1.         Поняття про психологію та педагогіку. Історія формування психології як науки.

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 

Мозок та психіка. Етапи еволюції психіки. Внесок І. М. Сеченова та І.П.Павлова у розвиток світової психології.

Структура сучасної психології.

Методи сучасного психологічного дослідження.

Психологія - одна з найцікавіших і важливих галузей людського знання. Уміння мислити психологічно необхідно людині як у повсякденному житті, так і в професійній діяльності. Безумовно, значні уявлення в галузі психології певною мірою людині дає життєвий досвід. Однак ці знання позбавлені систематичності, глибини, доказовості. Науково обґрунтовані знання надають адекватну і дієву перспективу розширити діапазон можливостей щодо власного особистісного розвитку та підвищення ефективності міжособистісного і професійного спілкування.

Об'єктом пізнання психології є внутрішній світ суб'єктивних (психічних) явищ: процесів, властивостей, станів. Також, об'єктом психології є стосунки між людьми, особливості процесу спілкування, феномени, пов'язані із груповою взаємодією людей.

Психологія у своєму становленні пройшла багатовіковий шлях розвитку, в якому традиційно визначають такі три етапи.

I           етап - психологія як наука про душу (від грецької psyche - душа, logos - знання, наука). Таке розуміння психології тривало з давніх часів до ХУІІ ст. н.е. Перші уявлення про психіку були пов'язані з анімізмом. Давні люди смерть, сон, непритомність розглядали як однорідні явища. Сон, наприклад, вважали явищем, коли душа тимчасово залишає тіло. Смерть - коли душа зовсім не повертається до тіла. Тому у давніх людей не було трагедії смерті.

Великий філософ Аристотель в трактаті "Про душу" виділив психологію як своєрідну область знань і вперше висунув ідею про нероздільність душі і живого тіла.

II         етап - психологія як наука про свідомість. Виникає в ХУІІ столітті в
зв'язку з розвитком природничих наук. Здатність думати, відчувати, бажати
назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалось спостереження
людиною за самою собою. Виділення психології у самостійну науку відбулося
у 60-ті роки ХІХ ст. з створенням спеціальних науково-дослідних установ. У
1879 році в Лейпцизі В.Вундтом було відкрито першу у світі експериментальну
психологічну лабораторію. Незабаром, у 1885 р., російський фізіолог,
невропатолог та психіатр В.М. Бєхтєрєв організував подібну лабораторію, а
згодом (у1908 р.) і Психоневрологічний інститут.

III        етап - психологія як наука про поведінку. Виникає в ХХ сторіччі.
Завдання психології - ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна
безпосередньо побачити, а саме: поведінку, поступки, реакції людини (мотиви,
що викликали ті чи інші поступки, не враховувалися).

ІУ етап - психологія як наука, що вивчає об'єктивні закономірності, прояви і механізми психіки.

Значний внесок у розвиток психології як науки було зроблено російським вченим І.М.Сеченовим у ХІХ ст. І.М.Сеченов довів, що джерелом психічної діяльності людини є мозок, ввів поняття рефлексу як реакції організму на зовнішні подразнення.

Роботу І.М.Сеченова було продовжено російським психофізіологом І. П.Павловим наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. І.П. Павлов відкрив закономірність регулювання мозком взаємодії вищих тварин та людей із зовнішнім середовищем. Йому належить теорія про так звану другу сигнальну систему. Перша сигнальна система - це безпосереднє сприйняття світу: бачити, слухати, чути. Друга притаманна лише людині, це так званий "образ образу" -слова та думки.

Поняття психіки.

Психологія (від грецької psyche - душа, logos - знання, наука) - наука про закономірності виникнення, функціонування і розвитку психіки. Традиційно психіку визначають як системну властивість високоорганізованої матерії, що заключається в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності. Свідомість -особлива форма відображення, що є загальною якістю всіх психічних функцій людини, це вища форма психіки - результат суспільно-історичного розвитку людини в трудовій діяльності при постійному спілкуванні з іншими людьми за допомогою мови. Найважливішою функцією свідомості є уявна побудова дій і передбачення їхніх наслідків, контроль і керування поведінкою особистості, її здатність усвідомлювати, що відбувається як у навколишньому, так і у власному духовному світі.

Структура свідомості (за А.Петровським):

сукупність знань про оточуючий світ;

розрізнення суб'єкта і об'єкта;

можливість цілепокладаючої діяльності, в процесі якої отримується результат, що був в уяві людини ще до початку процесу.

Важливою особливістю психіки людини є те, що вона не дається в готовому вигляді людині з моменту народження і не розвивається сама по собі особистість, якщо дитина ізольована від людей. Тільки в процесі спілкування з людьми формується людська психіка. Таким чином, специфічно людські якості, людська психіка формуються у людини тільки за життя, у процесі засвоєння нею культури, створеної попередніми поколіннями.

Структура сучасної психології.

Сучасна психологія представляє собою широко розгалужену область знань, що включають ряд окремих дисциплін і наукових напрямків. Так особливості психіки тварин вивчає зоопсихологія. Психіку людини вивчають другі галузі психології: > вікова психологія вивчає вікову динаміку психіки людини;

диференційна психологія вивчає психологічні розбіжності як між індивідами, так і між групами людей;

педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання;

політична психологія вивчає психологічні компоненти політичного життя суспільства;

психологія праці вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності і відношення людини до праці;

психологія управління вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності;

соціальна психологія вивчає закономірності поведінки і діяльності людини, що обумовлені фактом їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики цих груп;

патопсихологія вивчає відхилення в розвитку психіки, розпад психіки при різних формах мозкової патології.

Таким чином, для сучасної психології характерний процес диференціації і окремі її галузі значно далеко розходяться і суттєво відрізняються одна від одної, хоча й зберігають загальний предмет дослідження.

Методи сучасного психологічного дослідження.

Методи наукового дослідження - це ті прийоми і засоби, за допомогою яких одержують достовірну інформацію, що використовується для побудови наукових теорій і перевірки їх істинності.

Сучасна психологія містить у собі великий набір методів емпіричного дослідження, основні з яких: спостереження, експеримент, тестування. Спостереження - метод збору емпіричної інформації за допомогою органів чуття, що полягає в цілеспрямованому, систематичному, безпосередньому сприйнятті і реєстрації психологічних фактів.

Експеримент передбачає спеціальне цілеспрямоване і продумане створення штучної ситуації, в якій досліджувана властивість виділяється, виявляється й оцінюється найкраще. Основна перевага експерименту полягає в тім, що він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи, робити висновки про причинно-наслідкові зв' язки досліджуваного явища з іншими явищами.

Опитування - це метод у процесі якого надаються запитання і на основі відповідей роблять висновки про психологічні якості людей і характер міжособистісної взаємодії в групах, колективах.