсвічується. У горизонтальній проек­ції Ейфелева вежа спирається на квадрат площею в 1,6 га. Разом з антеною її висота становить 320,75 м, маса — 8600 т, як запев­няють фахівці, у процесі її будівлі було заклепано 2,5 млн закле­пок. 12 тис. деталей для вежі виготовлялися за найточнішими кресленнями. Найвища у ті часи вежа в світі була змонтована 250 робітниками в дуже короткий термін (26 місяців).

Крім того, у Парижі можна побачити такі шедеври Наполео­нівської епохи (неокласицизм), як Тріумфальна арка, Вандомська колона і церква Мадлен, споруди еклектичного ХІХ ст. — театр Гранд Опера, міська ратуша Отель-де-Віль і Великий палац.

Культурне життя країни представлене численними театрами і музеями, серед яких такі всесвітньо відомі, як Лувр і музей Д' орсе в Парижі, різноманітними музичними, театральними і кі­нофестивалями (у тому числі Канський). Останніми роками своє­рідною Меккою для туристів з усього світу став Євродиснейленд, що розміщений за 32 км від Парижа.

Замки Луари. Долину Луари називають «Долиною Замків і Садом Франції». У Х'У! ст. неприступні фортеці перебудовують­ся в прекрасні палаци. Блуа, Шамбор, Шеверні, Азе-ле-Рідо, Ше-нонсо — усі вони немов увібрали в себе зачарування і ніжність цієї чарівної долини. Впродовж трьох сторіч жили в цих замках королі Франції. Долина Луари — осередок мистецтв, батьківщи­на французького ренесансу. Тут діяли великі майстри Італії епо­хи Відродження на чолі з Леонардо да Вінчі. Чарівна простота

сільського краю природно сполучається з вишуканістю тутешніх міст, з їхнім багатством і пишною архітектурою, ресторанами і магазинами. У більшості замків справляють додаткові розваги для туристів: у Ланже — королівське весілля за участю воскових фігур, у Шиноні — актори, переодягнені в придворних дам, чи ченців королівських чиновників зустрічають туристів, а під час свята в замку Шамбор у променях прожектора оживають камені, а музика дозволяє зануритись у минуле.

Курорти

Блакитний берег приваблює відпочиваючих як узимку, так і влітку славою найпрестижнішого курорту Франції. Сприятливий клімат із м'якою зимою (не нижче +10) і негарячим літом (+25), близькість гір у поєднанні з сучасною транспортною інфраструк­турою і сервісом задовольняють у підсумку усі найвибагливіші смаки туристів. На 120 км узбережжя розмістилися найстарші курорти — Антиб, Канни, Ніцца, Сен-Тропез, Монте-Карло. Французька Рив' єра надихнула багато талантів: тут працювали Мопассан і Скотт Фіджеральд, Сергій Дягілєв і Коко Шанель. Щорічно Французька Рив'єра стає центром міжнародних фести­валів і виставок. Найвідоміші — Канський фестиваль у травні, Фестиваль джазу в липні, лютневий фестиваль у Ніцці, фестиваль мистецтва на вулицях, Міжнародний салон сучасного мистецтва.

Ніцца. Головне місто Французької Рив'єри, п'яте за величи­ною місто Франції, Ніцца розташована на березі затоки Ангелів, оточена передгір' ями приморських Альп і захищена ними від хо­лодних північних вітрів. Середземноморська природа та італійсь­ке минуле Ніцци, що вирізняє її серед навколишніх міст та місте­чок — головні переваги атракційності цього курортного містечка Франції. Відоме дорога Курей Салея проходить між старим міс­том і морем. Уздовж пляжу є обсаджений пальмами Англійський бульвар, відкіля відкривається панорама узбережжя від Антибсь-кого мису до мису Ферра, на море і на сніжні вершини Альп. У Національному музеї Марка Шагала представлений шедевр ве­ликого художника — 17 полотен «Біблійних послань», а також вітражі, кераміка й інші роботи майстра. У місті 18 музеїв, які розміщені у стародавніх палацах і особняках, що самі по собі — шедеври архітектури.

Канни. Місто фестивалів і піщаних пляжів, розміщене на бере­зі затоки Напуль, оточене з північного заходу масивом Естреля, а з півночі й північного сходу ланцюгом пагорбів. Улюблене місце

прогулянок — обсаджений пальмами і забудований розкішними готелями і віллами, галереями і бутиками, бульвар Круазетт, де особливо пильно стежать за модою. Канни — столиця кінофести­валів. За більш ніж 50-ти літню історію Канський фестиваль пе­ретворився у легенду, що переборює будь-які кордони, різницю культур і полярність смаків. Сучасний палац Фестивалів оточує алея Зірок, де за традицією, відомі артисти залишають відбитки своїх долонь. Старе місто (квартал Ле Сюке) збудоване на схилах гори Шевальє, складається з восьми вуличок. У межах Старого міста розміщений споруди ХІІ ст.: замок, церква св. Анни і пря­мокутна башта висотою 22 м. Церква Нотр Дам де Есперансе (Notre Dame d'Esperance) споруджена протягом XVI—XVII ст. у готичному провансальському стилі. Музей де ля Кастр (Musee de la Castre) розміщений у замку Старого міста. В його колекції збе­рігаються археологічні знахідки Середземноморського узбереж­жя (Єгипет, Греція, Рим, Кіпр, Сірія та ін.).

Корсика. Невеликий острів у Лігурійському морі, унікальний розмаїтістю ландшафтів, яких не торкнулась материкова урбані­зація. Присутність одночасно вершин укритих горіховими гаями, недоторканих зелених ущелин озера Агріат, червоних гранітних скель затоки Порто та чудових пляжів — дозволяють займатися в один сезон усіма активними видами відпочинку. Середня висота над рівнем — 680 м, найвища точка — г. Монте Чінто (2710). Протягом року на острові організовують різні фестивалі: «Серед­земноморське кіно», «Музичні зустрічі», «Джаз». На схилах гори Мон-Сенто прокладено декілька гірськолижних трас. Дуже попу­лярні кінні маршрути. Головні туристичні об' єкти — міста Аяч­чо, Кальві та Боніфаччо, курорт Портіччіо. Згідно з легендою в Боніфаччо зупинявся Одісей.

Срібний берег — це нескінченний широкий 230-ти кілометро­вий пляж узбережжя Атлантики з м' яким, переливчастим на сон­ці срібним відблиском піском. Щоб зупинити пересування дюн у регіоні, у ХІХ ст. тут було посаджено соснові ліси. Сьогодні на­саджений уздовж узбережжя суцільний лісовий масив є найбіль­шим у Франції. Висота дюни де Піла визнана найвищою в Євро­пі. З дюн відкривається панорама містечка Аркашон з його гаванями для яхт і прекрасними віллами. На вузькій смужці суші між Атлантичним океаном і Аркашонським водоймищем є ще одне містечко Кап Ферре. Відпочиваючи на курорті, можна здій­снити радіальні маршрути в Бордо, де особливо цікавим є Старе Місто, також в Оссегор і Капбретон, що розділені лише гаванню для яхт. Колишнє рибацьке селище Капбретон стало курортним

містечком. Перлинами Срібного берега, де можна прекрасно від­почити, вважаються містечко Мімізан з його історичним мину­лим та Мімізан-пляж із чарівною портовою набережною. Частина величезної (250 км2) водної ділянки затоки в Гасконі відведена під розведення устриць, ця «ферма» є найбільшою в Європі.

Південний берег. Камарг — регіон на півдні Франції, чиї ост­рови, солончакові луки і мілководдя користуються популярністю серед шанувальників екологічного туризму. 13,5 тис. га вважа­ються заповідною зоною, де перелітні птахи, бобри і водяні чере­пахи знайшли свій захист. У культурному плані регіону теж є що запропонувати. Добре збереглися середньовічні оборонні спору­ди в Ег-Морте. Також цікавими є римські амфітеатри в Арлі та Німі. Пон-дю-Гар в Авіньоні є яскравим доказом того, що римля­ни не тільки були конструкторами мостів, але і прекрасно розби­ралися в будівництві водопроводів. Головними атракціями є бій биків на арені в Арлі, свята на Трійцю в Німі. Один раз у рік 24— 25 травня в Сен-Марі-де-ля-Мер здійснюють паломництво цига­ни. Вони з' їжджаються сюди з усієї Європи, щоб ушанувати свою захисницю св. Сару.

Гірськолижні курорти

Гірські лижі у Франції найкращий вид відпочинку в зимовий період. Французькі Альпи — найвищі гори Західної Європи — це поєднання білосніжних вершин і альпійських луків, розмаїтість пейзажів, клімату, сучасний комфорт на тлі дикої природи. Фра­нцузькі Альпи є найбільшим у світі місцем для гірськолижного спорту, це ціла держава в державі, де простягаються понад 4000 гірськолижних трас і працюють понад 2500 витягів. На бі­льшості гірськолижних курортів Франції витяги об' єднані в єди­ну мережу, що дозволяє кататися різноманітними трасами і вико­ристовувати інфраструктуру декількох курортів.

Три долини — найбільша гірськолижна область у світі, що по­єднує п' ять гірськолижних курортів: Куршевель, Мерібель, Валь Торанс, Ле Меньюір і Ла Танья. У районі величезна мережа під­готовлених гірськолижних трас різного ступеня складності — 120 км широких трас для початківців, 210 км трас для прогресу­ючих лижників, 180 км технічно-цікавих трас, і 90 км трас під­вищеної складності, охоплюючи складну в Європі трасу Боукве-тін (Bouquetin).

Престиж району в гірськолижному середовищі обґрунтований дуже зручними переходами на лижах за системою «витяг — тра­

са» між долинами, великим діапазоном висот і розмаїтістю ландшафтів, зон катання від льодовиків Валь Торанса до краси­вих лісів у долинах Мерібель і Куршавель. Весь район обслуго­вують різноманітні сучасні витяги, понад 1230 сніжних гармат і спеціальна техніка — ратраки. На схилах долин розміщено фан-парки і хафпайпи для сноубордистів, багато трас для бігових лиж, розміщених на різних висотних рівнях і санні траси.

Курорт Шамоні. Місто Шамоні розміщене в центрі долини Шамоні на кордоні Франції, Італії та Швейцарії. Цьому курорту понад 200 років, він має у своєму розпорядженні прекрасну ін­фраструктуру відпочинку і туристичних послуг, створені всі умови для асів і початківців, дітей і гірськолижників: лижі аль­пійські та бігові, монолижі та сноуборд.

У легендарній Білій долині, одному із найдовших спусків Єв­ропи довжиною 22 км, кілька зон катання, об' єднаних автобуса-ми-шатлами. Із Шамоні найвисокогірнішим фунікулером Європи можна піднятися до вершини Егюй дю Міді — 3842 м, звідки відкривається велична панорама Альп, на Монблан і Білу Доли­ну. Цей маршрут унікальний за красою і довжиною, однак спус­катися ним можна тільки невеликими групами з обов' язковим супроводом. Курорт розміщений на висоті 1050 м над р. м., але 90 % усіх лижних трас є вище 2000 м. Найвища точка витягу 3842 м. За допомогою трамвайчика можна досягнути Крижаного моря і зробити незабутню поїздку крижаною гладдю в 7 км дов­жиною і 4 км шириною.

На вершині Бревент є центр сноубордингу (як для професіо­налів, так і для початківців). У місті до послуг туристів розваги: казино, кегельбан, численні ресторани і бари, розкішні нічні клу­би, спортивний комплекс із майданчиками для тенісу і сквоша, ковзанкою, турецькими лазнями, басейнами і фітнес-центром, магазини, кінотеатри. Готелі розміщені в центрі міста за 400 м. від витягу на Бревент, до якого ходить безкоштовний маршрут­ний автобус.

Валь д 'Ізер. Виріс на місці стародавнього альпійського села Х ст., у мальовничій гірській долині. Курорт оснащений усім не­обхідним для спортсменів, тоді як архітектура збережена в дусі місцевих традицій. Щорічно тут проводяться етапи Кубка Світу із швидкісного спуску, супергіганту (листопад—грудень) і сноу-бордингу. Але і для гірськолижників-початківців створено пре­красні умови, до їхніх послуг сім безкоштовних витягів.

Тінь. Олімпійський курорт, межа якого простягається від льо­довика Гранд Мот, що піднімається до 3650 м, до села Бревьєр,

розміщеного на висоті 1550 м. Високе розміщення курорту гара­нтує наявність снігу впродовж усього зимового сезону, а льодо­вик на Гранд Мот дає змогу гірськолижникам кататися 365 днів у році. Суперсучасні витяги великої пропускної здатності поєдну­ють три головних гірськолижних центри, крім того курортом ку-

Хорватія

Офіційна назва — Республіка Хорватія. Столиця — Загреб (868 тис. осіб). Площа — 56,6 тис. км2. Населення — 4,8 млн осіб. Офіційна мова — хорватська, вживається німецька. Час від­стає від київського на 1 год. Хорвати переважно католики, сер­би — православні. Найбільші міста, тис. осіб: Спліт — 189, Ріє-ка — 168, Осієк — 106. Грошова одиниця: хорватська куна.

Географічне положення

Розміщена на Балканському півострові. Крім континентальних територій, Хорватія містить 1185 островів і скель в Адріатичному морі (з яких населені 66). Довжина узбережжя Адріатики стано­вить 1278 км. Головні історичні області — Мала Хорватія, Дал­мація, Славонія, Істрія. Клімат у Хорватії помірно-континенталь­ний. Середня температура січня 0—2°С, липня — 22—24°С. На узбережжі клімат середземноморський. Північну частину Хорва­тії займає Середньо-Дунайська рівнина, якою протікає Дунай і його притоки (найбільша Сава). Помітно відрізняється рельєф пі­вденної частини Хорватії, де паралельно узбережжю Адріатично-го моря розміщене Динарське нагір' я. Найвища вершина країни Динара 1931 м над р. м. є на однойменному хребті, по якому про­ходить кордон із Боснією і Герцоговиною. Адріатичне узбережжя порізане затоками. Судноплавству сприяє достатня глибина моря біля берегів. Найбільші прибережні острови: Крк — 408 км2, Брач — 396, Црес — 336.

Державний устрій

Форма правління — президентська республіка. Форма уст­рою — унітарна держава. Законодавчу владу має двопалатний парламент (палата Представників і Палата Провінцій). Адмініст­ративно поділяється на 21 регіон і 2 округи.

Історичні факти

Археологічні знахідки довели, що з VI ст. до н. е. древні греки вели торгівлю з ілірійцями переважно морем і заснували тут свої колонії. У V ст. до н. е. у середній і південній Далмації почали виникати колонії грецьких купців. Під час масового переселення народів прибережну смугу заселили слов' яни. Хорватська держа­ва уперше вийшла до моря, розширивши свою територію, під час правління Томислава (910—928 рр.). Остаточного об'єднання да­лматинських міст і Хорватії та створення єдиної держави — Ко­ролівства Далмації і Хорватії домігся Петар Крешимир IV (1058—1074). У 1260 р. хорватська територія була розділена на дві частини — Славонію і Хорватію. У 1409 р. права на Далма­цію були продані Венеції за 100 тисяч дукатів. Хорватські остро­ви і прибережні міста залишалися під владою Венеції кілька сто­річ до падіння Венеціанської держави в 1797 р. Із приходом до влади Габсбургів у Хорватії формується централізована влада, припинено скликання загальних зборів, скасовано хорватське ко­ролівське віче, позбавивши Хорватію самостійності в рамках держави Габсбургів. У 1918 р. Хорватський собор прийняв рі­шення припинити всі зв' язки з Австрією й Угорщиною, була створена держава сербів, хорватів і словенців з центром у Загре­бі. З 1929 р. — Югославія. Хорватія після звільнення у 1945 р. стала однією із шести югославських республік. Конституція су­веренної Республіки Хорватія була прийнята 22 грудня 1990 р., міжнародне визнання країна отримала 15 січня 1992 р.

Туризм

Курорти Істрії

Істрія — найбільший на узбережжі Адріатики півострів, роз­міщений на перетинанні Альпійської Європи і Середземномор'я, у безпосередній близькості від Австрії, Італії, Словенії й Угор­щини. Таке розміщення зумовило його популярність серед захід­ноєвропейських туристів.

Бріуни — група островів, в межах яких у 1983 р. створено на­ціональний парк. Розміщені біля західного узбережжя Істрії, ві­докремлені від материка протокою Фазана, знаходяться за 6 км від Пули. Площа островів 36 км2, узбережжя сильно порізане. Ро­слинність надзвичайно багата середземноморськими дубами, ла­врами, соснами, маслинами і розмаринами.

Медулін — найпівденніше місто Істрії, розміщене 11 км на південний схід від Пули, на північно-східній частині Медулінсь-кої затоки. Населення налічує 1,8 тис. осіб. Піщаний пляж і сос­новий ліс на півострові вплинув на бурхливий розвиток туризму. Медулін вважається ідеальним місцем для кемпінгу і плавання.

Порєч — найбільший туристичний центр Істрії і Хорватії. Мі­сто пишається красою і культурно-історичними традиціями. На весь світ відома базиліка Святого Єфразія VI ст. із чудовою віза­нтійською мозаїкою. У 1997 р. місто Порєч оголошене ЮНЕСКО пам' яткою культури світового значення. Тут побудовано сучасні туристичні комплекси з численними розважальними і спортив­ними об' єктами. У місті збережений давньоримський характер забудови з храмами, будинками, середньовічними фортечними стінами і вежами.

Пула — найбільше місто Істрії, великий морський порт і між­народний туристичний центр. Заснований 3000 років тому, дов­ший час був римською колонією. З тих часів прекрасно зберегли­ся пам' ятки давньоримської архітектури: амфітеатр Колізей, Тріумфальна арка, Геркулесові ворота, Римський театр, храм Ав­густа (ІІ ст. до н.е.). У Амфітеатрі (І ст.) проводяться кінофести­валі, театральні вистави. Велика кількість монументів і пам' ятників різних епох надихали багатьох всесвітньо відомих філософів, письменників і композиторів на створення своїх ше­деврів. Соснові ліси покривають 35 % площі півострова. Околиці Пули простягнулися на 190 км уздовж затишних заток, де побу­довані сучасні готелі, кемпінги, приватні вілли й апартаменти. Туристи можуть також відвідати музеї, театри. Щорічно в Пулі проводиться Кінофестиваль і Фестиваль оперної музики. Турис­тичні комплекси Пули популярні в усьому світі. Щорічно там відпочивають понад 50 тисяч туристів.

Умаг — стародавнє місто, знаходиться недалеко від кордону зі Словенією. Збережений до наших днів історичний центр міста раніше розміщувався на невеликому острівці, що у наші дні був приєднаний до великої землі. Місто є також відомим спортивним центром, де щорічно проводиться міжнародний тенісний турнір «Croatia Open». Головні туристичні об'єкти: стара міська цита­дель з оборонними стінами (XIV ст.), церкви св. Рока (1514) і св.

Марії (XVIII ст.).

Опатія — місто засноване в 1844 р., від заснування багато знаменитостей (Вільгельм II, Франц Иосиф I, Густав Малер, Ан­тон Чехов, Айседора Дункан) вибирали Опатію для свого відпо­чинку. Завдяки діяльності відомих лікарів місто перетворилося в

один з головних і популярних європейських кліматичних курор­тів. Опатія — унікальне поєднання лікувального клімату, приро­дних багатств і культурних традицій. Середня температура в міс­ті вище, ніж в околицях, завдяки чому тут виростають камелії, магнолії, пальми, бамбук та інші субтропічні дерева. Серед цієї вічнозеленої рослинності розміщено сучасні готелі, що здатні за­довольнити запити найвимогливіших туристів. У місті прово­дяться численні концерти, оперні вистави, виставки. Опатія є центром спортивно-оздоровчого туризму. В місті є тенісні корти, басейни, яхтова пристань. Для відпочиваючих пропонуються кінні маршрути на гірську вершину Учка 1396 м.

Далмація

Курорти Північної Далмації

Водіце — є центром хорватських і міжнародних музичних фе­стивалів. Із туристичних об' єктів варто виокремити Кафедраль­ний собор (1441—1473) проект Ю. Далматинця. Від фортеці та оборонних стін залишилася лише одна трикутна башта (XVI ст.).

Шибеник був заснований Хорватським королем Петаром Крешиміром IV у 1066 р. Поступово місто стало розростатися навколо собору св. Михайла і зараз є відомим туристичним центром, де влаштовують фестивалі, спортивні події. Місто уні­кальне своєю архітектурою. У прекрасних соборах, прямих вули­чках і античних храмах відчувається вплив Венеції.

Курорти Середньої Далмації

Бол (острів Брач) — острів сонця, скель і моря, третій за ве­личиною в Адріатиці. Тут розкинулися густі соснові ліси, виног­радники і маслинові плантації. Иого численні затоки і прекрасні галькові пляжі приваблюють туристів з усього світу. Місто Бол, що стало візитною карткою Хорватії, розміщене у південній час­тині острова Брач у підніжжі гірської гряди Болска Круна, з най­вищою вершиною на островах Адріатики (778 м над р. м.).

Макарска — один із найпопулярніших туристичних центрів, що є в самому серці Далмації. Привабливе містечко з далматин­ською архітектурою розмістилося в тихій затоці біля підніжжя гір, оточений півостровами Осеява і св. Петра. Головні туристич­ні об' єкти — Французький монастир з музеєм черепашок, церква св. Марка (XVII ст.), церква св. Пилипа (XVII ст.), венеціанський

фонтан (1775), а також численні палаци в стилі бароко. Місто за­ворожує своїми тінистими вуличками, що сходяться до великої міської площі, чарівними кафе, ресторанами і пабами.

Піровач — невелике містечко на березі однойменної затоки, довжиною 6 км, перше поселення з' явилося у 1298 р. Із туристи­чних об' єктів збереглися елементи фортечної стіни і церква св. Георгія (1506).

Молодий сучасний курорт Тучепі розміщений за 5 км від Ма-карски, простягається 3 км пляжем з дуже пологим морським дном — ідеальне місце для відпочинку з дітьми.

Острів Хвар — найдовший і найсонячніший острів Адріатики. Маленькі середньовічні міста, численні затоки, субтропічна рос­линність і м' який клімат, роблять цей острів одним із найкраси­віших місць для відпочинку зимою і літом. Площа — 299,7 км2, довжина — 68 км, ширина — 10,5 км. Старе місто на Хварі було засновано у 385 р. до н. е. як грецьку колонію Фарос. Тут можна побачити грецькі стіни, палац-фортецю поета епохи Ренесансу Петра Гекторовича, собор св. Стефана (XVI ст.), арсенал (XVI— XVII ст.). Над містом і затокою домінує фортеця, споруджена ве­неціанцями.

Місто Спліт виникло на місці палацу імператора Діоклетіана, є найбільшим портом Далмації, в межах якого збереглися куль­турно-історичні пам' ятки середньовіччя, популярне серед амато­рів вітрильного спорту. Місто знамените літніми фестивалями і спортивними спорудами. Крім палацу імператора, який занесе­ний ЮНЕСКО до переліку світової спадщини, увагу туристів привертають храм Юпітера, кафедральний собор св. Дюйма, площа Прокурації, Срібні та Золоті ворота.

Курорти Південної Далмації

Дубровнік розміщений у південній частині Хорватії. Завдяки різноманіттю культурно-історичних пам' ятків це місто занесене у книгу світової скарбниці ЮНЕСКО. Засноване у VII ст., місто було оточене довгою кам' яною стіною, яку перебудовували впродовж XI—XVII ст. У 1148 р. в Дубровніку був укладений перший торговий договір. Головні туристичні об' єкти: музей мо­реплавання, Етнографічний музей, церква св. Блазіуса, Художня галерея, Університетський центр. Щорічно влітку в Дубровніку проводять міжнародні фестивалі. Починаючи з 2000 р. в околи­цях міста організовують міжнародні вітрильні регати.

Острів Колочеп розміщений у трьох морських милях на півні­чний захід від Дубровніка, займає площу 3 км2 і відомий як чудо­вий зелений оазис з середземноморською рослинністю. Через по­вну відсутність автомобільного транспорту повітря тут особливо чисте. Зв' язок з Дубровніком забезпечується рейсовими і турис­тичними катерами, час в дорозі — 15 хв.

Острів Корчула — один із найкрасивіших у Хорватії. Спочат­ку був заселений греками, потім ілірійцями і римлянами, а пізні­ше тут оселилися хорвати. Площа — 279 км2, довжина — 47 км, ширина — 8 км. Головні населені пункти: Корчула, Блато, Вела-Лука. Найвища точка острова — Клупца (568 м). Значна частина острова вкрита сосновими лісами. Головні туристичні об' єкти: собор св. Марка (1301), оборонні стіни, монастирська ризниця, полотна Леонардо да Вінчі і Якопо Тінторетто, багата колекція ікон. На острові сформувались сприятливі умови для організації віндсерфінгу. Транспортне сполучення з материковою частиною та сусідніми островами здійснюється за допомогою поромів, швидкісних пасажирських катамаранів. На острові прокладено автодорогу, яка поєднує населені пункти.

Курорти Кварнера

Затока Кварнер знаходиться в північній частині Адріатичного моря між півостровом Істрія та континентальним узбережжям Хорватії. Берегова лінія дуже порізана, найбільші острови — Црес, Крк, Паг, Раб і Лошінь. Головний порт — Рієка, зв' язок між островами здійснюється за допомогою поромів.

Острів Крк — перлина хорватських островів. Площа — 405,2 км2, населення 16,4 тис. осіб. В 1980 р. був збудований міст дов­жиною 1430 м., який з'єднував острів із материковою частиною. Найбільші населені пункти тис. осіб: Крк (5,5), Омішаль (3,0), Дубашніца (2,7), Пунат (1,9), Добрінь (1,9). Головні туристичні об' єкти м. Крк: ратуша збудована венеціанцями на фундаменті давньоримського форуму, кафедральний собор (ХІІ ст.). За 6 км від міста розміщене місто-фортеця Врбнік. М' який середземно­морський клімат і прекрасний піщано-гальковий пляж створюють ідеальні умови для відпочинку. На курортах острова є сучасна інфраструктура для спортивно-оздоровчого туризму: тенісні кор­ти, волейбольні й баскетбольні майданчики, створені сприятливі умови для організації водних видів активного туризму. Рестора­ни, бари, численні кафе пропонують багатий вибір національних страв.

Лікування в Хорватії

Курорт Нафталан. За 42 км від Загреба, на схилах гори Мос-лавачка розмістилось невелике місто Іванич Град, відоме мінера­льними джерелами, лікувальною нафтою — нафталаном і хлори-дно-натрієвими термальними водами. Відкриття лікувальних властивостей природних речовин стало передумовою будівницт­ва курорту Нафталан. Головні лікувальні чинники: нафталан і те­рмальні (65°С) хлоридно-натрієві води із вмістом йоду і фтору. Нафталанотерапія застосовується у вигляді загальних і місцевих ванн. Термальні води добувають з глибини 1300 м. На курорті лі­кують захворювання шкіри, опорно-рухового апарату, нервової системи, проводять реабілітацію після опіків. Послуги з розмі­щення надає лікарня, яка відповідає тризірковому готелю, пра­цює з 1989 р., проживання: 111 спальних місць в одномісних, двомісних і тримісних палатах готельного типу з телевізором, те­лефоном, ванною кімнатою.

Національні парки

8 % території Хорватії є у складі національних парків чи у складі інших об' єктів, що спеціалізуються на захисті природи. На її материковій частині виростає близько 4300 видів рослин, а в Адріатичному морі водиться майже 400 видів їстівної риби, голо­воногих молюсків, раків і раковин.

Найвідоміші національні парки — Бріуни (складається з двох великих і дванадцяти менших островів недалеко від західного уз­бережжя Істрії); Корнати (розгалужена група островів Середзем­ного моря).

Національний заповідник Крка створено в 1985 р., площею 111 км2. Ріка Крка протікає глибоким каньйоном, утворюючи на своєму шляху водоспади. З найбільших водоспадів можна виок­ремити Скрадинський бук і Рошкій. Тут охороняється понад 800 видів середземноморської рослинності, 18 видів риб. Запові­дник відіграє важливу роль у міграції птахів. Протягом весняно-осінніх перельотів на цій території зупиняються понад 200 видів птахів. Протікаючи карстовим платом, річка утворює широке озеро с островом посередині. В XV ст. на острові було збудовано Францисканський монастир Вісовач.

Плітвіце — найвідоміший хорватський національний парк, область Плітвіцьких озер оголошена національним парком у 1949 р., у долині між горами, покритими лісами простягнулися

16 озер із кришталево чистою водою, озера з' єднані між собою каскадами водоспадів, ЮНЕСКО проголосило його пам' ятником природи світового значення, парк розмістився поруч з основною дорожньою магістраллю, що веде з Загреба в Далмацію.

Угорщина

Офіційна назва — Республіка Угорщина. Столиця: Будапешт (1,9 млн осіб). Територія: 93,03 тис. км2. Населення: 10,2 млн осіб. Час відстає від київського на 1 год. Головні міста, тис. осіб: Будапешт, Дебрецен — 205, Мішкольц — 174. Релігійна належ­ність: римо-католики, протестанти, православні. Валюта: угорсь­кий форинт.

Географічне положення

Розміщена в Центральній Європі. Межує зі Словаччиною на півночі, Україною на північному сході, Румунією на сході, Сербі­єю та Хорватією на півдні, Австрією на заході. Поверхня перева­жно рівнинна, лише на півночі є невисокі гори. Головна ріка і транспортна артерія країни — Дунай, що перетинає її з півночі на південь. Завдяки компактності території і відсутності значних перепадів висот клімат однорідний. Найбільші озера — Балатон (596 км2), Веленце (26 км2), Фертьо (23 км2); водосховище Киш-кьоре.

Державний устрій

Парламентська республіка. Глава держави — президент, глава уряду — прем' єр-міністр. Законодавчий орган — парламент. По­діляється на 19 областей.

Історичні факти

Угри прийшли на територію сучасної Угорщини з Уралу в ІХ ст., заснували свою державу, яка проіснувала до загарбання її турками в XVI ст. Після розподілу Османської імперії землі Уго­рщини увійшли до складу Австрійської імперії Габсбургів. Із 1867 р. — у складі Австро-Угорщини. Самостійний розвиток Угорщини почався з 1918 р. У 2004 р. вступила в Європейський Союз.

Туризм

Егер. Мандрівка Угорщиною починається з міста Егер, що розміщене за 120 км від Будапешта на північний схід, убік від ав­томагістралі. Егер славиться визначними пам' ятками, найдавні­шою з яких є фортеця, що успішно витримала штурм турецької армії в 1552 р. Заслуговують на увагу гостей і чудові храми в стилі бароко: Базиліка, де є найбільший в Європі орган, будинок інституту, костел Мінаритів та пам' ятки періоду турецького па­нування. На базі вже добре відомих у ті часи джерел турки побу­дували лазні-купальні, одна з яких у трохи реконструйованій фо­рмі діє і сьогодні. Злегка радіоактивна лікувальна вода, що містить кальцій, магній і гідрокарбонат, успішно застосовується під час лікування хронічних захворювань органів опорно-рухо­вого апарату, а також під час реабілітаційного лікування після ортопедичних операцій. Егер є центром одного з найвідоміших виноробних регіонів Угорщини, серед незліченної кількості сор­тів вироблених вин виділяється всесвітньо відомий «Бікавер» («Бича кров»). Безліч цікавих екскурсій можна зробити в мальов­ничі гори, що розкинулися на схід від міста.

Дебрецен — найбільше місто східної Угорщини, розміщене на схід від Будапешта (230 км). Це великий центр науки, культури, мистецтв і релігії. Як центр угорської реформаторської (кальвіні­стської) церкви його часто називають «Кальвіністським Римом». Купальний комплекс розкинувся на великій території, в найчарі-внішій частині міста «Надьерде» (Великий ліс). Воду, багату на хлор, бром, йод і гідрокарбонат, використовують для лікування захворювань органів опорно-рухового апарату. Сучасному тера­певтичному центру понад десять років. Улітку 1998 р. до нього прибудували і відкрили чотирьохзірковий готель «Термал» здат­ний задовольнити найвимогливіші запити.

Недалеко від Дебрецена розміщена ще одна термальна купа­льня Хайдусобосло. Її привабливість підсилює той факт, що в де­кількох кілометрах від міста розкинулися Хортобадьські степи, які внесені до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.

Дюла. Місто, розміщене на сході Угорщини, в південно-східній частині Великої Угорської рівнини, на березі р. Фехер Кереш майже на кордоні з Румунією. Лужна йодисто-бромна во­да з джерел живить відкриті й закриті басейни Міської купальні, розміщеної у величезному стародавньому парку. Курси купання успішно застосовують під час лікування захворювань органів опорно-рухового апарату, а питні курси використовують для лі­

кування запальних захворювань травного тракту. Визначною пам' яткою міста є єдина на рівнинній частині Угорщини форте­ця, що в наші дні приймає театральні фестивалі. У місті народи­лося багато видатних діячів угорської культури. Серед них автор музики угорського гімну Ференц Еркель, звідси родом і родина всесвітньо відомого німецького художника Альбрехта Дюрера.

Будапешт. Столиця країни значно відрізняється від інших міст. Відправитися на прогулянку Будапештом варто з Фортечної гори, де розміщена Будайська фортеця. Її історія починається в далекому минулому. Район, де вона знаходиться, сформувався в XV ст. Знайомство з ним можна почати з його центральної площі, що має ім' я Святої Трійці. Посередині площі піднімається мону­мент Святій Трійці, але головна окраса площі — це знаменитий храм Матяша. Перші згадки про нього виявлено в документах 1247 р., де він згадується, як храм Марії. Відтоді його неоднора­зово перебудовували, у сучасному вигляді існує з 1896 р.

У південній частині Фортечної гори піднімається масивний ансамбль Королівського палацу, побудованого сім століть назад. Сьогодні в його будинках працюють кілька музеїв. Найпопуляр-ніший із них — Національна Галерея. Тут зібрано здобутки най-відоміших угорських художників і скульпторів XIX—XX ст. Пе­ред Галереєю є велика тераса, відкіля відкривається прекрасний вид на гору Геллерт. Її висота 235 м. На вершині гори спорудже­на Цитадель. Це порівняно молода споруда, яку побудували Габ­сбурги в 1850 р., щоб тримати під контролем угорську столицю. Піввіку тут знаходився австрійський гарнізон. Зараз у її колишніх казармах працюють: ресторан, пивний бар, кав' ярня. Біля підні­жжя гори Геллерт є одна зі знаменитих угорських купалень — «Рудаш», побудована на джерелі лікувальної термальної води. А недалеко від неї, за течією Дунаю є готель «Геллерт», у ком­плекс якого входять: водолікарня, відкритий басейн із штучними хвилями, а також закритий басейн. Вони теж використовують во­ду підземних термальних джерел.

На базі термальних джерел працює безліч інших купалень і бань. Одна із найпопулярніших — «Сечені», розміщена на Пешт-ській стороні, біля парку Варошлигет, тобто «Міський гай». Ку­пальня і водолікарня «Сечені» побудовані в 1913 р. Вода до них надходить з артезіанського колодязя глибиною 1256 м, і має по­стійну температуру 76 оС. У парку на площі 13,5 га розмістилися Столичний зоопарк і Ботанічний сад. У даний час тут є понад 4000 тварин і близько 10 тисяч рослин. Звірі і птахи живуть в умовах, максимально наближених до їх рідного середовища.

Західний кордон Варошлигета виходить на площу Героїв, у центрі якої розташований пам' ятник Тисячоріччю Угорщини. Його побудували в 1896 р., до свята, але на початку століття змі­нили деякі його скульптури. Центр ансамблю становить 36-ти метрова колона з крилатим генієм на вершині і статуї вождів се­ми угорських племен, серед них і Арпада, вождя угорців, що прийшли у 896 р. на територію нинішньої Угорщини. По обидва боки колони — напівкругла колонада з бронзовими статуями ви­датних діячів угорської історії.

У Будапешті два залізничних і шість автомобільних мостів че­рез Дунай. Кожний із них є архітектурним шедевром. Найстар­ший міст — Ланцхід, що означає «Ланцюговий міст», був побу­дований у 1849 р. Між мостами Арпад і Маргет, у самому центрі Будапешта, на Дунаї розміщений острів Маргет, ще одна визнач­на пам' ятка угорської столиці. Його довжина 2,5 км, найбільша ширина 500 м. Люди жили тут ще в давні століття. Це улюблене місце відпочинку будапештців і гостей столиці. На острові пра­цюють два готелі, безліч ресторанів і кафе, і пляж «Палатінус». Спустившись на острів із моста Арпад, можна прогулятися чарі­вним японським садом, недалеко від якого розміщений літній міст, де щорічно проходять літні театральні фестивалі.

Паралельно острову Маргет на західному березі Дунаю розміщений найдавніший район столиці, Буда, тобто «Стара Буда». Головними туристичними об' єктами є — Головна пло­ща, по-угорськи «Фе Тер», залишки будівель древнього римсь­кого поселення Аквінка. Варто відвідати музей Аквінка, що є поруч із руїнами цивільного міста римлян. Але найбільший ін­терес гостей викликає амфітеатр військового міста, недалеко від музею. Це — один із найбільших амфітеатрів, що були в римських провінціях.

На захід від столиці, в межах Середньодунайської рівнини, розміщено найбільше озеро Європи — Балатон. Довжина — 79 км, ширина 1,2—12,4 км. Середня глибина 3,6 м, максима­льна — 12,5 м (Тиханьська впадина). Дно озера вкрите дріб­ним піском. Літом середня температура води 21—22°C. В озе­ро впадає декілька коротких рік, найбільша з них — Зала. На берегах озера з давніх часів знаходились поселення фракійців і кельтів. В І ст. н. е. ця територія входила до складу Римської імперії. В ІХ ст. її заселяють слов' яни, а з Х ст. — регіон захо­плений угорцями.

Туризм на Балатоні почав розвиватися з XVIII ст., невеликі містечка поступово перетворювалися на курортні центри, де від­

почивала європейська аристократія. Розвитку курорту сприяла наявність джерел мінеральних вод, а також початок судноплавст­ва на Балатоні. Усього на берегах озера кілька десятків невеликих населених пунктів, найбільші міста — Балатонфюред, Шіофок і Кестхей. Селище Тихань на однойменному півострові відоме за­вдяки одному з найстарших монастирів Угорщини.

Найбільший півострів на озері — Тиханьський. На його ниж­чому пагорбі дев' ятсот років тому звели церкву і монастир бене-диктів. Від колишньої церкви залишилася лише крипта романсь­кого стилю, яку підпирають масивні колони. У 1060 р. в крипті собору похований засновник абатства — король Андраш I. Су­часний храм збудований в 1754 р. у стилі бароко, реконструйова­ний у 1890 р. Головною перлиною внутрішнього оздоблення є різьблені вівтарі. Уся територія півострова оголошена заповід­ною зоною. З її найвизначніших пам' яток варто оглянути Внут­рішнє озеро (Белшето), створений гейзерами кам' яний конус, Зо­лотий будинок (Араньхаз) і лавандові поля.

Кестхей — найстародавніше місто на узбережжі Балатону, розташоване на західному березі. Своїм багатством місто завдя­чує родині Феттетичів, які збудували замок у бароковому стилі (1745, перебудований в 1887 р.), у парку влітку раз на тиждень влаштовуються концерти. На центральній площі розміщена готи­чна францисканська церква (1386), її дзвіниця прибудована знач­но пізніше, наприкінці XIX ст. В музеї Балатону знаходяться йо­го діорами, серед експонатів — археологічні знахідки, флора і фауна даної території. У програмі заходів постійно значаться літ­ній «Балатонський фестиваль» і «Балатонська осінь».

Балатонфюред — курортна столиця північного берега Ба­латону, офіційно статус курорту отримано в 1772 р. Головна визначна пам' ятка міста — цілющі джерела мінеральної води. На центральній площі Балатонфюреда у 1800 р. був побудова­ний питний зал імені Лайоша Кошута, в якому дотепер п' ють воду курортники. Уздовж узбережжя Балатону знаходиться алея Рабіндраната Тагора. На алеї знаходяться скульптури і меморіальні дошки на честь відомих осіб, які проходили ліку­вання в місті.

Шіофок — найбільше місто південного берега. Розташоване на березі р.Шіо, яка з'єднана за допомогою каналу з Дунаєм. На р. Шіо розташований шлюз (1863), який дозволяє регулювати рі­вень води Балатону. В околицях міста розміщені найпопулярніші пляжі. У липні в місті проводиться великий фольклорний фести­валь «Золота мушля».

Курорти

Балф. У західній провінції країни помітний вплив австрійської культури, а розвиток сучасної туристично-рекреаційної бази орі­єнтується на відвідання австрійців цієї прикордонної території. Водолікарня м. Балф розміщена поблизу підніжжя Альп, на бере­зі озера Ферті, 7 км від Шопрона й 75 км від Відня. Його джерела відомі з часів Римської імперії. З XVI ст. купальня була власніс­тю міста Шопрон, і, цікаво відзначити, що це було перше в Уго­рщині курортне місце, де за вхід у купальню треба було платити. Вода місцевих джерел містить солі, гідрокарбонат, хлорид, сірку, що сприяє лікуванню хронічних захворювань органів опорно-рухового апарату. Питні курси цієї води успішно застосовуються під час лікування запальних захворювань шлунково-кишкового тракту. Місцева вода розливається в пляшки. Невелике, але дуже затишне курортне містечко сильно постраждало під час Другої світової війни. Відбудова завершилась тільки в 1975 р. Визнач­ною пам'яткою Балфа є побудований у XIVct. собор, а також так звана купальна каплиця. Її фрески унікальні — вони зображують Христа в купальні. У безпосередній близькості від Балфа є одне з найгарніших міст Угорщини — Шопрон, яке називають угорсь­ким Версалем, де є палац князів Естерхазі і відомі каменоломні у Фертеракоше.

Бюк. У містечку Бюк три десятиліття назад у процесі нафто­розвідувального буріння на поверхню, як гейзер, вирвався стру­мінь термальної води температурою 58 оС. Після цього «сонне» містечко Бюк і його околиці пережили процес бурхливого розви­тку. Була побудована водолікарня, здатна щодня приймати тисячі гостей, слідом за цим один за одним споруджували готелі, буди­нки відпочинку і дачі. Особливістю курорту є відкритий в 1997 р. рекреаційний парк. Сьогодні Бюк є, напевно, найдинамічнішим курортом, де чудово почуваються і пацієнти, що прагнуть оздо­ровлення і молодь, що надає перевагу розвагам та спорту. Оскі­льки Австрія є всього за 25 км, понад половину гостей прибува­ють відтіля. Тут обладнаний найбільший не тільки в Угорщині, але і у всій Центральній Європі майданчик для гри в гольф. Від­почиваючі мають змогу побувати на численних екскурсіях у та­ких середньовічних містах, як Шопрон і Кесег, познайомитися з пам' ятками римської епохи в Сомбатхеє.

Шарвар. Невелике містечко Шарвар, розміщене за 120 км і від Відня, і від Граца, у свій час було маєтком однієї із найзнатніших родин Угорщини, Надашді. Пов' язаний у минулому з фортецею, ве­

личезний дендрарій, сьогодні безпосередньо зв' язаний з побудова­ним 10 років тому термальним готелем, де проходять курси ліку­вання пацієнти з захворюваннями органів опорно-рухового апарату і з хронічними запальними захворюваннями дихальних шляхів. Одержувана шляхом випарювання з води одного з місцевих джерел сіль, «Шарварський термальний кристал» відома в усьому світі. Розчиняючи у воді, її використовують для прийняття ванн, а також для інгаляцій у разі хвороб дихальних шляхів. Із Шарвара легко можна проїхати в сусідні міста Шопрон, Кесег, Сомбатхей, а також до найбільшого в Центральній Європі озера Балатон.

Хевіз — найвідоміший курорт Угорщини. Він міститься в про­сторій долині за 6 км від Кестхея, на північно-західному березі Балатону. Хоча в процесі проведених останніми десятиліттями археологічних розкопок було знайдено експонати, які доводять, що в часи Римської імперії тут був курорт, перші письмові згадки про Хевіз датуються XIV ст. У другій половині XVIII ст. селище пережило бурхливий розвиток. Головною визначною пам' яткою Хевіза є розміщене на площі 4,7 га унікальне, навіть у світовому масштабі, термальне озеро глибиною 36 м. У літні місяці темпе­ратура води озера становить 33—34оС і навіть у найхолодніший зимовий період вона не опускається нижче 26оС. Дебіт води озе­ра такий, що за 28—30 годин вона цілком оновлюється. І ця ве­личезна кількість води є в постійному русі. Гаряча вода, що над­ходить із джерела, розбиваючись на поверхні на радіальні струмені, повільно обертається в напрямі годинної стрілки. Через таке постійне перемішування у всіх точках озера температура однакова. Вода озера каналом спускається в Балатон. Одним з найвідоміших лікувальних чинників Хевіза є легко радіоактивні грязі на дні озера. Склад озерної води і термальних вод Хевіза ці­лком аналогічний, вона містить луги, гідрокарбонат, сірку і злег­ка радіоактивна. Лікувальні грязі та сама вода дуже оздоровче діють під час лікування хронічних дегенеративних захворювань органів опорно-рухового апарату, посттравматичних станів, по­дагри, хвороби Бехтєрєва. Крім ревматичної клініки імені св. Ан-драша, бажаючих лікуватися чи просто відпочивати, приймають численні готелі, пансіонати і приватні готелі. Кількість місць у них наближається до 10 тисяч. Хевіз є популярним курортом влі­тку і взимку. Близькість Кестхея і Балатону забезпечує широкі можливості для занять в галузі культури і спорту. Звідси обов' язково варто зробити екскурсію в один із найгарніших в Угорщині палаців у стилі бароко — палац сімейства Фештетіч, де розмістилася відома бібліотека «Гелікон».

Залакарош. Кілька десятиліть тому під час нафторозвідуваль­ного буріння свердловин недалеко від Хевіза і Балатону на пове­рхню вирвалася вода з багатим вмістом розчинених у ній мінера­льних речовин, йоду, брому і фтору. Температура води в джерелах досягала 85 і навіть 99 оС. У центральному будинку во­долікарні «Граніт» пацієнти можуть прийняти всі необхідні про­цедури. Крім закритих басейнів у парку лікарні, є басейни під відкритим небом. У Залакарош приїжджають пацієнти, які стра­ждають захворюваннями органів опорно-рухового апарату, хро­нічними запальними гінекологічними захворюваннями. Звідси можна робити й екскурсії, серед яких поїздка до Малого Балато­ну з його унікальним пташиним заповідником. Малий Балатон — одна з найбільших в Угорщині природоохоронних зон. Багато хто виїжджає і в заповідник буйволів, що міститься недалеко від За-лакароша.

Україна

Офіційна назва — Україна. Площа 603,7 тис. км2. Столиця — Київ (2,7 млн осіб). Офіційна мова — українська. Населення 46,9 млн осіб. Грошова одиниця — гривня. Найбільші міста, млн осіб: Київ, Харків — 1,5, Дніпропетровськ — 1,1, Донецьк — 1,1, Одеса — 1,0, Львів — 0,8. Релігійна належність: православні, греко-католики, протестанти, римо-католики.

Географічне положення

Розміщена у Центрально-Східній Європі, межує з Польщею, Угорщиною і Словаччиною на заході, з Білоруссю на півночі, з Росією на сході та півночі, на південному заході — з Молдовою та Румунією. З півночі на південь територія України простягаєть­ся на 893 км, із заходу на схід — на 1316 км. Загальна довжина кордонів 6992 км. Довжина морської ділянки кордону 1355 км (Чорним морем — 1056,5 км; Азовським — 249,5 км; Керченсь­кою протокою — 49 км). Географічний центр Європи є на тери­торії України, поблизу міста Рахова Закарпатської області. Гео­графічне розміщення України достатньо вигідне, через її територію проходять найважливіші транспортні магістралі, які зв' язують Західну Європу із країнами Закавказзя та Центральної Азії. До великих річок зараховують: Дніпро, Дунай, Дністер, Сі-верський Донець, Південний Буг, Прип' ять, Десну.

Державний устрій

Згідно з чинним законодавством Україна є унітарною прези­дентсько-парламентською республікою. Президент України є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Верховна Рада України (парламент) є єдиним ор­ганом законодавчої влади. Конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів, які обираються шля­хом таємного голосування на 4 р. Згідно з адміністративно-територіальним поділом виокремлюють: Автономну Республіку Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Ви­щою ланкою в адміністративно-територіальному поділі України є Автономна Республіка Крим та 24 області. До областей прирів­нюються два міста із спеціальним статусом — Київ і Севастополь (як місцеперебування військово-морських флотів України і Росії).

Історичні факти

Однією з найдавніших культур вважається Трипільська куль­тура (5—3 тис. років до н. е.), пам'ятки якої трапляються на пів­денно-західній Україні. Близько 1500 р. до н. е. на території України з' явилися кочові племена. Племена кіммерійців (IX— VII ст. до н. е.) займали значну територію між Дністром і Доном, а також Кримський півострів. Скіфи, іраномовний народ з Центра­льної Азії, у VII ст. до н. е. завоювали кіммерійців і витіснили їх з українських степів. На території сучасної України почергово пе­ребували племена сарматів, готів, гунів. У IX—X ст. сформува­лася перша східнослов' янська держава зі столицею в Києві під владою династії Рюриковичів — Київська Русь. Володимир Ве­ликий 988 р. оголосив прийняття християнства з Візантії. Найбі­льшої централізації Київська держава досягає за Ярослава Муд­рого (1019—1054). Поступово відбувається роздроблення на окремі князівства. З 1187 р. у літописах з'являється назва Украї­на, вжита до Переяславщини та пізніше Галичини. Після Батиєвої навали 1237—1241 рр. головним осередком державності залиши­лося Галицько-Волинське князівство (1199—1340). У XIV ст. бі­льша частина Русі з Києвом перейшла під владу литовської дина­стії Гедиміновичів, утворилася литовсько-руська держава — Велике князівство Литовське. Внаслідок Люблінської унії (1569) Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейш­ли під владу Польщі. З XVI ст. зросло значення нової суспільної

верстви — козацтва, центром якого стала Запорізька Січ. Козаць­ка революція 1648—1657 рр. (Хмельниччина) повалила польсь­кий лад у частині України, сформувалася Козацька держава (Ге­тьманщина) під проводом гетьмана Б. Хмельницького, яка у 1654 р. прийняла протекцію московського царя Олексія Михай­ловича. Після смерті Хмельницького (1657) розпочався період громадянських воєн і зовнішніх інтервенцій (Руїна), які призвели до поділу України по Дніпру між Річчю Посполитою та Москов­ською державою. Автономна Козацька держава збереглася лише в частині Лівобережної України під владою Москви. Після не­вдалого виступу гетьмана І. Мазепи в союзі з шведським королем Карлом XII (1708—1709) цар Петро І обмежив автономію Геть­манщини. Остаточно козацькі автономії ліквідувала імператриця Катерина II в 1760—1780 рр. Внаслідок поділів Польщі (1772— 1795) Галичина перейшла під владу австрійських Габсбургів, а Правобережна Україна — Росії. Лютнева революція 1917 р. у Ро­сії стала поштовхом до початку національної революції в Україні. В листопаді 1917 р. Українська Центральна Рада проголосила УНР, а в січні 1918 р. — незалежність України. Внаслідок Листо­падового повстання 1918 р. у Галичині утворилася ЗУНР, яка проголосила злуки з УНР 22 січня 1919 р. Війна за незалежність 1917—1921 рр. закінчилася поразкою та новим поділом України. На більшій її частині встановлено радянську владу (УРСР), Захі­дна Україна ввійшла до складу Польщі, Буковина і Бессарабія — Румунії, Закарпаття — ЧСР. В УРСР починаючи з 1929 р. прове­дено примусову колективізацію селянства, масові сталінські реп­ресії, штучний голодомор 1932—1933 рр. Національний рух про­довжував розвиватися на західноукраїнських землях. Унаслідок пакту Молотова-Ріббентропа (1939) до УРСР приєднана Західна Україна, а 1940 р. — Північна Буковина і українська частина Бес-сарабії. Утворена 1942 р. УПА вела одночасно боротьбу проти Німеччини і СРСР до початку 50-х років. У 1945 р. до УРСР при­єднано Закарпаття, 1954 р. — Крим. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенарод­ним референдумом 1 грудня 1991 р.

Туризм

Львівська область відома як одне з найкращих в Україні місць рекреації та туризму. На її території розміщено близько 400 об' єктів природно-заповідного фонду, зокрема державний

природний заповідник «Розточчя», національний природний парк «Сколівські Бескиди», національний природний парк «Яворівсь-кий», 33 заказники, ботанічний сад Львівського університету, 240 пам' яток природи, 61 заповідне урочище. На базі багатих природно-рекреаційних ресурсів створено санаторно-оздоровчі заклади: Великий Любінь, Моршин, Немирів, Розділ, Східниця, Трускавець, Шкло. Зоною туризму є південь області, територія Українських Карпат та Прикарпаття. Найбільші центри пізнава­льного туризму — Львів та інші старовинні міста з історико-архітектурними пам'ятками: Жовква, Дрогобич, Городок, Самбір, Золочів. До найважливіших об' єктів туризму належать: Львівсь­кий державний історико-архітектурний заповідник, Державний музей-заповідник «Олеський замок», Державний історико-культурний заповідник «Тустань» (залишки наскельної фортеці IX—XIV ст.), Державний історико-культурний заповідник «Нагу-євичі», філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, мо­настирський комплекс у Крехові, давньоруські городища X— XIII ст. у Звенигороді та Стільському; Олеський замок XIII— XVII ст.; найдавніші архітектурні пам' ятки Львова — Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам' ятки в стилі готики, бароко — костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін. В області є: п' ять театрів, створено 14 державних музеїв, більшість яких — у місті Львові. Головні гірськолижні курорти області: Славськ і Тисовець.

Хмельницька область. Природно-рекреаційний комплекс: 269 те­риторій та об'єктів природно-заповідного фонду: Національний природний парк «Подільські Товтри», 39 заказників, 198 пам'я­ток природи, Кам'янець-Подільський ботанічний сад і дендро­парк, сім заповідних урочищ, 24 пам'ятки садово-паркового мис­тецтва. Природними рекреаційними ресурсами вважаються спри­ятливі кліматичні умови, лісові масиви, джерела мінеральних вод, на їх базі створено курорт Сатанів. Історико-культурний по­тенціал: загальна кількість пам'яток історії, археології, містобу­дування, архітектури, монументального мистецтва — 2015. Най-відомішим туристичним об'єктом є Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» у м. Кам'янець-Поділь-ському, серед пам'яток якого укріплення XIV—XVI ст.: Гончар­на, Кравецька, Кушнірська, Папська та інші вежі; Руська і Поль­ська брами XVI—XVIII ст.; церква Петра і Павла XVI ст.; готич­ний костьол XVI ст.; турецький мінарет 1672—1692 рр.; ратуша XVI ст.; Тріумфальна арка XVIII ст.; дерев'яна Хрестовоздви-женська церква на Карвасарах XVIII ст.; монастирі XVI—

XVIII ст.; костьоли, замки, залишки фортець та інші пам'ятки. У Хмельницькому два театри, обласна філармонія.

Автономна Республіка Крим розміщена на Кримському пів­острові у південній частині України, на заході і півдні омива­ється водами Чорного, на сході — Азовського морів. Рекреацій­ний комплекс охоплює 632 підприємства відпочинку та лікування. Санаторії зосереджені здебільшого на Південному березі Криму та в Євпаторії. Водночас у Південно-Східному Криму розміщена велика кількість пансіонатів, а в гірському Криму розвинута мережа турбаз. Курортні ресурси півострова унікальні, оскільки тут, крім сприятливих кліматичних умов та багатої природи, є лікувальні мінеральні води та грязі. Історико-культурний потенціал: Кримський республіканський краєзнав­чий музей, Сімферопольський художній музей, Лівадійський музей-палац, будинок-музей А. П. Чехова, Кримсько-татарський музей мистецтв, Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник. У Криму 3820 пам'яток історії та куль­тури. Багато пам' яток архітектури, яким характерне змішання стилів Близького Сходу, Візантії, Вірменії. Сімферополь — сто­лиця АР Крим. На території сучасного Сімферополя у III ст. до н. е. — IV ст. н. е. знаходилася столиця Скіфської держави — Неаполь Скіфський. Серед визначних пам' яток — парк «Салгір-ка» (XVIII ст.); Український музичний, Кримсько-татарський музично-драматичний, Ляльковий театр і філармонія; Кримсь­кий краєзнавчий і художній музеї. Над Алупкою височіє одна з найпривабливіших гір Криму — Ай-Петрі. У місті розміщений один з найкращих палаців і парків України — палац Воронцова і парк 1830—1846 рр. У Бахчисараї збереглися Ханський палац (XVI—XVIII ст.), в приміщенні палацу — Бахчисарайський іс-торико-археологічний музей. Успенський печерний монастир (VII—XLXct.), у комплексі монастиря — вирубана в скелі Ус­пенська церква VIII ст., при дорозі Чуфут-Кале. Мечеть Тохталі-Джамі 1707 р. Фортеця і печерне місто «Чуфут-Кале» (X—XVIII ст.). Ялта із сусідніми селищами і містами є найбільшим всесвітньо відомим курортом Криму. Туристів приваблюють «Ластівчине гніздо» 1911—1912 рр.; Вірменська церква 1909—1917 рр.; па­лац 1831—1836 рр.; Полукоровський пагорб — місце поховання визначних діячів історії і культури; палацовий комплекс (XIX— XX ст.) у Лівадії на схилі гори Могабі. Феодосія заснована в VI ст. до н. е. Найцікавіші об' єкти туризму — Вірменська церква св. Архангелів Михаїла і Гавриїла (1408); Генуезька фортеця (XIV ст.); Міська фортеця (XIV ст.).

Севастополь розміщений на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних мальовничих бухт Чорного моря, які продовжуються глибокими балками та гірськими доли­нами. Із заходу та півдня омивається водами Чорного моря. Ви­значні пам' ятки міста: Петропавлівський собор, Графська при­стань, меморіал на Малаховому кургані (XIX ст.); панорама «Оборона Севастополя», діорама «Штурм Сапун-гори» (XX ст.); на околиці Севастополя розміщене місто-музей «Античний Херсонес» (V ст. до н. е.); Херсонеський історико-археологічний заповідник; руїни фортеці Каламіта (XVct.); Печерний монастир (VII—IX ст.); акваріум-музей; дельфінарій; пам' ятник «Затопле­ним кораблям»; музей Чорноморського флоту; «Панорама герої­чної оборони Севастополя 1854—1855 рр.»; «Британський крим­ський військовий меморіал»; численні пам' ятники, пам' ятники-фрагменти оборонних споруд та ін.

Київська область розміщена в центральній північній частині України, вздовж середньої течії Дніпра. Головна водна артерія — Дніпро. Вище Києва утворено Київське водосховище. Природно-рекреаційний потенціал: кліматичні курорти області — Боярка, Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Святошин; бальнео­логічні курорти — Біла Церква, Миронівка. Великі масиви хвой­них лісів, мішані ліси, озера та просторі придніпровські луки ма­ють всі можливості для ефективного оздоровлення. Перлина Київщини — відомий дендропарк «Олександрія» (м. Біла Церк­ва), якому виповнилося 200 років. На території області 18 сана­торіїв і пансіонатів із лікуванням, сім будинків і пансіонатів від­починку, численні бази відпочинку, дитячі табори відпочинку. Адміністративний центр — Київ, який є містом республікансько­го підпорядкування і, відповідно, слугує окремим адміністратив­ним суб' єктом України. Історико-культурний потенціал: урочище «Палієва гора», городище XII—XIII ст.; будинок Дворянських зі­брань XVIII—XIX ст.; «Олександрія» — парк і паркові споруди XVIII—XIX ст.; костьол Іоанна Предтечі (1812); Зимовий палац XIX ст.; собор Василія і Феодосія (1756—1758); Державний істо-рико-культурний заповідник у м. Вишгороді; вали Дитинця, вали окольничого граду X ст.; Спаська церква XI ст.; Михайлівська церква XI ст.; Вознесенський монастир (1695—1700); колегіум (1753—1757); залишки фортифікаційних споруд X—XIII ст.

Донецька область розміщена на південному сході України, у степовій зоні. На півдні омивається Азовським морем. Природно-рекреаційний потенціал: 70 територій і об' єктів природно-заповідного фонду, зокрема Національний природний парк «Свя­

ті Гори», філії Українського степового заповідника — Хомутів-ський степ і Кам' яні Могили, 30 заказників державного і місце­вого значення, 30 пам'яток природи, шість заповідних урочищ, ботанічний сад у Донецьку, до складу якого входять Луганський заповідник, Криворізький та Приазовський відділи. М' який клі­мат узбережжя Азовського моря, лікувальні грязі, джерела міне­ральних, радонових і столових вод належать до рекреаційних ре­сурсів області, на базі яких створено курорти: Маріуполь, Слов' яногірськ, Слов'янськ. В області є 2399 пам'яток історії, археології, містобудування та архітектури. Туристично-екскур­сійними об' єктами в області є Державний історико-архітектур-ний заповідник у Слав' яногірську, Святогірський печерний мо­настир (XVII—XVIII ст.), культурно-архітектурні споруди в Ар-темівську. В області є п' ять театрів, з них три — у Донецьку, шість державних музеїв. Кам' яні могили — музей під відкритим небом, розміщений на висоті 150—200 м над р. м, Альпи в мініа­тюрі, вік яких — півтора мільярди років; альпійські луки з рідкі­сними рослинами. Святогорськ — один із кращих кліматичних курортів України.

Чернігівська область розміщена на півночі України, на лівому березі середньої течії Дніпра. Головна річка — Десна. Природно-рекреаційний потенціал: багата флора та фауна, дубово-соснові лі­си, широкі луки рівнинних річкових заплав, щедрі мисливські та рибальські угіддя. Природними лікувальними чинниками є: йодо­вана деснянська вода, єдине в Україні родовище лікувального мі­нералу бішофіту, багаті запаси цілющих мінеральних вод. Істори-ко-культурний потенціал області відомий великою кількістю унікальних пам' яток історії та архітектури Княжої та Козацької доби. Понад 200 з них мають світове значення і доводять видатну роль і місце Чернігівського князівства у формуванні Київської Русі та Української держави. Найцікавіші об' єкти туризму: Борисогліб-ський собор XII ст.; Антонієві печери XI—XVIII ст.; полкова скар­бниця початок XVIII ст.; Спасо-Преображенський собор, Микола­ївська церква (1720); собор Різдва (1800); Густинський Свято-Троїцький монастир (1600); історико-культурний заповідник Ка-чанівка (площа парку 560 га), площа озер і ставків на річці Смож — 100 га, палацовий комплекс, Георгіївська церква XIX ст., альтанка М. І. Глінки з гротом; Тростянецький дендропарк XIX ст. з унікальною колекцією рослин; Сокиринецький палацо-парковий ансамбль XIX ст.; печерний храм св. Феодосія Тотемського; Чер­нігівський Колегіум XVII—XVIII ст.; курганний некрополь IX— X ст.; «Чорна могила» X ст.

Черкаська область розміщена у центральній частині України, на берегах середньої течії Дніпра. Природно-рекреаційний поте­нціал: Соснівка — рівнинний кліматичний курорт лісостепової зони, розміщений на великому масиві хвойних лісів правого бе­рега Дніпра. Функціонують санаторії, профілакторії, пансіонати, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази. Головні турис­тичні об'єкти: будинок пана Енгельгарда (1828—1829); дуб Т. Шевченка; хата чумака (етнографічний музей, 1816); хата Т. Шевченка XIX—XX ст.; садиба: парк, палацовий будинок XVIII—XIX ст.; державний історико-культурний заповідник «Ба­тьківщина Т. Шевченка»; Преображенська церква Красногірсько-го монастиря (1767—1772); садиба Давидових початок XIX ст.; городище «Княжа гора» XII ст.; могила Т. Шевченка; Канівський музей народного декоративно-ужиткового мистецтва; сосна М. В. Гоголя; Державний історико-культурний заповідник «Тра-хтемирів»; Державний історико-культурний заповідник у м. Кор-сунь-Шевченківському; садиба Лопухіних XVIII ст.; парк і ком­плекс споруд Мисливського замку (1896—1903); Базиліанський монастир (1764—1784); дендропарк «Софіївка» (1796); могила цадика Нахмана (1811); костьол (1812); національний заповідник «Чигирин»; залишки вежі Дорошенка XVI—XVIII ст.; братська могила козаків і мирних жителів, які загинули від рук турецьких загарбників XVII ст.; пам'ятник героям битв із польськими і ту­рецькими загарбниками XIX ст.; давні кургани; Мотронинський монастир (1801); Іллінська церква-усипальниця Б. Хмельницько­го (1653); залишки маєтку Б. Хмельницького XVII ст.; пам'ятник історії «Три криниці» XVII ст.

Дніпропетровська область розміщена в південно-східній час­тині України на берегах середньої течії Дніпра. Природно-рекреаційний потенціал: багата флора (понад 1700 видів) і фауна (понад 7500 видів), 114 природно-заповідних об'єктів загальною площею близько 26 тис. га. Солоний лиман — рівнинний грязьо­вий і бальнеологічний курорт степової зони, розміщений за 20 км від Дніпропетровська. Лікувальні природні ресурси — грязь і ро­па лиману, а також питна вода, що після промислового розливу використовується як столова та лікувальна під назвою «Знамен-ська». Найвідомішими є культурно-архітектурні пам' ятки в Ста­рих Кодаках, місця боїв козацьких військ з польською шляхтою під Жовтими Водами та в Княжих Байраках, історико-архі-тектурні пам' ятки в Дніпропетровську; скіфські кургани IV ст. до н. е., розміщення козацьких січей, музей ужиткового мистецтва в Петриківці. Найцікавіші туристичні об' єкти: палац Г. Потьомкіна

(1790); Миколаївська церква та Преображенський собор (XIX ст.); Козацька фортеця (1635); могила кошового отамана (1680); Троїцький собор (1773—1780); Самарський монастир (1786); му­зей прикладного мистецтва петриківського художнього орнамен­ту; церква св. Варвари з дзвіницею (1754); укріплення українсь­кої лінії (1731); Вознесенська церква (1823), давні кургани та могильники; театри, філармонії; музеї.

Чернівецька область розміщена на заході України, в межах Передкарпаття та східної частини Українських Карпат. Природ­но-рекреаційний потенціал: 243 території та об' єкти природно-заповідного фонду, зокрема Національний природний парк «Ви-жницький», сім заказників державного значення, вісім пам' яток природи, ботанічний сад і дендропарк Чернівецького державного університету, Сторожинецький дендропарк, дев' ять заказників, 136 пам' яток природи, 40 парків-пам' яток садово-паркового мис­тецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення. Сприятливі можливості лікування в області створюють відомі родовища лі­кувальних грязей та джерела мінеральних вод у Глибоцькому, Сторожинецькому, Путильському та Вижницькому районах. Мі­неральні ресурси Чернівецької області охоплюють родовища мі­неральних вод та грязей. Відомо понад 60 родовищ мінеральних вод типу «Іжевська», «Мацеста», «Боржомі» та «Нафтуся». Зага­льна кількість пам' яток історії, археології, містобудування і архі­тектури, монументального мистецтва — 750. Найвизначнішими об' єктами туризму є: фортеця XIII—XVIII ст. в Хотині, церкви: св. Миколая (1607), Вознесенська (XVII ст.), Спиридоніївська (1715), Різдва (1767), Вознесенська (XV ст.) у м. Лужанах, Іллін-ська з дзвіницею (1560); Воздвиженська (1561) у м. Підвальному; комплекс резиденції митрополитів Буковини і Далмації (1864— 1882), тепер університет; залишки оборонних редутів російських військ періоду російсько-турецької війни (1768—1774); триярус­на печера «Попелюшка» з галереєю та внутрішнім оздобленням біля с. Подвірного; пам' ятки садово-паркового мистецтва у м. Чернівці. У Чернівцях два театри, обласна філармонія, діють чо­тири державні музеї.

Херсонська область розміщена на півдні України в межах Причорноморської низовини, у басейні нижньої течії Дніпра. На півдні омивається водами Чорного і Азовського морів. Берегова лінія дуже порізана. Вздовж морського узбережжя простягаються піщані острови, коси, мілководні затоки, Дніпровський лиман. Об'єкти природно-заповідного фонду: заповідники — степовий Асканія-Нова, Чорноморський, а також Азово-Сиваське заповід­

но-мисливське господарство, п'ять заказників, 32 пам'ятки при­роди, 12 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 10 запові­дних урочищ. Грязьовий курорт Гопри (Гола Пристань) степової кліматичної зони, на лівому березі р. Конка. Зона відпочинку Скадовськ на узбережжі Чорного моря. Головні туристичні об'єкти: Греко-Софіївська церква (1780), Арсенал (1784), пам'я­тник англійському лікарю Д. Говарду (1820), Святодухівський собор (1836), Катерининський собор (1786), Очаківська брама (XVIII ст.), Григоріївський монастир (1781—1803), давні курга­ни, могила останнього кошового отамана Костя Гордієнка (1733), рештки останньої з козацьких січей; залишки фортеці «Тягин» (XV—XVIII ст.), музей природи Чорноморського біосферного заповідника, Корсунський монастир (XVIII ст.).

Івано-Франківська область розміщена на заході України. В межах області налічується 366 територій і об' єктів природно-заповідного фонду, зокрема Карпатський природний національ­ний парк, природний заповідник «Горгани», 99 пам' яток приро­ди, три дендропарки, вісім парків-пам' яток садово-паркового мистецтва, 212 заповідних урочищ. У південній частині області створено курорти, лікувальними чинниками яких є: сприятли­вий мікроклімат, джерела мінеральних вод, лікувальні торфові грязі. Загальна кількість пам' яток історії, археології, містобуду­вання, монументального мистецтва — 1419, понад 60 держав­них і громадських музеїв, національний заповідник «Давній Га­лич». В Івано-Франківському краєзнавчому музеї зберігається саркофаг галицького князя Ярослава Осмомисла. Приміщення музею (ратуша) є візиткою міста. Цікаві: музей дерев'яної архі­тектури та живопису XVI—XVII ст. у Рогатині, ратуша (1695), костел (1703) і колегіум, вірменський храм (1763) в Івано-Франківську; Коломийський музей народного мистецтва Гуцу-льщини; Манявський скит (XVII ст.), мури з брамами (XIII— XIV ст.); церкви: Різдва (XII ст.), Святодухівська (1598), Благові­щення (1587), Різдва у смт Ворохті (XVII ст.). В Івано-Франківському художньому музеї зібрано унікальні пам' ятки галицького іконопису й барокової скульптури, роботи українсь­ких художників другої половини XX ст., а також твори польсь­ких, австрійських та італійських майстрів XVIII—XX ст. Коло­мийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського (сховище декоративно-прикладного мистецтва Прикарпаття) занесений до Королівської Енциклопедії Великої Британії як музей світових шедеврів. Гірськолижні курорти: Бу-ковель, Ворохта, Яремче.

Харківська область розміщена на північному сході України, у лісостеповій та степовій зонах. Функціонують 135 територій та об' єктів природно-заповідного фонду. Створено курорти: Бере-зовські Мінеральні Води та Рай-Оленівка. Історико-культурний потенціал області охоплює 2535 пам'яток історії, археології, міс­тобудування і архітектури. Найвідомішими туристичними об' єк-тами є меморіальний комплекс українського філософа-просвіти-теля Г. С. Сковороди в с. Сковородинівці, пам' ятки архітектури: Покровський собор (1689), Успенський собор (1771), Катеринин-ський палац (XVIII ст.), Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рє-піна, Преображенський собор (XVII ст.), Миколаївська церква (XIX ст.) у м. Ізюмі та ін. У Харкові є шість театрів, обласна фі­лармонія, цирк, шість державних музеїв.

Кіровоградська область розміщена на правому березі Дніпра, у центральній частині України, на переході лісостепової зони в степову. Створено два заповідники — Хутір Надія і Карпенків край, дендропарки Онуфріївський Чорний ліс і Веселі Боковень-ки. Місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, ліку­вальні джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Головні рекреаційні ресурси області: м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ. Діють три санаторії та па­нсіонати з лікуванням, чотири будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпо­чинку. Головні туристичні об' єкти — залишки укріплень Чорно-ліського городища (VII ст. до н. е.), фортеця святої Єлизавети (XVIII ст.), комплекс кавалерійського юнкерського училища (XIX ст.), Свято-Покровська церква (1849), Грецько-Володи-мирська церква (XIX ст.), Хрестовоздвиженська церква, усипаль­ниця Раєвських (1853—1855), комплекс лікарні св. Анни Черво­ного Хреста (XIX—XX ст.), краєзнавчий музей — приватний бу­динок в стилі модерн (1885—1905), синагога (XIX ст.), колишня гімназія (1891—1898), міська лікарня (1910—1913), колишній те­атр (XIX ст.), Свято-Вознесенська церква (1898—1912); Свято-Миколаївська    церква    (1853—1873),    Онуфріївський парк

(XVIII ст.).

Одеська область розміщена на південному заході України. На південному сході омивається водами Чорного моря. На узбереж­жі велика кількість лиманів (найбільші — Куяльницький і Ха-джибейський), повністю чи частково відгороджених від моря пі­щано-черепашковими пересипами. Для організації лікувально-оздоровчого туризму використовують декілька прісноводних (Кагул, Ялпуг, Котлабух) і солоних (Сасик, Шагани, Алібей, Бу­

рнас) озер, які багаті цілющими грязями. Найпопулярніші при­морські кліматичні та грязьові курорти: Чорноморка, Приморсь­кий, Лузанівка, Холодна Балка, Хаджибейський, Сергіївка, Ма-лодолинський, Лебедівка, Куяльник, Затока, Великий і Малий Фонтани, Аркадія. В Одесі є значна кількість архітектурних пам' яток XIX—XX ст., збудованих у стилі класицизму: театр опери та балету (1884—1887), Троїцька церква (1808), Бельведер (1826—1828), Приморські сходи довжиною 136,5 м (1837—1842), пам' ятник А. Ришельє (1828), Стара біржа (1828—1834), будинок Морського музею (1842), палацовий комплекс (1826—1834), пам' ятник О. Пушкіну (1888), Вірменська і Грецька церкви (XIII—XIV ст.). Щороку в місті проходить гумористичний фес­тиваль «Гуморина». Білгород-Дністровський — одне з найстарі­ших міст України, відоме фортецею (XIII—XVct.) збудованою на руїнах грецького античного міста Тіра. Фортеця мала 35 веж, з яких збереглося 20, дві зовнішні та три внутрішні брами. Іншими туристичними об' єктами міста є Вірменська і Грецька церкви (XV ст.), підземна церква св. Іоана Сучавського (XIV ст.). Білго-род-Дністровський занесений ЮНЕСКО у список 10 найстаріших міст світу, які зберегли безперервне функціонування.

Луганська область розміщена в східній частині України, у степовій зоні. На її території розміщено 87 об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема, пам' ятки природи: Айдарська тераса та Конгресів Яр, Луганський природний заповідник, шість парків пам' яток садово-паркового мистецтва, 13 заказників, 48 пам' яток природи, 14 заповідних урочищ. В області налічується 1644 па-м' яток історії, містобудування та архітектури. Головні туристич­ні об' єкти: крейдяні скелі Баранячі Лоби (смт Новоайдар), Коро­лівські скелі (Луганський заповідник), садиба XVIII ст. (м. Олек-сандрівськ), комплекс споруд Деркульського кінного заводу в с. Данилівка (1765).

Рівненська область розміщена на північному заході, в зоні мі­шаних лісів (Українське Полісся) та у лісостепу. В межах області розміщено 17 заказників, вісім пам' яток природи, дві пам' ятки са­дово-паркового мистецтва, 91 заказник, 36 пам'яток природи, 63 заповідні урочища. Організації екологічного і спортивно-оздоровчого туризму сприяють кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера, лікувальні торфові грязі та мінеральні води. Найцікавішими туристичними об' єктами області є: Державний іс-торико-культурний заповідник у м. Острог, Державний історико-культурний заповідник у м. Дубно, історико-меморіальний запові­дник «Поле Берестецької битви», Державний музей-заповідник

«Козацькі могили». Острог вперше згадується у 1100 р. в Іпатієв-ському літописі. Архітектурною домінантою міста є замок князів Острозьких. Його перші дерев' яні укріплення, збудовані ще в до-монгольські часи, були повністю знищені татарськими ордами в 1241 р. У першій половині XIV ст. перший історично відомий князь з династії Острозьких — Даниїл відновлює на Судовій горі зруйновані споруди. Замок розміщений на відносно невеликому (0,7 га) овальному майданчику на пагорбі. В ансамбль замку вхо­дять сьогодні чотири головних будівлі: житлова оборонна вежа — Вежа мурована, Богоявленська церква, башта Нова та дзвіниця пі­знішої забудови (1905). Після ремонтних робіт в 1913—1915 рр. приміщення було пристосоване під музей з бібліотекою. Сьогодні в дев' яти залах музею — експозиція Острозького краєзнавчого му­зею. Варто оглянути також Луцьку і Татарську надбрамні вежі (XV—XVI ст.), Успенський костел (XV ст.).

Тернопільська область розміщена на заході України, в межах лісостепової зони. Природно-рекреаційний потенціал становлять 421 територія та об' єкт природно-заповідного фонду, зокрема Державний природний заповідник «Медобори», 89 заказників, 308 пам' яток природи, 18 парків — пам' яток садово-паркового мистецтва, дендропарк у с. Рай, закладений у XVII ст. Головні туристичні об' єкти: Збаразький історико-культурний заповідник, пам' ятки архітектури XII—XIX ст. у м. Кременці, Миколаївський собор, Богоявленський монастир, ансамбль Почаївської лаври, Старий замок, картинна галерея в Тернополі; Заліщики відомі кліматичним курортом, палацом і костелом XVIII ст., Бережа­ни — замком (1554), Миколаївською церквою (1691), Троїцьким собором (1768), Троїцьким костелом (1554) та ін. Розвитку спе­леотуризму сприяє наявність на півдні Тернопільської області, в межиріччі Серету, Збруча та Дністра, печер: Оптимістична (дов­жина ходів понад 217 км), Голубі Озера (121), Млинки (28), Кришталева (23), Вертеба (9). Печери утворені 20 млн років тому шляхом розмивання гіпсових порід підземними водами, процеси печероутворення продовжуються і сьогодні. Для проходження печер не потрібно вертикального (альпіністського) спорядження, а стала температура робить спелеотури однаково можливими в будь-яку пору року. Значно меншими за розмірами і науковим значенням є: печера Збручанська (біля с. Збручанського, 254 м), печера на Хомах (південніше від Кривче, біля хутора Хоми, 126 м), печера Двох Озер (біля с. Гермаківка в урочищі Му-рав' їнець, 57 м), печера Язиченська і камінь Довбуша (біля с. Монастирок, 42 м).

Миколаївська область розміщена на півдні України в басейні нижньої течії Південного Бугу, на півдні омивається водами Чо­рного моря. В області розміщено: частина Чорноморського біо-сферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказ­ник державного значення Рацинська Дача; 30 пам'яток природи, серед яких — ботанічне урочище Степок державного значення; 19 парків — пам' яток садово-паркового мистецтва, у тому числі Мостовський державного значення, 13 заповідних урочищ, Ми­колаївський зоопарк. Найцікавіші об' єкти туризму: Будинок штабу Чорноморського флоту (1794), Миколаївська церква (1817), астрономічна обсерваторія (1821), католицький костьол (1896), старий цвинтар (XVIII—XX ст.), водогінна вежа (XIX ст.), церква Пресвятої Богородиці (XIX ст.), історико-археологічний заповідник Ольвія, руїни старогрецького міста Ольвія (V ст. до н. е. — IV ст. н. е.), Катерининська церква (VIII ст.), військово-історичний музей; музей суднобудування; Покровська церква з дзвіницею 1805—1839 рр.; рештки давніх поселень. В області функціонує один із найкращих у Європі зоопарк, три парки куль­тури та відпочинку.

Вінницька область розміщена в лісостеповій зоні центральної частини Правобережної України, у межах Подільської та При­дніпровської височин. В області є 320 територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду. На базі радонових і мінеральних вод, родовищ лікувального торфу створено курорти. Найпопулярні-ший курорт — Хмільник, який об' єднує шість санаторіїв. Найці­кавіші об' єкти туризму: музей-садиба М. І. Пирогова, літератур­но-меморіальний музей М. М. Коцюбинського, дерев' яні церкви св. Миколая (1746) і св. Юрія (1726), комплекс монастирських будівель (XVII—XVIII ст.), Меморіальний комплекс-музей Д. К. Заболотного, залишки замку в Шаргороді (XVI ст.), культо­ві споруди (XVI—XIX ст.) у Шаргороді, Браїлові, Немирові, Він­ниці, Могилеві-Подільському, палаци — у Тульчині (XVIII ст.), Немирові (XIX ст.), Мурованих Курилівцях (1805), літературно-меморіальні музеї Марка Вовчка та М. О. Некрасова у Немирові, музей М. Д. Леонтовича у м. Тульчині.

Сумська область розміщена у північно-східній частині Ліво­бережної України. Річки Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла нале­жать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Кліматичний курорт Баси розміщений за 7 км від Сум у масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. Найвідомішим об' єктом природно-заповідного фонду є Український степовий заповідник Михайлівська цілина. Об' єкти туризму: Воскресенська церква

(1702), Спасо-Преображенський собор (1776), Іллінська церква (1836), Петропавлівська церква (1851), Пантелеймонівський мо­настир (XIX ст.), будинок-музей А. П. Чехова (XIX—XX ст.), му­зично-драматичний театр ім. М. С. Щепкіна, Державний істори-ко-культурний заповідник у м. Глухів, Тріумфальна арка (фор­течна брама) (1744), Миколаївська церква (1693), Анастасіївсь-кий собор (1885—1886), фабрика художнього ткацтва (ХІХ ст.), городище «Городок» (залишки літописного міста Путівля) (XI— XIII ст.), собор Різдва Богородиці (1591); Мовчанський монастир (XVI—XVIII ст.), Меморіальний комплекс «Спадщанський ліс», «Золоті ворота», Святодухівський собор (1738—1744), Курганні могильники, кімната-музей письменника Остапа Вишні, Тростя-нецький палац (XIX ст.). У м. Суми розміщений художній музей, один із найдавніших і найцікавіших в Україні, твори живопису, графіки і скульптури розмістилися в будинку колишнього казна­чейства, пам' ятка архітектури XIX ст.

Полтавська область розміщена у центральній частині Ліво­бережної України. Річки області належать басейну Дніпра: ліві притоки — Сула, Псел, Ворскла. У межах області — частина Кременчуцького водосховища. В лісовій зоні, на березі р. Псел розміщений кліматичний курорт Гадяч; на березі р. Ворскла — лісовий кліматичний курорт Ліщинівка; рівнинний бальнеологіч­ний курорт лісостепової зони — Миргород. Головні об' єкти ту­ризму: Хрестовоздвиженський собор (1699—1709), ансамбль Круглої площі та Монумент Слави (1805—1811), пам'ятник Пет­ру І (1849), Тріумфальна арка (1820), церква Всіх Святих (1815— 1821), Мгарський монастир (XVII—XIX ст.), Керамічний техні­кум (1846), будинок водолікарні (1914—1917), Великосорочин-ський історико-краєзнавчий музей, літературно-меморіальний музей М. В. Гоголя, Державний музей-заповідник українського гончарства, меморіальний комплекс садиби філософа і поета та пам' ятник Г. С. Сковороди, пам' ятний знак до 800-річчя засну­вання Полтави (1974). Полтава відома архітектурою XVII— XIX ст., розвинутими народними промислами (вишивка, кили­марство, кераміка).

Волинська область розміщена на північному заході України в межах Поліської низовини та Волинської височини, у зонах мі­шаних лісів і лісостеповій. Головними об' єктами екологічного і спортивно-оздоровчого туризму є озера, яких на Волині понад 220 (Світязь, Пулемецьке, Турське, Луки, Пісочне). Найбільшим об' єктом природно-заповідного фонду є Шацький природний на­ціональний парк (32515 га). На базі історико-культурного та архі­

тектурного потенціалу створено Луцький державний історико-архітектурний заповідник. Найцікавішими є пам' ятки архітекту­ри й археології періоду Київської Русі: Успенський собор (1160) у Володимирі-Волинському, Верхній замок (XIII—XIV ст.) у Лу­цьку, залишки храмів і житлових будівель (X—XIV ст.), фортеч­них валів (XII—XIII ст.), Георгіївська церква (1264) у Любомлі, Васильківська церква (XIII—XIV ст.) у Володимирі-Волин-ському, Покровська (XV ст.) і Хрестовоздвиженська (1619), мо­настир єзуїтів (1539—1610), Троїцький собор (1755) у Луцьку, замок і Луцька брама (1630) в смт Олиці, залишки стін Нижнього

замку (XIV—XVII ст.).

Закарпатська область розміщена на південному заході України, в Українських Карпатах і частково у Закарпатській ни­зовині. На межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, в Чорногірському масиві Українських Карпат є найвища вершина України — Говерла (2061 м над р. м.). Біля м. Рахів є умовна точ­ка географічного центру Європи. Головні об' єкти природно-заповідного фонду: Карпатський біосферний заповідник, Націо­нальний природний парк Синевир. Виявлено і досліджено понад 360 різних за хімічним складом та лікувальними властивостями джерел мінеральних вод. Об' єкти туризму: замки XIII ст. в Ужгороді, Мукачеве (XIV ст.), Миколаївська церква-ротонда і Хрестовоздвиженський кафедральний собор (1646) в Ужгороді, руїни замку в Хусті, костели в с. Середнє Водяне, Крайниковому, Ужці, Микільський монастир (XVIII ст.) в Мукачевому, дерев'яні церкви (1428), єпископський палац (1646). Курортна зона Солот-вино розміщена на правому березі річки Тиса, за своїми цілющи­ми властивостями ропа соляних озер аналогічна ропі Мертвого моря. На базі соляних шахт, на глибині 300 м (Українська та об­ласна алергологічні лікарні) проводиться лікування хворих на бронхіальну астму та інші алергічні захворювання. Центри гірсь­колижного туризму: Воловець, Пилипець, Подобовець, Ясіня, урочище Драгобрат.

Запорізька область розміщена на південному сході України. Головна річка — Дніпро з Каховським водосховищем, вздовж уз­бережжя Азовського моря — лимани та солоні озера. Природні туристичні ресурси: солоні озера з великими запасами лікуваль­них грязей, просторі піщані пляжі, південний морський та степо­вий клімат. На узбережжі Азовського моря розміщено декілька приморських кліматично-грязьових курортів (Кирилівка, Бер­дянськ). Значні запаси лікувальних грязей є на дні Утлюцького та Молочного лиманів. Головні об' єкти туризму: національний за­

повідник Хортиця, антропоморфні стели 3—2 тис. до н. е., кам' яні баби XI—VIII ст. до н. е., козацька фортеця на острові Хортиця (XV—XVIII ст.), Святомиколаївський кафедральний со­бор (1836), земська управа (1912), Запорізький 700-річний дуб, музей історії запорізького козацтва, давні кургани, Захаріївська фортеця (1770), собор св. О.Невського XVII ст. у м. Мелітополь, Мелітопольський курган IV ст. до н. е., Історико-археологічний заповідник Кам' яна могила розміщений біля с. Розівка.

Житомирська область розміщена на Правобережній Україні, у центральній частині Полісся. Річки належать до басейну Дніпра (Тетерів, Ірша, Ірпінь), притоки Прип' яті — Случ, Уж, Уборть. Значні площі на Поліссі займають болота. Окремі культурно-архітектурні пам'ятки в Овручі, Житомирі, Новоград-Волинську датуються періодом Київської Русі. В палаці (XVIII—XIX ст.), який оточений пейзажним парком у містечку Верхівня, жив і працював французький письменник Оноре де Бальзак (1799— 1850), вінчався у Бердичеві в костьолі св. Варвари (1826) з Евеліною Ганською. Об'єкти туризму: резиденція князя Рюрика Ростиславовича (XII—XIII ст.) і Василівська церква в м. Овруч (1190), залишки давньоруського городища (X—XIII ст.) на Соколовій Горі, Преображенський кафедральний собор в Житомирі (1864), фортеця-монастир кармелітів і костьол в Бердичеві (XVII ст.), Троїцький монастир в с. Тригір' я (XV ст.), Миколаївська церква в смт Олевськ (1596).

Чехія

Офіційна назва — Чеська Республіка. Площа 78,9 тис. км2. Столиця Прага (1,2 млн осіб). Час відстає від київського на 1 год. Офіційна мова — чеська, вживаються: словацька, німецька, анг­лійська і російська. Населення 10,3 млн осіб. Найбільші міста, тис. осіб: Прага, Брно — 386, Острава — 323, Пльзень — 169. Ре­лігійна належність, %: римо-католики (29,2), протестанти (4,1), атеїсти (59,7). Грошова одиниця — чеська крона.

Географічне положення

Розміщена в центральній Європі. На півночі межує з Поль­щею, на сході зі Словаччиною, на півдні з Австрією, на заході та півночі з Німеччиною. У ландшафті країни переважають височи­ни і невисокі гори. Головні гірські масиви: Крконоше (Судети) з

вершиною Сніжка (1602 м над р. м.) на північному сході, Крушне (Рудні гори) з вершиною Клиновець (1244 м) на північному захо­ді, Шумава з гранітною горою Плехи (1378 м) на заході, Грубий Єсенік із вершиною Прадід (1491 м) у Моравії та Моравсько-Силезькі Бескиди з вершиною Лиса Гора (1323 м). Чехія розта­шована на головному європейському вододілі, де беруть початок ріки, що впадають у Північне, Балтійське і Чорне моря. Найбіль­шими ріками є Ельба з притокою Влтава у західній частині краї­ни і Морава у східній частині. Для масового відпочинку викорис­товуються озера Ліпно і Орлік на ріці Влтава, а також Нове Млини на ріці Діе. Значну площу (52000 га) займають стави, при­значені для розведення прісноводних риб.

Чехія має типовий континентальний клімат із теплим вологим літом і холодною сухою зимою. На півночі, у гірських районах зими суворіші. У низовинах часто бувають тумани. Найкращі мі­сяці для відвідування країни — травень, червень і вересень; кві­тень і жовтень — дешевша альтернатива, за умов сприятливої по­годи. Для відвідування гірськолижних курортів країни найбільше сприятливі січень—лютий.

Державний устрій

Парламентська республіка, парламент складається з Палати депутатів (200 місць) і Сенату (81 місце). Депутатів обирають на 4 роки, а сенаторів — на 6, при цьому кожні 2 роки 1/3 з них пе­реобирається. У населених пунктах кожні 4 роки проходять ви­бори місцевих рад (представницьких органів) і старостів. Вищою посадовою особою є президент, якого обирає парламент термі­ном на 5 років. Президент затверджує склад уряду, запропонова­ний Палатою депутатів. На даний час у Чехії існує понад 80 пар­тій. Виділяється 13 адміністративних одиниць (країв) і столичний округ.

Історичні факти

У IV ст. до н. е. на території країни жили кельтські племена боїв, від яких пішла одна з назв країни — Богемія. У V ст. відбу­вається переселення слов' янських племен на територію сучасної Чехії. У Х ст. утворилася Великоморавська держава. Формування єдиної держави закінчилося в ХІІ ст., коли відбулося об'єднання Чехії і Моравії. 1306 р. — загибель короля Вацлава III (1305— 1306) і припинення династії Пршемисловичів. 7 квітня 1348 р. —

заснування Карлом IV Празького університету. 1420—1434 р. — гуситський рух проти католицької церкви і німецького засилля, зазнав поразки. 1526 р. — розгром турками чесько-угорського війська, обрання на чеський престол австрійського ерцгерцога. 1620 р. — втрата незалежності після поразки в битві поблизу Бі­лої Гори, вхід до складу Австрії. 1 листопада 1781 р. — патент Йосипа II про скасування особистої кріпацької залежності селян у Чехії та Моравії. 28 жовтня 1918 р. — проголошення Націона­льним комітетом самостійної чехословацької держави. 29 лютого 1920 р. — прийняття конституції Чехословацької Республіки. 15 березня 1939 р. — окупація чеських земель Німеччиною. Створення в Лондоні тимчасового чехословацького уряду і Дер­жавної ради в липні 1940 р. 5—8 травня 1945 р. — празьке повс­тання, 8 травня 1945 р. — визволення Праги. 1948 р. — «Лютнева революція», прихід до влади комуністів. 21 серпня 1968 р. — окупація Чехословаччини військами СРСР і країн Варшавського договору, стихійний народний опір жителів Чехословаччини проти окупації. 29 листопада 1989 р. рішенням Федеральних Збо­рів формально завершилась комуністична влада в Чехословаччи-ні. 26 квітня 1990 р. виведення радянських військ із Чехословач-чини. 1 січня 1993 р. виникнення двох незалежних держав — Чеської Республіки і Словацької Республіки. У 1999 р. Чехія вступила в НАТО, а в 2004 р. — в Європейський Союз унаслідок п' ятого розширення.

Туризм

Прага

Празький град розміщений на високому лівому березі р. Влта-ви. Цю частину міста оточує кам'яна фортечна стіна ХІІ ст. Ввій­ти в Празький Град можна через парадні ворота з Градчанської площі, біля воріт виставлена почесна варта, зміна якої відбува­ється щогодини. З 1 січня 1993 р. Град є резиденцією президента Чеської Республіки, занесений у книгу Рекордів Гіннесса як най­більша резиденція глави держави. На першому дворі знаходиться Терезіанський палац, збудований у стилі віденського класицизму за проектом Н. Пакассі. В другому дворі розташована каплиця св. Хреста, у якій зберігаються коронаційні регалії чеського королів­ства, що виставляються для загального огляду в особливо урочи­стих випадках. Домінантою третього двору є кафедральний собор

св. Віта, найстарішою і коштовною частиною є каплиця св. Вац­лава. Замикає третій двір Старий королівський палац (XV ст.). Поруч знаходиться базиліка св. Георгія Переможця, закладена в X ст.

Собор св. Віта — головний храм Граду, духовний центр краї­ни, був закладений згідно наказу Карла IV у 1344 р. на місці ста-ророманської базиліки. В його історії відзначають три серйозні перебудови: ренесансні галереї, прибудовані до дзвіниці в 1562 р., її бароковий дах (XVIII ст.) і неготичний фасад собору (XIX ст.). Завершив спорудження в його нинішньому вигляді Ка­мі Гільберт до святкування тисячоріччя св. Вацлава (1929 р.).

Карловий міст — шедевр середньовічної архітектури, один з вісімнадцяти мостів, що з' єднують береги Влтави, кам' яний з 16-ма арками, які спираються на берегові виступи. Перший камінь моста був закладений у 1367 р., будівництво тривало до початку XV ст. Щоб міст був міцним, у вапно замість води додавали мо­локо і сирі курячі яйця.

Градчани — стародавній квартал Праги, де знаходяться музеї і найгарніші церкви. Історичним ядром Градчан є Градчанська площа, що зберегла своє планування із середньовіччя, коли тут знаходився центр Старого Міста. У центрі площі — колона із статуєю Діви Марії і фігурами заступників чеської землі (1726 р.). На площі розташований Штернбергський палац, побу­дований у XVII ст. в стилі ренесансної архітектури, є власністю Національної галереї, яка експонує тут свої постійні експозиції (старий європейський і французький живопис XIX ст.).

Монастир Лорета збудований у бароковому стилі, центром паломництва є свята хатина, побудована в 1631 р. за розпоря­дженням Катерини Лобковіц. Це копія міфічної хатини Діви Ма­рії з Назарета, перенесеної згідно з легендою, в Італію. Вважаєть­ся, що в цьому будинку є кілька балок від італійського оригіналу.

Страговський монастир заснований у 1140 р. перебудований в епоху бароко, на його території є музей Національної Літерату­ри. Монастир був центром утворення Чехії, а його бібліотека на­лежала до найбільших бібліотек світу.

Мала Сторона — комплекс будівель у межах архітектурного стилю бароко. Мала Сторона, раніше називалася празьким Ма­лим Містом, виникла в 1257 р. внаслідок об'єднання декількох поселень, що знаходилися під Градом.

Єврейський квартал оточений будівлями Старого Міста, по­ява євреїв у Старому Місті відноситься до першої половини XII ст. Остаточне формування єврейського кварталу відбулося в

XVI ст., на цей час вони мали власні органи управління, повну політичну, релігійну і побутову відособленість від іншого насе­лення. Празьке єврейське гетто не обійшли погроми і виселення, проте у 1848 р. євреї отримали на чеській землі цивільні та полі­тичні права. Після перебудови міста у XX ст. залишилося тільки 6 синагог, цвинтар і ратуша, що складають єдиний у своєму роді музейний комплекс під відкритим небом. За синагогою Клаузена розташований старий єврейський цвинтар, де розташовано бли­зько 12 000 могил. Найстаріша могила датована 1439 р., а в 1787 р. цвинтар перестали використовувати, тому що він виявив­ся настільки переповненим, що в деяких могилах поховання були в 12 шарів.

Карлові Вари — знаменитий курорт, центр туризму, розташо­ваний у мальовничій долині р. Влтава, місто було засновано ім­ператором Карлом IV у 1350 р. Щорічно курорт відвідує близько 90 тис. осіб з багатьох країн світу. У XVI ст. доктор Вацлав Пайер описав лікувальні властивості карловарських джерел. На початку XVII ст. в долині р. Тепла існувало 200 курортних буди­нків, у підвалах яких були ванни, куди по дерев' яних трубах по­давалася термальна вода.

У Карлових Варах із лікувальною метою використовуються 12 джерел, температурою від 42 до 73 оС, найгарячішим джерелом (гейзером) є Вржидло, яке фонтанує на висоту 12 метрів. Вода джерела поділяється на три групи: «Вржидло А» (70оС), «Вржид-ло Б» (50оС), «Вржидло Ц» (30оС). Вода першої групи потрапляє до головного фонтану, а двох інших — забезпечує лікувальною водою санаторії та басейни.

Джерело № 2 «Карла IV» розміщене в межах Ринкової коло­нади, температура 64,5оС. Згідно з легендою водами цього дже­рела король Карл IV лікував ноги. Джерело № 3 «Нижнє замко­ве» розміщене в Замковій колонаді, температура 67оС, знаходиться вище рівня джерела «Вржидло». В ХІХ ст. зникало на 14 років. Джерело № 4 «Верхнє замкове», Ринкова колонада. Температура води 61,6оС. В Млиновій колонаді розміщені дже­рела: № 6 «Млинове», № 7 «Русалка», № 8 «Князя Вацлава», № 9 «Лібушин», № 10 «Скельне». В підвальному приміщенні Війсь­кового санаторію знаходиться джерело № 12 «Садове», темпера­тура 43,0оС. Тринадцятим джерелом курорту називають настоян­ку на цілющих травах «Бехеровка», цей лікувальний напій користується популярністю в усьому світі.

Лікувальний ефект джерел зумовлений високою насиченістю в них розчинених мінералів. На курорті лікують хвороби органів

травлення, розладу метаболізму, діабет, ожиріння, парадонтоз, хвороби рухового апарату і багато інших захворювань. Приїхати в Карлові Вари можна і з профілактичною метою, щоб зміцнити своє здоров' я, позбутися стресів, полегшити перебіг алергійних захворювань. Сьогодні класичне лікування передбачає тритижне­вий курс водної реабілітації. Путівки в Карлові Вари надаються як з повним лікувальним обслуговуванням — 7, 14 і 21 день, так і з готельним проживанням із вільним вибором тривалості перебу­вання і лікувальних процедур. Максимальний ефект лікування досягається за 21 день. Середня щоденна норма споживання води становить один літр. Воду п' ють у три прийоми за годину до їжі. У Карлових Варах знаходиться дитяча курортна лікарня Манес, де можливо провести комплексне медичне обстеження з призна­ченням необхідних процедур і лікування. У санаторіях створено умови для перебування дітей разом із батьками.

Курорт Маріанські-Лазні заснований на початку ХІХ ст. док­тором Йосефом Яном Нером і абатом монастиря м. Тепла — Ка­рлом Кашпаром Рейтенбергером. Головна заслуга у швидкому розвитку міста, що виріс на місці непрохідних боліт, належить садовому архітектору Вацлаву Скалніку, автору геніальної місто­будівної ідеї — осушити долину, заснувати парки так, щоб вони непомітно переходили в ліс і тільки потім, будувати окремі бу­динки. Більшість будинків і санаторіїв збудовано в другій поло­вині ХІХ ст., коли відбувався інтенсивний розвиток курортного міста, а кількість відвідувачів перевищувала 25 000 осіб за рік. На курорт приїжджали видатні особистості: письменники, компози­тори, вчені й політики з усього світу. Курорт часто відвідував та­кож англійський король Едвард VII, який у 1899—1908 рр. побу­вав тут дев' ять разів.

Місцевість сприяє для піших прогулянок. Курорт відрізняєть­ся безліччю зручних доріг і доріжок, що підтримуються у відмін­ному стані. Значна частина доріг проходить у лісі, повному кра­сивих куточків, відкіля відкривається вигляд на курорт. У низці випадків можна скористатися послугами лісових ресторанів. Для аматорів спорту підготовлено тенісні корти, плавальні басейни, майданчики для гри в гольф і фітнес-центри.

Замок Глибокий над Влтавою є найромантичнішим і найвідві-дуванішим замком країни, виконаний у стилі англійської готики, копія Віндзорського замку в Англії. Заснований у середині XIII ст. дворянином Чехом із Будейовиць. У 1661 р. викуплений родом Шварценбергів, які перебудували його у стилі англійської готики (1839—1871). Інтер'єри виконані в стилі пізнього періоду

англійського ренесансу. Зараз тут знаходяться: найбільша колек­ція гобеленів у Чехії, голландський живопис XVI—XVII ст. зброя, порцеляна і меблі. Навколо замку створено парк в англій­ському стилі з рідкісними видами дерев.

Кутна Гора — місто розташоване на південному сході від Праги, у грудні 1995 р. було занесено у перелік світових культу­рних пам'яток ЮНЕСКО. У середньовіччі Кутна Гора було най-багатшим містом Чехії. В XIII ст. в околицях виявлено срібне ро­довище. Прибуток, одержуваний від срібних шахт, на певний час зробила чеських королів найбагатшими серед європейських мо­нархів. Величезне багатство сприяло процвітанню міста, було створено шедеври готичної архітектури: Королівський монетний двір і кафедральний собор св. Варвари. У XVI ст. доходи від шахт знизилися, і Кутна Гора поступово втратила своє значення. Головною архітектурною пам' яткою міста є собор св. Варвари, покровительки гірників. Собор св. Варвари було закладено на початку XIV ст., а його будівництво завершилося тільки в сере­дині XIX ст. Внутрішнє оздоблення собору вражає своєю пишно­тою. У старому місті розташована готична церква Богоматері, а на Палачкево Наместі — вигадлива площа, що була створена на місці зруйнованої пожежею готичної ратуші у 1770 р. Від верх­ньої частини площі туристичний маршрут веде до веж церкви св. Джеймса (1330), за якою розташований готичний Королівський монетний двір (срібні монети почали випускати тут у 1300 р.) Від церкви св. Джеймса кілька брукових спусків ведуть до Гірського музею Градек (закритий з листопада по березень). Тут працює постійна виставка, що розповідає про видобуток срібла, що зро­бив Кутну Гору багатою і знаменитою. Особливу увагу завжди привертає величезний дерев' яний механізм, за допомогою якого в середньовіччі піднімали до 1000 кг породи з 200-метрової гли­бини. Найголовніше в музеї — 45-ти хвилинний похід у повному шахтарському одязі через 500 метрову середньовічну шахту на один з 20-ти підземних рівнів. Відразу за Градеком знаходиться колишній єзуїтський коледж XVII ст., перед яким розміщено скульптури в стилі бароко.

Замок Конопіште — один із найкрасивіших замків, розташо­ваних у Середній Чехії. Упродовж сторіч замок неодноразово пе­ребудовували, змінювались власники. Найвідомішим його влас­ником був спадкоємець австро-угорського престолу Франц Фердинанд. Він зібрав і заснував колекцію, яка в 1900 р. налічу­вала 3750 предметів мистецтва X—XIX ст. Унікальність замку полягає в тому, що тут зберігається найбільша в Європі колекція

мисливської зброї та трофеїв, а також зібрані колекції картин, меблів, скла і порцеляни.

На кордоні з Німеччиною, на р. Огрже, розташоване місто Хєб — одне з середньовічних міст Чехії, де зберігся німецький колорит. Серед сотень цікавих об' єктів і архітектурних комплек­сів виділяється замок у романському стилі (XII ст.), збудований Фрідріхом I Барбаросою. Замок розміщений на пагорбі, створю­ючи у відвідувачів ілюзію перебування в середньовічній Європі, відомий великою кількістю привидів. Варто відвідати головну площу міста — наместі Крале Іржи, помилуватися на викладені червоною черепицею похилі дахи будинків у готичному стилі (XVI ст.), готичну споруду церкви св. Миколая з безліччю скуль­птур і центральним входом, датованим 1270 р.

Фортеця Карлтештейн. Готичний замок на скелястому паго­рбі в долині р. Бероункі був побудований у 1358 р. Карлом IV для забезпечення надійного збереження імператорських коштовнос­тей, коронаційних регалій і мощів святих. У 1420 р. король Сигі-змунд вивіз із замку коронаційні регалії, тоді як інші скарби за­лишалися тут до 1619 р. Реконструйовано у 1899 р. в стилі псевдоготики, королівські покої було перетворено в музей. У чо­тиригранній вежі замку розташована каплиця св. Хреста. Її стіни інкрустовані напівкоштовними каменями і прикрашені 127 кар­тинами з зображеннями святих, створеними в 1348—1367 рр. У середній вежі знаходиться каплиця Діви Марії з галереєю го­тичних полотен, серед яких — портрет засновника замку. Навко­ло Карлштейну розташована заповідна зона, відома як Чеський карст, з лісом, вапняковими скелями і печерами; Конєпруська пе­чера (7 км від замку) з безліччю сталактитів і сталагмітів відкри­та для відвідування.

Чеський Штернберг — готичний замок XIII ст. побудований на пагорбі з видом на долину ріки Сазава. З моменту закладки і до сьогоднішнього дня Чеський Штернберг належав родині Ште-рнбергів. У XVIII ст. замок перебудований у стилі бароко. Ін-тер' єр, що склався за кілька епох поєднує галерею сімейних пор­третів, колекцію живопису і графіки періоду Тридцятирічної війни, багату колекцію історичної зброї, золотих монет, меблів, порцеляни і скла. У XIV—XV ст. замок завдяки своєму стратегі­чному положенню на вершині скелі, у ті часи вважався непри­ступним.

Брно. Головні туристичні об'єкти Старого Міста: костел св. Яна, кафедральний собор св. Петра і Павла, монастир Капуцинів із склепом у якому спочивають ченці та представники місцевої адмі­

ністрації. Головна площа Брно — площа Свободи, раніше назива­лася площею Нижнього Ринку. Місто відоме численними вистав­ками і ярмарками. Неподалік від Брно відбулася відома Аустерлі-цька битва, яка стала визначною в історії війни з Наполеоном.

Моравський Карст — визначна природна пам'ятка країни з уні­кальними карстовими ландшафтами. На цій території є понад 400 печер різної глибини і ступеня складності. Частина печер окульту­рена, з пішохідними доріжками і освітленням. Туристам пропону­ють екскурсію печерами, сплавом на човні підземною рікою. Підзе­мні ріки й озера ведуть до величезного (глибиною понад 130 метрів) провалля Мацоха, з вигадливими природними прикрасами.

Чешський Крумлов. Більшість будинків центра міста є істори­чними і культурними пам' ятниками, прикрашеними розписами часів Відродження. У 1992 р. Чешський Крумлов був внесений у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як унікальний історико-архітектурний пам' ятник. Містечко побудоване в гористій місце­вості, на закруті р. Влтави, яка оточує стародавні споруди міста з усіх боків. Центр старого міста розташувався на високому пагор­бі на правом березі, а замок — на лівому. Прикордонний замок будувався упродовж декількох століть. В XVI ст. він перетворив­ся у величезний палац у стилі Відродження з величезною круг­лою вежею. Навпроти замку розташований костел св. Віта, вико­наний у готичному стилі. В місті також варто оглянути: церкву св. Жоста, капличку св. Яна, Ратушу (XVI ст.), будинок Золотої Корони, краєзнавчий музей.

Кршівоклад — королівський готичний мисливський замок, збудований у XIII ст., набув сучасного вигляду після перебудови за часів Владислава Ягеллонського в 1493—1522 рр. У замку від­творено історичні інтер' єри — капличку, бібліотеку, фюрстенбе-ргську портретну галерею, камери для тортур. Для музею вико­ристовують срібну кімнату і лицарський зал.

Мельнік — ренесансний замок заснований на місці злиття рік Ельби і Влтави. У XVI ст. фортецю було перебудовано в стилі Відродження. На даний час — у приватній власності родини Лоб-ковиців, якій він належав з 1753 р. У замку збережені унікальні іс­торичні інтер' єри, мисливські трофеї, колекції скла і порцеляни.

Активний туризм

Гори Крконоші знаходяться на північному сході, межують із Польщею. Найвищою точкою є гора Снєжка (1602 м над р. м.). Через гірський масив протікають дві головні ріки: Ельба і Упа.

Значна територія гір входить до складу природного народного парку Крконоші.

Шпіндлерув Млин — найвідоміший гірський курорт країни розташований на висоті 715—1300 м над р. м., на території Крконошського природного парку, в місці злиття рік Ельба і Нижній потік. Активно почав розвиватися з початку XIX ст. У місті є всі умови для відпочинку: ресторани, спортивно-розважальні центри, кінотеатр, дискотеки, постійно прово­дяться спортивні змагання. На даний час курорт одночасно може прийняти близько 8400 туристів і має два гірськолижних центри: св. Петро і Медведін. Гірськолижний сезон починаєть­ся у грудні і продовжується до квітня. За несприятливих пого-дних умов стан лижних трас підтримується за допомогою сні­гових гармат. Загальна довжина спусків 25 км, вони поді­ляються на траси легкої, середньої і підвищеної складності. Одна з трас обладнана системою освітлення, що дозволяє екс­плуатувати спуск до 21.00. Курорт обслуговують 3 крісельних і 25 бугельних витягів, їх загальна пропускна здатність стано­вить 13200 осіб. На канатних дорогах і витягах гірськолижних центрів діє єдиний абонемент.

Пец-под-Снєжкоу — курорт розташований у східній частині Крконош, у долині р. Упа. На вершину г. Снєжки можна підняти­ся канатною дорогою. На курорті створено ідеальні умови для катання на гірських і бігових лижах. Три траси курорту освітлю­ють у темний час доби. Для підтримання необхідної потужності снігового покриву використовують снігові гармати. Для сноубо-рдистів створено систему трамплінів «funpark». Гірськолижні траси обслуговують 1 крісельний і 10 бугельних витягів загаль­ною пропускною здатністю 9630 осіб за годину. Загальна довжи­на витягів становить 9 км.

Чорногорія

Офіційна назва — Республіка Чорногорія. Площа: 13,8 тис км2. Столиця: Подгоріца. Населення: 650 тис. осіб. Офіційна мо­ва — сербська. Час відстає від київського на 1 год. Найбільші мі­ста, тис. осіб: Подгоріца — 118, Ніксіч — 74,7. В країні перева­жає православ' я. У Чорногорії знаходиться два міжнародних аеропорти: Подгоріца і Тіват. Грошова одиниця — євро.

Географічне положення

Чорногорія розміщена на Балканському півострові. Межує з Хорватією (14 км), Боснією і Герцеговиною (225) на північному заході, Сербією (203) на північному сході та Албанією (172) на південному сході. Довжина узбережжя становить 293,5 км. Най­більше озеро — Скадарське (391км2). Найглибший каньйон — річка Тара. Найвища гірська вершина Боботов кук — 2522 м ви­ще р. м. Клімат середземноморський. Середня температура лип­ня — 27 оС, максимальна температура моря — 27 оС . Прозорість води — від 38 до 56 метрів.

Історичні факти

У часи Романської Імперії територія Чорногорії називалась Дукля, отримала свою незалежність у 1040 р. і була оголошена королівством у 1077 р. Назва «Чорногорія» (Монтенегро) уперше згадується в документах короля Мілутіна у 1276 р. Упродовж XV—XVII ст. була під владою турків, повної незалежності країна набула з 1645 р. Упродовж XVIII—XIX ст. збільшувалася площа країни, та її вплив на завнішньополітичній арені. На Берлінсько­му конгресі країна одержала повне міжнародне офіційне визнан­ня незалежності й суверенітету. Чорногорія — єдина країна на Балканах, що успішно боролася проти Османської імперії. У 1910 р. Чорногорія стала королівством. ХХ ст. було важким періодом для Чорногорії, вона втратила незалежність і зникла з політичної карти Європи. У 1918 р. після капітуляції Австро-Угорщини король Нікола залишив Чорногорію. Наприкінці ХХ ст. після розпаду Югославії, Чорногорія зберегла державний союз із Сербією. У 2007 р. — здобула незалежність.

Туризм

Півострів Святий Стефан. З лівої і правої сторін піщаного перешийка, що зв' язує острів із берегом, знаходяться два пляжі червонуватого кольору. Місто було створено торговцями і риба­лками в XV ст., у 1960 р. відреставроване і перебудоване. Святий Стефан приймав багато відомих людей, таких як: Софі Лорен, Моніка Вітті, Віллі Брант, Боббі Фішер, Сильвестер Сталоне, Клаудія Шиффер, Інгемар Стенмарк.

Ульцинь — знаходиться на півдні Чорногорії. В межах міста знаходяться найдовший піщаний пляж Адріатики — Великий

Пляж, що простягається на 13 км. Відреставроване Старе Місто в Ульцині багате ресторанами, кафе, галлереями і готелями.

Бар — сучасне місто, яке щодня розширюється. Найбільше туристичних об' єктів зосереджено в Старому Місті, зокрема, за­лишки фортеці (XV ст.), замок короля Ніколи і маслинове дерево, якому понад 2000 р. У місті щорічно проходять численні фести­валі й культурні заходи: міжнародний телевізійний фестиваль, зустрічі під старим маслиновим деревом, хроніки міста тощо. В межах міста обладнані пляжі.

Петровац — маленьке місто, розташоване поруч із містом-готелем святий Стефан. Пляжі цього міста є найкрасивішими пляжами Будвинської Рив' єри. В місті варто відвідати фортецю Кастелло, збудовану венеціанцями у XVI ст. і два маленьких ост­рови: Катіц і Свята Неділя.

Будва приваблює туристів своєю красою і численними пляжа­ми. Крім природної краси заток, островів і пляжів місто багате іс­торичними пам' ятками. Старе Місто розташоване на маленькому півострові, на його вулицях і кварталах розміщено багато турис­тичних об' єктів — церкви св. Трійці, св. Івана, Пресвятої Богоро­диці та св. Сави; монастирі Станєвічі, Подострог, Резевічі. У Старому Місті розташовані відомі бутіки, кафе, ресторани і га­лереї. Острівна лінія Будви складає 21 км. На ній розташовано 17 пляжів.

Тіват розміщений на березі однойменної затоки, яка є части­ною Которської затоки. В межах міста розміщено міжнародний аеропорт, який приймає чартерні рейси. Згідно з архівами м. Ко-тор назва міста Тіват вперше згадується в XIV ст. В місті зберег­лися церкви римського і візантійського періодів — св. Віда, св. Луки, св. Гавриїла; середньовічні церкви св. Антона і св.Петра, башта палацу сім' ї Буча. З відомих культурних заходів у місті проходить олімпіада Боцарські лєтні фесте (літні свята).

Котор. Старе Місто занесене у список Світової національної і культурної спадщини ЮНЕСКО завдяки середньовічній архітек­турі та численним унікальним пам' ятникам. У центральній час­тині міста розташований кафедральний собор св. Тріпуна (1166); церкви св. Лука (1195), св. Марії (1221), Богородиці (XV ст.), па­лац Буча (XrV ст.), Наполеонівський театр (XIX ст.). Довжина оборонних стін (XV! ст.) міста становить 4,5 км, висота — до 20 м. На висоті 260 м над р. м. розміщена фортеця св. Іоанна.

Пераст. Місто побудоване у стилі старого бароко, найкраси­віші будинки цього маленького містечка були збудовані в період з XVII по XVIII ст. Водночас завершила свій розвиток приморсь­

ка зона, капітани побудували величезні вілли, що дотепер вра­жають людей своєю красою. Головні історико-архітектурні пам' ятники: церква св. Миколая (XVI ст.), острів, що пролягає уздовж міста, на якому розташована церква св. Георгія (XII ст.), церква Богородиці на рифах (XVII ст.) в стилі бароко, збудована на штучно створеному острові.

Рісан. Найстаріше місто Которської затоки, збудоване у ІІІ ст. до н. е. Це було місто ремісників і моряків, а також торговий центр усієї держави. Ще в часи перебування римлян були збудо­вані палаци з грецького мармуру. Чудові скульптури і мозаїка збереглися до наших часів і представляють безцінну культурну спадщину. Серед численних мозаїк знаходиться мозаїка бога Гі-пноса — єдина мозаїчна фігура бога, що існує в світі.

Герцег Нові. Його називають містом сонця через значну кіль­кість сонячних днів у році. Найпопулярнішою частиною серед туристів є Старе Місто, де знаходяться будівлі різних історичних епох: міський годинник (1667), фортеці Спаніола (1538) і Форте маре (1687), які є лише частиною культурної спадщини міста. Ба­гатий своєю рослинністю Герцег Нові є місцем розвитку числен­них видів тропічних квітів. Наприкінці січня все місто просочене ніжним ароматом жовтої і зеленої мімози й в зв' язку з цим у місті є свято — фестиваль мімози. Уздовж узбережжя простягається шлях «Сім Даніц», що пов' язує Герцег Нові з Ігало — знамени­тим середземноморським лікувально-туристичним центром. Він розташований на березі Адріатичного моря, під горою Орієн. Це найбільший і найвідоміший центр реабілітації здоров' я, профіла­ктичної медицини, хвильотерапії та європейського курортного лікування в басейні Середземного моря. Інститут Ігало визнаний в усьому світі завдяки успішному лікуванню пацієнтів із широ­ким спектром захворювань. Інститут пропонує своїм пацієнтам прекрасні умови для лікування і відпочинку: м' який середземно­морський клімат, чисте море, лікувальні морські грязі, джерела мінеральної води «Ігалка» для прийняття лікувальних ванн, а та­кож сучасне устаткування і висококваліфікований персонал. При Інституті є готель категорії «А».

Забляк — найвище місто на Балканах, розташоване на висоті 1456 м, на схилах гори Дурмітор, є найпривабливішим місцем для туристів у зимовий час. По сусідству розташований найгли­бший каньйон у Європі, величний каньйон р. Тара. Містечко роз­ташоване у північній частині Чорногорії оточене безліччю озер і гірських вершин. Завдяки своїй природній красі Забляк залучає безліч туристів у літню пору, святкування «Дні гірських квітів» і

«Ангельська чаша» наповняють відпочинок особливим змістом, а монастирі та церкви поблизу міста сприяють розвитку релігійно­го туризму. Рафтинг на р. Тара — особливий вид розваги для тих, хто любить екстремальний туризм.

Подгоріца — офіційний, комерційний і культурний центр Чо­рногорії. Місто розташоване на п' ятьох ріках: Зета, Морача, Риб-ніца, Цієвна і Ситніца. Під час Другої Світової війни було цілком зруйновано, поступово відбудоване. Сучасні споруди оточені значними площами зелених насаджень і парків. У місті варто від­відати Чорногорський народний і Міський театри, театр Додест та ін. Поруч із містом розташовано декілька культурних та істо­ричних пам' ятників.

Бококоторська затока — найкрасивіша затока у світі, яку прикрашають сім островів: св. Марка, Мамула, св. Жоржа, Мило­сердя та ін. Уздовж Бококоторської затоки розміщений ланцюг міст.

Гора Ловчен розташована над узбережжям міста Котор. Цей гірський масив є символом держави і національної ідеології. Гора Ловчен проголошена Національним парком і є найвищою центральною частиною гірського масиву Ловчен. На вершинах Стіровнік і Єзерскі розташований мовзолей Петра II Петровича Негуш, одного з найвідоміших поетів, філософів і державних ді­ячів Чорногорії.

Ада Бояна — штучно створений річковий острів, який утвори­вся в XIX ст. коли між двома невеликими островами затонув ко­рабель Меріто. З одного боку, його омиває Адріатичне море, з іншою — р. Бояна. Піщаний морський пляж острова довжиною 3 км ідеальний для відпочинку та рибалки.

Озеро Скадар — найбільше на Балканах (391 км2) із багатою флорою і фауною, розміщене на кордоні з Албанією. В межах Чорногорії знаходиться 219 км2 поверхні озера. Середня глибина озера — 6 м, в окремих випадках досягає 90 м. Символом Ска-дарського національного парку є рідкісний вид — хвилястий пе­лікан. На території національного парку (40 тис. га) є багато культурних та історичних пам' ятників. На західному березі роз­міщена селище Ріжека Крножевіца, головною атракцією якого є Старий міст (1853), збудований князем Данилом. Популярністю серед туристів користується пляж Муріна, а на островах Беска і Старцево розміщені церква св. Дорда (XV ст.) і монастир XIV ст.

Гора Дурмітор і довколишня територія у 1952 р. була оголо­шена національним парком, який простягається уздовж гірського масиву Дурмітор і каньйонів рік Тара, Сусіца і Драга с каньйоном

долини р. Комарніца. Каньйон р. Тара з його унікальною приро­дою є другим за величиною у світі після каньйону р. Колорадо.

Колашин заснований турками в XVII ст., розміщений на висоті 954 м, біля міста протікають ріки Тара і Морача. Колашин є пре­красним місцем зимового і літнього відпочинку. Головним атра­кційним об' єктом є Біоградське озеро, розташоване в національ­ному парку Біоградська гора. Біоградське озеро розміщене на висоті 1094 м над р. м. навколо нього прокладено декілька пішо­хідних маршрутів. Національний парк Біоградська гора розташо­ваний між ріками Тара і Лім на схилах гори Бєласіца. Унікаль­ність Біоградської гори зумовлене наявністю значних площ незайманих лісів серед, яких розташоване Біоградське озеро льо­довикового походження.

На заході країни розміщене м. Ніксіч, яке було засноване в IV ст. і спочатку називалося Оногост. Зараз місто є історичною і культурною пам' яткою. Біля Ніксіча, в напрямі до Подгоріце, розташований знаменитий духовний центр Чорногорії — монас­тир Острог. Цей монастир заснував метрополит Василій у XVII ст. Найвеличніша частина монастиря — Гірський Острог. Там розташовано дві церкви: верхня церква, збудована на честь Святого Хреста і нижня церква, розміщена в гірському монасти­рі. Острог відвідують прихильники всіх релігій і націй. Ця святи­ня є одним із найвідвідуваніших місць в християнському світі. Біля Ніксіча знаходяться озера Крупач, Слано і Ліверовічі. У літ­ній сезон ці озера є головними місцями відпочинку.

Швейцарія

Офіційна назва — Швейцарська Конфедерація. Площа 41,3 тис. км2. Столиця — Берн (140 тис. осіб). Час відстає від київського на 1 год. Офіційні мови — німецька (північна, центральна і східна Швейцарія), італійська (південна Швейцарія), французька (західна Швейцарія). Населення 7,3 млн осіб. Грошова одиниця — швейцар­ський франк. Найбільші міста (тис. осіб): Берн, Цюріх (367), Базель (127), Женева (185), Лозанна (127). Переважаючі релігії: римо-католицька, протестантська, мусульманство.

Географічне положення

Розташована в Центральній Європі, на півночі межує з Німеч­чиною (довжина кордону 334 км), на сході — з Ліхтенштейном

(41) і Австрією (164), на заході — із Францією (573), на півдні — з Італією (740). Понад 70 % території країни належить до двох гірських систем — Альпи і Юра, розділених Швейцарським пло­скогір'ям. Найвища точка — г. Дюфур (4634 м над р. м.). Загаль­на площа льодовиків близько 2000 км2. Найбільші озера — Бо-денське, Женевське, Лаго-Маджоре і Невшательске, головна ріка — Рейн.

Державний устрій

Форма правління — парламентська федеративна республіка, форма устрою — федерація. Країна складається з 23 кантонів, три з яких поділені на напівкантони і округи. Кантони поділя­ються на громади. У кожному кантоні своя конституція, уряд, парламент, суд, закони, які не повинні суперечити федеральним. Адміністративна автономія і законодавче право дуже великі. За­конодавча влада належить двопалатному парламенту (Націона­льна Рада і Рада Кантонів), обираються на 4 роки.

Історичні факти

На території сучасної Швейцарії християнство з' являється з IV ст. Із середини V ст. у столиці нинішнього кантону Граубюнден, м. Курей, знаходилась резиденція римського єпископа. Держава утворилася в 1291 р., коли представники кантонів Урі, Швюц і Ун-тервальден уклали оборонний союз проти Габсбургів. У 1487 р. до Конфедерації приєднується кантон Золотурн, у 1501 р. — Базель і Шаффхаузен. Під час Швабської війни (1499) у союз з Конфедера­цією вступають три землі Граубюндена, що відокремилися від Римської імперії. Одним з останніх кантонів, які стали членами Конфедерації — Республіка Женева (1815). Весною 1798 р. на те­риторію швейцарських кантонів були уведені війська Наполеона. Швейцарія перетворилася в Гельветійську республіку, при цьому Женева, Юра і Мюльхаузен відійшли до Франції. Поразки Напо­леона зумовили відновлення незалежності, у 1815 р. Швейцарія складалася вже з 22 кантонів — у Конфедерацію вступили нові ка­нтони Женева, Валліс і Нейєнбург. Віденський конгрес 1815 р. проголосив «вічний нейтралітет» Швейцарії. У 1848 р. прийнято нову конституцію і затверджено національний прапор. У 1874 р. Федеральна конституція була оновлена, згідно її положень, кож­ний з 26 кантонів зберігає свій власний прапор і герб. Прийнята в ООН у 2002 р., член Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, Ради Європи.

Туризм

Базель розміщений на кордоні з Німеччиною і Францією. Управління міжнародним аеропортом Базель-Мюлуз-Фрайбург (BSL/MLH/LFSB) здійснюється спільно двома країнами (Францією і Швейцарією). Визначні пам' ятки міста: Мюнстер-ський собор (1019), Шпалентор — міські ворота з червоного пісковика (1400), міська ратуша (XVI ст.), музеї образотворчих мистецтв, Жана Тінгелі, історичний музей Барфюссеркірхе, найстаріший університет країни (1460). Місто відоме також мережею магазинів всесвітньо відомих марок Armani, Budierer, Dior, Оиссі, Prada, Rolex, Swatd; організовуються міжнародні виставки: годинникова виставка The Basel World, виставка мистецтва The Art Basel.

Цюріх знаходиться на північному березі Цюріхського озера. Загальна площа міста понад 90 км2, найвища точка — 871 м. над р. м. Цюріхське озеро довжиною 27 км., глибиною — до 142 м. Добре збережене Старе Місто розташоване на обох берегах р. Ліммат. Оперний театр вважається одним з провідних європейсь­ких центрів опери і балету. У головній художній галереї (Kunsthaus), знаходиться велика колекція картин, скульптур, фо­тографій і відео матеріалів. У місті є понад 50 музеїв та 100 неве­ликих галерей, де проходять різноманітні виставки і шоу. Зоо­парк Цюріха — один із найкращих у Європі, особливо з погляду турботи про тварин і ландшафтної архітектури. В останні кілька років для водоплавних птахів і хижаків були збудовані нові при­міщення. Тварини живуть у великих парках, обладнаних аналогі­чно місцям їхнього природного середовища проживання. Вража­ючим зразком такого парку є тропічний ліс Масоала — на території 10 тис. м2 відтворено частину тропічного лісу о. Мада­гаскар з відповідною флорою і фауною.

Женева — друге за величиною і чисельністю населення міс­то Швейцарії, розміщене на південно-західному березі Женев­ського озера. В старій частині міста знаходяться головні пам' ятники архітектури: собор св. Петра, який почали будува­ти в ХІ ст., Женевський університет і монумент Реформації. В місті розташовані штаб-квартири: європейського відділення Організації Об' єднаних Націй, Міжнародної Організації Праці, Міжнародної Організації з Міграції, Міжнародної Організації Охорони Здоров' я та значна кількість приватних банків. Щорі­чно проводиться автосалон.

Гірськолижні курорти

Адельбоден — розміщений біля підніжжя г. Вілдструбель (Wildstrubel), розрахований на сімейний відпочинок (40 % трас для початківців). Зона катання 1053—2400 м над р. м., функціо­нує 56 витягів, прокладено 78 гірськолижних трас. Загальна про­тяжність маркованих трас — 170 км, із штучним засніженням — 40 км. Сезон триває з другої декади грудня до початку травня. Для сноубордистів на висоті 1800—2200 м над р. м. створено: три сноуборд-парки, три хафпайпи і трасу для бордеркросу. Для любителів бігових лиж прокладено 18 км трас (зона катания 1350—2000 м), а також 40 км зимових пішохідних маршрутів. Послуги з розміщення надають 24 готелі, пансіонати і апартамен­ти. Найближчий аеропорт — Цюріх (195 км), залізнична стан­ція — Фрутіген (15 км). Щороку в січні проводяться змагання Кубку світу з гірських лиж (FIS Ski World Cup) і меморіальний кубок Фреда Рубі.

Одним із найпрестижніших місць відпочинку вважається ку­рорт Гштаад, який є частиною регіону Гштаад-Саанен-Ружемо. Розміщений за 150 км від найближчого міжнародного аеропорту в Женеві, час трансферу становить 2—3 год; до м. Цюріх — 220 км. Гірськолижний сезон триває з 10 грудня по 25 березня, зона катання 1050—2200 м над р. м. Загальна протяжність трас 90 км. На курорті створено фан-парк, хаф-пайп, траси на бордер-кросу і три санні траси. Прокладено 72 км трас для бігових лиж на висоті 1000 м. над р. м. Промарковано пішохідні маршрути. Курорт передбачений для початківців і прогресуючих лижників та сноубордистів. Крім ідеально підготованих трас, до послуг ту­ристів першокласні готелі, ресторани, бари, магазини відомих фірм. Послуги з розміщення надають 50 готелів та пансіонів, ша­ле і апартаменти. Стандарти розміщення високого рівня — на ку­рорті три п' ятизіркові готелі. Щороку в січні організовують Все­світній фестиваль повітроплавання, в якому беруть участь до 100 повітряних куль з 15 країн світу, а також національні та між­народні змагання з бордеркросу. В кінці лютого — фестиваль класичної музики.

Верб'є розташований у кантоні Валє, на піденному-заході Швейцарії на висоті 1500—3300 м над р. м., розрахований на професіоналів і прогресуючих лижників, місце проведення щорі­чних змагань із фрі-райду. В межах курорту 57 підготованих трас (200 км), головно південно-західної експозиції, які обслуговують

36 витягів. Сезон триває з листопада до травня. Прокладено 20 км трас для бігових лиж, 10 км пішохідних маршрутів, три санні траси. Створено сноуборд-парк і хаф-пайп. Верб' є з' єдна­ний мережею витягів і єдиним скі-пасом з іншими курортами гір­ськолижного регіону Чотири Долини. Найдовша траса (15 км) для професіоналів починається з льодовика Мон Фор (3300 м) і закінчується в долині Ле Шабль, перепад висоти 2530 м. Для сноубордистів на висоті 2260 м вище р. м. розміщено парк Les Chaux де прокладено траси для бордеркросу і фрістайлу. Для від­почиваючих пропонують багато інших розваг, у тому числі ба­сейни, сауни, тенісні корти, солярії, фітнес-центри; бари і ресто­рани відповідають вимогам найвищих стандартів. Послуги з розміщення надають понад 20 готелів, шале і апартаменти. Про­тягом січня-березня організовують змагання з фрі-райду і гірсь­колижного спорту (24 Houres Freeride, Adrenaline Contest, Verbier Ride, Carlsberg high five). Кожного року проводяться міжнародні музичні фестивалі та виставки. Головні туристичні атракції: за­мок (ХІІІ ст.), музей ковальства — кузня (XVII ст.), музей скла. Найближчі міжнародні аеропорти і залізничні станції: Женева (175 км), Цюріх (305), Мілан, Ле-Шабль.

Саас-Фе — один із найвисокогірніших районів, оточений аль­пійськими вершинами вічно покритими льодовиками. Знаходить­ся в німецькомовній частині кантону Валє, недалеко від кордону з Італією. Зона катання 1800—3600 м над р. м., прокладено 36 гірськолижних трас загальною протяжністю 100 км. На схилах встановлено 26 витягів. Траси для початківців розташовані по­близу центру курорту, а для професіоналів — займають основну площу льодовика Фєлскін (на висоті 3000 м). Для сноубордистів створено хаф-пайп і траси для бордеркросу на висотах понад 3200 м над р. м. Промарковано і підготовано 52 км пішохідних зимових маршрутів, функціонує санна траса довжиною 5 км. Прокладено 8 км трас для бігових лиж. Визначні пам' ятки курор­ту: високогірний обертовий ресторан Аллалін з оглядовим май­данчиком, який розташований на висоті 3500 м. над р. м.; найви-сокогірніший підземний фунікулер (Metro-alpin). Послуги з розміщення надають 56 готелів, апартаменти, приватні вілли та кемпінги. Сезон катання — із листопада по травень. Протягом сезону на курорті відбуваються: Кубок світу із сноуборду, Між­народні змагання із фрі-райду (Rip Curl), Міжнародний фести­валь льодяної скульптури, Альпійський музичний фестиваль, та ін. Саас-Фе розташований за 234 км від Женеви і 246 км від Цю­ріха.

Церматт — розміщений у кантоні Валє на висоті 1620 м над р. м., один із найскладніших регіонів катання в Альпах, деякими трасами цього курорту можна спуститися в Італію — кордон проходить біля підніжжя вершини Маттерхорн, який не охороня­ється. Територія курорту поділена на три частини: Роторн (3103 м), Горнерграт (3089) — Кляйн Маттернхорн (3820) і Шва-рцзеє (2583). Сезон катання — з листопада по травень. Більшість трас розраховані для професіоналів, є можливості позатрасового катання. Загальна протяжність трас — 194 км, встановлено 62 ви­тяги, 135 км трас із штучним засніженням. Прокладено 10 км трас для бігових лиж на висоті 1864 м над р. м., збудовано санну трасу довжиною 2500 м. Для сноубордистів на висоті понад 3000 м вище р. м. створено два фан-парки, два хаф-пайпи, траси для бордеркросу. Відпочиваючим пропонують екскурсію фуніку­лером на вершину Горнерграт, яка закінчується оглядовим май­данчиком на висоті 3883 м над р. м. В межах курорту 37 готелів, з них чотири 5-зіркових, а також широкий вибір апартаментів, шале, кемпінгів. Головні події: Міжнародні змагання з керлінгу (січень), Міжнародні гірськолижні змагання, змагання із скі-турінгу (березень), а також міжнародні виставки, фестивалі, кон­церти. Туристичні атракції: льодова вежа в центрі курорту, льо­довикова печера на г. Кляйн Маттерхорн, Гірськолижний музей. Курорт розташований за 255 км від Женеви і 270 км від Цюріха.

Давос — найбільший курорт в Альпах, і найвисокогірніше місто в Європі. Розміщений на південному-сході країни біля кордону з Австрією. Територія для катання складається із шести зон, склад­ність трас різноманітна. Спуски для професіоналів відрізняються крутістю і твердим сніговим покриттям. Гірськолижний абонемент курорту охоплює суміжні території: Клостерс, Гочна, Мадріса. Зона катання 1560—2844 м над р. м., підготовано понад 100 трас протя­жністю 320 км, встановлено 58 витягів. Для сноубордистів обладна­но два сноу-парки, прокладено траси для бордеркросу. Промарко­вано 84 км пішохідних зимових маршрутів. На курорті створені сприятливі умови для аматорів рівнинних лиж, довжина трас близь­ко 75 км; збудовано найбільшу в Європі природну ковзанку (22 тис м2). Крім лижного спорту, пропонується інші види активного відпо­чинку: катання на санах, польоти на параплані, відкриті та закриті ковзанки, теніс, сквош, верхова їзда, водні види спорту. Сезон ка­тання — з листопада по квітень. Послуги з розміщення надають го­телі, пансіони, шале і апартаменти. На курорті щороку організову­ють Міжнародний економічний форум, понад 150 конференцій, конгресів і симпозіумів. У грудні — міжнародні змагання з бігових

лиж (Davos Nordks, World Cup), міжнародний фестиваль із сноубо-рду (O'Neill SB JAM), різноманітні музичні фестивалі. Курорт зна­ходиться за 144 км від Цюріха.

Кран-Монтана — найбільший гірськолижний курорт Швейца­рії, розташований на висоті 1500 м над р. м., для гостей курорту від­кривається приголомшлива панорама Альп. Кран і Монтана — два сусідніх селища, які об' єднані загальною зоною катання, витягами і трасами. Значна частина схилів розрахована для лижників серед­нього рівня підготовки. Для аматорів рівнинних лиж прокладено 45 км трас. У розпорядженні сноубордистів — два спеціально облад­наних сноуборд-парки і хаф-пайп. Курорт розташований за 183 км від Женеви і 221 км від Цюріха. Сезон катання з грудня по квітень.

Санкт-Моріц — респектабельний курорт із сприятливим клі­матом — низька вологість повітря, понад 300 сонячних дня у ро­ці. Зона катання курорту охоплює схили декількох вершин (1800—3451 м над р. м.). На г. Корвілья (2486) знаходяться траси як для новачків, так і для більш досвідчених лижників. Для про­фесіоналів розраховані траси г. Корвач (3451), для лижників се­реднього рівня — г. Дьяволенца. Загальна довжина гірськолиж­них трас — 350 км., 60 витягів зручно об' єднані в загальну систему. Довжина трас для бігових лиж становить 180 км, розмі­щені на висоті 1475—1815 м над р. м. Збудовано сноуборд-парк, хаф-пайп, санну трасу довжиною 4,2 км, прокладено трасу для бордеркросу. Підготовано 150 км зимових пішохідних маршру­тів. Послуги з розміщення надають понад 30 готелів, шість — 5-зіркових. Інші спортивні можливості регіону — ковзанки, басей­ни, оздоровчий центр на основі мінеральних вод і лікувальних грязей, тенісні корти. Курорт розміщений за 200км від Цюріха і Мілану, 290 км від Базелю. Сезон катання з грудня по квітень. Щороку в січні організовують Кубок світу з поло на снігу (Cartier Polo World Cup); в березні: фестиваль класичної музики «Сніг і симфонія», міжнародні змагання на олімпійській бобслейній тра­сі, Кубок Джексона з керлінгу. На курорті проводили Чемпіонати світу (1934, 1948, 1974, 2003).

Термальні курорти Швейцарії (SPA-курорти)

Лейкербад — невеликий затишний курорт на південному заході Швейцарії надає унікальні можливості для різноманітного повно­цінного відпочинку. Розміщений за 190 км від аеропорту Женеви, на висоті 1411 м над р. м. З грудня по березень на курорті відпочи­вають прихильники бігових і гірських лиж; весною, літом і осінню

популярними є пішохідні прогулянки. Загальна протяжність гірсь­колижних трас понад 60 км, з перепадом висот 1400—2700 м над р. м. Головним лікувальним чинником є термальні джерела і збу­довані на їх основі термальні купальні (Burgerbad і Alpentherme); у кожній з них є кілька термальних басейнів, джакузі, тренажерні зали, відділення фізіотерапії, сауни. Для активного відпочинку функціонують оздоровчі центри, крита ковзанка, тенісні корти, майданчики для гри в сквош, поля для міні-гольфу, прокладено 60 км пішохідних маршрутів, розроблено велосипедні маршрути. У Лейкербаді є 28 готелів і близько 50 ресторанів.

Івердон-ле-Бан (озеро Невшатель) — єдиний у Швейцарії терма­льний і одночасно озерний курорт, що має природний піщаний пляж. Івердон є невеликим містечком із середньовічним замком і красивим собором на центральній площі, розташований за 90 км від Женеви. Курорт своїй популярності завдячує термальним мінераль­ним водами. На курорті лікують захворювання верхніх дихальних шляхів, ортопедичні захворювання, наслідки травм і переломів, не­врити і невралгію; проводять антистресову безопераційну терапію обличчя і тіла. До послуг відпочиваючих внутрішні та зовнішні те­рмальні басейни (34°C), зовнішній ігровий басейн (31°C). За хіміч­ним складом термальна вода курорту сірководнева, бікарбонатна, насичена кальцієм і магнієм, її добувають з глибини 500 м. Послуги з розміщення, а також відповідні лікувальні процедури надають в 4-зірковому готелі Grand Hotel des Bains.

Бад-Рагац — елітний курорт на північному сході Швейцарії, розміщений на висоті 1000 м вище р. м. Відомий сприятливим мік­рокліматом. Найбільш популярні термальні центри — Таміна і Хе-лєна Бад. У міському термальному комплексі Таміна є два закритих басейни (34°С), гідромасажні відділення, відкритий басейн із водо­спадом, гротом, джакузі та підводним масажем (35°С). Оздоровчий комплекс Хелєна Бад має власне термальне джерело, лікувальні ванни, салон краси, сауни, римсько-ірландські бані, кабінети фіто­терапії, зал для фітнес-тренувань. До послуг відпочиваючих — гір­ські і бігові лижі, катання на конях, оздоровчі центри, тенісні корти, школа верхової їзди, поле для гольфу. На курорті прокладено 50 км гірськолижних трас, встановлено 13 витягів.

Замки

Херблінген побудований у ХІІІ ст. на місці старого укріплення, багаторазово змінював власників, був закладений за борги і пере­ходив у руки австрійців. За останні два століття він змінив понад

25 власників. Збереглися середньовічні стіни і вежі, внутрі­шній двір.

Хагенвіль — один із добре збережених замків на воді. Перша згадка про цей замок датується XIII ст., коли його власник Рудо­льф Хагенвіль пішов у Хрестовий похід під прапорами Фрідріха II. Під час 30-літньої війни тут знаходилися шведські війська, а з XVIII ст. замок став літньою резиденцією абата монастиря Санкт-Галлен.

Унтерхоф. Центральна вежа замку була збудована в 1186 р., навколо її були зведені стіни і виник замок Унтерхоф (1294), пе­ршим власником якого був Йоганн Трухзессен. Його нащадки володіли замком до 1460 р. У 1990—1992 рр. замок був реконст­руйований.

Верденберг був заснований Рудольфом фон Монфором у 1230 р. У 1404 р. його захопили австрійці. У XVI ст. він належав місту Люцерну і абатству Санкт-Галлен. У 1835 р. замок придбав глава сімейства Хілті й улаштував у замку аптеку і лікарський кабінет. Фріда Хілті заповіла замок абатству Санкт-Галлен.

Вартензеє. Стародавня житлова вежа замку була збудована в 1243 р. за часів Генріха фон Вартензеє. З 1372 до 1791 рр. замок був у власності сімейства Бларерів. У 1843 р. його придбав анг­лійський композитор барон Роберт Лукас Персаль де Вільсбрідж, який перебудував значну частину замку в псевдоготичному стилі. Зараз замок належить сімейству Баслер.

Хегі. Перша згадка про замок датується 1225 р. Протягом XVI ст. замок перебудовували — він був оточений кам' яною сті­ною, збудовані бічні вежі, Лицарський будинок і капела. З 1587 р. замком володіло м. Цюріх, а з 1798 р. знову став приватним во­лодінням. З 1915 по 1947 рр. власником замку був Фрідріх Хегі. З 1947 р. замок належить місту Вінтертур.

Ленцбург. Перша згадка про замок датується 976 р., коли тут справляв весілля граф Беро з Ааргау. У той час замок був ще де­рев' яний, з ХІ ст. — кам' яний. У ХІІ ст. власник замку — граф Отто фон Ленцбург, навколо нього виростає однойменне місто. Після смерті графа Ленцбурга замок змінював власників. У ХІ-ІІ—XIV ст. його перебудували, з 1433 р. належить м. Берн.

Надпись: ДОДАТКИ

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, № 18, ст. 101) (Вводиться в дію Постановою ВР № 3858-12 від 21.01.94, ВВР 1994, № 18, ст. 102)

Цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв' язання спорів у цій сфері.

Стаття 1. Право громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну

Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в' їхати в Україну.

На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони ко­ристуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, еконо­мічних та інших прав не допускається.

Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Стаття 2. Документи громадянина України на право виїзду з України і в'їзду в Україну

Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її ме­жами, є:

^ паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

^ проїзний документ дитини;

^ дипломатичний паспорт;

^ службовий паспорт;

^ посвідчення особи моряка.

Положення про зазначені документи затверджуються у встановле­ному порядку. Ці документи є власністю України і за умови їх належ­ного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу.

У разі втрати громадянином України документів, зазначених у час­тині першій цієї статті, документом, що дає право на в' їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається дипломати­чними представництвами чи консульськими установами України за ко­рдоном. Положення про таке посвідчення затверджується Кабінетом Міністрів України.

У передбачених міжнародними договорами України випадках за­мість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи.

Стаття 3. Порядок перетинання громадянами України держа­вного кордону України

Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України піс­ля пред' явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього За­кону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Стаття 4. Порядок оформлення документів для виїзду грома­дян України за кордон

1. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться:

^ громадянам України, які постійно проживають в Україні і досяг-ли 18-річного віку, — за особистим клопотанням про отримання паспо­рта або через своїх законних представників до органу внутрішніх справ за місцем проживання. У виняткових випадках за наявності вимог дер­жави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку;

^ громадянам України, які постійно проживають за кордоном і до-сягли 16-річного віку, — за особистим клопотанням про отримання па­спорта або через своїх законних представників до дипломатичних пред­ставництв чи консульських установ України за кордоном.

Особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін.

Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встанов­леному для оформлення його видачі. За видачу і продовження терміну дії паспорта на території України справляється державне мито, а за ко­рдоном — консульський збір.

Оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представни­ків батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадя­нина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Громадянам України, які постійно проживають в Україні, проїзний документ на дитину видається органами внутрішніх справ за місцем проживання, а тим, які проживають за кордоном, — дипломатичними чи консульськими установами України.

Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею 18-річного віку. Виїзд з України на постійне проживання дітей віком від 14 до 18 років може бути здійснено лише за їх згодою, оформленою письмово і нотаріально засвідченою. За видачу проїзного документа на дитину державне мито і консульський збір не справляються.

Оформлення дипломатичного або службового паспорта громадя­нину України здійснюється консульською службою Міністерства зако­рдонних справ України у встановленому порядку. За видачу диплома­тичного або службового паспорта державне мито і консульський збір не справляються.

Оформлення посвідчення особи моряка здійснюється у встанов­леному законодавством порядку. За видачу посвідчення особи моряка державне мито не справляється.

Стаття 5. Термін і порядок розгляду заяв про оформлення пас­порта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного доку­мента дитини

Заяви громадян України або їх законних представників про оформ­лення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного

документа дитини (далі — паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов' язана з те­рміновим лікуванням від' їжджаючого, від' їздом особи, яка супрово­джує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, — протягом трьох робочих днів.

У разі обгрунтованої відмови у видачі громадянинові України пас­порта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмо­вій формі. Повторне клопотання може бути прийнято до розгляду не раніш як через шість місяців після остаточного вирішення питання про відмову у видачі паспорта. При цьому беруться до уваги матеріали, по­дані раніше, якщо зазначені в них дані залишилися без зміни.

Стаття 6. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон

Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємни­цю, — до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зо­бов' язання — до виконання зобов' язань, або розв' язання спору за пого­дженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов' язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним догово­ром України;

проти нього порушено кримінальну справу — до закінчення про­вадження у справі;

він засуджений за вчинення злочину — до відбуття покарання або звільнення від покарання;

він ухиляється від виконання зобов' язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов' язань;

він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості — до з' ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

він підлягає призову на строкову військову службу — до вирі­шення питання про відстрочку від призову;

щодо нього подано цивільний позов до суду — до закінчення провадження у справі;

він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивіс­том чи перебуває під адміністративним наглядом міліції — до пога­шення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обста­вини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на збері­гання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний те­

рмін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника.

Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі вико­ристання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому під­робки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимча­сове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійсню­ється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, прикордонних військ, військовими комісаріатами та консульською службою України.

У разі повернення громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії державне мито не справляється.

Стаття 7. Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасо­вого затримання та вилучення

Правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Мі­ністрів України і підлягають опублікуванню.

Стаття 8. Порядок розв'язання спорів

Відмова в оформленні паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскар­жені громадянином до суду за місцем його проживання.

У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 2 і 6—8 частини першої статті 6 цього Зако­ну, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунк­тами 3—5 і 9 частини першої статті 6 цього Закону, оскарженню не підлягає.

Стаття 9. Обмеження на виїзд з України з міркувань безпеки громадян

У разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситу­ації, що унеможливлює створення в ній умов для безпеки громадян України, Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий порядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформа­ція про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави.

Громадяни України, які мають намір виїхати до держави, щодо якої прийнято рішення про обмеження виїзду, і які мають візу на в' їзд до ці­єї держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором Украї­

ни, попереджаються про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпеку у зв' язку з виникненням надзвичайної ситуації. Це попередження не є забороною для виїзду.

З метою створення умов, що гарантують відшкодування громадяни­нові України витрат, пов' язаних з надзвичайними обставинами під час перебування за кордоном, громадянин України повинен бути застрахо­ваним.

Стаття 10. Виїзд з України недієздатних осіб

Громадянам України, визнаним судом недієздатними, виїзд з Украї­ни може бути дозволено на підставі нотаріально засвідченого клопо­тання їх законних представників або за рішенням суду.

Стаття 11. Виїзд з України військовослужбовців

Військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних під­ставах.

Стаття 12. Виїзд з України громадян, які обізнані з відомостя­ми, що становлять державну таємницю

Виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостя­ми, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволе­но у випадках, передбачених Законом України «Про державну таємни­цю» (3855-12).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, ко­мандуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчан­ня) та зарахування на військову службу, пов' язаних з допуском до ві­домостей, що становлять державну таємницю.

Стаття 13. Застосування міжнародних договорів

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжна­родного договору.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 21 січня 1994 року

№ 3857-ХІІ

Додаток 2

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державний кордон України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 2, ст. 5) (Вводиться в дію Постановою ВР

№ 1778-XII (1778-12) від 04.11.91, ВВР, 1992, № 2, ст. 6)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 245/96-ВР від 18.06.96, ВВР, 1996, № 37, ст. 167)

Україна, керуючись Конституцією України (888-09), Декларацією про державний суверенітет України (55-12) та Актом проголошення не­залежності України (1427-12), неухильно проводить політику миру, ви­ступає за зміцнення безпеки народів України, виходячи із принципів непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єд­ності України. Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Державний кордон України

Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що про­ходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

Стаття 2. Визначення державного кордону України і забезпе­чення його охорони

Державний кордон України визначається рішеннями Верховної Ра­ди України, а також міжнародними договорами України. Охорона дер­жавного кордону України є невід' ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у здійсненні полі­тичних, правових, організаційних, економічних, екологічних, санітар­но-карантинних, військових, оперативних, технічних та інших заходів. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів

щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України (Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245/96-ВР від 18.06.96).

Стаття 3. Встановлення державного кордону України

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, встановлюється:

на суші — по характерних точках і лініях рельєфу або ясно види­мих орієнтирах;

на морі — по зовнішній межі територіального моря України;

на судноплавних річках — по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) — по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах — по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ру­чаю) в той чи інший бік;

на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах — від­повідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місце­вості до їх заповнення;

на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спору­дах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудно­плавних річок (ручаїв), — по середині цих споруд або по їх технологіч­ній осі, незалежно від проходження державного кордону України на

воді.

Стаття 4. Позначення державного кордону України

Державний кордон України на місцевості позначається ясно види­мими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договора­ми України.

Стаття 5. Територіальне море України

До територіального моря України належать прибережні морські во­ди шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого від­пливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Географічні ко­ординати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина тери­торіального моря України може встановлюватись міжнародними дого­ворами України, а при відсутності договорів — відповідно до загально­визнаних принципів і норм міжнародного права.

Стаття 6. Внутрішні води України

До внутрішніх вод України належать:

морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

води портів України, обмежені лінією, яка проходить через по­стійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких по­вністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до бере­га в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично на­лежать Україні;

обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні. (Пункт 5 статті 6 в редак­ції Закону № 245/96-ВР від 18.06.96)

Стаття 7. Взаємовідносини з суміжними державами у прикор­донних питаннях

Прикордонні питання з суміжними державами вирішуються Украї­ною на основі взаємності і добросусідства відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України і міжнародних договорів України.

II. РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

Стаття 8. Визначення режиму державного кордону України

Режим державного кордону України — порядок перетинання дер­жавного кордону України, плавання і перебування українських та іно­земних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та пере­бування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України — визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України.

Стаття 9. Перетинання державного кордону України

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та інше сполучення через державний кордон України здійснюється в пун­ктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України від­повідно до законодавства України і міжнародних договорів України.

Пункт пропуску через державний кордон України — це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських

і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспор­тних засобів, вантажів та іншого майна.

Морські та річкові невійськові судна і військові кораблі перетина­ють державний кордон України відповідно до цього Закону, інших ак­тів законодавства України, а також правил, що видаються уповноваже­ними на те державними органами України і публікуються у встановленому порядку. Повітряні судна перетинають державний кор­дон України у спеціально виділених повітряних коридорах перельоту відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, а та­кож правил, що видаються уповноваженими на те державними органа­ми України і публікуються у встановленому порядку. Переліт держав­ного кордону України поза повітряними коридорами допускається тільки з дозволу уповноважених на те державних органів України.

Під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, ка­тастрофами і стихійним лихом, аварійно-рятувальні та аварійно-відновлювальні формування перетинають державний кордон України для локалізації та ліквідації таких ситуацій у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України. (Стаття 9 в редакції Закону № 245/96-ВР від 18.06.96)

Стаття 10. Виліт і посадка повітряних суден

Виліт українських та іноземних повітряних суден з території Украї­ни, а також їх посадка після вльоту на територію України провадяться в аеропортах (на аеродромах), відкритих для міжнародних польотів, де є контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і митні установи. Інший порядок вильоту і посадки повітряних суден допуска­ється тільки з дозволу компетентних органів України.

Стаття 11. Контроль при перетинанні державного кордону України

Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному кон­тролю. У відповідних випадках здійснюється також санітарно-карантинний, ветеринарний і фітосанітарний контроль, контроль за ви­везенням з території України культурних цінностей та інший контроль. Контроль організується і здійснюється у встановленому актами законо­давства України порядку.

Стаття 12. Пропуск осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України

Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійсню­ється Прикордонними військами України за дійсними документами на

право в' їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кор­дон України провадиться відповідно до законодавства України і міжна­родних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спроще­ний порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України.

Стаття 13. Мирний прохід через територіальне море України

Мирний прохід через територіальне море України здійснюється з метою його перетинання без заходження у внутрішні води України або з метою проходу у внутрішні води і порти України чи виходу з них у відкрите море. Прохід вважається мирним, якщо при цьому не порушу­ється мир, а також правопорядок або безпека України.

Іноземні невійськові судна та військові кораблі користуються пра­вом мирного проходу через територіальне море України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України.

Іноземні невійськові судна, здійснюючи мирний прохід, повинні прямувати звичайним навігаційним курсом або курсом, рекомендова­ним компетентними органами України, а також морськими коридорами або відповідно до схем поділу руху. Морські коридори і схеми поділу руху вказуються на морських картах, що публікуються у встановлено­му порядку. Капітан іноземного невійськового судна, який порушив правила мирного проходу, несе відповідальність згідно з законодавст­вом України.

Іноземні військові кораблі, а також підводні транспортні засоби здійснюють мирний прохід через територіальне море України в поряд­ку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому під­водні човни, інші підводні транспортні засоби повинні йти на поверхні і під своїм прапором. У разі недодержання законодавства України, що стосується проходу іноземного невійськового судна або військового корабля (підводного човна, іншого підводного транспортного засобу) через територіальне море України, та нехтування звернутою до них ви­могою про необхідність додержання законодавства компетентні органи України вправі зажадати від судна (корабля) негайно залишити терито­ріальне море України.

Стаття 14. Порядок заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів у внутрішні води і порти України

Іноземні невійськові судна можуть заходити на рейди і в порти України, відкриті для заходження таких суден. Перелік відкритих для заходження іноземних невійськових суден рейдів і портів, порядок за­ходження і перебування в них, провадження вантажних і пасажирських операцій, сполучення суден з берегом, сходу на берег членів екіпажу

судна, відвідання суден особами, які не є членами екіпажу судна, та ін­ші правила, зв' язані з заходженням іноземних невійськових суден у внутрішні води і порти України, у частину вод прикордонних річок, озер та інших водойм, що належать Україні, і перебуванням у цих во­дах, встановлюються законодавством України і правилами, що публі­куються у встановленому порядку.

Іноземні військові кораблі, якщо не передбачено іншого порядку, заходять у внутрішні води і порти України відповідно до правил їх від­відування, що публікуються у встановленому порядку.

Стаття 15. Обов'язок іноземних невійськових суден і військо­вих кораблів додержувати у водах України навігаційних та інших правил

Іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і пе­ребування в територіальному морі і внутрішніх водах України зо­бов' язані додержувати правил радіозв' язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил. Іноземні невійськові судна і вій­ськові кораблі в разі вимушеного заходження в територіальне море, внутрішні води України або у разі вимушеного недодержання правил плавання і перебування в цих водах зобов' язані негайно повідомити про це адміністрацію найближчого порту України.

Стаття 16. Заборона промислової, дослідної та пошукової діяль­ності іноземних невійськових суден і військових кораблів у водах України

Будь-яка промислова, дослідна і пошукова діяльність іноземних не­військових суден та військових кораблів у територіальному морі і внут­рішніх водах України забороняється, за винятком випадків, коли така діяльність здійснюється з дозволу компетентних органів України або на підставі міжнародних договорів України.

Стаття 17. Заборона плавання і перебування невійськових су­ден і військових кораблів в окремих районах вод України

У територіальному морі України, внутрішніх водах України рішен­ням компетентних органів України можуть бути встановлені райони, в яких тимчасово забороняється плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів. Про встановлення таких районів оголошується у встановленому порядку.

Стаття 18. Порядок здійснення господарської діяльності на державному кордоні України

Судноплавство, користування водними об' єктами для потреб лісо­сплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологіч­

них розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордо­ні України провадяться відповідно до законодавства України та міжна­родних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечу­вався належний порядок на державному кордоні України. Компе­тентними органами України за погодженням з Прикордонними війсь­ками України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Стаття 19. Тимчасове припинення сполучення через держав­ний кордон України у разі загрози поширення інфекційних хвороб. Карантин.

У разі загрози поширення особливо небезпечних інфекційних хво­роб на території України або іноземної держави сполучення через дер­жавний кордон України на загрожуючих ділянках за рішенням Кабінету Міністрів України може бути тимчасово обмежено чи припинено, або встановлено карантин для людей, тварин, вантажів, насінного, садивно­го матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що перетинають державний кордон України.

Стаття 20. Порушники державного кордону України

Порушниками державного кордону України є:

особи, які перетнули або намагаються перетнути державний кор­дон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через держа­вний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але з порушенням правил його перетинання;

особи, які проникли або намагаються проникнути на українські або іноземні транспортні засоби закордонного прямування з метою не­законного виїзду з території України;

транспортні засоби є порушниками державного кордону України і в тих випадках, коли вони перетинають державний кордон України в підводному положенні або перебувають у цьому положенні під час плавання та перебування у водах України;

повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули держав­ний кордон України без відповідного дозволу компетентних органів України або вчинили інші порушення правил перельоту через держав­ний кордон України. Порушенням державного кордону України є та­кож перетинання його будь-якими іншими технічними або іншими за­собами без відповідного на те дозволу або на порушення встановленого порядку.

Стаття 21. Прикордонні представники України

Для вирішення питань, пов' язаних з підтриманням режиму держав­ного кордону України, а також для врегулювання прикордонних інци­

дентів на певній ділянці державного кордону України з числа офіцерів Прикордонних військ України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку призначаються прикордонні представники України. Прикордонні представники України керуються законодавством України і міжнародними договорами України. Перехід (переїзд) державного ко­рдону прикордонні представники здійснюють на підставі спеціальних повноважень, що надаються Державним комітетом у справах охорони державного кордону України. Не врегульовані прикордонними пред­ставниками питання вирішуються у дипломатичному порядку.

III. ПРИКОРДОННИЙ РЕЖИМ

Стаття 22. Прикордонна смуга та контрольовані прикордонні райони

З метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж держав­ного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до держав­ного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється Прико­рдонними військами України. До контрольованого прикордонного ра­йону включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови. (Стаття 22 в редакції Зако­ну № 245/96-ВР від 18.06.96)

Стаття 23. Прикордонний режим

У прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюєть­ся прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в' їзду, тимчасового пе­ребування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пун­ктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пере­сування у внутрішніх водах України (частина перша статті 23 із зміна­ми, внесеними згідно із Законом № 245/96-ВР від 18.06.96).

Передбачений частиною першою цієї статті порядок обліку і три­мання самохідних та несамохідних суден на пристанях, причалах і в пунктах базування, їх плавання і пересування в територіальному морі і внутрішніх водах України поширюється і на територію району, міста, селища, сільради, що прилягає до державного кордону України або до узбережжя моря, яке охороняється Прикордонними військами України, де прикордонну смугу та контрольований прикордонний район не вста­новлено (Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Зако­ном № 245/96-ВР від 18.06.96).

Забороняється тримати самохідні та несамохідні судна поза встано­вленими пристанями, причалами і пунктами базування або на них, але з порушенням правил тримання, а також відходити від берега або прича­лювати до берега поза пристанями, причалами і пунктами базування.

Стаття 24. В'їзд у прикордонну смугу. Провадження робіт

Дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу дають і здійснюють Прикордонні війська України разом з органами внутрішніх справ. У необхідних ви­падках Прикордонні війська України можуть запроваджувати додаткові тимчасові режимні обмеження на в' їзд і провадження робіт у прикор­донній смузі.

Стаття 25. Особливості прикордонного режиму в частині внут­рішніх вод України

Частина внутрішніх вод України і розташовані в ній острови пере­бувають під контролем Прикордонних військ України. Пересування по берегу і льоду прикордонних річок, озер та інших водойм поза встанов­леними для цього шляхами, стежками або з порушенням правил пере­сування забороняється.

Стаття 26. Режим у пунктах пропуску через державний кордон України

Режим у пунктах пропуску через Державний кордон України — по­рядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у ме­жах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, мор­ських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'я­заної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, — визначається згідно з законодав­ством України компетентними органами за погодженням з Прикордон­ними військами України. У приміщеннях і місцях, де здійснюється

прикордонний контроль, Прикордонні війська України встановлюють додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транс­портних засобів закордонного прямування, відправленні з пунктів про­пуску транспортних засобів, що вибувають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання незаконному перети­нанню державного кордону України.

IV. ОХОРОНА ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

Стаття 27. Охорона державного кордону України Прикордон­ними військами і Військами повітряної оборони України

Охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Прикордонні війська України, а в повітряному просторі — на Війська повітряної оборони України. При­кордонні війська і Війська повітряної оборони України при виконанні завдань по охороні державного кордону України керуються цим Зако­ном, Законом України «Про Прикордонні війська України» (1779-12), іншими актами законодавства України, міжнародними договорами України, а також актами, що видаються компетентними органами України. Обов'язки і права Прикордонних військ і Військ повітряної оборони України щодо охорони державного кордону України визнача­ються цим Законом, Законом України «Про Прикордонні війська України» та іншими актами законодавства України, а також актами, що видаються компетентними органами України (Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245/96-ВР від 18.06.96).

Стаття 27-1. Взаємодія в охороні державного кордону

Прикордонні війська України в межах встановлених чинним зако­нодавством повноважень координують діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кор­дону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного ко­рдону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через дер­жавний кордон України.

Розпорядження Державного комітету у справах охорони державного кордону України з питань додержання режимів на державному кордоні, видані в межах його компетенції, є обов' язковими для державних орга­нів, зазначених у частині першій цієї статті (Закон доповнено статтею

27-1 згідно із Законом № 245/96-ВР від 18.06.96).

Стаття 28. Права Прикордонних військ України щодо інозем­них і українських невійськових суден

У територіальному морі і внутрішніх водах України Прикордонні війська України при виконанні покладених на них завдань щодо інозе­мних і українських невійськових суден мають право:

запропонувати судну показати національний прапор, якщо його не піднято, провести опит про цілі заходження судна у води України;

запропонувати судну змінити курс, якщо він веде в закритий для плавання район;

зупинити судно і провести його огляд, якщо воно не відповідає на сигнал опиту, перебуває в закритому для плавання районі, порушує ін­ші правила заходження у води України, плавання і перебування в них, а також займається промисловою та іншою діяльністю на порушення за­конодавства України, міжнародних договорів України. Огляд судна включає перевірку суднових та навігаційних документів, документів членів екіпажу і пасажирів, документів на вантажі, а в необхідних ви­падках — і суднових приміщень. Після огляду судна йому може бути дозволено продовжити плавання у водах України з додержанням уста­новлених правил, або запропоновано покинути води України, або його може бути затримано відповідно до чинного законодавства;

поміщати на судно в необхідних випадках прикордонний наряд для супроводження судна в порт або з порту до державного кордону України;

знімати з судна і затримувати осіб, які вчинили злочин і підляга­ють кримінальній відповідальності за законодавством України, переда­вати цих осіб органам дізнання і слідства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

переслідувати і затримувати у відкритому морі судно — поруш­ник державного кордону України або судно, яке порушило закони чи правила плавання і перебування у водах України, до заходження його в територіальне море своєї країни або третьої держави в разі, якщо пере­слідування почато в територіальному морі або внутрішніх водах Украї­ни і велося безперервно.

Стаття 29. Підстави затримання Прикордонними військами України іноземних та українських невійськових суден

Іноземне невійськове судно, яке перебуває в територіальному морі і внутрішніх водах України, затримується Прикордонними військами України та конвоюється в найближчий порт або інший відповідний пункт у випадках, якщо:

1) судно на шкоду безпеці України займається збиранням інформа­ції або чинить будь-який інший акт, ворожий Україні;

судно перебуває у районі, оголошеному компетентними органами України у встановленому порядку тимчасово закритим для плавання;

судно незаконно займається будь-якою промисловою, дослідни­цькою або пошуковою діяльністю, скиданням і захороненням речовин, шкідливих для здоров' я людей або живих ресурсів вод, чи інших відхо­дів і матеріалів;

судно провадить висадку чи посадку людей, вивантаження чи на­вантаження вантажів у не встановлених для цього місцях або у встано­влених місцях, але без дозволу компетентних органів України;

судно здійснює без дозволу компетентних органів України під­няття в повітря або прийняття на борт літальних апаратів;

члени екіпажу або інші особи, які перебувають на судні, пошко­джують прикордонні знаки, засоби навігаційного огородження, кабелі зв' язку, інші підводні або надводні об'єкти, що належать Україні;

капітан судна не пред' явив необхідних суднових і вантажних до­кументів;

судно не підкоряється розпорядженням представників Прикор­донних військ України або інших компетентних органів України;

судно перебуває в територіальному морі України, внутрішніх во­дах України на порушення правил, встановлених цим Законом, міжна­родних договорів України або загальновизнаних принципів і норм між­народного права.

Рішення про затримання іноземного невійськового судна прийма­ється Прикордонними військами України після його огляду. При цьому судно, яке допустило порушення, зазначені в пунктах 2-9 цієї статті, за­тримується Прикордонними військами України при встановленні ними навмисності допущеного порушення або якщо судно завдає шкоди без­пеці чи іншим інтересам України. Прикордонні війська України мають право затримати і українське невійськове судно, яке допустило пору­шення, передбачені пунктами 2-9 цієї статті, і конвоювати його в най­ближчий порт або інший відповідний пункт.

Стаття 30. Протокол огляду або затримання невійськового судна

Про огляд або затримання невійськового судна складається прото­кол, який підписується представником Прикордонних військ України і капітаном оглянутого або затриманого судна. Протокол складається українською і англійською мовами. У разі затримання судна у капітана вилучаються суднові та вантажні документи, які додаються до прото­колу. Якщо капітан оглянутого або затриманого судна вважає дії При­кордонних військ України неправомірними або не згоден із змістом протоколу, він може зробити будь-якою мовою застереження в самому протоколі або в окремому документі, що додається до протоколу. При відмові капітана підписати протокол у ньому робиться відповідний запис.

Стаття 31. Наслідки затримання іноземних невійськових суден

Затримані іноземні невійськові судна передаються у встановленому порядку уповноваженим представникам відповідних іноземних держав, або видворяються за межі територіального моря та внутрішніх вод України, або у випадках, передбачених законодавством України, конфі­скуються за рішенням суду.

Стаття 32. Правила, що застосовуються до іноземних військо­вих кораблів, які порушують порядок плавання і перебування у водах України

Щодо іноземних військових кораблів, які порушують закони Украї­ни або правила плавання і перебування в територіальному морі та внут­рішніх водах України, діють окремі правила.

V. УЧАСТЬ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ГРОМАДЯН

В ОХОРОНІ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

Стаття 33. Участь державних органів, громадських організацій і громадян України в охороні державного кордону України

Державні органи, громадські організації, посадові особи зобов'язані подавати всесвітню допомогу Прикордонним військам України в охо­роні державного кордону України. Охорона державного кордону України здійснюється при активній участі громадян України. Державні органи і громадські організації сприяють Прикордонним військам України у залученні громадян України на добровільних засадах до охо­рони державного кордону України.

Громадянам України, які беруть участь в охороні державного кор­дону України, держава гарантує захист життя і здоров' я від злочинних посягань (Статтю 33 доповнено частиною другою згідно із Законом № 245/96-ВР від 18.06.96).

Порядок участі громадян України в охороні державного кордону та їх соціальний захист визначаються відповідними актами законодавства (Статтю 33 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 245/96-

ВР від 18.06.96).

Стаття 34. Обов'язки державних органів, громадських органі­зацій, посадових осіб, громадян, пов'язані з забезпеченням охорони державного кордону України

Державні органи, громадські організації, посадові особи, а також громадяни зобов' язані додержувати режиму державного кордону Украї-

ни, виконувати вимоги прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.