РЕЦЕНЗІЇ ГААЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА: УНІФІКАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 

В. Коссак

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри цивільного праваі процесу

Львівського національного університету імені Івана Франка

Попко В.В. Уніфікація норм міжнародного приватного права в рамках Гаазької

конференції: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”,

2007. – 358 с.

Існування та розвиток як реального суб’єкта міжнародних відносин і

міжнародного права стали для України періодом суттєвих політичних і соціально-

економічних перетворень. Одним із напрямів державної політики в Україні є

реформування внутрішнього законодавства з метою наближення його до світових

стандартів демократичної країни. Особливого значення у цьому сенсі набуває

питання оновлення законодавства у сфері приватного права, до якої традиційно

належать питання цивільного, комерційного, шлюбно-сімейного, спадкового,

трудового права.

Інтеграція України в систему міжнародно-економічних відносин, активна

участь іноземних інвесторів у розвитку вітчизняного виробництва, а також

діяльність українських підприємств за кордоном і торгове співробітництво

українських компаній із закордонними партнерами, зростання обсягів міжнародного

комерційного обігу, шлюби з іноземцями, міграційні процеси вимагають

застосування норм і принципів національного та міжнародного приватного права.

Правова регламентація приватноправових відносин, ускладнених іноземним

елементом, потребує застосування уніфікованих норм міжнародного приватного

права, що формуються у процесі міжнародного співробітництва. Питаннями

уніфікації норм займається низка міжнародних організацій, серед яких значне місце

посідає Гаазька конференція з міжнародного приватного права. Ця міжнародна

організація є першою у сфері міжнародного приватного права, створена ще в 1893 р.

й спрямована своєю діяльністю переважно на уніфікацію колізійних норм у

комерційній сфері, шлюбно-сімейних і спадкових відносинах, а також міжнародного

цивільного процесу.

Поглиблення співробітництва України з міжнародними організаціями, зокрема з

Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права та приєднання України

до основних її конвенцій є надзвичайно актуальною діяльністю з огляду на

існування проблем інтегрування національного законодавства в систему

міжнародного права. З грудня 2003 р. Україна стала повноправним членом цієї

впливової міжнародної організації – від дня передання Грамоти про прийняття

Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ГК МПрП)

депозитарію – Міністерству закордонних справ Нідерландів.

„Прогресивна уніфікація норм міжнародного приватного права”, як визначено у

ст. 1 Статуту ГК МПрП, й стала предметом дослідження кандидата юридичних наук

В.В. Попка у монографії „Уніфікація норм міжнародного приватного права в рамках

Гаазької конференції”, яка нещодавно вийшла друком у Видавничо-поліграфічному

центрі Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У монографії В.В. Попка з позицій сучасної методології висвітлено правове

становище Організації, її уніфікаційна діяльність, процес розробки й прийняття

гаазьких конвенцій, організаційна структура. Сфери цивільно-процесуальних

правовідносин, шлюбно-сімейні та спадкові відносини автор визначає як основні в

уніфікаційній діяльності правових (здебільшого колізійних) норм ГК МПрП серед

інших (комерційна, транспортна сфери тощо). Уніфікація права означає

співробітництво держав, спрямоване на створення, зміну чи припинення однакових

(уніфікованих) правових норм у внутрішньому праві визначеного кола держав. У цій

якості уніфікація є різновидом правотворчого процесу. Головною особливістю цього

правотворчого процесу є те, що він відбувається у міжнародному праві та у

внутрішньому праві держави із застосуванням міжнародно-правових й національно-

правових форм і механізмів. Правова природа уніфікації зумовлена необхідністю

врегулювання відносин, що виникають з участю „іноземного елементу”.

Особливо вдалим у розкритті уніфікаційної діяльності Конференції у

монографії є виявлення особливостей уніфікації норм права держав з різними

правовими системами – загального права, з системами, що ґрунтуються на

римському та канонічному праві, країн з унітарним чи федеративним устроєм та

через поєднання різних правових традицій.

Автор монографії логічно та ґрунтовно, керуючись певними методологічними

позиціями викладеними у першому розділі „Становлення та розвиток Гаазької

конференції з міжнародного приватного права”, використовуючи на досягнення

знаних вчених в цій галузі (М.М. Богуславський, А.С. Довгерт, В.І. Кисіль,

Л.А. Лунц, Г.І. Тункін та ін.) висвітлює діяльність Конференції, яка будується з

дотриманням правил міжнародного приватного права. Цікавою є історична

ретроспектива діяльності ГК МПрП, ґенеза Дипломатичних сесій, постановка

проблемних питань, що активно дискутувались під час засідань, позиції урядових

делегацій та процедура прийняття конвенцій. Автор монографії актуально із

застосуванням сучасних підходів характеризує інструментарій керівних органів,

Стратегічний план діяльності Конференції та обґрунтовує необхідність приєднання

Європейського Союзу до Гаазької конференції, зумовлену тим, що прийняття

рішень з деяких питань віднесене до компетенції ЄС, а не до держав-учасниць.

Особливу цінність для розвитку національної правової системи являють

перспективи взаємовідносин України та Гаазької конференції, що стало можливим

після остаточного приєднання України до Організації в 2003 р., визначення

Міністерства юстиції Національним органом України для сприяння контактам з

Постійним бюро ГК МПрП. Тому В.В. Попко слушно вважає, що членство України

в Гаазькій конференції відкриває широкі можливості для нашої держави у

врегулюванні колізійних питань у сфері цивільного права та процесуальних

відносин. Він визначає пріоритетні сфери цих взаємовідносин, пропонуючи порядок

приєднання до Гаазьких конвенцій. Доцільно, як вважає автор врегулювати на

законодавчому рівні питання про включення загальновизнаних принципів та норм

міжнародного права у внутрішній правопорядок України, про порядок приєднання

до міжнародних конвенцій, про механізми реалізації міжнародних конвенцій,

учасницею яких Україна є чи до яких вона приєдналася.

Насамкінець слід відзначити послідовний, виважений та творчий аналіз автором

питань, які він досліджує, що характеризує загалом монографію як наукову,

теоретично обґрунтовану та актуальну роботу, помітну серед монографічних видань

з питань міжнародного приватного права останнім часом. Роботу удосконалюють

схеми, таблиці, додатки, тексти Статуту ГК МПрП та конвенцій, що має полегшити

пошук нормативних матеріалів для студентів. Монографія В.В. Попка є корисною

для широкого загалу читачів – студентів-правників, науковців, практичних фахівців

в області міжнародного приватного права.

Збірник наукових праць

ВІСНИК

ЛЬВІВСЬКОГО

УНІВЕРСИТЕТУ

Серія юридична

Випуск 47

Видається з 1961 р.

Підп. до друку 26.11.2008. Формат 70х100/16. Папір друк. Друк на різогр.

Умовн. друк. арк. 23,7. Обл.-вид. арк. 21,94. Тираж 150 прим. Зам. № 42.

Малий видавничий центр юридичного факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка

79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14.____